Морфологія, побудова, організація діяльності
Поняття «морфологія, побудова, організація» діяльності розкривають 12 підпорядкованих понять, семантичні структури яких подано на схемі 4. Передусім, це поняття «склад і структура» діяльності. Поняття «структура» діяльності досить поширене, водночас, поняття «склад» діяльності використовується значно рідше і майже не експліковано. Вести мову про склад діяльності, значить розповідати про частини, компоненти, елементи та одиниці діяльності. Сенс понять «склад і структура» діяльності близький і мова йде про елементи діяльності. Поняття елемент діяльності виділяють як сенсоутворне для інших.
Основним елементом діяльності є дія. Дії розглядаються як «одиниці» вивчення діяльності. Вважається, що вони повинні зберігати найважливіші властивості психологічного цілого. Дії можуть бути простими або складними. Елементарними діями вважаються найпростіші рефлекторні рухи і секреції. Для побудови систем професійних дій і рухів у промисловій праці та сценічному мистецтві створені типології елементарних і складних дій, частина яких використовується для нормування праці. Проте, інколи нелегко розділити ієрархічний процес діяльності на елементарні частини, тому продовжуються спроби віднайти об'єктивні методи виділення «одиниць» діяльності зважуючи на її складність. Можливо виділяти системи елементарних дій на різних ієрархічних рівнях побудови діяльності.
|
|
|
Операцією є дія або спосіб дій, який визначають умови.
Структури представлені двома можливими формами структур: циклом дій (повні дії), наприклад, кільце, макроструктура та частковими діями, наприклад, ланцюг. У загальній психології мова не йде про логічні, часові, просторові, стохастичні та інші структури діяльності, які вивчаються у соціальній, інженерній, математичній психології.
Схема 4. Семантична структура поняття «морфологія діяльності».
3.1. Зовнішній та внутрішній плани діяльності
Реальна діяльність є двоплановою, існуюють зовнішній та внутрішній плани для відображення складу діяльності. В діяльності наявні непсіхічна та психічна підсистеми, які взаємодіють між собою та навколишнім середовищем.
У зовнішньому плані діяльності перед дослідником постає зовнішнє, матеріальне, непсіхічне, яке існує як об'єкти природи і пізнання. У внутрішньому плані постає ідеальне, психічне, яке існує «поряд із суб'єктом» у вигляді «живої чуттєвої тканини», а також як носій знань і вмінь, що актуалізуються у процесі реальної чи уявної роботи.
   |
Рис. 1. Зовнішній і внутрішній плаи зображення діяльності.
Така відмінність зовнішнього і внутрішнього планів зумовлює подвійність реальних складів діяльності та особливості їх теоретичного пояснення (рис. 1). Можна бачити , що головне у відносинах зовнішнього і внутрішнього планів - єдність і взаємозв'язок: зовнішній план є невід'ємна грань плану внутрішнього, що відокремлює його від середовища і в той же час відображена їм і виражає його зовні.
|
|
|
Вивчаючи конкретну діяльність, психолог, як правило, не є в ній спеціалістом. Природно, він починає із зовнішнього боку і опиняється у позиції спостерігача, якому важко або неможливо проникнути в особливості внутрішнього плану кожного із суб'єктів діяльності. Тому виникають три реальні можливості. Перша - оволодіти секретами діяльності зсередини, інтроспективно, трудовим методом. Друга - виділити вузький аспект діяльності та відповідно до заздалегідь обмеженої мети експериментально дослідити діяльність в цьому частковому аспекті. Третя - відмовитися від проникнення у професійну специфіку і підмінити її специфікою «психологічною» та мотивувати це тим, що так для психолога природньо.
Аналіз зовнішнього плану діяльності доцільно починати з її продуктивної сторони, з тих досягнень, заради яких діяльність породжена. Звідси виходить розуміння зовнішнього плану зображення діяльностей як плану досягнень. Побудова плану досягнень ієрархічна, і при декомпозиції можна виділити низку рівнів діяльності, які зменшуються за складністю та відповідають досягненням «різного масштабу». Такими, наприклад, є складні дії, а в них - дії прості, часткові; далі, режим роботи, розв’язання окремого завдання, спосіб вирішення, і знову складна і проста дія.
|
|
|
Среді численних професійних завдань важливе значення має складність, яка визначає можливість індивідуального або колективного розв’язання. Доцільно розділяти завдання на індивідуальні, колективні та змішані. Індивідуальне - це завдання, яке зможе ефективно вирішити у індивідуальний спосіб окремий фахівець. Колективне - це завдання, індивідуальне розв’язання якого не прийнятне чи не ефективне і вирішується у колективний спосіб. Завдання, які можуть бути вирішені однаково ефективно обома способами, називають змішаними.
У внутрішньому плані формуються і функціонують, «працюють» психічні, фізіологічні та біомеханічні структури суб'єкта діяльності. Звідси і тлумачення внутрішнього плану як плану формування та виконання діяльності.
|
|
|
 |
Рис. 2. Склад внутрішнього плану діяльностей. Рівні:
1 — матеріальної та матеріалізованої форм (рівень 1а и 16 );
2 — перцептивної та зовнішньомовленнєвої форм ( рівень 2а і 2б);
3 — мисленнєвої форми.
Сферы: А - почуттєва, першосигнальна; Б - символічно-мовна, другосигнальна; В - сприйняття; Г - уявлень і понять. Стрілками позначені взаємозв’язки рівнів і сфер: суцільні лінії - екстеріорізація, штриховані - інтеріорізація у процесах формування і виконання діяльності.
Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 32; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!