Сучасні фінансово-економічні засади управління освітою.
Державна політика в освіті.
За роки незалежності в Україні склалася певна система освітньої галузі, визначилася структура, сформувалася нормативно-правова база. Відбувається процес оновлення змісту і форми освіти, розробляються нові стратегічні освітні плани та концепції. Закономірно, що все це потребує фінансових ресурсів, а їх хронічно не вистачає.
Державна політика в галузі освіти (політика держави в сфері освіти) постає як невід'ємна складова утвердження і забезпечення державою прав і свобод людини та їх гарантій.
Із прийняттям законодавчих актів про освіту, Основного Закону – Конституції України, затвердженням стратегічних документів розвитку освіти вона спрямовується безпосередньо на забезпечення прав людини і громадянина на вільний розвиток своєї особистості, на освіту (ст. ст. 3, 23, 53 Конституції України)
Державна політика в галузі освіти в Україні ґрунтується на:
– стратегічних документах розвитку освіти (доктрини, програми, концепції) (насамперед Національна доктрина розвитку освіти);
– законодавчих актах про освіту (базовий Закон «Про освіту», закони прямої дії, які регламентують відносини в підсистемах вітчизняної освіти – «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту»);
– міжнародних і міждержавних договорах, ратифікованих вищим законодавчим органом (документи Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи);
|
|
|
– указах і розпорядженнях глави держави, постановах Верховної Ради України та Кабінету Міністрів у галузі освіти, наказах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі освіти, інших органів центральної виконавчої влади, яким підпорядковані заклади освіти; наказах і розпорядженнях регіональних органів виконавчої влади, прийнятих у межах їхньої компетенції.
2. Нормативно-правова база, що регулює фінансово-економічний розвиток освіти.
Нормативно-правовою базою громадянської освіти в Україні, яка сформована протягом останніх років, є певна сукупність правових актів різної юридичної сили, що врегульовують суспільні відносини в галузі освіти, зокрема збільшення впливу освіти на розвиток громадянського суспільства та демократичних процесів в Україні.
Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», «Про позашкільну освіту», «Про вищу освіту» містять загальні положення щодо ролі освіти у вихованні громадянина, окреслюють засади, принципи освіти, що безпосередньо відповідають завданню формування демократичної громадянськості підростаючого покоління.
|
|
|
Базовим Законом України «Про освіту» (1996 р.) закладено концептуальні засади громадянської освіти. Підкреслено, що метою української освіти є «… формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору». «Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами» (преамбула закону). «Основними принципами освіти в Україні є: гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських цінностей; органічний зв’язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями; поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті» (стаття 6).
Управління фінансово-економічною діяльністю в освітній галузі здійснюється на підставі положень законів України, що регулюють освітню галузь, «Про місцеве самоврядування», «Про місцеві органи влади», а також Земельного, Податкового, Бюджетного кодексів і «Закону про Державний бюджет України. Законодавство України про освіту включає низку законів, таких як “Про освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, “Про вищу освіту”, а також Указів Президента і Постанов Уряду. Базовим законом, що регулює головні освітянські проблеми, є Закон України “Про освіту”, який визначив освіту як основу інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.
|
|
|
В Україні для управління освітою створюється система державних органів управління і органів громадського самоврядування.
До державних органів управління освітою в Україні належать:
• Міністерство освіти і науки України;
• міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти;
• Вища атестаційна комісія України;
• Міністерство освіти Автономної республіки Крим;
• місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані ним органи управління освітою.
Державний контроль за діяльністю закладів освіти незалежно від форм власності здійснюється з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики у галузі освіти. Державний контроль проводиться центральними і місцевими органами управління освітою та Державною інспекцією закладів освіти. Положення про центральні державні органи управління освітою, про Державну інспекцію закладів освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, разом з Міністерством освіти і науки України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у проведенні державного інспектування та акредитації закладів освіти, здійснюють контрольні функції по дотриманню вимог щодо якості освіти, забезпечують зв'язок із закладами освіти та державними органами інших країн з питань, що належать до їх компетенції, організовують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду.
|
|
|
Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти і в межах їх компетенції: встановлюють, не нижче визначених Міністерством освіти і науки України мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування закладів освіти, установ, організацій системи освіти, що є комунальною власністю, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання; забезпечують розвиток мережі закладів освіти та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування; здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, тощо.
Сучасні фінансово-економічні засади управління освітою.
Фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому десяти відсотків національного доходу, а також валютні асигнування на основну діяльність. Кошти закладів і установ освіти та науки, які повністю або частково фінансуються з бюджету, одержані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються прибутком і не оподатковуються.
Розмір плати за весь строк навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється навчальним закладом у грошовій одиниці України - гривні, з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік. Розмір плати за весь строк навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється у договорі, що укладається між навчальним закладом та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або надання додаткових освітніх послуг, і не може змінюватися протягом усього строку навчання. Типовий договір затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки.
Кошти, отримані навчальним закладом як плата за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг, не оподатковуються і не можуть бути вилучені в доход держави або місцевих бюджетів. Зазначені кошти знаходяться у розпорядженні навчального закладу за умови, якщо вони спрямовуються на статутну діяльність навчального закладу.
Кошти, матеріальні цінності та нематеріальні активи, що надходять безкоштовно у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, закладам і установам освіти та науки, метою діяльності яких не є одержання прибутку, для здійснення освітньої, наукової, оздоровчої, спортивної, культурної діяльності, не вважаються прибутком і не оподатковуються. У разі одержання коштів з інших джерел бюджетні та галузеві асигнування навчальних закладів та установ, організацій системи освіти не зменшуються. Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням.
Фонди навчального закладу– це речові засоби, що складають його навчально-матеріальну базу, використовуються у навчально-виховному процесі і створюють необхідні умови для його успішного здійснення. Це матеріальний фундамент процесу виховання та освічення учнів, підготовки кваліфікованих кадрів.
До них відносяться: будівлі і споруди, в яких безпосередньо проводиться навчальний процес; будівлі і споруди гуртожитків, клубів, бібліотек, інших допоміжних служб; навчальне обладнання і меблі; транспортні засоби; інші речові елементи, що беруть участь у навчально-виховному процесі.
За своїм економічним змістом в матеріально-речових засобах освіти виділяються дві групи фондів: основні та оборотні.
Вони відрізняються за своїм функціональним призначенням, за ступенем втрати ними вартості і за характером її відшкодування.
Оборотними фондами називають малоцінні швидкозношувані предмети. Вартість оборотних фондів повністю враховується один раз в кошторисі, а строк їх служби не перевищує одного року. До них відносяться: електроенергія, паливо, канцелярські товари, реактиви, хімікати тощо.
Основні фонди освіти повністю беруть участь у навчально-виховному процесі, але у витрати входять частково, в залежності від амортизації, від ступеня зносу.
За характером участі в навчально-виховному процесі основні фонди системи освіти поділяються на активну та пасивну частини.
До пасивної частини відносяться ті фонди, які тільки створюють матеріальні передумови для здійснення навчальної чи наукової діяльності — це будівлі, споруди. До активної частини відносяться елементи, за допомогою яких безпосередньо здійснюється учбовий процес або наукова робота викладачів — це підручники, приладдя і т. ін.
Пасивна частина представляє собою приміщення для здійснення навчально-виховної діяльності, яка висуває специфічні вимоги до їх дизайну.
Проведення навчальних занять в окремих групах чи класах потребує спеціальних аудиторій, які за своєю площею дозволяли б працювати протягом певного навчального часу 30-35 учням або студентам. Проведення лекцій у вищій школі для великих потоків потребує лекційних аудиторій, які вмішували б різну кількість місць (50-250). Ліцензія на здійснення підготовки фахівців відповідних рівнів надається закладам освіти за умови наявності таких нормативів аудиторного фонду: 8 м на одного студента при підготовці молодших спеціалістів та 10 м – на студента при підготовці бакалаврів, спеціалістів, магістрів, а також 100% забезпеченості студентів гуртожитками.
Норматив загальної площі на одного студента становить 16 м², житлової площі в гуртожитках — 6 м².
Крім навчальних аудиторій здійснення освітньої діяльності обов'язково потребує спеціальних приміщень для вчителів та викладачів. Для того, щоб безпосередньо навчати, передавати учням чи студентам знання, педагог має підготуватися відповідно до змісту навчального матеріалу та методики проведення заняття. Підготовка та виконання інших видів професійних обов'язків викладача потребує належних умов праці. В розвинених країнах вважається адекватним приміщення такою площею: 50 м на двох викладачів.
Умови праці педагогічного персоналу в навчальних закладах освіти нашої країни залишають бажати кращого.
Проведення процесу навчання потребує і спеціальних меблів: парт або столів певної форми, які за своїми габаритами відповідають профілактично-фізіологічним нормам і забезпечують можливість працювати для учнів та студентів.
В складі активної частини основних фондів одне з пріоритетних місць займає комп'ютерна техніка. Оволодіння навичками роботи зі складною технікою стає обов'язковим елементом сучасної освіти.
Застосування нових сучасних телекомунікаційних технологій відкриває нові можливості для розвитку вищої та післядипломної освіти. З'являються нові форми навчання — дистанційне, віртуальне, які за допомогою використання телевізійного, комп'ютерного, телефонного зв'язку дають можливість студенту, незалежно від його місцезнаходження, слухати лекції, задавати запитання викладачу, давати відповіді на тести тощо.
Широкі можливості доступу до світових інформаційних систем відкриває глобальна комп'ютерна інформаційна мережа «Інтернет».
Вирішальною складовою активної частини основних фондів системи освіти виступає підготовка, випуск та використання навчальної та методичної літератури. Підручники й навчальні посібники представляють собою головний засіб навчання. Для учнів та студентів вони виступають і програмою навчання, і джерелом відповідного обсягу знань, а для викладачів — керівництвом в їх педагогічній діяльності.
Основні фонди освіти у навчально-виховному процесі зношуються.
Фонд амортизації тут не створюється, існують лише розрахункові норми на амортизацію основних фондів. Відшкодування зношеної частини основних фондів освіти здійснюється за рахунок бюджетних коштів, які виділяються на капітальний ремонт і придбання нового інвентаря.
Для нарахування зносу основні фонди поділяються на 3 групи, для яких встановлені різні норми зносу.
Групу 1 складають такі основні засоби, як будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування).
Групу 2 складають такі основні засоби, як автомобільний транспорт та запчастини до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до нього.
У групу 3 об'єднуються будь-які інші основні засоби, що не включені до груп 1 і 2. Так, наприклад, до третьої групи основних засобів відносяться бібліотечні фонди (причому витрати на придбання бібліотечних фондів не підлягають амортизації). Норми зносу встановлюються в відсотках до балансової вартості основних засобів на кінець звітного року:
ü 1 група І-5 %;
ü 2 група 2-25 %;
ü 3 група 3-15 %.
Склад основних фондів у сфері освіти має свою специфіку. Залежно від натурально-речової форми та їх ролі у навчальному процесі виділяються такі їх складові:
1) будівлі, в яких безпосередньо відбувається виховання, навчання та наукова діяльність;
2) будівлі допоміжних служб — сховища, склади, гуртожитки, їдальні тощо;
3) навчальне обладнання — технічні засоби навчання, комп'ютери, обладнання майстерень та лабораторій тощо;
4) транспортні засоби;
5) підручники, бібліотечний фонд;
6) інші речові елементи, необхідні для організації навчального процесу.
Планування та облік основних фондів здійснюється в натуральних та вартісних показниках. До натуральних показників відноситься кількість будівель та навчальних місць, наявність місць у лабораторіях та навчальних майстернях, кількість одиниць основного обладнання, необхідного для забезпечення нормальних умов навчального процесу і т. д.
За допомогою вартісних показників визначається обсяг капіталовкладень, нараховується амортизація, визначаються витрати на капітальний ремонт та закупівлю нового обладнання, оцінюється структура основних фондів та динаміка її зміни.
Кошти, які відпускаються на капітальне будівництво, називаються капітальними вкладеннями. Розрізняють централізовані і нецентралізовані капіталовкладення. До централізованих капіталовкладень в об'єкти освіти відносяться кошти, що поступають з державного бюджету. Останнім часом частка цих капіталовкладень знижується, що знаходить своє відображення в погіршенні загального стану матеріально-технічної бази системи освіти.
Фактично навчальні заклади залишилися без підтримки. Будівництво нових об'єктів не розпочинається, а те, що розпочато, зупинено (майже 40 об'єктів з готовністю більше 80% законсервовані).
Навчальні заклади вимушені шукати інші джерела фінансування відновлення та розвитку своїх основних і оборотних фондів. Частка нецентралізованих капіталовкладень зростає за рахунок власних коштів навчальних закладів, приватних та благодійних внесків. На жаль, не розвивається достатньою мірою фінансування капіталовкладень в освіту за рахунок коштів підприємств та організацій.
Скрутне матеріальне положення, в якому опинилися підприємства в період кризи, стало причиною скорочення фінансової допомоги навчальним закладам.
4. Бюджетний процес в системі освіти
Бюджетний процес – це регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.
Бюджет – це план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування протягом державного періоду.
Сукупність усіх бюджетів країни утворює її бюджетну систему.
В Україні бюджетна система складається з:
§ Державного бюджету України;
§ республіканського бюджету Автономної Республіки Крим;
§ місцевих бюджетів.
До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети.
Є два типи місцевих бюджетів:
§ Бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
§ Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).
Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує:
§ республіканський бюджет;
§ бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.
Для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного та соціального розвитку України складається зведений бюджет України, який включає всі бюджети, що входять до складу бюджетної системи.
Принципи міжбюджетних взаємин:
§ Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними.
§ Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.
§ Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.
Структуру фінансових потоків на утримання НЗ класифікують за рівнями бюджетів.
Оскільки в Україні існує три рівні державного управління (державний, обласний, районний), то і фінансування освіти також здійснюється з бюджетів, що формуються на цих трьох рівнях:
ü державному;
ü обласному;
ü районному.
У тих випадках, коли фінансування тих чи інших програм чи заходів здійснюється з бюджетів різних рівнів, застосовується термін «багаторівневе фінансування».
Розрізняють доходну і видаткову частини бюджету.
Доходи бюджету – усі надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством.
Видатки бюджету – кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. У вітчизняній бюджетній практиці оперують поняттями державного бюджету (зведеного), що є сукупністю власне державного і місцевих бюджетів.
Бюджет державного, комунального навчального закладу складається з двох фондів – загального, що формується за рахунок державних коштів та спеціального, що формується закладом за рахунок коштів, отриманих за надання дозволених законодавством платних послуг.
Фінансування освітньої галузі здійснюється за кодами функціональної бюджетної класифікації.
Бюджетна класифікація – єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (в т.ч. кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками:
– економічної сутності,
– функціональної діяльності,
– організаційного устрою
– та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів
У межах кожного функціонального коду видатки також підрозділяють за кодами економічної бюджетної класифікації на 1000 “Поточні видатки” та 2000 “Капітальні видатки”.
Фінансування освітньої галузі з державного бюджету в Україні здійснюється за кодами функціональної бюджетної класифікації, які з 2002 р. за функцією 0900 „Освіта” визначені такими:
0910 „Дошкільна освіта”,
0920 „Загальна середня освіта”,
0930 „Професійно-технічна освіта”,
0940 „Вища освіта” (включаючи 0941 „Вищі навчальні заклади І і ІІ рівнів акредитації” і
0942 „Вищі навчальні заклади ІІІ і ІV рівнів акредитації”),
0950 „Післядипломна освіта”,
0960 „Позашкільна освіта та заходи із позашкільної роботи з дітьми”,
0970 „Програми матеріального забезпечення навчальних закладів”, 0980 „Дослідження і розробки у сфері освіти” і
0990 „Інші заклади та заходи у сфері освіти”.
У межах кожного функціонального коду видатки також підрозділяються за кодами економічної бюджетної класифікації. Насамперед, за економічною класифікацією видатки поділяють на актуальні для вищої освіти поточні та капітальні.
Поточні видатки (код 1000) – це видатки на товари і послуги (1100), зокрема оплата праці працівників бюджетних установ (1110); нарахування на заробітну плату (1120); придбання предметів постачання та матеріалів (1130); видатки на відрядження (1140); оплата послуг з утримання бюджетних установ (1150); оплата комунальних послуг та енергоносіїв (1160); дослідження і розробки (1170). Крім того, до поточних видатків відносять виплату процентів (1200); субсидії і поточні трансфертні виплати (1300).
Капітальні видатки (2000) – це придбання основного капіталу (2100), зокрема придбання обладнання і предметів довгострокового користування (2110), капітальне будівництво (2120), капітальний ремонт (2130). Також капітальними видатками є створення державних запасів і резервів (2200); придбання землі (2300); капітальні трансферти (2400).
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 486; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!