Як змінюється загальна кількість крові?
Що таке анемія та її види?
Які є якісні зміни в еритроцитів?
Які є кількісні зміни лейкоцитів?
Які якісні зміни лейкоцитів?
Патологія органів дихання
1.Причини порушення функцій органів дихання.
2.Порушення функцій верхніх дихальних шляхів.
3.Порушення вентиляції легень.
4.Задишка, її види.
5.Асфіксія.
6.Гіпоксія, її типи, компенсаторні механізми за гіпоксії.
7.Запальні захворювання легень, їх етіологія, класифікація.
8.Ексудативні пневмонії (серозна, катаральна, фібринозна, геморагічна, гнійна бронхопневмонія).
9.Некротичні і продуктивні пневмонії.
10.Плеврити, їх причини, класифікація, морфологічні ознаки, закінчення і значення.
11.Об’ємні зміни легень. Ателектаз. Емфізема.
12.Набряк легень, його причини і основні морфологічні ознаки.
Причини порушення функцій органів дихання.
Органи дихання здійснюють газообмін між організмом і зовнішнім середовищем, беруть участь у регулюванні водно-сольового обміну, сприяють підтриманню постійної температури тіла і кислотно-основного балансу організму.
Дихання– процес газообміну між зовнішнім середовищем і організмом. Воно є : зовнішнє (легеневе) і внутрішнє (тканинне).
Зовнішнє дихання– це обмін газами між кров’ю і зовнішнім середовищем.
Внутрішнє дихання – це газообмін між кров’ю і тканинами.
Хвороби органів дихання (респіраторні хвороби) широко розповсюджені серед тварин усіх видів і вікових груп, але частіше діагностуються у молодих, виснажених, і старих тварин. Для цих хвороб характерна сезонність – вони частіше виникають в осінньо-зимовий і зимово-весняний періоди року, але можуть діагностуватися протягом усього року.
|
|
|
| До органів системи дихання відносять: - ніс; - носову порожнину; - частково глотку; - гортань; - трахею; - бронхи; - легені; - плевру. |
інфекції), високою концентрацією в повітрі приміщень мікроорганізмів, у тому числі умовно-патогенних та патогенних.
| 209 |
Порушення функцій верхніх дихальних шляхів.
| До верхніх дихальних шляхів належать: носова порожнина, навколо носові пазухи, гортань, трахея, бронхи. |
|
|
|
Причини: механічні, термічні, хімічні подразники в поєднанні з патогенною мікрофлорою та послаблення резистентності організму.
Вторинні виникають як ускладнення при
інфекційних хворобах (ЗКГ, ІРТ, сап, парагрип-3, ринопневмонія та ін.), інвазійних та незаразних хворобах.
Запалення слизової оболонки носа супроводжується її набряком і нагромадженням ексудату в носових ходах, що утруднює дихання.
Ознаки при гострому риніті: гіперемія (повнокровна), набрякла слизова оболонка. На початку виділяється рідкий, злегка мутнуватий ексудат (серозний риніт), потім він набуває слизуватого (катаральний риніт) або слизувато-гнійного характеру (катарально-гнійний риніт).
Ознаки при крупозному риніті: струпоподібні нашарування сірувато-жовтих плівок фібрину; при дифтиретичному: просякнуті фіброзними масами, при відпаданні яких утворюються дефекти (виразки), які можуть рубцюватися; при хронічному: яскраво вираженні проліферативні процеси, розростання сполучної тканинної основи слизової оболонки, що супроводжується нерівномірним потовщенням слизової оболонки або утворенням поліпів. При розростанні слизової оболонки може розкинутись звуження носових ходів (стеноз).
|
|
|
Перфорація (пробудіння) або повне руйнування носової перегородки при сапі.
Ларингіт – запалення слизової оболонки гортанні. За перебігом: гострий та хронічний; за типом ексудату: катаральний, фібринозний, рідше серозний, геморагічний та гнійний. Патологічні зміни побідні до риніту. Проявляється набряком та звуженням голосової щілини, що викликає кашльовий рефлекс.
В однокопитних тварин в результаті паралічу нервів черпакуватого хряща і атрофії гортанних м’язів з’являється хвороба гортані, що називається «свистяча ядуха», при якій хрящ западає в порожнину гортані і чути свистячий звук.
Трахеїт– запалення слизової оболонки трахеї. Це переважно гостре, ексудативне запалення (катаральне, фібринозне). За розповсюдженням бувають: вогнищеві та дифузні. При подразненні слизової оболонки носа виникає чхання, а при подразненні бронхів і трахеї кашльовий рефлекс.
Бронхіт- запалення слизової оболонки бронхів. Процес запалення поширюється на великі, дрібні бронхи та бронхіоли. Запальний процес може поширюватись на паренхіму легень, що призводить до бронхопневмонії. За перебігом: гострий та хронічний. За характером ексудату катаральний, гнійно-катаральний, фібринозний.
|
|
|
Причини: потрапляння сторонніх тіл (пилові частинки, блювотні маси), переохолодження, подразнюючі речовини, що містяться в повітрі (аміак), легеневі паразити, хімічні, термічні, інфекційні чинники, а також понижена резистентність організму.
ü За гострого перебігу слизова оболонка гіперемійована, набрякла інколи з крововиливами різної форми, у просвіті бронхів ексудат. При фібринозному нашаровується пухкі сиро подібні сіро-жовтого кольору нашарування або тонкі еластичні фібринозні плівки.
ü При хронічному бронхіті відмічають бронхо-стенози, бронхо-ектази, запалення пере-бронхіальної тканини. Патологічні зміни в бронхах пов’язані зі збільшенням, звуженням або закриттям їх просвіту.
Збільшення просвіту (бронхоектазія) відмічають при хронічному запаленні бронхів, внаслідок накопичення ексудату, паразитів виникає розширення ділянок бронхів з накопиченням гноєподібної мокроти.
Звуження або закупорка бронхів гельмінтами, пухлинами, гранульомами – ділянка легень стає безповітряною і спадається (ателектаз).
Порушення вентиляції легень.
Порушення вентиляції проявляється:
ü гіпервентиляцією– переповнення легень повітрям. Проявляється при збудженні дихального центру, зменшенні дихальної площини легень, перегріванні, больових реакціях, гарячці;
ü гіповентиляція– недостатнє наповнення легень повітрям, внаслідок пригнічення дихального центру, враженні легень і дихальних м’язів.
ü нерівномірна вентиляція– чергування ділянок переповнених і недостатньо наповнених повітрям, пов’язана з емфіземою, накопиченням запального ексудату і транссудату (набряк легень).
ü
Задишка, її види.
Задишка (диспное) – порушення ритму частоти і глибини дихальних рухів, що виникає рефлекторно внаслідок гіперкапнії (підвищений вміст вуглекислого газу в крові і в тканинах організму), гіпоксемії (знижений вміст кисню в крові) і недоокислених продуктів обміну речовин. Задишка є: інспіраторна, експіраторна та змішана.
ü Інспіраторна задишка – при звуженні трахеї або верхніх дихальних шляхів, враженні гортані, пухлинах, утруднений вдих.
ü Експіраторна задишка – подовження і утруднення фази видиху, виникає при емфіземі, звуженні бронхіол.
ü Змішана задишка – утруднений вдих і видих.
При патології дихального центру може спостерігатися періодичне дихання (порушення дихального ритму). Воно є:
ü Глибоке часте (гіперпноя) – виникає при фізичному навантаженні, гарячці.
ü Часте поверхневе (тахіпноя) – при запаленнях легень, плевриті, ателектазі.
ü Рідке поверхневе – виникає при отруєнні тварин нітратами.
ü Сповільнене глибоке – спостерігають під час сну.
ü
Асфіксія.
Асфіксія– стан, що характеризується недостатністю в тканинах кисню і надлишком вуглекислоти. Причини: спазми або закупорка верхніх дихальних шляхів, набряк легень, отруєння.
Протікає у три фази:
ü Перша фаза– захисно-компенсаторна; прискорення і збільшення глибини дихання і серцевих скорочень з підвищенням кров’яного тиску.
ü Друга фаза– пригнічення; пониження збудливості дихального центру із-за накопичення вуглекислоти, при якій артеріальний тиск знижується, серцеві скорочення сповільнюються.
ü Третя фаза– термінальне дихання; зменшується амплітуда і частота дихання, артеріальний тиск падає, серцеві скорочення рідкі, настає параліч дихального центру.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 387; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!