Методика розв’язування задач на знаходження невідомого за двома різницями
Задачі на знаходження невідомих за двома різницями відносяться до типових задач. В математичній структурі цих задач можна виділити наступні істотні ознаки:
1) наявність трьох пропорційних величин ( загальна маса, маса 1 предмету, кількість предметів; загальна довжина, довжина 1 відрізу, кількість відрізів; загальний об’єм, об’єм 1 посудини, кількість посудин; вартість, ціна, кількість, загальний виробіток, продуктивність праці, час роботи; відстань, швидкість і час й тощо);
2) мають місце два випадки, яким відповідають окремі значення цих величин ( наприклад: загальна маса предметів в першому випадку, маса 1 предмету в першому випадку, кількість предметів в першому випадку; загальна маса предметів в другому випадку, маса 1 предмету в другому випадку, кількість предметів в другому випадку);
3) одна з величин є однаковою для обох випадків ( наприклад: маса 1 предмету; найчастіше в початковій школі однаковою величиною є величина однієї одиниці);
4) стосовно другої величини дано числові значення для обох випадків;
5) числові значення третьої величини для кожного випадку є шуканими, але дано їх різницеве відношення.
Мета підготовчої роботи полягає в розв’язуванні спеціальних вправ засобом яких усвідомлюється значення другої різниці.
Тому традиційно на ступені підготовки учням пропонуються вправи типу:
1. Хлопчик купив 5 листівок, а Дівчинка 6 таких самих листівок. Хто з них заплатив більше?
|
|
|
2. Хлопчик купив 4 зошити, а дівчинка 5 таких самих зошитів. На скільки копійок більше заплатила дівчинка, якщо один зошит коштує 30 копійок?
3.В перший день купил 5 коробок кольорових олівців. А другого дня 7 таких самих коробок кольорових олівців і заплатили на 4 гривні більше. Скільки коштує одна коробка кольорових олівців?
В цій задачі сталою величиною є ціна. Щоб знайти ціну треба різницю вартостей поділити на різницю кількостей. Такого типу задачі називають задачами на знаходження невідомої величини за двома різницями. Щоб знайти ціну треба різницю вартостей поділити на різницю кількостей. Однакову величину можна знайти за значеннями різниць інших величин, стосовно двох випадків.
Новацією пропонуємої методики є послідовне розв’язання пари задач : перша задача – задача знайомого виду на знаходження однакової величини за двома різницями, а друга – задача на знаходження невідомих за двома різницями; учні розв’язують першу задачу і порівнюють її з другою, встановлюють їх відмінність і досліджують її вплив на розв’язання задачі. Задача 1. Господарство відправило у місто 4 однакові машини з капустою першого дня і 7 таких самих машин другого дня. У другий день відправили на 9 т капусти більше, ніж у перший. Скільки тон капусти перевозили однією машиною?
|
|
|
Розв’язання
1) 7 – 4 = 3 ( м.) – різниця кількостей машин 2) 9 : 3 = 3 ( т ) – маса однієї машини
Відповідь: 3 т капусти перевозили однією машиною.
Вікова періодизація. Визначення психологічного віку. Принципи і критерії вікової періодизації
У віковій і педагогічній психології використовують таку періодизацію вікового розвитку:
• 1. Пренатальний період - від зачаття до пологів.
• 2. Натальний період - пологи.
• 3. Період новонародженості - від народження до 2 місяців.
• 4. Вік немовляти - від 2 місяців до 1 року. (цей період завершується кризою 1-го року життя, яку пов'язують з початком ходіння й нейрофізіологічною перебудовою, що спричиняють фізичне стомлення, а також зі смисловим мовленням та оперуванням великою кількістю предметів, котрі ведуть до розумового стомлення; симптомом цієї кризи є постійний протест дитини).
• 5. Ранній дитячий вік - від 1 до 3 років. (він закінчується кризою 3-х років, що її пов'язують з розвитком предметної діяльності; прояви цієї кризи вже більш яскраві: впертість, негатівізм - тобто схильність до дій, протилежних вимогам, непокірливість, свавілля, деспотизм).
|
|
|
• 6. Дошкільний вік - від 3 до 6/7 років. Його поділяють на:
o - молодший дошкільний вік - 4-й рік;
o - середній дошкільний вік - 5-й рік;
o - старший дошкільний вік - 6/7-й рік. (він закінчується кризою 7-ми років, котру пов'язують із викликаною походом до школи зміною соціальної ситуації, розумовим напруженням та розвитком самосвідомості).
• 7. Молодший шкільний вік (зріле дитинство) - 1- 4 класи (від 6/7 до 10/11 років). (у цей період для розвитку самосвідомості дитини є дуже важливою оцінка оточуючих, вона оволодіває соціально-нормативною поведінкою).
• 8. Дорослішання:
o - підлітковий (середній шкільний) вік - 4-8 класи (від 11 до 14 років) у дівчаток, 5-9 класи (від 12 до 15 років) у хлопчиків; (цей період супроводжується найбільш помітною кризою в житті людини, головним фактором якої визнається пубертат - статеве дозрівання; у підлітка інтенсифікується фізичний, розумовий, моральний, соціальний розвиток; перебудовується організм, самосвідомість, система відношень до оточуючих; відчуття дорослості призводить до труднощів соціальної взаємодії).
|
|
|
o - рання юність (старший шкільний вік) - 10-11 класи (від 15/16 до 17/18 років); (цей період пов'язаний з інтенсивними пошуками свого місця у світі, із намаганнями збагнути сутність світу - одразу і назавжди, із побудовою власного відношення до всіх явищ дійсності, котре базується на певній індивідуалізованій картині світу).
o - зріла юність - від 18 до 20 років. (цей вік є періодом першого випробування власних сил і здібностей людини, коли вона розкриває свій потенціал на певному шляху творчого життєдіяння; відбувається професійне самовизначення).
• 9. Дорослість:
o - рання дорослість - від 20 до 40 років; (у цей вік людина досягає певного піку своїх можливостей; саме характер і обсяг її досягнень постають факторами кризи 30-ти років, котра звично складається із загострення проблем наслідків професійного визначення, побудови сімейного життя, загального самоствердження).
o - зріла дорослість - від 40 до 60 років. (цей період є часом, коли людина опиняється не на «піці» своїх можливостей, але на певному їх «плато» - сталому стабільному рівні, на якому вона закріпилася; кризи 40-ка і 50-ти років є змістовно близькими одна до одної - розчарування, невдоволеність рутиною, намагання вирватися з обіймів буденності до справжнього буття - тільки зростають обсяги симптомів стагнації розвитку).
• 10. Старість - після 60 років. (цей період звичайно є часом, коли людина стикається із першими ознаками власної психічної інволюції; вона або докладає зусиль, щоб оптимально функціонувати і досягти того новоутворення, яким визначається цей вік - мудрості, або впадає у відчай і швидко деградує; кризи цього і двох наступних періодів пов'язані із розвитком ставлення людини до кінця своєї життєдіяльності, із примиренням з його наближенням).
У межах кожного вікового періоду спостерігаються великі індивідуальні відмінності, які є результатом впливу умов життя, характеру активності, виховання, природних й індивідуальних відмінностей. Однією з найбільш вживаних категорій вікової психології є вік. Це поняття тлумачиться як тривалість життя людини, але може вживатись і для позначення конкретного відрізку життя, як синонім вікового періоду.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 282; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!