Підходи до визначення і критеріїв виділення екологічного ризику.
На даний час панує єдина концепція ненульового або прийнятного ризику, оскільки рівень ризику в будь-якій системі не може бути рівним нулю. Проте в межах такого єдиного підходу існує значна кількість суперечливих поглядів на сам екологічний ризик і методику його оцінки. У різних підходах проблема екологічного ризику розглядається з багатьох точок зору, ризики визначаються для різного рангу просторових систем, часто визначення самого поняття ризику і екологічного ризику даються з погляду певної науки (економіки, охорони здоров'я, статистики, біології і ін.) і тому носять однобокий і вузький характер, що неприпустимо для визначення такого комплексного поняття.
В результаті аналізу існуючих підходів до критеріїв виділення екологічного ризику, його визначенню і аналізу ми виділили 4 основні підходи в розумінні екологічного ризику: соціальний (У. Роув, Р.Т. Давидова, Б.И. Порфірьев, і ін.), економічний, ділиться в свою чергу на соціально-економічний (В.И. Осипов, В.Одінец, С.А. Собольов і ін.) і еколого-економічний (Н.Е. Дєєвая, Л.В. Панжар, Н.П. Тіхоміров і ін.), біо-екологічний (В.А. Барановській) і геоекологічний (М.Д. Гродзінській, Т.А. Хоружая, Л.К. Казаков і ін.) .
Соціальний підхід.
Автори (Ю.Г. Ермаков і Т.И. Кондратьева, Р.Т. Давидова, Б.И. Порфірьев, У. Роув), представляючі дану точку зору, критерієм екологічного ризику вважають втрату життя або погіршення здоров'я людини, так Р.Т. Давидова як критерій пропонує використовувати ступінь дії шкідливих речовин на здоров'я населення і називає даний критерій «індикатором екологічного ризику». Інші автори говорять про подібний критерій, тільки не виділяють його конкретним визначенням.
|
|
|
Такий підхід до визначення екологічного ризику з'явився першим в історії дослідження ризику, в руслі американської концепції, де під ним розуміють - небезпеку дії шкідливих матеріалів і умов на здоров'я людини, відповідно постійна присутність в навколишньому середовищі потенційна небезпечних для здоров'я людини речовин і створює ступінь ризику, який ніколи не рівний нулю. Всі заходи, що проводяться, лише зменшують, мінімізують ризик. (Ю.Г. Ермаков і Т.И. Кондратьева, Б.И. Порфірьев). Даний критерій екологічного ризику складається із 3 показників:
-наявність у навколишньому середовищі токсичних речовин;
-реакция людини на токсичні речовини;
-стійкість і адаптація людини до наявності токсичних речовин.
Р.Т. Давидова зазначає, що екологічні ризики пов'язані із забрудненням навколишнього середовища і обумовлені перетворюючою діяльністю людини в процесі привласнення матеріальних благ. Автор виділяє два основні види ризику: природний (ризик пов'язаний з проявом стихійних сил природи) і екологічний (по значенню виступає як антропогенний – ризик пов'язаний із забрудненням навколишнього середовища), акцентуючи увагу на антропогенному походженні екологічного ризику. У даному підході автори (так само, як і дослідники екологічного ризику інших напрямів) виділяють в концепції ризику два елементи: оцінку і управління екологічним ризиком, оцінка виконується поетапно:
|
|
|
1-виділення чинників потенційної загрози (якісний вплив);
2-оцінка реакції системи на певну дозу токсичних речовин;
3-оцінка впливу токсичних речовин на людину (масштаб, частота, тривалість дії);
4-комплексна характеристика ризику по всьому ланцюгу починаючи з чинника і закінчуючи наслідками.
Управління ризиком здійснюється в 3 етапи:
1-порівняння характеристик ризиків з метою встановлення пріоритетів, виділення кола питань, вимагаючих першочергової уваги (найбільш небезпечного ризику);
2-визначення умов при яких ризик залишається прийнятним;
3-розробка нормативних актів.
Таким чином, в даному підході екологічний ризик визначається як – ризик від присутності в навколишньому середовищі потенційно небезпечних для здоров'я людини речовин, тобто це ризик від забруднення навколишнього середовища, а як критерій екологічного ризику виділений - ступінь дії шкідливих речовин на здоров'я населення.
|
|
|
Недоліки даного підходу полягають у тому, що по-перше це дуже вузький характер дослідження екологічного ризику, оскільки з об'єктів дії ризиків виділене тільки здоров'я людини; по-друге відсутня чітка методика кількісної оцінки екологічного ризику, розглянуті тільки якісні аспекти питання, приведена лише логічна структура проведення аналізу і управління ризиком; крім того, американська концепція в сучасному світі вже дещо змінилася - екологічний ризик визначається комплексно, набагато ширше, ніж вплив забруднення на здоров'я людини. Цінність даного підходу полягає у тому, що соціальний критерій екологічного ризику є складовою частиною комплексного критерію, і безумовно необхідний при проведенні оцінки ризику втрати здоров'я (життя) населення
Економічний підхід.
За основу виділення даного підходу прийнятий критерій врахування економічних збитків в екологічному ризику, оцінка ризику виконується системою економічних методів.
У даному підході ми виділяємо соціально-економічний і еколого-економічний підходи.
|
|
|
Соціально-економічний підхід простежується в працях: Э.Д. Арустамова, В.И. Осипова, В. Одінца, С.А. Собольова.
У руслі підходу за критерій екологічного ризику прийняті збитки виникаючі у разі надзвичайної ситуації, причому враховуються як соціальні так і економічні збитки. Ризик визначається як ймовірність небезпеки помножена на очікуваний від неї збиток (економічний і соціальний). Найвдаліше визначення екологічного ризику дає, на наш погляд, В. Одінец – екологічний ризик це величина, яка характеризує ймовірність виникнення небажаної надзвичайної ситуації і кількісно виражає максимальний збиток, який можуть випробувати реципієнти у разі катастрофи.
Всі автори даного підходу пропонують виділяти не тільки екологічний ризик, але і як один з його видів – індивідуальний ризик, як ризик передчасної смерті від надзвичайної ситуації, кількісно індивідуальний ризик обчислюється по формулі: R=n/N, де n – кількість загиблих від надзвичайної ситуації, N – загальна чисельність населення території, що підпала під вплив надзвичайної ситуації..
В.И. Осипов, акцентуючи увагу на природних ризиках, наводить дані кількісно виражаючі індивідуальний ризик (методика розрахунків і самі розрахунки відсутні), рівень індивідуального ризику не повинен бути вищим, ніж 1•10-4, тобто 1 загиблий на 10 000 населення за рік.
Автори, як і в інших підходах, виділяють два основні етапи виконання аналізу екологічного ризику.
У соціально-економічному підході екологічний ризик розглядається вже як ймовірність отримання не тільки соціальних (смерть або втрата здоров'я людини), але і економічних збитків (виражені у вартісній формі). Автори здійснили спробу класифікувати екологічний ризик на підставі рівня його прийнятності (прийнятний, гранично допустимий, надмірний або неприйнятний), генетичної ознаки (природні і техногенні ризики), при визначенні екологічного ризику використовують поняття надзвичайної ситуації, розуміючи її, як подію ймовірність реалізації якої і є ризик
Перевагою підходу є облік декількох показників для оцінки ризику, проте однонаправленість цих оцінок, відсутність чіткої методики кількісного визначення екологічного ризику і деяка плутанина у визначеннях основних понять не дають необхідної комплексності розуміння екологічного.
Еколого-економічний підхід.
Підхід сформований на підставі загального критерію екологічного ризику, що виділяється такими авторами: Н.Е. Дієва, Л.В. Панжар, Н.П. Тіхоміров із співавторами. Критерієм екологічного ризику є величина ймовірності події з максимальними економічними збитками (для людини, підприємства, оточуючого середовища).
Особливістю підходу є його більш комплексний характер в порівнянні з попередніми підходами. Автори розглядають екологічний ризик, як частину концепцій екологічної безпеки і сталого розвитку регіонів, розробляють методики оцінки і управління екологічних ризиків, проводять класифікацію екологічного ризику по різних критеріях. У роботі Н.П. Тіхомірова приводиться методика розрахунків стійкості територій (залежно від виконуваних функцій різні території мають свої межі стійкості до зовнішніх впливів); запропоновані методи розрахунку середнього ризику (основна формула, яку можна змінювати залежно від об'єкту дослідження, враховує ймовірність збитків для певного об'єкту, величину збитку, число можливих варіантів збитків, ймовірність вибору об'єктом ситуації, об'єм вжитих заходів по захисту від несприятливої події). У роботах Л.В. Панжар і Н.Е. Дєєвой кількісна оцінка екологічного ризику здійснюється на підставі економічних показників роботи промислових підприємств. Хоча методики розрахунків екологічного ризику у авторів відрізняються, основа всіх методик – економічна.
Н.П Тіхоміров пропонує використовувати статистичні, експертні і аналітичні методи визначення екологічного ризику, Л.В. Панжар розраховує коефіцієнт екологічного ризику, який виражає співвідношення очікуваних збитків від екологічних порушень до величини капіталу промислового підприємства, Після виконання кількісної і якісної оцінки екологічного ризику виконується вибір методу управління ризиком, таким чином йдеться про еколого-економічний аналіз ризику що складається з двох етапів: оцінки і управління ризиком.
Екологічний ризик розглядається в даному підході на основі суб'єкт-об'єктних відносин, об'єктами екологічного ризику виступають вже – здоров'я і працездатність людей, цивільна відповідальність за спричинення збитку третій стороні, екологічний стан в регіоні. Суб'єкти екологічного ризику – це людина, підприємство, суспільство, окремі соціальні групи, регіон в цілому. Автори визначають екологічний ризик – як ризик економічних втрат (збитків), які можуть бути у об'єктів різного рівня суспільної організації, внаслідок погіршення стану (якості) навколишнього середовища.
Позитивною стороною підходу є комплексність поняття і критеріїв екологічного ризику, виконання всестороннього аналізу чинників і джерел екологічного ризику, використання різноманітних методів розрахунку екологічного ризику (статистичні, аналітичні, експертні). Проте є і недоліки – це складність отримання початкової інформації для розрахунку ризику і використовування методів економічної статистики, хоча не завжди можливо виразити у вартісній формі екологічні.
Біоекологічний підхід.
Даний підхід розкритий в роботі В.А. Барановського і И.М. Підкамінного, що склали карту України «Антропоекологічний ризик». Критерієм екологічного ризику є порушення відносин живих організмів з навколишнім середовищем. Екологічний ризик визначається як – явище небезпеки порушення відносин живих організмів з навколишнім середовищем внаслідок дії природних, антропогенних і техногенних чинників. Екологічний ризик розглядається авторами в руслі концепції екологічної безпеки і ділиться умовно на дві складові: біоекологічний (ризик для живої природи) і антропоекологічний (ризик для людини). Автори проводять класифікацію екологічного ризику за декількома критеріями, вказують на здійснення ризик-аналізу в два етапи. Кількісна оцінка антропоекологічного ризику виконана виходячи з екологічного потенціалу території (він обчислюється по формулі Е=Т/С+Н, де Т – техногенне навантаження на природне середовище, З – потенціал стійкості природного середовища, Н – ступінь охоплення території несприятливим природно-антропогенним процесам) з використанням критерію Ешбі. На підставі оцінки ризику автори склали карту України, де показані території з допустимим, помірним, підвищеним і високим рівнями ризику, кількісно параметри антропоекологічного ризику змінюються в інтервалах (від мінімального до максимального) від 1•10-5 до 2,5•10-1.
Такий підхід до визначення екологічного ризику є класичним біолого-екологічним, оскільки в центрі системи оцінки стоїть людина. Розгляд тільки екосистеми на нинішньому етапі розвитку суспільства декілька однобічний, оскільки не враховує багатьох інших чинників і аспектів екологічного ризику.
Геоекологічний підхід.
Підхід найчисленніше представлений в літературних джерелах. Автори в руслі цього підходу відштовхуються від основного критерію екологічного ризику – критичного рівня зміни показників (параметрів) природно-господарської системи(нижче буде уточнений). Даний підхід з різним ступенем глибини розкритий в роботах: Т.А. Акимової і В.В. Хаськіна, Е.П. Буравльова, М.Д. Гродзінського, С.П. Курдюмова, Л.К. Казакова і В.П. Чижевої, Г.Г. Малінецкого, И.Г. Медведева, Е. Хлобистова, Т.А. Хоружаї.
М.Д. Гродзінській виходить з того, що критична зміна параметрів геосистеми (у деяких авторів природно-господарської системи, геоекосистеми) веде до втрати її стійкості, тобто – здатності при дії зовнішнього чинника перебувати в заданій області станів (нормальних або допустимих) і повертатися в неї за рахунок інертності і відновлюваності, а також переходити завдяки пластичності з однієї локально стійкої області станів до інших, не виходячи при цьому за межі інваріанта впродовж заданого інтервалу.
Е.Хлобистов визначає екологічний ризик як – ймовірність негативних наслідків, які ведуть за собою необоротну деградацію екосистем, тобто як крайній ступінь втрати стійкості системи і перехід її до іншого деструктивного стану. Подібним є уявлення про кризову екологічну ситуацію – коли основні параметри стану і функціонування геоекосистем наближаються до критичних значень, коли вся геоекосистема в цілому втрачає стійкість і саморегуляцію, характеризується спрощенням структури і збільшенням амплітуди коливань значень основних її параметрів. Г.Г. Малінецкий говорить про можливість виділення декількох показників системи, зміна яких свідчить про близьку можливість деструктивної зміни всієї системи.
Т.А. Акимова і В.В. Хаськін замість поняття стійкості використовують поняття цілісності системи, маючи на увазі під цим збереження видового складу, біорізноманітності і структури внутрішніх зв'язків; автори пропонують визначати рівні екологічного ризику залежно від рівнів напруженості екологічної обстановки, загальної забрудненості навколишнього середовища, ступеня антропогенного впливу на структуру екосистеми, відповідно, чим вище значення цих 3 показників, тим більше ступінь екологічного ризику. Т.А. Хоружая також пропонує використовувати для визначення екологічного ризику непрямі показники: коефіцієнт екологічної небезпеки Л.Хокансона, індекс екологічної небезпеки.
У роботах М.Д. Гродзінського екологічний ризик тісно пов'язаний з поняттям відмови геосистеми – події виходу геосистеми з області нормальних або допустимих станів; це подія виходу характеристик (параметрів) геосистеми із заданих діапазонів їх можливих (допустимих, нормальних) змін. Автор виділяє два основні види відмов: функціональні (вихід з області допустимих станів) і природно-ландшафтні (вихід з області нормальних станів), причому другий вид відмов має жорсткіші рамки.
Хоча в даному підході представлені погляди багатьох учених, які відрізняються за визначенням поняття екологічний ризик і методиці його оцінки, проте, загальним критерієм екологічного ризику даного підходу є – втрата стійкості геосистеми, екосистеми, геоекосистеми, природно-господарської системи.
У понятті “екологічний ризик” здебільшого не вказується його територіальний аспект і воно торкається екосистеми (її популяції, угрупування, абіотічеськіх складових) як позатериторіальної категорії. Включення територіального аспекту в поняття екологічного ризику привело до його модифікації в поняття геоекологічного або ландшафтно-екологічного ризику .
Під ландшафтно-екологічним ризиком розуміється можлива зміна ландшафту, настання якого істотно відобразиться на ландшафті як цілісній природній системі, призведе до зниження ефективності виконання функцій і знизить якість людського життя. Іншими словами – це зміна ландшафту, яка призведе до його переходу в область неприпустимих або анормальних станів, внаслідок чого суспільство зазнає господарські збитки, зіткнеться із загрозою фізичному здоров'ю людей і обмеженням їх духовних запитів.
Виходячи з положень даного підходу екологічний ризик – це ймовірність події виходу характеристик (параметрів) геоекосистеми із заданих діапазонів (нормальних, допустимих) їх можливих змін.
Не дивлячись на те, що в літературі ці 4 існуючі різні напрями прийнято позначати одним і тим же терміном «екологічний ризик», ми вважаємо за доцільне відмінності, що сформувалися усередині одного поняття, позначити відповідними термінами, так екологічні ризики, що відображають геоекологічний підхід пропонуємо назвати геоекологічними (див. мал. 1).
Мал. 1. Підходи в розумінні екологічного ризику.
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 244; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!