Відбір та обстеження донорів крові
ДЗ Дніпропетротровська державна академія МОЗ України
Кафедра загальної хірургії
Реферат
На тему:
«Проблеми донорства в Україні»
Підготувала:
Студентка 3-го курсу
1 медичного факультету
Педоренко Дарина
Викладач: Гузенко Б.В.
Дніпропетровск-2014
План
1.Актуальність проблеми
2.Законодавче забезпечення донорства в Україні
3.Заклади служби крові України
4.Категорії донорів
5.Відбір та обстеження донорів
6.Вплив взяття крові на організм донора, протипоказання до взяття крові
7. Аналіз показників діяльності закладів служби крові України
8.Шляхи вирішення проблем донорства в Україні
Література
Актуальність проблеми донорства в Україні
Донорство крові виникло понад 100 років тому після відкриття груп крові. При його організації відзначали труднощі з рекрутирування донорів. Спочатку для кроводачі запрошувалися родичі пацієнтів. Масове донорство в Україні було розпочате у 30-ті роки ХХ ст. При лікувально-профілактичних закладах формували колективи донорів-активістів із числа медичного персоналу та студентів. Під час Великої Вітчизняної війни кількість добровольців здавати кров для потреб фронту становила близько 300 тис. осіб. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24.06.1944 р. введено нагрудний знак «Почетный донор СССР», яким нагороджували донорів за багаторазове давання крові. Державою було взято курс на безоплатне донорство, яке вважали вищою формою гуманізму і патріотизму. Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 30.11.55 р. № 8065-р були визначені права та пільги донорів. Протягом 60–70 років ХХ ст. завдяки зусиллям працівників служби крові було досягнуто значних успіхів у гематології, онкології, трансплантології тощо. Наприкінці 80-х — на початку 90-х років ХХ ст. пропаганду донорства було фактично призупинено.
|
|
|
Лікувально-профілактичні заклади відчули дефіцит крові, особливо у період переходу на гемокомпонентну терапію. За цих умов гостро постало питання про законодавчу базу відповідно до завдань розвитку донорства. Згідно із чинним Законом України від 23.06.1995 р. № 239/95-ВР «Про донорство крові та її компонентів» передбачається урегулювання відносин, пов’язаних із розвитком донорства крові, її компонентів, у нових умовах планування, забезпечення комплексу соціальних, економічних, правових і медичних заходів з організації та захисту донорства.
На жаль, донорство у нашій країні, як правило, стало проблемою хворих та лікарів, а не справою суспільства. Населення недостатньо обізнане у питанні донорства крові у зв’язку з недостатнім висвітленням цієї проблеми. Про гостру потребу донорської крові більшості нашого населення стає відомо лише тоді, коли біда стукає в двері їх дому — близька людина потрапляє на операційний стіл, у дружини тяжкі пологи, дитині необхідна багаторазова гемотрансфузія. Ряд країн спирається на родинне донорство, це також одне із значних джерел поповнення запасів крові.
|
|
|
Законодавче забезпечення донорства в Україні
Конституційною підвалиною юридичної регламентації донорства в Україні є ст. 29 Основного Закону, яка визначає право на особисту недоторканність в аспекті згоди чи відмови від будь-якого медичного втручання. На деталізацію змісту цієї норми в законодавстві України передбачено право на донорство або окремі його структурні елементи, зокрема, у Цивільному кодексі України від 16.01.2003 р. (ст.290, п. 7 ст. 281) , Основах законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 р. (ст. 46, 47, 48), Законі України „Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині” від 16.07.1999 р., Законі України „Про донорство крові та її компонентів” від 23.06.1995 р. , а також підзаконних нормативно-правових актах, що визначають окремі питання у сфері донорства.
Зі згаданих нормативних актів випливають такі умови правомірності проведення різних видів донорства, зокрема донорство крові та її компонентів (донорство крові та її компонентів – добровільний акт волевиявлення людини, що полягає у даванні крові або її компонентів для подальшого безпосереднього використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання у наукових дослідженнях (ст. 2 Закону України „Про донорство крові та її компонентів”)):
|
|
|
1.1. Донором може бути повнолітня дієздатна фізична особа.
1.2. Донорство є добровільним актом волевиявлення людини.
1.3. Особа-донор повинна пройти відповідне медичне обстеження і в неї неповинно бути протипоказань, визначених МОЗ України. Особи, хворі на інфекційні хвороби, які можуть передаватися через кров, або інфіковані збудниками таких хвороб, можуть залучатися до виконання донорської функції лише у разі подальшого використання отриманих від них крові та (або) її компонентів винятково для проведення наукових досліджень, виготовлення діагностикумів та інших продуктів, що не призначені для введення реципієнтам.
1.4. Взяття крові та (або) її компонентів у донора дозволено лише за умови, що здоров’ю донора не буде заподіяно шкоди.
|
|
|
Категорії донорів
Донорство — своєрідне соціальне явище, яке виникло на потребу охорони здоров’я, у зв’язку з розвитком переливання крові як лікувального методу. Водночас розвиток клінічної трансфузіології безпосередньо залежить від рівня розвитку й організації донорства .
Вважається, що потреба в клітинних компонентах крові може бути задоволена, якщо на кожного мешканця країни буде заготовлено, як це рекомендує Всесвітня організація охорони здоров’я, 12–15 мл донорської крові на рік.
У нашій країні створена єдина державна система донорства, яка забезпечує ретельний медичний огляд донорів і гарантує цілковиту нешкідливість давання крові.
Донором може стати кожна дієздатна людина віком від 18 до 60 років, яка пройшла медичне обстеження і визнана практично здоровою.
Донорів можна класифікувати так:
— активні донори — особи, які дають кров або її компоненти регулярно (три рази чи більше на рік);
— донори резерву — особи, які дають кров або її компоненти нерегулярно (не більше двох разів на рік);
— донори родичі — особи, які дають кров або її компоненти для лікування близьких їм людей.
Крім перерахованих вище виділяють наступні спеціальні категорії донорів: донори плазми - це особи , у яких кров береться для отримання плазми методом плазмаферезу з наступним зворотнім переливанням власних еритроцитів ;донори імунної плазми - це особи, які отримали курс імунізації якимось чужорідним антигеном , в крові яких циркулюють антитіла, вироблені до цього антигену . Плазма донорів імунної плазми може бути використана з профілактичною та лікувальною метою . З неї готують імуноглобуліни; донори рідкісних груп крові - це донори , в крові яких відсутня резус -фактор ( Rh) або містяться порівняно рідкісні антигени ( rh ' , rh " , hr ' , hr " , Duffy , Kell та ін.) Службами крові складається детальна ізосерологіческая характеристика таких донорів ;донори стандартних еритроцитів - це донори , еритроцити яких мають певну антигенну характеристику і використовуються для приготування стандартів при визначенні груп крові за системою АВ0 і Rh;універсальний донор - донор крові групи 0 (I) , еритроцити якої не піддаються гемолізу при переливанні особам з будь-якою групою крові (на сьогоднішній день переливання від таких донорів не виконують);донори кісткового мозку - група донорів , до якої відносяться самі близькі кровні родичі хворого (мати , батько , сестра , брат) . Підбір донорів цієї категорії проводиться з систем АВ0 , Rh , а також HLA .
Відбір та обстеження донорів крові
Донором може стати будь-яка здорова людина у віці від 18 до 60 років , якщо він не має протипоказань до цього. Крім протипоказань існують обмеження для ряду осіб . Так , наприклад , якщо донором бажає стати особа, яка досягла 18 років , але при цьому має поганий фізичний розвиток і масу тіла менше 45 кг , то йому буде в цьому відмовлено . Обмеження по дозі крові,що здає донор існують для донорів першого разу молодше 20 років і старше 55 років - не більше 250 мл . Особи віком до 20 років не допускаються до таких видів донорства , як плазмаферез і аспірація кісткового мозку. Всім перерахованим вище особам подовжують інтервали між здачами крові .
Всі бажаючі здати кров перед цим проходять обстеження в центрах крові або у відділеннях крові у терапевта і дерматовенеролога . Лікар -терапевт збирає докладний анамнез: з'ясовує , які захворювання переніс обстежуваний , чи були у нього операції , чи не перебував він у контакті з інфекційними хворими або на територіях , ендемічних по тим чи іншим інфекційним захворюванням. Ретельно обстежується шкіра і видимі слизові оболонки ; пальпуються лімфатичні вузли , печінка, селезінка ; оцінюється стан серцево -судинної і дихальної систем; вимірюється артеріальний тиск і підраховується частота серцевих скорочень ( ЧСС) ; оцінюється психоневрологічний статус. Дерматовенеролог обстежує потенційного донора на предмет виявлення симптомів , які вказують на можливість зараження його сифілісом. Донор повинен мати фізичний розвиток не нижче задовільного . Однаково протипоказані для донорства як занадто мала маса тіла (менше 45 кг) , так і ожиріння II - III ступеня. У потенційного донора повинні бути доступні вени ліктьового згину , з яких зазвичай проводиться забір крові. Перед здачею крові донор повинен надати довідки з поліклініки та центру санітарно- епідемічного нагляду про перенесені захворювання і про відсутність контакту з хворими інфекційним гепатитом за останні півроку.
У центрах крові процес отримання крові від донорів проводиться у боксованих операційних. Якщо взяття крові проводиться поза центру крові або відділення крові, то в пристосованих приміщеннях відбувається розгортання операційної, в якій працює виїзна бригада служби крові.
Відмінність боксованої операційної від звичайної полягає в тому , що в першій медичний персонал відділений від донора перегородкою , в якій є вікно для руки донора. Сам донор знаходиться поза операційною на донорському столі. Така організація взяття крові дозволяє досягти більшої стерильності безпосередньо в операційній. Пристосоване приміщення , де буде розгорнута операційна , спочатку звільняється від усього , що не підлягає обробці дезінфікуючими засобами ( м'які меблі , тканинні матеріали і т.д.). Після цього в ньому виробляють вологе прибирання 1 % гарячим мильно- содовим розчином. Потім підлоги, стіни , підвіконня ретельно обробляють розчинами антисептиків ( 2 % хлораміном , 5 % лізолом або ін ) . Перед початком операції забору крові приміщення опромінюється бактерицидними лампами протягом 1-2 ч. Перед початком роботи і в ході забору крові здійснюється бактеріологічний контроль повітря операційної , шкіри рук медичного персоналу. Паралельно з цим ведеться вибірковий бактеріологічний контроль заготовленої крові. Як і в звичайній операційній , дотримуються правила асептики : медичний персонал працює в стерильному одязі , стерильних рукавичках і тільки стерильними інструментами. Донорів , по можливості , переодягають у донорський костюм , бахіли , шапочку , маску.
Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 55; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!