Особистісно орієнтований підхід до викладання мови та літератури
Інноваційний освітній простір ХХІ століття визначатимуть особистісно зорієнтоване навчання, проектні, ігрові технології кооперативного навчання, технологій дистанційного навчання.
Особистісно зорієнтоване навчання – це навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність, суб’єктивний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти (І.Якиманська). Особистісно зорієнтований підхід поєднує навчання й виховання в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту розвитку дитини, підготовку її до життєтворчості.
Задача вчителя – простежити динаміку його розвитку, визначити особисті переваги у роботі з навчальним матеріалом, тобто пізнати учня як особистість, розкрити та розвинути його індивідуальні здібності.
Для реалізації підхіда необхідно:-сприяти зацікавленості кожного учня в роботі класу за допомогою чітко,зрозуміло та доступно сформульованої мотиваційної установки;-використовувати різноманітні форми та методи організації навчальної діяльності, орієнтовані на конкретного учня;-стимулювати учнів до висловлювання, використання різних способіврозв’язання. Ситуативних завдань без страху помилитися чи отриматинеправильне відповідь;-створювати на уроці такі педагогічні ситуації, які дають можливістькожному учневі проявити ініціативу, самостійність, -підтримуватипрагнення учня знаходити власний спосіб роботи, аналізувати та оцінювати роботу інших;-використовувати різноманітні види пізнавальної діяльності, а також мотиваційний, змістовно-операційний та вольовий компоненти пізнавальної самостійності школярів.При цьому учні отримують більше самостійності, краще осмислюють мету та результати своєї праці, усвідомлюючи, що вони є не об’єктом, а суб’єктом навчальної діяльності; вчитель же стає доброзичливим помічником, що зацікавлений у долі кожного учня. Таким чином, відбувається переорієнтація учнів від навчання (“нехай мене навчать”) до учіння (прагну все знати”).Отже, для того щоб навчальний процес розвивався, вчителю необхідно вміти виявляти суперечність навчального процесу, а також вміти розв’язувати її.Дана суперечність розв’язується шляхом диференційованого підходу до учнів.Учнів класу розподіляют на групи за рівнем розвитку.Отже, таких груп чотири:низький рівень;середній рівень;достатній рівень;високий рівень.Положення:
|
|
|
1.положення про неповторність кожної дитини.2.визнання відсутності нездібних дітей.3.нерівність розумових здібностей дітей4.індивідуалізації навчально-виховного процессу.5.врахування індивідуальних особливостей учнів.6.визначення кожного учня особистістю.7.отримання позитивних почуттів від навчання.8.навчання через подолання труднощів.9.дослідницького підходу до предмета вивчення.10.обов’язковості самостійної розумової праці учнів у процесів навчання.11.людяності, чуйності і тактовності по відношенню до учнів.12.розуміння оцінки знань учнів як інструмента виховання.13.принцип взаємозалежності колективу і особистості у навчанні.14залежності особистості учня від особистості вчителя.
|
|
|
Рекомендована система оцінювання ХХІ сторіччя:
50% - само оцінювання.30% - взаємо оцінювання.20% - оцінювання, яке здійснює вчитель чи керівник.
Методи:
Бесіда за Сократом — учні ставлять проблемні запитання і шукають шляхи їх розв'язання.
Ділова гра — відтворення поведінки конкретних працівників (учитель, журналіст, редактор, перекладач і т. д.)
Рольова гра вигідно відрізняється від інших методів навчання тим, що дозволяє учням бути причетними до розробки теми, яку вивчають, дають можливість їм як би «прожити» деякий час у ролі когось іншого, спробувати свої сили в конкретних життєвих ситуаціях.
Мозкова атака — у групі створюється підгрупа, одні — генератори ідей, інші — критики.
|
|
|
Саморозвиток— учень сам аналізує свій виступ, критично оцінює себе, вказує на недоліки.
Дискусія - метод заснований на обміні поглядами з визначеної проблеми, причому ці погляди відображають власну думку учасників або спираються на думки інших осіб.
Акваріум — кілька учнів ведуть дискусію, а закріплені за ними спостерігачі уважно стежать, а потім висловлюють свої зауваження, коментарі.
Прийоми
- виклад біографії письменника у формі художнього нарису;
- індивідуальні та диференційовані завдання;
- постановка проблемних запитань і завдань;
- використання дидактичного і роздавального матеріалу;
- завдання на розвиток усного і писемного мовлення учнів;
- інтригуючий початок уроку;
- використання різних видів графічного та звукотехнічного унаочнення;
- використання різного роду зіставлень у процесі вивчення твору;
- проведення літературних ігор та вікторин;
- читання художнього твору в особах або інсценізація його;
- уміння вчителя перервати свою розповідь на цікавому епізоді або факті, щоб спонукати учнів до самостійної роботи над літературними джерелами;
- використання літературно-краєзнавчого матеріалу;
- проведення спарених уроків літератури у формі семінарських занять;
|
|
|
- взаєморецензування учнівських відповідей.
Форми уроків:
Урок-диспут. Коли щодо якоїсь проблеми існують протилежні думки, принципово різні підходи, то ця проблема може стати темою уроку-диспуту. Цінність таких уроків полягає в тому, що на них формується діалектичне мислення школярів. Такі уроки допомагають втягнути учнів у живе, емоційне спілкування і цим допомагають виключити формалізм із знань учнів. Вони також вчать висловлювати свою думку, обґрунтувати її, вести діалог, вникати в доводи опонента, виявляти в них слабкі місця.
Урок «Мозкової атаки». Цей метод навчання найефективніший для одночасного залучення всіх учасників до активної роботи. "Мозкова атака" застосовується для збирання інформації з якої-небудь теми; для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань; для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.
Бінарний урок. Головна перевага бінарного уроку полягає у можливості створити в учнів систему знань, допомогти уявити взаємозв’язок предметів і таким чином підвищити рівень знань учнів. Бінарні уроки вимагають активної діяльності кожного учня, тому клас необхідно готувати до їх проведення.
Урок-аукціон. На дошці написано список запитань, які підлягають «продажу» на «аукціоні», і на які всі учні мають знати відповіді. Для проведення «аукціону» вибирається експертна група, керівник цієї групи — ведучий. Ведучий визначає, в якому порядку він має називати учнів, які визначатимуть запитання, що «продаються». Ведучий називає першого учня, той — номер запитання. Всі очима знаходять текст записаний на дошці. Ведучий запитує: «Хто хоче купити це запитання?» (треба розуміти це питання як таке: «Хто знає відповідь на нього?»), Чекає на підняті руки. Рахує: «Раз», — знову читає запитання і оголошує: «Два» ... Якщо піднялась рука «покупця», дає йому слово. За відповідь нараховуються бали. Відповідь можна уточнити, розширити, поглибити і за це також одержати бал. Коли запитання повністю куплене, ведучий називає другого продавця і так поки всі питання не будуть з'ясовані.
Принципи:
· Ситуативності: де. Коли, з ким.
· Креативності(творчий підхід)
· Комуні кат. Доцільності (зворотнього зв’язку); гуманізму; навчальної рефлексії.
БІЛЕТ № 8
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 175; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!