Побічні явища та заходи їх усунення:
— пригнічення дихання (для усунення — аналептики);
— нудота, блювання (протиблювотні — метоклопрамід);
— брадикардія, артеріальна гіпотензія (атропін);
— гіперемія і свербіж шкіри (антигістамінні);
— закрепи (проносне — листя сени);
— толерантність;
— психічна і фізична залежність.
При гострому отруєнні наркотичними анальгетиками виникає пригнічення ЦНС, яке характеризується непритомністю, пригніченням дихання аж до зупинки, зниженням A/T і температури тіла, різким звуженням зіниць. Характерними ознаками є патологічне дихання за типом Чейна—Стокса, збереження сухожилкового рефлексу та різкий міоз.
Ефективні засоби при гострому отруєнні морфіном — антагоністи опіоїдної системи: налоксон, налтрексон, частковий антагоніст налорфін. Ці препарати нормалізують дихання, A/T.
Незалежно від шляху надходження отрути в організм, багаторазово промивають шлунок 0,05—0,1% розчином калію перманганату, призначають 20—30 г активованого вугілля, сольове проносне. Проводять форсований діурез.
При тривалому застосуванні наркотичних анальгетиків з'являється лікарська залежність опіоїдного типу, для якої характерна толерантність, психічна і фізична залежність, а також абстинентний синдром. Толерантність виявляється через 2—3 тижні (іноді раніше) добового приймання терапевтичних доз.
Після припинення вживання опіоїдних анальгетиків толерантність до ейфорії і пригнічення дихання зменшуються через декілька діб. Психічна залежність — ейфорія, що виникає під час приймання наркотичних анальгетиків і є першопричиною безконтрольного вживання наркотиків, особливо легко виникає у підлітків. Фізична залежність пов'язана з абстинентним синдромом (синдром відміни): сльозотеча, гіпертермія, різкі зміни A/T, біль у м'язах та суглобах, нудота, діарея, безсоння, галюцинації. Наркоман іде на все, щоб дістати препарат і позбутися цих симптомів. Постійне приймання опіоїдів призводить до психічної та фізичної деградації особистості.
|
|
Лікування лікарської залежності від опіоїдів є комплексним. Це методи детоксикації, введення антагоністу опіоїдів — налтрексону, симптоматичні засоби та здійснення заходів для запобігання контактам наркомана зі звичним середовище.
Особливості роботи з наркотичними анальгетиками (опіоїдами):
— це отруйні препарати списку А, їх виписують на спеціальних
бланках, вони підлягають кількісному обліку; виписування і зберігання регламентується;
— за зловживання, застосування не за призначенням — кримінальна відповідальність;
— морфін не сумісний в одному шприці з аміназином;
— промедол несумісний з антигістамінними засобами, тубокурарином, тразикором;
|
|
— в одному шприці не можна вводити пентазоцин з барбітуратами;
— препарати опію гальмують перистальтику кишок і можуть
затримувати всмоктування інших препаратів, які призначають внутрішньо.
Наркотичні анальгетики
Назва препарату | Форма випуску | Спосіб застосування | |
Наркотичні (опіоїдні) анальгетики | |||
Морфіну гідро хлорид ( Morphini hydrochloridum ) | Ампули і шприц-тюбики по 1 мл 1% розчину | Всередину по 0,01- 0,02 після їди; підшкірно, внутрішньо-м'язово по 1 мл 1% розчину, внутрішньовенно (повільно) | |
Омнопон (Omnoponum) | Ампули з 1—2% розчином по 1 мл | Підшкірно по 1 мл2% розчину | |
Промедол (Promedolum) | Порошок; таблетки по 0,025 г; ампули та шприц-тюбики по1 мл 1% і 2% розчину | Всередину 0,025 до їди; підшкірно по 1 мл 1% або 2% розчину | |
Фентаніл (Phentanylum) | Ампули по 2 і 5 мл 0,005% розчину | Внутрішньом'язово та вну-трішньовенно по 1—2 мл (0,00005-0,0001 ) | |
Антагоніст наркотичних анальгетиків | |||
Налоксону гідрохлорид (Naloxoni hydrochloridum) | Ампули по 1 мл (0,4 мг/мл) | Підшкірно, внутрішньом'язово, внутрішньовенно по1-2 мл (0,0004-0,008) | |
3.Ненаркотичні анальгетики (анальгетики-антипіретики) — це лікарські засоби, що усувають біль при запальних процесах і дають жарознижувальний та протизапальний ефекти.
|
|
Запалення — це універсальна реакція організму на дію різноманітних (ушкоджуючих) факторів (збудники інфекцій, алергійні, фізичні і хімічні чинники).
У процесі запалення беруть участь різні клітинні елементи (лаброцити, клітини ендотелія, тромбоцити, моноцити, макрофаги), які секретують біологічні активні речовини: простагландини, тромбоксан А2, простациклін — «медіатори запалення». Сприяють виробленню «медіаторів запалення» ферменти циклооксигеназ (ЦОГ).
Ненаркотичні анальгетики блокують ЦОГ і гальмують утворення простагландинів, що спричинює протизапальний, жарознижувальний і анальгетичний ефекти.
Протизапальний ефект— полягає в тому, що обмежуються ексудативна і проліферативні фази запалення. Ефект через декілька діб.
Анальгетичний ефектз'являється через декілька годин. Препарати впливають переважно на біль при запальних процесах.
Жарознижувальний ефектвиявляється при гіперпірексії через декілька годин. При цьому збільшується тепловіддача за рахунок розширення периферійних судин і посилення потовиділення. Знижувати температуру тіла до 38°С нераціонально, оскільки субфебрильна температура — це захисна реакція організму (підвищується активність фагоцитів і продукція інтерферону тощо).
|
|
Саліцилати
Кислота ацетилсаліцилова (аспірин) — перший представник ненаркотичних анальгетиків. Препарат застосовують з 1889 року. Випускається в таблетках, входить до складу комбінованих препаратів «Цитрамон», «Седалгін», «Кофіцил», «Алка-зельцер», «Джас-пірин», «Томапірин» тощо.
Призначають як знеболюючий і жарознижувальний засіб (при гарячці, мігрені, невралгіях) та як протизапальний засіб (при ревматизмі, ревматоїдному артриті); препарат виявляє антиагрегаційний ефект і призначають його для профілактики тромботичних ускладнень у хворих на інфаркт міокарда, при порушеннях мозкового кровообігу та інших серцево-судинних захворюваннях. Розчинна форма — ацелізин.
Вводять внутрішньом'язово та внутрішньовенно як знеболюючий засіб після операції, при ревматичному болю, онкологічних захворюваннях.
Натрію саліцилат як анальгезуючий і жарознижувальний засіб призначають внутрішньо після їди при гострому ревматизмі, ревматоїдному ендокардиті, а іноді вводять внутрішньовенно.
Похідні піразолону
Анальгін (метамізол-натрій) чинить виражену анальгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію.
Застосовують при болю різного походження (головний, зубний, біль при травмах, невралгії, радикуліті, міозиті, гарячці, ревматизмі). Призначають всередину після їди дорослим, а також вводять внутрішньом'язово та внутрішньовенно.
Амідопірин (пірамідон). Таблетки амідопірину виключені з Державного реєстру лікарських засобів, а також низки готових лікарських форм.
Залишились таблетки амідопірину і бутадіону по 0,25 .
Вживають їх при головному болю, невралгії, мігрені, міозитах, ревматоїдних поліартритах.
Бутадіон (фенілбутазон) — виявляє анальгетичний, жарознижувальний та протизапальний ефект, за протизапальною дією перевершує засоби, згадані вище.
Призначають препарат при артритах різного походження, гострій подагрі.
Застосовують всередину під час або після їди. Тривалість курсу лікування від 2 до 5 тижнів. При тромбофлебітах поверхневих вен застосовують бутадіонову мазь.
У зв'язку зі значною кількістю побічних ефектів у наш час застосування бутадіону обмежено.
Похідні пара-амінофенолу
Парацетамол (панадол, ефералган, тайленол) — за хімічною будовою метаболіт фенацетину і дає такі ж ефекти. Але порівняно з фенацетином менш токсичний. Застосовують так, як і фенацетин. За кордоном парацетамол випускають у різних лікарських формах: таблетках, капсулах, мікстурах, сиропах, шипучих порошках, а також у формі комбінованих препаратів: «Колдрекс», «Солпадеїн», «Панадол-екстра».
До препаратів іншої хімічної будови відносять індометацин (ме-тиндол).
Має виражену анальгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію.
Застосовують при ревматоїдному артриті, остеоартрозах, подагрі, тромбофлебіті.
Призначають всередину, а індометацинову мазь втирають при гострих і хронічних поліартритах, радикулітах.
Побічні явища ненаркотичних анальгетиків:
— подразнення слизових оболонок травного каналу, ульцерогенна дія (особливо кислота ацетилсаліцилова, індометацин, бутадіон); набряки, затримка рідини і електроліті; з'являється через 4—5 діб після приймання препарату (особливо бутадіон та індометацин);
— синдром Рея (гепатогенна енцефалопатія) проявляється
блюванням, втратою свідомості, комою; може виникнути в дітей і
підлітків унаслідок застосування ацетилсаліцилової кислоти при
грипі та гострих респіраторних захворюваннях;
— тератогенна дія (ацетилсаліцилову кислоту й індометацин не
слід призначати в перші 3 місяці вагітності);
— лейкопенія, агранулоцитоз (особливо в похідних піразолону);
— ретинопатія і кератопатія (наслідок відкладання індометацину в сітківці ока);
— алергійні реакції;
— гепато- і нефротоксичність у фенацетину та парацетамолу
(при тривалому застосуванні, особливо у великих дозах);
— галюцинації (індометацин).
Особливості роботи з ненаркотичними анальгетиками:
— пояснити пацієнту, що безконтрольне вживання препаратів,
які є сильнодіючими речовинами, шкідливо для організму;
— для запобігання ушкоджуваіьній дії препаратів на слизові оболонки навчити пацієнта правильно приймати ліки (з їжею, молоком
або повною склянкою води) та розпізнавати ознаки пептичної виразки (неперетравлення їжі в шлунку, блювання «кавовою гущею», дьогтеподібний кал);
— для запобігання агранулоцитозу контролювати аналізи крові,
дати пацієнтові настанови повідомляти лікаря в разі появи симптомів
агранулоцитозу (відчуття холоду, гарячка, хворе горло, нездужання);
—для запобігання нефротоксичності (гематурія, олігурія, кристалурія) спостерігати за кількістю виведеної сечі, дати пацієнтові
настанови щодо важливості інформувати лікаря в разі появи будь-
яких симптомів;
— під час роботи з індометацином нагадати пацієнтові, що в разі
появи відчуття сонливості не сідати за кермо автомобіля і не керувати небезпечним обладнанням;
— ненаркотичні анальгетики не сумісні з сульфаніламідними препаратами, антидепресантами, антикогулянтами;
— саліцилати не призначають разом з іншими ненаркотичними
анальгетиками (підсилюється ульцерогенна дія) і антикоагулянтами
(підвищується ризик кровотеч).
Дата добавления: 2019-02-26; просмотров: 296; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!