Основи технологій виробництв базових галузей народного господарства України
Т ем а 2.1. Добувна промисловість та виробництво коксопродуктів
План
1. Загальні відомості про добувну промисловість.
2. Основи технологій підземного та відкритого видобування та
збагачення вугілля.
3. Основи технологій видобування нафти, природного газу, торфу.
4. Основи технологій виробництва коксопродуктів.
5. Попередження навмисного відхилення від вимог технологічних
регламентів та НТД, рецептур, технологічних параметрів з метою
зниження прибутковості.
Методичні поради
При самостійному вивченні теми необхідно засвоїти матеріал окреслений тематичним планом з використанням рекомендованої літератури, проаналізувати інформацію та скласти конспект.
Важливо визначити призначення та роль добувної промисловості для розвитку економіки, сучасний стан і перспективи мінерало-сировинної бази України, засвоїти основи технологій видобутку і виробництва важливіших видів мінеральної сировини та палива.
Добувна промисловість України займається добуванням із надр землі, з води та лісів різних видів сировини, палива тощо.
Підприємства добувної промисловості України видобувають близько 40 видів основних корисних копалин і за своєю потужністю здатні щорічно видобувати їх близько 1 млрд т.
Світові запаси мінерально-сировинних ресурсів, є невідновлювальними. Запасів вугілля, залізної, марганцевої та хромової руд, фосфатної сировини та калійних солей при використанні на рівні того ж періоду повинно вистачити ще на 100—300 років. Але запасів поліметалевих руд, які містять Ni, Co, W, Mo, Cu, Pb, Zn, Sn, а також азбесту та особливо самородної S залишається на 30—60 років і менше.
|
|
|
Проблеми мінерально-сировинного комплексу України: зниження загального видобутку корисних копалин; зменшення фінансування геологорозвідувальних робіт та обсягів пошукового і розвідувального буріння; зниження нижче рівня видобутку щорічного приросту розвідуваних запасів деяких найважливіших корисних копалин; штучно низька якість майже всіх видів сировини; глибоке залягання.
Характер та ступінь використання мінерально-сировинних ресурсів обумовлені рівнем розвитку гірничодобувної промисловості. В гірничодобувній промисловості України сконцентровано біля 40 % капіталовкладень, близько 30 % – виробничих фондів. Підприємства видобувної промисловості України добувають близько 40 видів основних корисних копалин і за своєю потужністю здатні щорічно видобувати їх близько 1 млрд. т . Корисні копалини займають майже 40 % річного вантажообігу на залізничному транспорті, а на річковому та морському — до 50 %. Загальні витрати на транспортування мінеральної сировини з урахуванням палива оцінюються в 30-35 % їх собівартості на місцях добування.
|
|
|
До складу добувної промисловості України входять такі галузі:
· паливодобувна, (камяне, буре вугілля,нафта, газ, торф)
· гірничорудна (залізні руди, руди кольорових металів, марганцеві руди, титанові руди, руди кобальту, нікелю),
· гірничохімічна (апатити, фосфорити, калійні солі, камяна сіль)
· нерудна ( мармур, граніт, глини, графіт, азбест)
Паливо – це органічні сполуки, які здатні при високій температурі вступати в хімічну реакцію з киснем повітря і виділити певну кількість тепла. Паливо буває природне і штучне. Технологія видобування корисних копалин складається з ряду етапів:
1. Розвідкадля пошуку родовищ, визначення кількості та якості корисної копалини, встановлення основних елементів її залягання у надрах і характеру та властивостей навколишніх порід.
2. Будівництво гірничого підприємства та розробка родовища.
Існують два головні способи розробки родовищ твердих корисних копалин: підземний та відкритий.
Підземне господарство шахти складається з наступних виробничих ділянок: забезпечення виробництва електроенергією, забезпечення вентиляцією, відкачування води; системи вентиляційних та вантажних штреків, ходок, транспорта система (кілометри конвеєрів, залізниця, спеціальні електровози з вагонетками).
|
|
|
Якщо корисні копалини виходять на поверхню або залягають під невеликим (до 80—120 м) шаром порожніх порід, то вони розробляються відкритим способом. Відкритий спосіб розробки використовують при добуванні вугілля, руд чорних та кольорових металів, гірничотехнічної сировини та будівельних матеріалів.
Основними етапами відкритої розробки родовищ є підготовка поверхні, осушення, розтин та експлуатація родовища, відновлення порушених гірничими роботами земель (рекультивація).
Кінцевим процесом гірничого виробництва є збагачення корисних копалин, яке складається:
1. З первинної обробки сировини шляхом механічного розділення на компоненти з виділенням концентратів. Цим досягається приведення добутої сировини у стан, який забезпечує можливість безпосереднього використання (будівельні матеріали, коштовне каміння, вугілля) або подальшої технологічної переробки (різні руди).
2. Сортування копалин та вилучення з них порожніх включень і порід.
3. Збагачення корисних копалин на спеціальних збагачувальних фабриках.
|
|
|
Частка вугілля в енергоресурсах України становить близько 35 %. Вугільна промисловість за обсягом видобутку палива в натуральному вираженні посідає перше місце серед інших галузей. Тут зосереджена більшість працівників і основних фондів паливної промисловості. Основним районом видобутку кам’яного вугілля є Донецький басейн. Україна має 295 кам’яновугільних шахт, з них 131 шахта з коксівним вугіллям. Кам’яне вугілля видобувають також у Львівсько-Волинському кам’яновугільному басейні. Запаси вугілля тут невеликі. Викопне вугілля буває: буре, кам’яне і антрацит.
Продуктивність шахти визначають кількістю вугілля, видобутого за одиницю часу (добу, рік) – 1000 – 4000 т за добу і більше.
У сучасних шахтах роботи в підземних виробках в основному механізовані. Головне робоче місце в шахті – очисний вибій або лава.
Лава—це підземний коридор, який розрізає по горизонталі вугільний пласт. Довжина коридору – 200 м, а ширина - близько 3 м, висота менше 1 м (висота лави дорівнює товщі вугільного пласта).
Товщина пласта залягання вугілля називається потужністю пласта і визначається в метрах. Оскільки вугільний пласт залягає під кутом у кілька градусів, розрізняють верх лави і низ. Перпендикулярно до кінців лави проведені два ходки— верхній штрек та нижній штрек. Вздовж усього двохсотметрового коридору, біля самого вугільного пласта змонтований струговий прилад. За його допомогою вугілля руйнується та потрапляє на скребковий конвеєр, який виносить паливо у нижній штрек, звідти по стрічковому конвеєру вугілля рухається далі — до вагонеток.
Для виконання гірничих робіт— зарубування, відбивання, навалювання і вантаження видобутого вугілля та пустої породи застосовують технічні засоби та машини – відбійні молотки, врубові машини, комбіновані машини, навантажувачі, рейковий і безрейковий транспорт та ін.
Безпека та охорона праці.
1.Для запобігання обвалам та обрушенням покрівлі застосовують спеціальний кріпильний матеріал. Його виготовляють з дерев’яних і металевих стояків.
2. Система водовідводу забезпечує відгородження гірничих виробок від проникнення в них поверхневих або підземних вод; відкачування води на поверхню землі за допомогою насосів та ін.
3. Вентиляція шахти може бути природною і штучною. Найширше застосовують штучну вентиляцію за допомогою вентиляторів, які встановлюють біля одного із стовбурів шахти.
4. Для освітлення підземних виробок застосовують переносні акумуляторні лампи. Для електричного освітлення під землею допускається напруга струму не вище 127 в.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 153; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!