Фінансування освіти в сучасних умовах.



Фінансування освіти – це система відносин з метою формування, розподілу й використання різноманітних фінансових ресурсів у сфері освіти.

Фінанси освіти – різноманітні фонди фінансових ресурсів, призначенням яких є забезпечення нормального функціонування закладів системи освіти.

Основними видами фінансування освіти є:

n блочне фінансування – надання комплексного державного фінансування закладу вищої освіти відповідно до формули, котра включає показники роботи закладу, з урахуванням показників фінансування минулих років.

n державне замовлення – фінансування освіти у закладах освіти за кошти державного та/або місцевих бюджетів;

n освітні субвенції – кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з державного місцевим бюджетам для забезпечення виконання делегованих повноважень у сфері фінансування освіти;

n кредитне фінансування – передбачає право здобувачів освіти на одержання грошових коштів для оплати навчання на поворотній основі. У сфері освіти можуть надаватись пільгові та/або безвідсоткові кредити для оплати освітніх послуг, порядок надання та погашення яких встановлюється Кабінетом Міністрів України;

n грантове фінансування – кошти на реалізацію освітніх проектів закладами освіти, науково-педагогічними і педагогічними працівниками, здобувачами освіти, що надаються грантодавцями (фізичними та/або юридичними особами, у тому числі іноземними, міжнародними організаціями) на безоплатній і безповоротній основі та на передбачених ними умовах;

n інші види фінансування, не заборонені законодавством.

Джерела фінансування освіти в Україні

Основні джерела фінансового забезпечення освіти[1]:

§ кошти державного та місцевих бюджетів;

§ кошти юридичних і фізичних осіб, громадських організацій та фондів, у тому числі благодійні внески і пожертвування;

§ кошти від надання НЗ додаткових освітніх та інших послуг;

§ гранти;

§ кредити на розвиток НЗ усіх рівнів та здобуття освіти;

§ кошти від здійснення НЗ економічної діяльності, регламентованої державою.

Додатковими джерелами фінансування освіти [2]:

§ кошти, одержані за навчання, підготовку, ПК та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів;

§ плата за надання додаткових освітніх послуг;

§ кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані НЗ на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян;

§ доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

§ дотації з місцевих бюджетів;

§ кредити і позички банків, дивіденди від цінних паперів та доходи від розміщення на депозитних вкладах тимчасово вільних позабюджетних коштів;

§ валютні надходження;

§ добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян та інші кошти.

Важливими також є такі положення:

§ кошти закладів і установ освіти та науки, які повністю або частково фінансуються з бюджету, одержані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються прибутком і не оподатковуються (Закон України «Про освіту», ст. 61, п. 3);

§ у разі одержання коштів з інших джерел бюджетні та галузеві асигнування НЗ та установ, організацій системи освіти не зменшуються (Закон України «Про освіту», ст. 61, п. 7).

Реальна практика фінансування ЗНЗ на місцевому рівні має такі особливості:

§ На фінансування системи загальної середньої освіти в Україні суттєво впливають особливості управління освітою, які залишились ще від радянських часів. Зокрема:

ü переважають методи планово‐адміністративного розподілу ресурсів;

ü панує принцип відшкодування витрат;

ü планування відбувається від досягнутого рівня тільки у розрахунку на поточний фінансовий рік;

ü типовою є дефіцитність кошторисів шкіл.

§ Районні ради та районні державні адміністрації фактично повністю відповідальні за утримання і розвиток розташованих на їхній території ЗНЗ.

§ Незважаючи на наявність визначених на національному рівні нормативів бюджетної забезпеченості, вартість утримання одного учня та загальні обсяги фінансування видатків на освіту у кожному районі в межах міста є також різні. Крім того, обсяги цих асигнувань не залежать від ефективності та результативності НЗ, а також від освітніх пріоритетів міста.

§ Недосконалість легальних механізмів залучення позабюджетних коштів, а також небажання частини керівників НЗ легалізувати «тіньову економіку школи», не дають змоги зробити процес залучення і використання спонсорських і батьківських коштів прозорим і підзвітним.

§ В умовах хронічної недостатності виділених бюджетних коштів не існує реальної фінансової самостійності НЗ, яка б давала можливість не тільки ефективно та оперативно використовувати виділені НЗ бюджетні кошти, але й легально отримувати та використовувати більше додаткових коштів, зокрема від оренди приміщень, платних освітніх послуг, благодійних внесків та інших надходжень.

§ Не працює правило «кошти йдуть за дитиною». А, як свідчить зарубіжний досвід, саме практична реалізація цього підходу могла б забезпечити раціональне й ефективне витрачання коштів, стимулювала б підвищення якості роботи НЗ, надавала б рівні права й можливості усім учасникам освітнього процесу незалежно від організаційно‐правової форми чи типу власності закладу.

§ Більшість ЗНЗ не мають власних бухгалтерій, весь процес планування витрат і фінансування НЗ здійснюється централізованими бухгалтеріями в районних управліннях освіти.

§ Основи кошторису НЗ складають так звані «захищені» статті – кошти на зарплату і комунальні послуги (тепло, електроенергія, вода). Кошти на розвиток школи чи навіть на поточні господарські потреби, як правило, не виділяються зовсім.

§ Бюджетний процес – формування кошторису, виділення і розподіл коштів для НЗ – є непрозорим як для директорів, так і для батьків, громадськості.

§ Поточні потреби школи забезпечуються, в основному, завдяки коштам батьків чи спонсорів. Ці кошти, як правило, в кошторисі НЗ не відображені зовсім, оскільки в кращому випадку належать, по суті, іншій юридичній особі – благодійному фонду, а в гіршому – зібрані «по‐чорному» без будь-яких документів.

 


Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 483; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!