Запальні захворювання головного мозку
Найчастіше інфекція на головний мозок поширюється контактно з осередку запалення у вусі, приносових пазухах, чи при відкритій черепно-мозковій травмі, рідше - гематогенно з віддаленого вогнища.
Запальний процес може уражати паренхіму головного мозку (церебрит з формуванням абсцесу), оболони головного мозку (менінгіт), чи бути поєднаним.
Мал..14 Бактеріальний і вірусний менінгіт препарати та МРТ Т2.
При ураженні паренхіми головного мозку спочатку протягом З діб формується вогнище запалення мозкової тканини (церебрит) з утворенням центрального осредку некрозу і оточуючим набряком, а в наступні 7-14 діб відбувається інкапсуляція і формування абсцесу.
Мал.. 15. Абсцес мозку препарат та МРТ Т2.
Рентгенологічне дослідження для діагностики запальних захворювань головного мозку та його оболонок малоінформативне, його призначають переважно для визначення наслідків перенесених захворювань. Абсцес добре виявляється за допомогою МРТ і КТ. На МРТ-сканах церебрит виявляється у вигляді округлого некротичного центру з кільцеподібною ділянкою набряку, що нечітко відмежована від оточуючої незміненої паренхіми. Явища набряку мозку навколо запального вогнища краще виявляються на МРТ.
На КТ абсцес виявляється у вигляді округлого вогнища зниженої денситометричної щільності, яке з часом набуває чіткіших контурів і обмежується товстою капсулою. Навколо вогнища може спостерігатись перифокальна зона зниженої денситометричної щільності запальної мозкової тканини. Під час ультразвукового дослідження у немовлят церебрит виявляється як вогнище округлої форми підвищенної ехогенності, пізніше формується анехогенний абсцес з перифокальною зоною підвищеної ехогенності.
|
|
|
Лептоменінгит вражає м'яку і павутинну мозкові оболони. У перші 2-3 доби спостерігається набряк оболон, пізніше утворюється ексудат, який накопичується в цистернах та борознах мозку. Клінічно спостерігається висока температура тіла, блювання, головний біль, світлобоязнь. КТ і МРТ виявляють набряк мозкових оболонок у першу фазу лише за умови контрастування, коли виявляється посилення зображення м'якої мозкової оболони і кори великого мозку у місці ураження. Поява ексудату легко виявляється без контрастування на КТ, МРТ, а у немовлят - за допомогою УЗД.
Внаслідок розвитку запального процесу на комп'ютерних та магнітно-резонансних томограмах може спостерігатись зміщення вбік серединних структур мозку, обмеженні розширення підпавутинних просторів (кістозний арахноїдит), а також звапнення після стихання запалення (особливо туберкульозної етіології). Інфекція з оболон часто поширюється на паренхіму мозку, внаслідок чого розвивається церебрит.
|
|
|
Епідуральний абсцес виникає внаслідок розвитку запального процесу між твердою мозковою оболоною та внутрішньою пластинкою кісток склепіння черепа, який на КТ- та МРТ-сканах має вигляд об'ємного рідинного утвору. За значних розмірів епідуральний абсцес може переходити через серединну лінію на протилежний бік головного мозку, чим він відрізняється від субдурального абсцесу.
Пухлини головного мозку
Залежно від розмірів та локалізації пухлини головного мозку клінічно можуть проявлятись загальномозковою симптоматикою (періодичні головні болі, запаморочення, непритомність тощо) та локальною неврологічною симптоматикою (порушення зору, слуху, рухів, чутливості тощо).
Пухлини головного мозку виявляються променевими методами дослідження за прямими та побічними ознаками. До прямих ознак належить безпосереднє виявлення пухлини, до побічних - перифокальний набряк, мас-ефект (зміщення сусідніх структур мозку та деформація шлуночків), звапнення в пухлині, деструктивні зміни у кістках черепа та деякі інші. За допомогою КТ та МРТ пухлина виявляється у вигляді ділянки зміненої денситометричної щільності (є гіпер- чи гіподенсною), або сили МР-сигналу (є гіпер- чи гіпоінтенсивною). Форма ділянки частіше неправильна, структура - неоднорідна. Ізоденсні та ізоінтенсивні пухлини головного мозку виявляються за непрямими ознаками, а також за допомогою внутрішньовенного контрастування рентгеноконтрастною речовиною (КТ) чи гадолінієм (МРТ), при якому денситометрична щільність або інтенсивність сигналу пухлини підвищується більшою мірою, ніж здорової мозкової тканини.
|
|
|
Через порушення гематоенцефалічного бар'єру і підвищене накопичення РФП у пухлині вона виявляється у вигляді "гарячого вогнища" на сцинтиграмах, однофотонних емісійних томограмах та позитронних емісійних томограмах.
Мал..16. Сцинтиграма пухлини головного мозку - „гаряче вогнище”.
Каротидна ангіографія виявляє такі ознаки новоутвору: відтиснення судин пухлиною, розширення судин, що живлять пухлину, їх випрямлення. Безконтрастна рентгенографія черепа дозволяє виявити побічні симптоми пухлин головного мозку, пов'язані з підвищенням внутрішньочерепного тиску та мас-ефектом. Внутрішньочерепний тиск підвищується внаслідок збільшення розмірів пухлини, набряку мозкової речовини, пов'язану з накопиченням вільної міжклітинної чи зв'язаної внутрішньоклітинної рідини, і викликане цим стиснення шлуночків та шляхів венозного відтоку з порожнини черепа. Підвищення внутрішньочерепного тиску спостерігається також при запальних захворюваннях головного мозку та його оболон.
|
|
|
Рентгенологічними симптомами довготривалої внутрішньочерепної гіпертензії є збільшення розмірів черепа, розширення каналів диплоїчних вен і венозних випускників, посилення малюнку пальцевих втиснень та зміни в турецькому сідлі (збільшення розмірів, остеопороз, випрямлення спинки, руйнування деталей). Підвищення внутрішньочерепного тиску виразніше проявляється у дітей: розміри черепа збільшуються за рахунок розширення черепних швів та стоншення кісток склепіння, череп при цьому набуває кулястої форми.
Зміни положення, форми, розмірів шлуночків та підпавутинних просторів на ранніх стадіях розвитку гіпертензивного синдрому виявляються за допомогою КТ, МРТ, ехоенцефалографії та радіонуклідної цистернографії.
Мал..17. МРТ злоякісні пухлини головного мозку та ретробульбарна пухлина орбіти Т2.
Серед пухлин гіпофіза переважають аденоми, що розвиваються з передньої частки гіпофіза. Рентгенологічно аденоми гіпофіза виявляються тоді, коли досягають таких розмірів, що перевищують розміри турецького сідла. На краніограмах визначається збільшення розмірів сідла (у нормі сагітальний розмір не перевищує 14 мм, фронтальний - 18 мм), стоншення його спинки, остеопороз кісток. На комп'ютерних томограмах виявляються аденоми розміром більші за 3-^4 мм; вони мають більшу денситометричну щільність.
Мал..18. Мікроаденома гіпофіза МРТ Т1.
Краніофарингіоми, що розвиваються із залишків ембріональної глотково-гіпофізної кишені (Ратке), розташовуються здебільшого над діафрагмою турецького сідла поблизу зорових шляхів. Тому її ріст швидко призводить до зорових порушень. Рентгенологічне дослідження у 80% хворих виявляє звапнення пухлини, розширення входу у гіпофізну ямку, симптоми внутрішньочерепної гіпертензії.
Мал..19. МРТ краніофарінгеома Т1.
Пухлини спинного мозку виявляються переважно у грудному відділі. Виявляються вони краще за допомогою МРТ (мал. 185). При КТ денситометрична щільність пухлин спинного мозку часто дорівнює щільності тканин, з яких вони походять, тому для їх виявлення цим методом застосовують контрастування. На рентгенограмі можна виявити пухлину за непрямими ознаками: деформацією ніжок дуг хребців, втисненням на тілі хребця, розширенням міжхребцевого отвору.
Мал..20. МРТ пухлини спинного мозку Т2.
Дата добавления: 2021-12-10; просмотров: 24; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!