СОРРЕНТІНО. (до удови Пальяруло, що з’являється на порозі) Що ви тут робите?
ПАЛЬЯРУЛО. Приймаю сонячні ванни. А ви?
СОРРЕНТІНО. Он як? Я – удова Соррентіно. З ким маю честь?
ПАЛЬЯРУЛО. Удова Пальяруло. Давно ви знайомі з Едуардо?
СОРРЕНТІНО. Вже рік.
ПАЛЬЯРУЛО. А я – три роки. Це трохи більше, чи не так?
СОРРЕНТІНО. У таких справах на час не зважають.
ПАЛЬЯРУЛО. Зважають, добродійко, ще й як зважають! Я тут чула вашу розмову з Едуардо…
СОРРЕНТІНО. А, то ви підслуховували?
ПАЛЬЯРУЛО. Мимоволі. І весь час плювалась. Та як ви наважились вимагати від Едуардо спіритичних сеансів, коли ви знаєте його лише рік! Я он скільки з ним знайома, та він все одно змусив мене чекати цілих три роки! А ви не встигли овдовіти, і на! Подавай вам спіритичний сеанс… Безсоромниця!
СОРЕНТІНО. Як ви смієте так розмовляти зі мною? Кожному своє, люба моя!
Готові кинутись врукопашну, з’являється мужчина в куртці м’ясника з револьвером. Жінки в страху замирають.
КАРМЕЛО. А! Ви тут?
СОРЕНТІНО. Дон Кармело!
КАРМЕЛО. Так! Це я!
СОРЕНТІНО. Що ви від мене хочете? Ви божевільний?
КАРМЕЛО. Вгадали! Я псих! Я ним став… Якщо вже ти сказала «так», то твердо тримайся слова! Не можна примушувати страждати серце закоханого!
СОРЕНТІНО. Я сказала вам «так»?
КАРМЕЛО. А хто ж іще?
СОРЕНТІНО. Наше знайомство лише в тому, що я беру у вас м'ясо!
КАРМЕЛО. І при цьому показуєте своє. Клянусь, я божеволію по ньому. Варто вам нахилитися до прилавку, кофта відтопирюється і я готовий чорт знає на що!
|
|
|
СОРЕНТІНО. Ви надто собі дозволяєте, доне Кармело! Я вам прямо відповіла на вашу пропозицію? І досить!
КАРМЕЛО. Не можу я вас бачити в обіймах такого пройдисвіта, як дон Едуардо Палумбо. Краще вже вас вбити!
Кармело наставляє на них револьвер, вони подаються назад: опиняються у закутку.
КАРМЕЛО. Зараз я тут наведу порядок! (Зачиняє за ними двері на ключ) Не думайте кричати! Пристрілю крізь двері! Тут я на нього і зачекаю. (Ховає ключ у кишеню, умощується у кріслі, закидає ногу на ногу і крутить револьвер, наче ковбой.)
ЕДУАРДО. Любі синьорині… Ви же тут? Ні? Тим краще… (заходить посміхаючись і пританцьовуючи, бачить револьвер і прикипає до місця. розвертається, щоб бігти).
КАРМЕЛО. Один крок, і я розтрощу твою макітру! А ну йди сюди!
Едуардо боязко рачкує на ватяних ногах, наближаючись до Кармело
КАРМЕЛО. Повернись!
ЕДУАРДО. Краще вже вас не бачити.
КАРМЕЛО. Настав твій кінець.
ЕДУАРДО. Пресвята діва Маріє! За що?
КАРМЕЛО. По-перше тому, що ти бридкий сам собою. По-друге тому, що твоя брудна робота викликає у мене огиду!
ЕДУАРДО. При всій моїй повазі… але чим ваша професія чистіше від моєї?
|
|
|
КАРМЕЛО. Ніякого порівняння!
ЕДУАРДО. І все ж таки… у певному розумінні… деякі відмінності є, але… і ви… і я…
КАРМЕЛО. Я годую людей, а ти їх роздягаєш. Ти знаєш удову Соррентіно?
ЕДУАРДО. Маю честь.
КАРМЕЛО. Від сьогодні ти її більше не знаєш.
ЕДУАРДО. Ще більше честь!
КАРМЕЛО. І взагалі – ти її ніколи не знав!
ЕДУАРДО. Та навіть ніколи не бачив!
КАРМЕЛО. Кому належить удова Соррентіно?
ЕДУАРДО. Звичайно, вам! Від голови до п’ят. Вас це влаштовує?
КАРМЕЛО. Ні, не влаштовує. Ти мусиш заплатити мені за всі мої страждання! Танцюй!
ЕДУАРДО. Мені… Танцювати?
КАРМЕЛО. (погрожуючи револьвером) Танцюй, кому кажу! Ні! Не так! Босоніж!
ЕДУАРДО. (скидає черевики) Що танцювати? Ча-ча-ча?
КАРМЕЛО. Неаполітанське мамбо!
Едуардо танцює, намагається наблизитись до виходу.
КАРМЕЛО. Ще один крок, і ти труп! (Едуардо кружляє у танку) Співай!
ЕДУАРДО. «'o sole mio
sta 'nfronte a te!
'o sole mio
КАРМЕЛО. Гидота! Давай щось веселіше!
Едуардо заспівує «Susanna, Susanna, Susanna, Susanna mon amour»
КАРМЕЛО. Опудало! Блазень! Цілуй мої черевики!
ЕДУАРДО. Як… Що мені робити?
КАРМЕЛО. Цілувати мої черевики!
ЕДУАРДО. Не треба! Не треба черевики! Це не гігієнічно!
КАРМЕЛО. Цілуй черевики, наче це твої сини, що залишають тебе і їдуть за кордон. Покажи, як палко ти їх любиш!
|
|
|
ЕДУАРДО. (стає на коліна) Гаразд, гаразд… Зараз спробую…
КАРМЕЛО. Кажи: рідні мої діточки!
ЕДУАРДО. Рідні мої діточки!..
Ще мить, і почне цілувати черевики, з’являється Кончетта.
КОНЧЕТТА. Доне Едуардо! Що ви робите?
ЕДУАРДО. Рятуйте! Швидше! Він сказився!
КОНЧЕТТА. (кидається між Кармело і Едуардо) В чім справа? Що хоче від вас цей тип?
ЕДУАРДО. Дідько його знає!.. Стверджує, що я не знайомий з вдовою Соррентіно… Змушує мене співати й танцювати… Божиться, що його черевики – то насправді мої сини, і що ці сини емігрують до Венесуели… Псих! Ідіот!
Кармело намагається схопити Едуардо, але Кончетта дає йому ляпаса і штовхає до дверей.
КОНЧЕТТА. Геть! Геть звідсіля! Забирайся! Виродок! Горила!
КАРМЕЛО. Ну що ж… Я піду. Та будьте певні – я ще повернусь.
КОНЧЕТТА. І знайдеш тут мене! (Дає ще одного ляща)
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 372; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!