Семантична структура і мовні значення.
Cлово є не тільки «ярликом», що позначає окремий предмет, дію чи якість. Семантична структура слова набагато складніша. Багато слів мають не одне, а декілька значень. Явище багатозначності слів — широке, і точна «предметна віднесеність» чи найближче значення слова є по суті вибором потрібного значення з низки можливих. Частіше за все це уточнення значення слова чи його вибір здійснюється семантичними маркерами, які уточнюють значення слова і відділяють його від інших можливих значень. Як правило, ця функція визначається певною ситуацією чи контекстом, а іноді тим тоном, яким це слово вимовляється. Факт багатозначності слів не вичерпується тільки явищем полісемії слова. Найбільш істотним є те, що поряд з прямим «референтним» («денотативним») значенням слова ще є «асоціативне» значення. Таким чином, слово стає центром для цілої сітки образів, які мовець чи слухач затримує, щоб вибрати потрібне значення.
Літературний процес. Закономірності й парадокси літературного процесу.
Поступальний розвиток світової літ-ри, а саме він передусім пов'язується з поняттям «літ процес», зумовлений соціально-економічними причинами і внутрішніми закономірностями руху мистецтва в часі та просторі. Закономірності: 1. Традиція – актуалізоване минуле, досвід минулого моделізується у сучасному суспільстві (давні, нові, новітні, прогресивні, консервативні). Новаторство – суттєві зміни в літ-рі, що вираж у виникненні нових худ засобів зображення, окремої ідеї, поглибленні, це оновлення літератури, не можливе без традицій. 2. Худ вдосконалення – літ розвивається поступово, підвищення складності худ мислення, мистецтво має поступовий рух, розвиток худ форм. Прогрес полягає у вдосконаленні. 3. Стадійність літ процесу – у літ житті людства були моменти, коли літ життґ зупинялося. Циклічність, літ-ра як рух, проходить по спіралі. Стадії літ-ри – закономірний процес: античність, середньовічча, нова літ-ра; укр. – давня літ-ра (бароко) та нова літ-ра (класицизм, сентименталізм, реалізм). Кожна стадія має свої періоди. Типи літ зв’язків: 1. зовнішні – впливи, взаємовпливи (рос-укр, укр.-польск); запозичення (сюжети, теми, хар-ри, образи); контактні зв’язки (листування, переклади, вивчення літ-ри інших народів). 2. внутрішні – наслідування (використ творів інших для вираж думок); епігонство (сліпе наслідування, несамостійність худ мислення); цитування (цитація, точне відстворення уривків з інших джуру); ремінісценція (нагадування, перенесення у літ твір окремих елементів із попередніх джерел з певною худ метою); перефраз (запозичення теми із поеред літ твору із заміною елементів); варіації (використ чужого тексту з виконанням переробки, структура залишається); пародіювання (наслідування, імітація творч манери з метою висміяти); алюзії (відсилання читача деталлю з інш твору); запозичення (творче викорст сюжетів, образів, мотивів, худ засобів, прийомів).
|
|
|
|
|
|
Пародокси: 1. часто не співпадають соц.-істор обставини і якості ЛП. 2. відхилення ЛП (прискорення або затримка ЛП). 3. приборкання ЛП (ЛП часто повязан із ідеологією, н-д літ-ра класицизму). 4. повторюваність літ етапів (повтор, але на якісному рівні).
Міжпредметна інтеграція як перспективний напрям реалізації новітніх технологій.
Одним із найскладніших завдань сучасного навчально-виховного процесу є формування гармонійно розвиненої особистості. Інтегроване взаємопроникнення наукових дисциплін, прикладні напрямки їхнього розвитку, підвищення у навчальному процесі цінності предметів естетично-мистецького спрямування, поєднання їх з іншими предметами – і є основними засадами, на яких ґрунтується вирішення цього завдання.
Одним із засобів, що використовуються для досягнення інтеграції в змісті і формах навчання є міжпредметні зв’язки, які сприяють формуванню цілісних знань учнів. Ще В. Вернадський зазначав, що "... ріст наукових знань ХХ століття швидко стирає межі між окремими науками. Вони дедалі більше спеціалізуються не за науками, а за проблемами. Це дає змогу, з одного боку, надзвичайно глибоко вивчати явище, а з другого – охоплювати його з усіх точок зору.
|
|
|
Ідея інтеграції навчання на сучасному етапі приваблює багатьох учених як у нашій країні, так і за її межами. Науковий інтерес окремих дослідників направляє їх на вивчення проблем інтегрованого заняття (О. Бєляєв, О. Савченко, В. Тименко, Ю. Колягін, Т. Донченко та ін.).
Більшість укр лінгводидактів (О. Бєляєв, М. Пентилюк, М. Вашуленко, Т. Донченко, Л. Мірошниченко, П. Кордун) вважають, що настав час перетворити декларативне навчання на процес всебічного розвитку потенційних творчих можливостей кожної дитини
Міжпредметна інтеграція може бути повною або частковою. Повна інтеграція об’єднує в одному курсі різні навчальні предмети, дає змогу залучати потрібні відомості із суміжних дисциплін, що сприяє цілісному та різнобічному засвоєнню знань. Суть часткової інтеграції полягає в поєднанні матеріалу з різних дисциплін, підпорядкованих одній темі.
На жаль, у вітчизняних навчальних закладах превалюють інтегровані заняття української мови у поєднанні з літературою, рідше – з музикою, живописом, історією.
|
|
|
Практикою викладання доведено, що робота з організації інтегрованого заняття буде найбільш продуктивною, пройшовши три етапи.
Перший етап – підготовчий, на якому відбувається розподіл ролей, збір інформації, виділення проблем для обговорення. Цей етап формує навички самостійного пошуку матеріалів тих наукових галузей, які об’єднує тема.
Другий етап – проведення самого заняття.
Третій етап – аналіз підсумків заняття.
Отже, інтегрованим заняттям властиві значні педагогічні можливості, на них учні одержують глибокі багатогранні знання про об’єкт навчання, "по-новому осмислять події, явища. Завдяки цьому розширюються можливості для синтезу знань, формування умінь перенесення знань з однієї галузі в іншу. Все це забезпечує формування цілісного сприймання навколишнього як необхідної передумови формування наукового світогляду"
БІЛЕТ № 9
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 214; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!