Вимоги до оформлення звіту з практики.
Звіт з навчальної практики повинен складатися з:
титульного листа;
змісту;
завдання з навчальної практики;
реферату;
вступу, який повинен містити:
базу практики та термін її проходження;
індивідуальний план роботи студента.
Індивідуальний план роботи складається з:
- мети та завдань, які ставить перед собою студент. Завдання діяльності повинні мати як теоретичну, так і практичну спрямованість, тобто визначатися професійними знаннями, які прагне отримати студент в період проходження практики, й професійними вміннями та навичками;
- методів досягнення поставлених завдань;
основної частини, яка складається з розділів відповідно етапів, бази та завдань практики;
висновків, які повинні мати рефлексивний характер, тобто містити аналіз власної професійної діяльності. У висновках необхідно зазначити рівень відповідності отриманих результатів практики індивідуальному плану роботи, співвідношення рівня професійної підготовки студента-практиканта до виконання професійних функцій соціального працівника;
список використаних джерел, оформлений згідно з відповідними бібліографічними вимогами;
щоденник практики.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка / Соціальна робота. – К.,1997.
Основы социальной работы / Павленок П.Д. – М.,1999.
Социальная педагогика: Курс лекций / М.А. Галагузовой. – М.,2000.
|
|
|
Теория и практика социальной работы: отечественный и зарубежный опыт / Т.Ф. Яркина, В.Г. Бочарова. – М.,1997.
“Діти вулиці”. Методичні рекомендації по роботі з “дітьми вулиці” / А.Г.Зінченко. – К.,1999.
Декларация прав ребенка//Нар. образование. – 1993. - №5.
Закон України “Про загальну середню освіту”. – К.,1999.
Закон України “Про освіту”. – К..1993.
Захаров А.И. Как преодолеть отклонения в поведении ребенка. – М., 1994.
Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учеб. Пособие. – Ростов н/Д.,1997.
Козлов А.А. Социальная работа зарубежом: состояние, тенденции, перспективы. Сб. научных очерков – М.,1998.
Кон И.С.Психология ранней юности. – М., 1997.
Конвенция о правах ребенка // Нар. образование. – 1993. - №5.
Конвенція ООН про права дитини. – К.,1999.
Медведева Г.П. Этика социальной работы. – М.,1999.
Михайловская И.Б., Вершинина Г.В. Трудные ступени: профилактика антиобщественного поведения. – М.,1990.
Міщик Л.І. Соціальна педагогіка: досвід та перспективи. – Запоріжжя,1999.
Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику. – М.,1997.
На допомогу батькам, які мають дітей з особливими потребами / Л.В. Борщевська. – К.,1999.
Образование в области социальной работы в России. – М.,1996.
Обухова Л.Ф. Возрастная (детская) психология. – М., 1996.
|
|
|
Практична соціальна робота / Картер П., Джеффс Т. Амстердам – К.,1996.
Робота з клієнтами соціальних служб. – К.,1994.
Степанов В.Г. Психология трудных школьников. – М.,1997.
Технології соціально-педагогічної роботи: навчальний посібник / А.Й.Капської. – К.,2000.
Титаренко Т.М. Такие разные дети. – К.,1989.
Шапиро Б.Ю., Сидоренкова Т.А. и др. Социальные работники за безопасность в семье. Учебн. пособие. – М.,1999.
Актуальные проблемы социального воспитания / В.Г.Бочарова. – М. – Запорожье, 1990.
Вульфов Б.З., Семенов В.Д. Школа и социальная среда: взаимодействие. – М.,1981.
Крайг Г. Психология развития. –СПб.,2000.
Мудрик А.В. Социализация в смутное время. – М.,1991.
Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. – СПб.,1999.
Фельдштейн Д.И. Социальное развитие в пространстве – времени детства. – М.,1997.
Дольто Ф. На стороне ребенка. – СПб., 1997.
Психологические тесты. Сост. Ахмеджанов Э.Р. – М.: Светотон ЛТД, 1995.
Фурман А.В. Психодіагностика особистісної адаптованості. – Тернопіль, 2000.
Мєщанова Г. Соціально-психологічне дослідження особистості: теоретико-методологічний аспект. – Тернопіль, 2001.
ДОДАТОК А
ТЕХНОЛОГІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ПОРТРЕТУ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА.
|
|
|
Відомо, що професійний портрет спеціаліста – це образ, який відображає професійні особливості особистості, її здатність ефективно виконувати власні професійні функції, що у сукупності можна визначити через поняття "професійна компетентність" або "професіоналізм".
Професійна компетентність спеціаліста визначається як самостійний феномен, який характеризує особистість професіонала та складається з:
системи професійних загально- та спеціальнонаукових знань, вмінь та навичок, які виступають як рольові характеристики професійної компетентності спеціаліста;
системи професійних якостей, які виступають суб'єктивними характеристиками, що вказують на ставлення спеціаліста до діяльності та на його індивідуальний стиль.
Таким чином, для визначення професійного портрету соціального працівника установи, необхідно розробити систему його професійної компетентності, тобто розкрити його суб’єктно - ролеві та суб’єктно - діяльнісні характеристики (рис.1). Роздивимося вищезазначені характеристики більш детально.
Професійні знання є об’єктивно необхідними відомостями про всі аспекти діяльності соціального працівника.
|
|
|
Професійні вміння є діями та техніками спеціаліста, які він застосовує для ефективної реалізації професійних функцій.
Професійні навички виступають базовими компонентами вмінь, є сформованою, стійкою здатністю соціального працівника виконувати прийоми, дії, операції професійної діяльності.
Професійні якості – це психологічні особливості особистості, необхідні для засвоєння спеціальних знань, умінь, навичок, а також для досягнення сприйнятливої суспільством ефективної професійної діяльності. Система професійних якостей спеціаліста складається з наступних підсистем: професійного мислення - якості, які характеризують особливості професійного мислення спеціаліста (самостійність, гнучкість, критичність мислення та ін.); професійної спрямованості - особливості професійної позиції, світогляду, ставлення до себе та до інших, рівня домагань (принциповість, цілеспрямованість, толерантність та ін.); комунікативна - особливості професійного спілкування спеціаліста (контактність, емпатійність, чутливість); експресивна - особливості емоційно-вольової сфери особистості (оптимістичність, витримка, стійкість до стресу, емоційно-вольова стабільність та ін.).
Професійна непридатність особистості – це сукупність психічних, психофізіологічних та особистісних особливостей людини, які заважають їй ефективно реалізовувати власну професійну діяльність (протипоказання в стані психічного та фізичного здоров’я, низький рівень мотивації професійної діяльності, готовність до агресії та ін.) (див. рис.1).
 | |||
| |||
ДОДАТОК Б
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 137; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!