Для визначення величини відх. ЖЄЛ необхідно також розраховувати належні величини життєвої ємності легенів за допомогою наступних формул.

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 9Следующая ⇒

Діти шкільного віку: Хлопчики: нЖЄЛ = 40 · ДТ +30 · МТ – 5100;

Дівчатка: нЖЄЛ = 40 · ДТ +10 · МТ – 4400

Дорослі нетреновані люди:

Чоловіки: нЖЄЛ = (27,63 – 0,122 · В) · ДТ – 500

Жінки: нЖЄЛ = (21,78 – 0,101 · В) · ДТ - 300

Дорослі треновані люди:

Чоловіки: нЖЄЛ = (27,63 – 0,122 · В) · ДТ

Жінки: нЖЄЛ = (21,78 – 0,101 · В) · ДТ

В усіх випадках нЖЄЛ – величина належної ЖЄЛ, мл; ДТ – довжина тіла, см; МТ – маса тіла, кг; В – вік, роки.

В нормі відхилення ЖЄЛ у здорових нетренованих осіб складає +10–15 %. У спортсменів відхилення ЖЄЛ практично завжди більше 0.

Вентиляційний індекс (ВІ).В загальному виді формула для визначення значень вентиляційного індексу за Ґаріссоном має такий вигляд:

ВІ = (ХОД / ЖЄЛ) · 100,

де ВІ – вентиляційний індекс Ґаріссона, %; ХОД – хвилинний об’єм дихання, л/хв; ЖЄЛ – фактична життєва ємність легенів, л.

В нормі вентиляційний коефіцієнт Ґаріссона складає 1,2–2,6%. Для спортсменів характерним є деяке зниження цього параметру (в основному, за рахунок підвищення значень життєвої ємності легенів).

Індекс гіпоксії (ІГ).Цей розрахунковий показник характеризує ступінь стійкості організму до дефіциту кисню. Традиційно величину індексу гіпоксії розраховують за такою формулою:

ІГ = Твид. / ЧСС,

Де ІГ – індекс гіпоксії, а.о.; Твид. – час затримки дихання на видиху, с.; ЧСС – частота серцевих скорочень, уд/хв.

В нормі у здорових нетренованих чоловіків значення ІГ складає 0,409–0,586 а.о., у жінок - 0,369–0,546 а.о. У осіб, які систематично займаються фізичною культурою і спортом, реєструються більш високі величини індексу гіпоксії: серед чоловіків - 0,609–0,786 а.о., серед жінок - 0,509–0,686 а.о.

Індекс Скібінського (ІС).На думку більшості фахівців, індекс Скібінського характеризує не тільки потенційні можливості системи зовнішнього дихання, її стійкість до гіпоксії, але і, певною мірою, рівень узгодженості функціонування з системою кровообігу.

Формула для розрахунку індексу Скібінського має такий вигляд:

ІС = ЖЄЛ · Твид / ЧСС,

Де ІС – індекс Скібінського, у.о.; ЖЄЛ – фактична величина життєвої ємності легенів, мл; Твид – час затримки дихання на видиху, с.; ЧСС – частота серцевих скорочень, уд/хв.

В нормі у здорових нетренованих чоловіків значення ІС складає 2500–3900 а.о., у жінок - 1500–2900 а.о. У осіб, які систематично займаються фізичною культурою і спортом, спостерігаються більш високі величини індексу Скібінського: серед чоловіків - 3500–4900 а.о., серед жінок - 3000–4400 а.о.

Для роботи необхідні: секундомір або годинник із секундною стрілкою, спірометр.

Хід роботи:

1. У обстежуваного визначають величини ЧСС (уд/хв.), ЖЄЛ (мл), частоту (ЧД, n/хв.) то об’їм дихання (ОД, мл).

2. За допомогою наведених вище формул розраховують: відхилення фактичної величини ЖЄЛ від належної ЖЄЛ (відх. ЖЄЛ, %); вентиляційний індекс (ІВ), індекс гіпоксії (ІГ) та індекс Скібінського (ІС).

3. На основі отриманих даних роблять висновок щодо рівня функціонального стану системи зовнішнього дихання обстежуваного.

Питання для самоконтролю:

1. Основні розрахункові показники системи зовнішнього дихання.

2. Поняття про належну величину життєвої ємності легень.

3. Значення розрахункових показників щодо оцінки функціонального стану системи зовнішнього дихання.

4. Особливості застосування розрахункових показників на різних етапах лікувально-педагогічного контролю.

5. Основні методи, які використовуються щодо оцінки функціонального стану системи зовнішнього дихання.

Лабораторна робота №6

Тема: Оцінка рівня фізичної працездатності організму (Гарвардський степ-тест, субмаксимальна проба за тестом PWC₁₇₀) (4 години)

Короткі теоретичні відомості. Як уже було зазначено, субмаксимальні тести PWC170 є найбільш використовуваними в практиці медико-біологічного і лікарсько-педагогічного контролю за функціональним станом і рівнем підготовленості спортсменів. У процесі виконання таких тестів обстежуваний виконує два 5-ти хвилинні навантаження різної потужності з 3-хвилинним інтервалом відпочинку між ними. В останні 30 секунд кожного з навантажень у випробовуваного реєструється ЧСС. У ГЦОЛІФКє була розроблена спеціальна таблиця (табл.3), відповідно до якої потужність першого навантаження (N₁) задається залежно від маси тіла випробовуваного, а повторного (N₂) – від рівня тренованості обстежуваного, складає звичайно N₁ + 50, 100 або 150% від потужності першого або початкового навантаження.

Таблиця 3

Залежність величини потужності початкового навантаження (N₁) від маси тіла обстежуваного

№	Маса тіла (кг)	N₁ (кгм/хв)	N₁ (Вт)
1.	59 і менше	300	50
2.	60 – 64	400	67
3.	65 – 69	500	83
4.	70 – 74	600	100
5.	75 – 79	700	117
6.	80 і більше	800	133

Примітка: 1 Вт » 6,12 кгм/хв (більш докладні відомості про перерахування навантаження подаються в додатку №4).

Формули розрахунку аPWC₁₇₀ і вPWC₁₇₀ наступні:

де аPWC₁₇₀– абсолютний розмір PWC₁₇₀(кгм/хв); N₁– потужність першого навантаження (кгм/хв); N₂ – потужність другого навантаження (кгм/хв); ЧСС₁ – частота серцевих скорочень (уд/хв) наприкінці першого навантаження; ЧСС₂ - частота серцевих скорочень (уд/хв) наприкінці другого навантаження.

де вPWC₁₇₀– відносний розмір PWC₁₇₀(кгм/хв./кг); аPWC₁₇₀– абсолютний розмір PWC₁₇₀(кгм/хв); М – маса тіла (кг).

Для роботи необхідні: секундомір або годинник із секундною стрілкою, велоергометр або спеціальна сходинка.

Хід роботи:

1. На першому етапі цієї практичної роботи обстежуваний на велоергометрі або сходинці виконує послідовно два навантаження різної потужності (N₁ і N₂) по 5 хвилин кожне з 3-хвилинним інтервалом відпочинку між ними (частота педалювання при роботі на велоергометрі 60-75 оборотів на хвилину). Розмір N₁(кгм/хв або вт) визначається за таблицею 3. В останні 30 секунд кожного навантаження у обстежуваного реєструється ЧСС. Значення аPWC₁₇₀і вPWC₁₇₀ розраховують відповідно за формулами, наведеними вище.

2. Обстежуваний відпочиває протягом 15-20 хвилин до повного відновлення ЧСС (до початкової величини ЧСС, зареєстрованої у стані відносного спокою).

3. На другому етапі практичної роботи визначають фізичну працездатність за допомогою Гарвардського степ-тесту.

Випробовуваному пропонується протягом 5 хвилин виконувати підйом на сходинку в ритмі 30 кроків на хвилину. Темп сходження задається метрономом, що встановлюється на 120 уд/хв. Після виконання роботи в обстежуваного 3 рази (протягом перших 30 секунд 2-й, 3-й і 4-й хв.) реєструється розмір ЧСС (кількість ударів за 30 секунд). У випадку, якщо обстежуваний в процесі сходжень через втому починає відставати від заданого метрономом темпу, то через 15-20 секунд після перших ознак «аритмії» тест припиняють і фіксують фактичний час роботи в секундах. Тест необхідно припинити при появі зовнішніх ознак надмірного стомлення: блідості обличчя, спіткань тощо.

Індекс Гарвардського степ-тесту розраховують за формулою:

де t – фактичний час сходження обстежуваного у секундах; f₁, f₂ і f₃ – частота серцевих скорочень за 30с відповідно на 2-ій, 3-ій і 4-ій хвилині відновлення.

Необхідно відзначити, що при масових обстеженнях дуже часто використовується скорочена формула Гарвардського степ-тесту, відповідно до якої розмір ЧСС реєструється тільки один раз (у перші 30 секунд 2-ої хвилини відбудовного періоду. У цьому випадку:

Отримані в результаті розрахунку кількісні значення ІГСТ використовують для якісної оцінки фізичної працездатності випробовуваного згідно з даних, поданими в таблиці 4.

Таблиця 4

Оцінка фізичної працездатності за індексом Гарвардського степ-тесту

№	Значення ІГСТ	Оцінка
1.	< 55	Низька (слабка)
2.	55 – 64	Нижче середньої
3.	65 – 79	Середня
4.	80 – 89	Вище середньої (добра)
5.	> 90	Висока (відмінна)

Висновок: За результатами отриманих даних робиться висновок про індивідуальну фізичну працездатність обстежуваного визначену за допомогою субмаксимального тесту PWC₁₇₀ та Гарвардського степ-тесту (ІГСТ).

Питання для самоконтролю:

1. Поняття про загальну і спеціальну фізичну працездатність.

2. Загальна характеристика основних методів визначення фізичної працездатності організму.

3. Методика проведення субмаксимальної функціональної проби РWC₁₇₀.

4. Способи дозування потужності фізичних навантажень при використанні спеціальної сходинки.

5. Значення функціональної субмаксимальної проби PWC₁₇₀в системі медико-біологічного контролю загального функціонального стану організму спортсменів.

6. Розміри аPWC₁₇₀ і вPWC₁₇₀у здорових нетренованих людей і спортсменів різної спеціалізації та кваліфікації.

7. Загальна характеристика Гарвардського степ-тесту і основні способи розрахунку ІГСТ.

8. Значення Гарвардського степ-тесту в системі медико-біологічного контролю за функціональним станом спортсменів і масових донозологічних обстеженнях різних контингентів населення.

Лабораторна робота №7

Дата добавления: 2021-03-18; просмотров: 80; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 7 8 9 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!