Вплив взяття крові на організм донора, протипоказання до донорства крові
Для донорів встановлено верхню межу одноразової здачі крові - не більше 450 мл . Як вже говорилося вище , для донорів молодше 20 років і старше 55 років ця межа обмежується дозою 300 мл ( зазвичай це 250 мл). Це дозволяє запобігти розвитку у донорів залізодефіцитної анемії. Протягом 5 днів після кожної здачі крові в обсязі 400 мл відбувається зниження рівня гемоглобіну на 10 % від початкового. Повне відновлення вихідного рівня гемоглобіну відбувається приблизно за 1 міс. Кількість еритроцитів зазвичай відновлюється до вихідного рівня трохи раніше - до 15 - 25 - го дня. Але необхідно враховувати різну здатність кровотворної системи до відновлення в залежності від віку донора : так у осіб молодше 20 років і старше 55 років показники гемопоезу відновлюються дещо повільніше , тому для них і введені деякі обмеження по дозі крові,що здається.
Обов’язково перевіряють за картотекою дані донорів за результатами попередніх обстежень:наявність у них антитіл до ВІЛ-1, ВІЛ-2 і гепатиту С; антигену гепатиту В (HBsAg); активність аланінамінотрансферази (АЛТ); результати серологічного дослідження на сифіліс. Відповідно до інструкції з проведення медичного огляду донорів існують абсолютні та тимчасові протипоказання щодо давання крові.
Абсолютні протипоказання (недопущення до донорства незалежно від давності захворювання та результатів лікування):
— гемотрансмісивні хвороби;
|
|
|
— серцево-судинні захворювання (гіпертонічна хвороба I–II ст., ішемічна хвороба серця, атеросклероз, ендартеріїт, пороки серця);
— захворювання органів дихання;
— захворювання органів травлення ( гастрити, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки);хвороби печінки та жовчних шляхів (хронічні захворювання печінки, зокрема токсичного походження, калькульозний холецистит з приступами, що повторюються, та явищами холангіту, цироз печінки);
— шкірні хвороби (захворювання шкіри запального та інфекційного характеру, псоріаз, екземи, пухирчасті дерматози, грибкові ураження шкіри, гнійничкові захворювання шкіри);
— деякі інші захворювання органів та систем організму.
Тимчасові протипоказання — такі, що забороняють бути донором протягом певного періоду. Цей період часу може тривати від кількох днів до кількох років. До таких тимчасових протипоказань належать чинники ризику зараження гемотрансмісивними хворобами, а саме:
— попередні трансфузії крові та її компонентів;
— нанесення татуювання чи лікування голковколюванням;
— перебування за кордоном понад 2 місяці;
— перенесені деякі інфекційні хвороби;
— період вагітності та лактації;
— період менструації (менш як 5 днів після закінчення);
|
|
|
— щеплення;
— прийом лікарських препаратів (менш як 2 тижні після закінчення курсу лікування антибіотиками, менш як 3 дні після застосування анальгетиків чи саліцилатів);
— прийом алкоголю (менш як за 48 год).
На сьогодні дуже серйозною проблемою у світі є поширення небезпечних захворювань, що можуть передаватися з трансфузіями крові та її компонентів: СНІД, гепатити, цитомегаловірус, сифіліс, пріонові інфекції та ін. Саме від ретельності обстеження донорів та обов’язкового скринінгу їхньої крові залежить безпека хворих, які отримують лікування компонентами донорської крові. Заклади служби крові проводять обов’язкові дослідження донорської крові на антитіла до ВІЛ-1 та ВІЛ-2, антитіла до гепатиту С, HBsAg, серологічні проби на сифіліс та рівень аланінамінотрансфераз.
Показники діяльності закладів служби крові України
Служба крові — одна з головних галузей національної системи охорони здоров'я — побудована за регіонально-територіальним принципом і складається з 68 станцій переливання крові (СПК), з них: 1 республіканська СПК, 24 обласні СПК, 2 обласних центри крові (ЦК), міський ЦК, 40 міських СПК та 600 відділень трансфузіології (ВТ), які входять до структури лікувальних закладів.
|
|
|
Сьогодні донорство в Україні стало серйозною соціальною проблемою, яка торкнулася різних сторін життєдіяльності суспільства і знаходиться в прямій залежності від економічного стану та суспільної моралі. Організація донорства в зв’язку з її масовістю і складністю вийшла далеко за рамки можливостей закладів служби крові, лікувальних закладів та медичних установ України. Дані свідчать, що відсоток донорів від загальної кількості населення в Україні за 17 років зменшився більше ніж у 2 рази. Так, у 1991 р. нараховувалося 2,83% осіб, а у 2007 р. — 1,39%. За останній рік спостерігалося збільшення донорів на 0,6% порівняно з 2006 р.
Частка донорів від загальної кількості населення України:
Активні донори у різні роки становили від 5,4 до 18,35%. Максимальний відсоток активних донорів був у 1993 р. Донори резерву знаходились у межах від 81,7 до 94,6%. За 2007 р. порівняно з 2006 р. кількість активних донорів збільшилася на 1,2%.
Первинні донори від їх загальної кількості в різні роки становили від 29,8 до 40,8%.
Частка первинних донорів від загальної кількості донорів:
Відсоток донорів плазми крові, свідчить про те, що мінімальний рівень — 2,1% від загальної кількості — спостерігався у 1991 р. Збільшення частки донорів відзначали до 6,0% у 2003 та 2004 р. та до 8,3% — у 2007 р. У 2007 р. порівняно з попереднім роком відсоток первинних донорів збільшився на 1,9.
|
|
|
Частка донорів плазми: 
Водночас завдяки зусиллям трансфузіологів щорічно зменшується частка трансфузій консервованої крові. Так, у 1991 р. в Україні трансфузії крові становили 17,8%, а у 2007 р. — лише 0,26%.
Частка трансфузії консервованої донорської крові:
Заготовлену плазму крові донорів використовували як компонент для трансфузій (26,2–46,2%), джерело алогенних препаратів плазми крові (38,4–62,2%) і для виготовлення стандартних сироваток крові (0,2–2,4%).
Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 60; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!