Мотивація і функції діяльності
Понятті «мотивація і функції» діяльності розкривають логічно підпорядкоівані поняття: потреби - спрямованість - мотиви - цілі - результат – оцінка (схема 5).
Потреби розуміють як:
1. потреби власне процесу діяльності (наприклад, в спеціальному інструменті, обладнанні);
2. потреби у діяльності, або спрямованість діяльності;
3. вихідні спонукання до діяльності, які продовжуються формуванням мотивів;
4. особисті чи суспільні потреби.
 |
Схема 5. Семантична структура поняття «мотивація та функції діяльності»
Поняття спрямованість у психології співвідносять із потребами та мотивами діяльності. Вирізняють спрямованість на об'єкт, коли потреба «опредметнюється» і мисленнєво спонукає як уявлення предмету (стає мотивом), а також спрямованість на цілі та цінності самої активність, які стають оновленими.
Мотив – розуміють як:
1. опредметнену потребу;
2. усвідомлену потребу;
3. спонукання до дій;
4. особісту на відміну від суспільної мету;
5. множінність мотивів;
6. мотіваційну систему, яка визначає зміст діяльності;
7. початок процесу мотивування, навідмінну від мети, яка є кінцевою.
Мотиви пов’язують із діяльністю, мету із діями.
Мета – усвідомлений образ результату.
Зв'язок понять мета, результат і засіб такий: кінцева мета діяльності досягається через низку дій. Результат кожної дії є засобом стосовно кінцевої мети, і метою щодо дії, яку необхідно виконати.
|
|
|
Якщо поняття результат відноситься до окремих дій і до діяльності в цілому, то поняття продукт - тільки до цілісної діяльності.
Останнє із понять, які розкривають мотивацію і функції діяльності - це контроль і оцінка. Передбачаються спеціальні контрольні та оціночні дії, які включені у діяльність ззовні (контроль ) або зсередини ( самоконтроль).
Функцією є роль або завдання активного елемента системи, а також перетворення чогось у щось. Поняття функція діяльності розкривють вирази «функціональні рівні», «функціональні можливості діяльності». «Функціональний рівень», це - рівень виконання заданих функцій, «функціональні можливості» - можливості реалізувати у діяльності намічені функції.
Рис. 3. Зображення зв’язків між потребами, функціями, мотивами, результатами та метою діяльності.
Додатково мотивація і функції деталізуються у понятті динаміка діяльності (схема 6).
Динаміка діяльності
Для систематизації психологічних поглядів на динаміку діяльності виділяють такі підстави: 1) активність або реактивність; 2) генетичний або функціональний підхід; 3) кількісний або тільки якісний спосіб представлення динаміки; 4 ) особливості побудови діяльності.
|
|
|
Поняття «власного руху» та «регулювання» розкривають динаміку діяльності з огляду на її активність чи реактивність. Поняття власний рух протилежне поняттю регулювання діяльності ззовні, в соціальному плані.Власний рух є сінонім саморегуляції.Регулювання і власний рух діяльності розкриваються далі через поняття про процес і зміни у діяльності ( Схема 6).
Зміни у діяльності розуміють як:
1. зміну умов (пасивну чи активну, безпосередю чи опосередковану);
2. історичний або індивідуальний розвиток видів і форм діяльності, який має початок і завершення для індивіда, причому завершенню може передувати певний регрес психічної діяльності;
3. зміщення сфери діяльності;
4. перетворення діяльності у вигляді перебудови або розгортання складу і структури, мотивів і цілей.
Так само тлумачать і поняття процес діяльності. Воно відноситься переважно до онтогенезу діяльності індивіда, що підкреслює використання термінів («хід, перебіг, здійснення діяльності») і пов'язане скоріше з кількісними уявленнями про динаміку («тривалість діяльності»), ніж з її якісним осмисленням. Все ж різниця в інтерпретації таких понять, як початок процесу діяльності і старт діяльності, процес діяльності і розгортання діяльності виглядає відносною.
|
|
|
 |
Схема 6. Семантична структура поняття «динаміка діяльності».
Різноманіття діяльностей
До понять, які розкривають різноманіття діяльностей, відносять:
у гносеологічному сенсі - матеріальну та ідеальну (духовну) діяльності;
у сенсі діалектики - реальну (актуальну) діяльність, зовнішну і внутрішню, теоретичну і практичну діяльність;
з огляду на види занять, галузі чи сфери діяльності - трудову та нетрудову, професійну та її види (господарську , культурну, виробничу);
з огляду на якість - ефективну, продуктивну діяльності;
з огляду на інші особливості - свідому, творчу, спільну діяльності (схема 7).
Перераховані поняття є основними, що визначено можливістю отримувати з них похідні поняття, проте вони мають очевидне філософське наповнення, хоча широко використовуються у психологічних текстах. Наприклад, поняття пізнавальної діяльності, є найбільш вживаним, проте, пізнавальна діяльність - це всього лише різновид ідеальної психічної діяльності. Використовується поняття «конкретної діяльності», яке узагальнює поняття професійної та трудової діяльності. Вживається поняття «предметна діяльність», проте, воно мало що додає до поняття «діяльність людини», яка завжди предметна.
|
|
|
 |
Схема 7. Семантична структура понятия «різноманіття діяльностей».
Типологія діяльностей
Різноманіття діяльностей розкриває типологія діяльностей. В основу типології (схема 8) покладені поняття праці, навчання, гри. Типи дільностей поділені на класи, підкласи, сфери і види занять.
 |
Схема 8. Типологія діяльностей людини.
Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 55; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!