Здоровий спосіб життя та вплив природних і гігієнічних чинників на ефективність занять фізичними вправами.

Лекція №3

Засоби та методи фізичної рекреації.

 

План.

1. Фактори, що зумовлюють застосування засобів фізичної культури в суспільстві.

2. Вплив природних і гігієнічних чинників на ефективність занять фізичними вправами.

3. Фізичні вправи – основний засіб фізичної рекреації.

4.  Методи фізичної рекреації.

Література:

1. Організація та методика оздоровчої фізичної культури і рекреаційного туризму: Навчальний посібник / Жданова О.М., Тучак А.М., Поляковський В.І., Котова І.В. – Луцьк: Редакційно-видавничий відділ “Вежа” Державного університету імені Лесі Українки, 2000. –233 с.

2. Кіндрат В.К., Кіндрат Н.П., Чалій Л.В. Організація і методика спортивно-масової роботи в різних сферах фізкультурного руху: Навчально-методичний посібник.– Рівне: РВВ «СОМ-ЦЕНТР»,2014.- 375 с.

3. Круцевич Т.Ю., Безверхня Г.В. Рекреація у фізичній культурі різних груп населення: навч. посібник /Т.Ю.Крусевич, Г.В.Безверхня. – К.: Олімп. л-ра, 2010. – 248 с.

4. Круцевич Т.Ю. Історія розвитку фізичної рекреації: навч. Посіб. / Т.Ю.Круцевич, Н.Є. Ангелова, С.Б. Ангелов. – К. : Академвидав, 2013. – 160 с.

5.  Тімець О.Б. Краєзнавство і туризм. – К.: Знання, 1999. – 120 с.

6. Фізична рекреація: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. фізичного виховання і спорту (автор. колектив за ред.. Євгена Приступи. – Л.:ЛДУФК, 2010. – 447 с.

7. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів: 9підр. для студ. вищ. навч. закл. фіз. вих. і спорту)/ Б.М.Шиян. – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2004. – Ч. 1. – 272 с.; Ч 2. – 248 с.

Фактори, що зумовлюють застосування засобів

Фізичної культури у суспільстві.

Рекреацією, в узагальненому вигляді, можна назвати процес, спосіб відновлення сил людини, а також простір, у якому це відбувається.

Фізичну рекреацію визначають як використання фізичних вправ, ігор, розваг, а також природних чинників для активного відпочинку.

Рівень розвитку фізичної культури в кожному суспільстві визначають со ціальні (соціальними запитами; соціально-економічними умовами), біологіч ні (потреби людини в руховій активності) та особистісні фактори.

Соціальні запити у сфері фізичної культури пов'язані з:

• негативними тенденціями стану здоров'я населення;

• посиленням вимог до психофізіологічних характеристик працівника сучасного виробництва;

• проблемою гіпокінезії (обмеження рухової активності).

Негативні тенденції стану здоров'я знаходять свій вияв у високих показ­никах захворюваності та смертності. Дитяча смертність в Україні в 2 рази вища, ніж в Японії і Швеції, у 1,5 раза - ніж у США.

Тільки 20 % дітей шкільного віку є здоровими, 80 % - мають різні від­хилення у здоров'ї.

У структурі захворюваності дітей на першому місці - хвороби органів дихання, другому - нервової системи, третьому - органів травлення. Після аварії на Чорнобильській АЕС різко збільшилась кількість онкологічних за­хворювань, хвороб крові та кровотворних органів, вроджених аномалій, за­хворювань нервової системи, органів дихання.

Аналогічна ситуація складається зі здоров'ям дорослого населення, серед якого збільшилась кількість серцево-судинних захворювань, захворю­вань органів дихання, опорно-рухового апарату, нервової системи.

Такий стан пов'язують як із несприятливою екологічною обстановкою, нераціональним харчуванням, шкідливими звичками, так і з гіпокінезією. У зв'язку з цим розробляють програми профілактики захворювань. До ефек­тивних профілактичних заходів належать фізичні вправи. Давно доведено, що заняття фізичною культурою і спортом сприяють підвищенню опору ор­ганізму до несприятливих факторів, поліпшують стан здоров'я, підвищують функціональні резерви, працездатність і підготовку.

Попит суспільства до розвитку фізичної культури збільшується у зв'язку з підвищенням психофізіологічних вимог до працівників сучасного виробни­цтва - підвищення адаптації до несприятливих факторів зовнішнього середовища з метою профілактики професійних за­хворювань.

Особливу роль у підвищенні попиту населення до фізичної культури і спорту відіграють проблеми гіпокінезії (обмеження рухової активності). Ви­никнення цієї проблеми пов'язано з кількома причинами:

• механізацією та автоматизацією виробництва, що значно зменшують частку фізичної праці;

• переважанням у більшості професій локальних навантажень, вико­нання яких залучає до дії тільки окремі м'язи.

Зниження рухової активності кваліфікують як один із факторів роз­витку так званих хвороб цивілізації: гіпертонії, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда, вегетосудинної дистонії. Дослідження показують, що у фізично малоактивних людей ризик смерті від ішемічної хвороби серця у 2—3 рази вищий, ніж у активних. Отже, заняття фізкуль­турою і спортом розглядають як потужний фактор боротьби з гіпокінезією та її наслідками.

Соціально-економічні умови, як і соціальний попит, суттєво впливають на рівень розвитку фізичної культури в країні. У розвинутих країнах цьому сприяють висока вартість медичних послуг (консультації, лікування, перебу­вання в лікарні, ціна на ліки); безробіття і конкуренція під час працевлашту­вання, кар'єрного росту, де перевагу надають особам з високим рівнем фі­зичного стану. Це змушує людину займатися фізичною культурою і спортом для оздоровлення і підвищення фізичного стану.

З іншого боку, в економічно розвинених країнах залучення дорослого населення до занять фізичними вправами досягають за рахунок:

• матеріального і морального заохочення тих, хто займається фізичною культурою і спортом;

• фінансування організаційних заходів для впровадження фізичної культури (фірма "Сіменс" у Німеччині щорічно витрачає більш 4 млн дол на фізичну культуру і спорт для службовців);

• широкого розвитку індустрії здоров'я (платні фізкультурно-оздоровчі послуги широкого асортименту);

• підтримки фізкультурного бізнесу (звільнення або надання пільг з опо­даткування тих, хто займається виробництвом особливо необхідних трена­жерів, наприклад, для інвалідів, спеціального обладнання для занять фі­зичними вправами для дітей та осіб, що мають вади опорно-рухового апарату);

• створення міцної фізкультурно-оздоровчої бази (центри рекреації, ре­абілітації).

У 1966 р. Рада Європи запропонувала термін "Спорт для всіх" для фіз­культурного руху, яким передбачалось охопити різні форми фізичної актив­ності - від спонтанних неорганізованих ігор до регулярного виконання міні­муму фізичних вправ.

Реалізація завдань у різних країнах здійснювалася під різними номінаці­ями.  Різні назви програм - різна цільова спрямованість використання засо­бів фізичної культури. Якщо у США та Японії запровадження фізичної куль­тури в побут має на меті підвищення фізичного стану, то у скандинавських країнах, Австралії — активний відпочинок та розваги, в Австрії - збільшен­ня рухової активності. Вважають, що зміна ставлення осіб середнього та літнього віку до занять фізичними вправами сприяє значному розширенню фізкультурного руху в США та Японії. Так, порівняно з минулим десятиліт­тям число дорослих американців, які постійно займаються спортом, збіль­шилось удвічі - з 24 до 46 %. Якщо раніше спорт сприймали як розвагу, як спосіб проведення вільного часу, то тепер його визнають як оздоровчий спосіб. Подібне спостерігаємо і в Японії, де кількість осіб, які займалися спортом заради відпочинку, зменшилася, а кількість тих, хто приділяє увагу своєму фізичному вдосконаленню, збільшилась з 22,5 до 28,1 %. У Швеції навпаки - більшу популярність мають такі види спорту, які сприяють відпо­чинку та розвагам.

У багатьох країнах масового розвитку набуває туризм і навіть створено індустрію туризму. Спеціалізовані фірми виробляють різноманітний інвентар, одяг, оснащення, випускають довідники, методичні рекомендації, підшукують провідників, постачають продукти харчування, маршрутні карти.

Велику популярність має біг, яким займаються особи, не зайняті фізич­ною працею, - службовці, домогосподарки, працівники торгівлі, медичні працівники, митці, політики.

Популярним є силовий спорт - атлетична гімнастика, культуризм. У США, Англії, Бельгії, Франції, Німеччині та інших країнах проводять змагання і конкурси, переможцям яких присвоюють титул "Містер універсум", "Містер Америка" тощо.

Популярною у багатьох країнах є йога (хатха-йога). Якщо в країнах Азії йога існує як елемент релігійно-філософської системи, то в країнах Західної Європи і Америки систему фізичних вправ йоги використовують переважно з оздоровчою метою.

Протягом останніх років значного поширення набула аеробіка. Створе­но приватні клуби, де за відповідну плату можна пройти курс занять. Випус­кають аудіо- та відеопродукцію з методичними порадами. Спеціальні фірми займаються продажем екіпіровки для аеробіки - купальники, гетри, кросів­ки, пов'язки на чоло.

У Великій Британії, Італії, Франції, США надзвичайно популярним є теніс.

Час від часу набуває популярності один із нових або раніше маловідо­мих видів спорту. Стаючи модним, певний вид спорту викликає зацікавлення у багатьох людей. Часто моду створюють штучно, щоб розпродати великі партії інвентарю і спорядження.

Таким чином, потреба в організації та методичному забезпеченні ма­сової фізкультурно-оздоровчої роботи в розвинених країнах має об'єктивний характер. Насамперед, відмітимо суб'єктивне усвідомлення цієї необхіднос­ті, що з'являється в особи або внаслідок впливу культури країни, або внаслідок впливу соціальних факторів (реклама, агітація, умови працевлаштуван­ня, кар'єрний ріст).

Головним чинником виступають бізнесові інтереси. По-перше, це вимоги до якості робочої сили, по-друге — прагнення страхових компаній зменшити витрати, по-третє - діяльність організації у сфері послуг, для яких забезпечення масової фізкультурно-оздоровчої роботи - це випуск товарів широкого вжитку.

Позитивно вплинула на організацію фізкультурно-оздоровчої роботи кооперація групи країн в рамках руху "Спорт для всіх".

Масові заняття спортом у розвинених країнах базуються на відносно простих процесах використання нескладних вправ аеробного спрямування: біг, плавання, ходьба, велосипедний спорт, лижний спорт.

Стають популярними престижні види спорту (теніс, гірськолижний спорт, гольф, зарубіжний туризм), що вимагають значних фінансових витрат.

Крім соціальних факторів на рівень розвитку фізичної культури впливає біологічний фактор - потреба людини в рухові - кінезифілія. Рівень кінези-філії у кожного різний та генетично зумовлений. Найвиразніше це проявля­ється серед дітей. Одні з них непосидючі, весь час рухаються, інші - менш активні. З віком кінезифілія знижується.

Зниження рухової активності дорослого населення зумовлює погір­шення стану здоров'я, зростання серцево-судинних захворювань, зниження здатності організму чинити опір несприятливим факторам зовнішнього се­редовища, як наслідок - зростання застудних захворювань, через які вели­ка кількість людей щоденно не виходить на роботу.

Мотиви занять відіграють велику роль для усвідомлення необхідності займатися фізичними вправами і залежать від віку, статі, професії. Якщо  молодь хоче займатися фізичною культурою і спортом, щоб розвинути вольові якості – формувати волю, характер, випробувати себе, то особи середнього та літнього віку з метою зміцнення здоров’я , активного відпочинку, спілкування. Дорослі цінують фізичні вправи як засіб підвищення психологічної рівноваги, впевненості у собі. Нині, коли збільшується тенденція зростання психологічних розладів, цей мотив стає більш актуальним.

Жінки керуються такими мотивами, як удосконалення жіночності, корек­ція недоліків фігури та її удосконалення.

Проте іноді бажання не переростають у реальні дії. Якщо близько 60 % населення виявляють бажання займатися фізкультурою, то тільки 5—15 % займаються систематично.

 

Здоровий спосіб життя та вплив природних і гігієнічних чинників на ефективність занять фізичними вправами.

 

У загальному контексті здоров'я розуміють як здатність організму адаптуватися до навколишнього середовища, взаємодіяти з ним на основі біологічної, психічної і соціальної сутності людини.

У загальнобіологічному контексті "здоров'я" - це гармонійна єдність усіх обмінних процесів між організмом і середовищем. А також узгодження протікання різних обмінних процесів усередині організму, що виявляються в оптимальній життєдіяльності.

У фізіології поняття "здоров'я" пов'язують з поняттям "норма"специфічний стан при відсутності суттєвих відхилень від норми основних життєвих показників. Здоровий організм забезпечує функціонування своїх систем при зміні умов зовнішнього середовища. Здатність організму в різних умовах поступово змінювати свої функціональні параметри, забезпечуючи при цьому повноцінну діяльність усіх систем, є сутністю поняття "здоров'я".

Соціальні чинники відіграють ключову роль у забезпеченні здоров'я населення. Але за певних умов, при протіканні тієї чи іншої хвороби, на перший план можуть вийти різні біологічні чинники.

Стан здоров'я людини є динамічним, постійно змінюється відповідно до змін зовнішніх умов. У зв'язку з цим, здоров'я можна визначити як процес збереження та розвитку фізіологічних, біологічних і психічних функцій оптимальної трудової та соціальної активності при максимальній тривалості творчого життя.

Базовим вважатимемо таке визначення: "Здоров" я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад".

На біологічний стан людини і стан її здоров'я, фізичну підготовленість, працездатність впливають:

• стиль життя і дотримання здорового способу життя (50 - 60 %);

• фізичне і соціальне середовище (20 - 25 %);

• генетичні чинники (близько 20 %);

• служба здоров'я (10 - 15 %).

Стиль життя - це поєднання поведінки, відносин і загальної філософії життя людини. Він тісно пов'язаний з життєвим середовищем і залежить на­самперед від географічного регіону мешкання, а також від того, як людина харчується, які вживає продукти, як відпочиває, розважається, як обладнала своє житло та ін. Щоб відновити своє здоров'я, людина може добровільно змінити свій стиль життя.

Здоровий спосіб життя - це поведінка (або відсутність такої), вчинки, які безпосередньо або опосередковано впливають на стан здоров'я і само­почуття людини.

До чинників способу життя належать:

• рухова активність;

• наявність або відсутність шкідливих звичок (куріння, вживання або не­вживання алкоголю, наркотиків та ін.);

• спосіб харчування (переїдання, недоїдання, нормальне і якісне харчу­вання та ін.);

• загартування (повітрям, водою);

• режим праці та відпочинку;

• гігієна;

• стрес;

• зовнішнє середовище;

• хобі (захоплення музикою, малюванням, спортом та ін.);

• суспільна робота.

Стиль життя і ведення здорового способу життя тісно пов'язані між со­бою, можуть змінюватися протягом життя, проте формуються ще в дитинстві та юності. Здоровий спосіб життя робить життя якісно кращим, збільшує його тривалість.

На становлення стилю життя і ведення здорового способу життя впли­вають:

1)  чинники, пов'язані з фізичним середовищем, в якому живуть і пра­цюють люди (наприклад, екологічне середовище і продукти його забруднен­ня, ступінь індустріалізації, доступність і ціна продуктів харчування, охорона здоров'я та ін.);

2)  чинники культури (серед них — місце здоров'я в ієрархії цінностей, відчуття ризику, доступність, правдивість інформації);

3)  групи людей, які беруть участь у вихованні дитини (найбільший вплив справляє сім'я, а потім ровесники);

4)  особистісні чинники, особливо переконання, що стосуються питань здоров'я, його контролю, потреби профілактичних заходів, власна актив­ність, витримка у важких ситуаціях, а також здатність долати стрес і знаходи­ти вихід з важких ситуацій.

Крім того, встановлено, що щоденні заняття спортом, енергетична вартість яких становить 2000 ккал на тиждень, подовжують життя на 2 роки у віці до 60 років, на 8 міс — після 60.

У більшості випадків збільшення тривалості життя фізично ак­тивних чоловіків і жінок стало результатом зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань, діабету, деяких видів раку, захворювань опорно-рухового апарату.

Велике значення для збільшення тривалості життя має відмова від ку­ріння. Так, у віці 35 - 54 роки тривалість життя збільшується більш ніж на 2 роки, у 55 - 64 - на 1,8 року, у 65 - 74 роки - на 1,45 року, у 75 - 84 ро­ки -  на 9 міс. Якщо рівень рухової активності збільшується до1500 ккал на тиждень і людина відмовляється від куріння, зростання тривалості життя в 2 рази більше, ніж при малоактивному способі життя та відмові від куріння.

Нормалізація маси тіла додає майже півроку життя, а нормалізація ар­теріального тиску і його підтримка у віці до 55 років збільшує тривалість жит­тя на 1 рік і 2 міс, в 55 - 65 років - на 1 рік, після 65 років - на 5 - 8 міс.

Найбільший ефект спостерігається при переході до здорового способу життя (тобто відмова від куріння, підвищення рухової активності, нормаліза­ція харчування) при одночасній нормалізації функціонального стану серцево-судинної системи.

Спостереження за 7 тис дорослих осіб впродовж 5,5 року показали, що тривалість життя і стан здоров'я тісно пов'язані з такими здоровими звичка­ми:

• регулярне триразове харчування;

• щоденний сніданок;

• регулярна рухова активність середньої інтенсивності;

• повноцінний сон (7 - 8 год);

• невживання тютюну;

• підтримка оптимальної маси тіла;

• невживання або обмежене вживання алкоголю;

• додаткове вживання вітамінів А, Е, С і бета-каротину;

• зниження стресу;

• залучення до суспільної діяльності.

Якщо людина у віці 45 років має від 0 до 3 з перших 7 звичок, вона може прожити на 22 роки більше, якщо 6—7 звичок — то 33,1 року, тобто середня вірогідність тривалості життя може збільшитися на 11 років за рахунок зміни своїх звичок (Паффенбаргер, Ольсен, 1999).

До засобів омолоджування організму в осіб, що ведуть здоровий спосіб життя, належать фізичні вправи, які:

• формують адаптаційні і компенсаторні механізми, що сприяють при­стосуванню організму, що старіє, до умов зовнішнього і внутрішнього сере­довища;

• можуть знижувати чутливість до стресів (релаксація);

• підвищують стійкість організму до дії вільних радикалів, стимулюючи виробництво організмом великої кількості природних антиоксидантів.

Вільні радикали — це частинки з великим зарядом, що утворюються внаслідок радіації та проникають з вдихуваним повітрям і з споживаною їжею, або утворювані унаслідок обміну речовин в організмі. Це головним чином молекули кисню з високим запасом енергії, вони руйнують нор­мальну структуру генів. Взаємодіючи з ненасиченими жирними кислотами в клітинних мембранах (оскільки вони є окислювачами), порушують утво­рення білків і навіть руйнують їх. Кінцевим результатом цих негативних дій вільних радикалів є зниження функції клітин, здатності проводити енер­гію, підвищений ризик розвитку захворювань і врешті-решт - старіння і смерть.

У молодому віці негативну дію вільних радикалів усувають спеціальні ферменти, що утворюються в організмі, — антиоксиданти (антиокис­лювачі). Проте з віком ця здатність втрачається. Компенсувати їх брак можуть фізичні вправи, раціональне харчування, відмова від шкідливих звичок.

Все, що збільшує виробництво або дію вільних радикалів, — прискорює процес старіння.

Ефективність впливу занять фізичними вправами на організм людини за інших рівнозначних умов залежатиме від навколишнього середовища та гігієнічних умов. Наприклад, виконання тієї самої фізичної вправи (оздоровча пробіжка тривалістю 20 – 30 хв) у приміщенні буде менш ефективне, аніж у лісі, на березі озера чи річки, де чистіше і багатше на кисень повітря.

Виконання фізичних вправ у різних температурних умовах нав­колишнього середовища, при різній інтенсивності сонячного опромінення, атмосферному тиску тощо, сприяє загартуванню організму людини. При врахуванні індивідуальних можливостей адаптації до зміни умов навколишнього середовища загартування сприяє зміцненню здоров'я і підвищенню працездатності. Позитивний ефект загартування, який досягнуто на заняттях фізичними вправами, переноситься й на інші види діяльності людини (побутову, виробничу та військову).

Виконання фізичних вправ у різних умовах (різна температура води і повітря), сила сонячного опромінення, величина атмосферного тиску тощо) сприяє підвищенню адаптаційного впливу (М. М. Булатова, В. Н. Платонов, 1996). На сьогодні накопичено достатній фактичний та експериментальний матеріал, який свідчить, що виконання фізичних вправ в умовах розрідженого повітря (висота 1 500 - 2 500 м над рівнем моря) сприяє підвищенню витривалості, швидкісно-силових якостей, показників елементарних форм прояву бистроти. В основі пристосувальних реакцій ор­ганізму людини до умов зниженого атмосферного тиску лежить підвищення стійкості до недостатнього забезпечення тканин киснем. Фахівці вважають, що однією з основних передумов блискучих виступів на світовій арені кенійських бігунів на витривалість є саме висока адаптованість їхнього організму до роботи в умовах нестачі кисню, адже Кенія розташована на високогірному плато у Східній Африці.

При виконанні фізичних вправ слід враховувати температуру нав­колишнього середовища. Найекономнішою швидкість бігу буде за температури повітря близько 20°С, а з її підвищенням на кожні 10°С енерговитрати на 1 м шляху зростають на 10 - 15 %. Аналогічна реакція організму й при виконанні вправ для загального розвитку і гімнастичних та при проведенні занять із рухливих ігор.

В умовах високої температури навколишнього середовища може виникнути значне підвищення температури тіла до небезпечних для здоров'я меж. Особливо небезпечне тривале високоінтенсивне виконання фізичних вправ для дітей і людей похилого віку, а також для людей, ослаблених після хвороби, чи тих, які ведуть малорухливий спосіб життя.

Тому при температурі навколишнього середовища понад +27°С недоцільно виконувати тривалі інтенсивні навантаження. При вологості повітря понад 80 % навіть при температурі +17 - 20°С існує небезпека отримання теплового удару.

Виконання фізичних вправ при помірній низькій температурі повітря до -20°С сприяє загартуванню організму. Водночас при температурі повітря нижчій за -20-24°С виникає загроза переохолодження. Особливо небезпечно виконувати фізичні вправи в морозну погоду при високій вологості повітря й у вітряну погоду. Тому, як правило, не слід проводити заняття фізичними вправами на свіжому повітрі при температурі нижчій за-20°С і швидкості вітру понад 2 м/с. У безвітряну суху погоду загартовані люди можуть виконувати фізичні вправи і при нижчій температурі повітря до -24-28°С.

Значний вплив на результат занять фізичними вправами мають особиста гігієна і гігієна місць для занять.

Особиста гігієна - це раціональний розпорядок дня, догляд за тілом, гігієнічні вимоги до одягу та відмова від шкідливих звичок (куріння, над­мірного вживання алкогольних напоїв). Слід дотримуватися раціонального розпорядку дня з розумним поєднанням роботи, навчання, занять фізични­ми вправами і відпочинку. Розпорядок дня базується на закономірностях біологічних ритмів. Встановлено, що фізична працездатність упродовж доби має хвилеподібну динаміку: вона найвища з 8 до 12 і з 14 до 17-ї години, а найнижча - з 2 до 5 та з 12 до 3-4-ї години. Згідно зі вказаною закономірністю заняття фізичними вправами доцільно планувати саме на години підвищеної фізичної працездатності.

Для кожної людини, відповідно до її індивідуальних особливостей і умов навчання чи праці, слід передбачити чітке, ритмічне чергування трудової чи навчальної діяльності, тренувальних занять фізичними вправами і відпочинку, регулярність і повноцінність харчування та сну. Слід пам'ятати, що ритмічність режиму життєдіяльності є однією з головних умов економної і високопродуктивної роботи організму. Раціональний режим дня сприяє зміцненню здоров'я, підвищенню розумової і фізичної працездатності, дозволяє ефективно поєднувати навчання чи роботу зі заняттями фізичними вправами.

Важливе значення має гігієна одягу та взуття. Нееластичний, негігроскопічний одяг і важке взуття не придатні для занять фізичними вправами. Вони не дозволять якісно виконувати фізичні вправи, можуть призвести до пошкоджень шкіри, стати причиною травм. Під час занять на свіжому повітрі у вітряну погоду слід використовувати легкий вітрозахисний одяг для запобігання переохолодженню. Необхідно уникати натільного спортивного одягу зі синтетичних тканин, тому що він не гігроскопічний, погано пропускає повітря, натирає шкіру.

На результати занять фізичними вправами суттєво впливає гігієнічний стан спортивних споруд, майданчиків та інвентарю й обладнання. Слід враховувати, наприклад, кольорову гаму. Зелений колір заспокоює, позитивно впливає на органи зору; помаранчевий і жовтий - сприяють бадьорості, викликають відчуття тепла; червоний колір - збуджує; синій і фіолетовий - пригнічують.

Темні, похмурі барви приміщення, інвентарю й обладнання, відсутність зелені на спортивних майданчиках із часом можуть стати причиною апатії, небажання тренуватися, погіршення рівня фізичної підготовленості. Веселі, бадьорі кольори приміщень, інвентарю й обладнання, зелень і вода навколо спортивних майданчиків навпаки - сприятимуть підвищенню емоційного стану й ефективності занять фізичними вправами. Відкриті майданчики повинні бути захищені від вітру.

М'яке, рівномірне освітлення повинно забезпечувати необхідний (за нормами) рівень освітленості. Недостатнє освітлення ускладнює координацію рухів, негативно впливає на техніку виконання фізичних вправ, прискорює виникнення втоми, може призвести до травм. Різке світло стомлює зір, негативно впливає на координацію рухів, швидкість рухових реакцій. Обладнання й інвентар повинні бути справними та відповідати віковим і статевим особливостям людей, які їх застосовують під час занять фізичними вправами.

 

---

Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 24; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!