Поняття про підсочку. Сировинна база підсочки. Документація.

⇐ ПредыдущаяСтр 47 из 50Следующая ⇒

Підсочка дерев — це регулярне нанесення спеціальних поранень на стовбури хвойних чи листяних дерев у період вегетації для отримання продукції життєдіяльності.Із хвойних дерев (сосна, модрина, кедр, ялина) під час підсочки отримують живицю, із листяних (береза, клен) деревні соки.

Живиця— продукт життєдіяльності рослин — прозора, в'язка, малорухома маса білого, жовтого або сіро-коричневого кольору, рідина з характерним скипидарним запахом.

На повітрі живиця швидко гусне, стає подібною на мед, що зацукрився. При довгому перебуванні на повітрі живиця втрачає летку частину, твердне і перетворюється в крихку масу, яку називають барасом. Щільність живиці близька до одиниці. З водою живиця змішується погано, але при її перемішуванні вода від неї відділяється дуже повільно і не повністю. За хімічним складом соснова живиця — це суміш твердих ізомерних кислот з загальною формулою С20Н30О2, розчинених у рідкій суміші ізомерних терпенових вуглеводів (терпенів) загальною формулою С₁₀Н16. При переробці живиці рідка її частина (суміш терпенів) відганяється водяною парою, утворюючи скипидар, або терпентинне масло, Смоляні кислоти, що залишаються після відгонки скипидару, сплавляються в твердий аморфний залишок — каніфоль. У смоляних ходах сосни звичайної міститься до 38% скипидару 62% каніфолі. У процесі повільного стікання в приймач і накопичення в ньому до моменту збирання вміст у живиці скипидару зменшується до ІЗ—25%. У процесі добування та збирання живиці у відкриті приймачі попадає так званий баласт — механічні й органічні домішки, дощова вода, роса. Живицю, яка має вміст скипидару менше 13%, застосовують як барас, а з вмістом води та сміття понад 15% вважають несортовим матеріалом. Соснову живицю поділяють на три сорти: 1-й, 2-й, 3-й. Використання живиці в не переробленому вигляді обмежене. Каніфоль соснова — це аморфна, тверда та крихка прозора речовина з характерним раковистим переломом і скляним блиском. її колір змінюється під світло-жовтого або майже безколірного до

темної о : рубіново-червоним відтінком. Щільність її дорівнює 1,07 - І,09г/см^³. На повітрі або при нагріванні вони легко піддаються ізомеризації. Смоляні кислоти, що містяться в живиці,називають первинними, а після обробки — вторинними. Таким чином, каніфоль складається із первинних і вторинних смоляних кислот. Всі смоляні кислоти є ненасиченими і розрізняються за місцем подвійних зв'язків.. До складу каніфолі входить абіетинова, неоабієтинова, палюстрова, декстропимарова й ізопимарова кислоти. Каніфоль добре розчиняється в багатьох органічних речовинах (наприклад, метиловий і етиловий спирти, ацетон, хлороформ), але не розчиняється у воді. Залежно від способу добування розрізняють два види соснової каніфолі: живичну та екстракційну. Шляхом ретифікації сирої олії одержують талову каніфоль. Живичну каніфоль виробляють із живиці на каніфольно - терпентинових заводах. Екстракційну каніфоль одержують із пенькового осмолу. Екстракційна каніфоль поряд з нормальними смоляними кислотами та нейтральними речовинами вміщує також жирні кислоти (приблизно 12%) і продукти окислення (2—10%). Вона відрізняється від живичної темнішим кольором, розм'якшується при нижчій температурі (54°С), має інший склад. Основним продуктом кристалічної суміші смоляних кислот екстракційної каніфолі є абієтинова кислота, що виключає її використання для одержання, наприклад, кабельної каніфолі, омилеиих клеїв, для проклеювання вищих сортів паперу (рис. 1).Талова каніфоль призначена для використання в целюлозно-паперовій, лакофарбовій та інших галузях промисловості. Температура її розм'якшення нижча, ніж соснової каніфолі і становить .60 - 65 °С. Усі види каніфолі пакують у дерев'яні, стальні і фанерні бочки або барабани.

Скипидар (терпентинна олія) одержують переробляючи живицю (живичний скипидар), екстрагуючи зобсмолу (екстракційний скипидар) або шляхом сухої перегонки деревини (сухоперегінний скипидар). Живичний скипидар випускають трьох сортів: вищого, 1-го та 2-го. Це прозора летка рідина з характерним запахом, без осаду та води. Густина скипидару при 20ºС коливається у межах 0,855— —0,863 г/см³, масова частка залишку від випаровування не перевищує 0,5—0,9%. Екстракційний скипидар — безколірна або злегка жовтувата без осаду та води рідина, густиною 0,852—0,864 г/см³, за якістю він дещо поступається живичному. Сухоперегінний скипидар поділяють на три сорти: 1-й (темний колір, різкий запах), 2-й (червоний колір) та 3-й (темно-червоний). Скипидар містить переважно терпени, що утворилися з п'яти -вуглеводних сполук ізопрена С5Н8. Важлива властивість терпенів -здатність окислюватися. Терпени, що окислюються, можуть відновлювати кисень повітря до озону, внаслідок чого повітря в сосновому лісі «озонується», ним легше дихати. За І. І. Бордишевим, до його складу входять наступні терпени: а-пінен — 60—70%, β-пінен — 6—8, Δ³-карен—10—18, камфен — 2, мірцен — 2, лімонен і дипентен— 3—4% і залишок (вищі фракції скипидару - феландрен, сесквитерпеп та ін.). Найбільш цінна частина скипидару - піненові фракції, які є основною сировиною для синтезу вториннихпродуктів. Залежно від умов місцезростання соснових насаджень і способів отримання склад живичних скипидарів неоднаковий.

Янтар. З давніх часів люди знають і полюбляють янтар. Ще кочові племена — гунни та скіфи — користувались ним як розмінною одиницею. Палітра янтарю містить всі кольори веселки, при чому переважають жовтий і золотисто-жовтий. Янтар – високо - молекулярна сполука органічних, кислот, містить в середньому 79% вуглеводу, 10,5 водню, 10,5 кисню. Загальна формула янтарю С10Н160₄. Крім того, в янтарі у вигляді домішок виявлено 24 хімічних елементи (магній, марганець, мідь, алюміній, залізо, фосфор, натрій тощо). Щільність його коливається в межах 1,00—1,18 г/см³. Янтар поруватий, що зумовлює його проникність для рідин і газоподібних речовин.Янтар утворився шляхом значного виділення живиці з сосен, які мали значно розвинену смолоносну систему. Після виділення живиця потрапляла в лісові грунти, де відбувався ряд фізико-хімічних перетворень. Згодом живиця переносилася і відкладалася у водних басейнах. Розсипи янтарю в основному знаходяться в Балтійсько-Дніпровській провінції, яка простягнулася від берегів Півнчного до Чорного моря. В середньому за рік балтійські води вимивають з дна 36—38 т янтарю.Янтар легко ріжеться, шліфується, полірується. Його широко використовують для ювелірних і художніх виробів (намиста, браслети, кулони, сережки, вставки в перстені, шахмати та шахматні дошки, фігури птахів, тварин, шкатулки, вази, різна мозаїка). Янтар діелектрик, рому його застосовують для виготовлення ізоляторів її електро і радіотехніці, приладобудуванні. Хімічна інертність янтаря дає змогу використовувати його для виготовлення медичних інструментів і посуду для зберігання активних кислот. Янтарну каніфоль застосовують для виготовлення різноманітних лаків та емалей, янтарну олію - для виробництва оліф, міцних капронових ниток, янтарну кислоту

для виробництва багатьох барвників, зубної пасти, мила, також у медицині для лікування ряду хвороб, зокрема, патологій серцевого м'яза та нирок.

Сировинну базу підсочки складають стиглі і пристигаючі насадження I – IV класів бонітету, в складі яких налічується 40 і більше відсотків придатних для підсочки хвойних порід, що після закінчення терміну підсочки будуть призначені до суцільної або останнього прийому поступової рубки головного користування. Придатними для підсочки вважають здорові екземпляри дерев діаметром 20 см. і більше, що не мають значних пошкоджень. Здорові дерева діаметром до 20 сантиметрів, а також дерева, що мають значні механічні пошкодження, ослаблені та пошкоджені раком – сірянкою більш ніж на 50 відсотків окружності стовбура, призначаються для підсочки тільки за 2 роки до рубки.

Для підсочки передаються стиглі насадження: сосни не раніше ніж за 10 років, ялини - за 3 роки, модрини – 5 років до призначення їх до суцільної рубки або до останнього прийому поступової рубки. Підсочка пристигаючих насаджень сосни допускається за браком стиглих соснових деревостанів.

Основними документами на проведення підсочки є план підсочки насаджень з розподілом за роками, що відповідає плану рубок головного користування, план відводу насаджень для підсочки, акт попередньої передачі насаджень для підсочки, лісорубний квиток, карта технологічного процесу підсочки, акт готовності лісосіки, акт огляду лісосіки.

Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 208; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 41 42 43 44 45 464748 49 50 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!