Розділ VI ЗАХОДИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ
Стаття 268. Підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу
Заходами процесуального примусу є встановлені цим Кодексом процесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують встановлені у суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню адміністративного судочинства.
Заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно після вчинення порушення шляхом постановлення ухвали.
Предмет регулювання та цілі статті
1. Стаття встановлюють підстави та загальний порядок застосування судом заходів процесуального примусу з метою забезпечення виконання особами необхідних процесуальних дій та дотримання правил поведінки в суді.
Поняття заходів процесуального примусу
2. Заходи процесуального примусу ‑ це процесуальні дії, що застосовуються за ухвалою суду до осіб, які своїми діями (бездіяльністю) перешкоджають ефективному розгляду і вирішенню адміністративних справ.
Підстави застосування заходів процесуального примусу
3. Частиною першою коментованої статті визначено дві підстави для застосування заходів процесуального примусу:
1) порушення встановлених у суді правил;
2) протиправне перешкоджання здійсненню адміністративного судочинства.
4. Порушення встановлених у суді правил, тобто порушення порядку під час судового засідання, зокрема невиконання розпоряджень головуючого, є підставою для застосування до осіб двох заходів процесуального примусу: попередження і видалення із зали судового засідання.
|
|
|
5. Протиправне перешкоджання здійсненню адміністративного судочинства може проявлятися у неподанні письмових чи речових доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання, а так само у неприбутті в судове засідання учасника адміністративного процесу, якого було викликано в суд, без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття. У першому випадку у порушника докази можуть бути тимчасового вилучені для дослідження судом, а в другому випадку до порушника може бути застосовано привід.
Загальний порядок застосування заходів процесуального примусу
6. Заходи процесуального примусу суд вживає у конкретній справі, але не обов'язково щодо учасників адміністративного процесу. Заходи процесуального примусу застосовуються судом постановленням усної чи письмової ухвали негайно після встановлення одного із зазначених вище порушень. Якби ці заходи вживалися протягом тривалого часу після порушення, їх сенс був би повністю втрачений, оскільки заходи процесуального примусу є не засобом покарання, а засобом стимулювання до належної поведінки.
|
|
|
7. Кодекс не передбачає можливості окремого оскарження ухвали про застосування заходів процесуального примусу. Частина друга статті 185 КАСУ передбачає можливість оскарження ухвал суду першої інстанції в апеляційному порядку окремо від постанов суду лише у випадках, прямо передбачених Кодексом. Тому особи, які не погоджуються з ухвалою суду про застосування заходів процесуального примусу, можуть включити заперечення на цю ухвалу до скарги на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду справи.
Стаття 269. Види заходів процесуального примусу
1. Заходами процесуального примусу є:
1) попередження;
2) видалення із залу судового засідання;
3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;
Привід.
До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме порушення.
Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
Предмет регулювання та цілі статті
1. Статтею встановлюються конкретні заходи процесуального примусу, що диференційовані залежно від підстав для їх застосування та способів впливу на особу задля забезпечення належного результату. Встановлені також правові обмеження для суду при застосуванні відповідних заходів з метою недопущення порушення прав осіб.
|
|
|
Загальна характеристика видів заходів процесуального примусу
2. Перші два заходи процесуального примусу ‑ попередження і видалення із зали судового засідання ‑ можуть бути застосовані судом до осіб, які не дотримуються порядку у судовому засіданні або не виконують розпоряджень головуючого. Підставою для видалення особи із зали може бути лише повторне вчинення порушення після того, як суд застосував попередження (див. статтю 270 КАСУ).
3. Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом застосовується до осіб, у яких вони є, але які не подають цих доказів без поважних причин або без пояснення причин їх неподання.
4. Привід застосовується до осіб, які були викликані судом, але не з'явилися в судове засідання без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття.
5. Правило про те, що застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання своїх обов'язків (частина третя коментованої статті), ще раз підкреслює стимулюючу, а не каральну функцію інституту процесуального примусу. Застосування процесуального примусу не є кінцевою метою, воно є засобом для забезпечення виконання тих чи інших процесуальних обов'язків. Так, застосування попередження до особи не звільняє її від обов'язку дотримуватися порядку у судовому засіданні, а навпаки, є нагадуванням про такий обов'язок.
|
|
|
Обмеження щодо застосування заходів процесуального примусу
6. Суд не може за одне й те саме порушення особи застосувати до неї одночасно кілька заходів процесуального примусу.
Це правило ґрунтується на принципі, що властивий насамперед кримінальному праву. Цей принцип утілено в:
1) положенні статті 61 Конституції України, згідно з яким ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення;
2) положенні статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року, згідно з яким ніхто не повинен бути вдруге засуджений чи покараний за злочин, за який він уже був остаточно засуджений або виправданий відповідно до закону і кримінально‑процесуального права кожної країни;
3) положенні статті 4 Протоколу N 7 від 22 листопада 1984 року до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про те, що "нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави".
7. Застосування заходу процесуального примусу не виключає можливості застосування до особи заходів адміністративної відповідальності, зокрема, за прояв неповаги до суду.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 182; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!