З примірочної виходить МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК, ЕДУАРДО стримується
(Молодій людині.) Значить, все в порядку?
МОЛОДА ЛЮДИНА. В повному. Навіть не знаю, як вам дякувати!
ЕДУАРДО. Сущі дрібниці. Після обіду все буде доставлено вам додому.
МОЛОДА ЛЮДИНА. Дуже люб'язно з вашого боку ... (Прощається і супроводжуваний Дженнаро, йде до виходу)
ЕДУАРДО. Гроші ви віддали Дженнаро?
МОЛОДА ЛЮДИНА. Так-так ... Будьте здорові! (Виходить.)
ЕДУАРДО (Грацііелле, колишнім сердитим тоном). Ви зловживаєте моїм терпінням!
ГРАЦІЄЛЛА. Милий! Та ти просто тигр!
ЕДУАРДО. Досить! Я більш не можу… Дайте хоч звести дух!
ГРАЦІЄЛЛА. Не треба нічого зводити! Віддай його краще мені!
ЕДУАРДО. Ані дух, ані тіло! Я вже пояснював вам: між нами нічого не може бути, це несумісно з моєю професією!
ГРАЦІЄЛЛА. До чого тут твоя ганебна професія?
ЕДУАРДО. Ганебна? Та що ж у ній ганебного? Хіба те, чим я займаюсь, варте осуду? Що, я вбиваю людей? Я їх не вбиваю, а маю справу з ними після того, як вони помруть самі.
ГРАЦІЄЛЛА. Вони помирають, а ти біжиш, як шакал…
ЕДУАРДО. Не як шакал, а як голуб: гулі-гулі-гулі… Я несу у дзьобі втіху, краплю надії…
ГРАЦІЄЛЛА. І забираєш при цьому одяг, взуття, гроші…
ЕДУАРДО. Що ж вдієш, Грацієлло, якщо у цьому світу немає нічого безплатного! Адже навіть за милосердя господнє доводиться платити! Ми мусимо платити навіть за заупокійні меси. Суттєвим є те, що наміри мої – напрочуд чисті і людяні.
ГРАЦІЄЛЛА. То чому ти не хочеш втішити й удовольнити мене?
|
|
|
ЕДУАРДО. Тому, що ви заміжня. А заміжні мене не цікавлять, втім як і незаміжні. Обидві ці категорії просто небезпечні для мене! Грацієлло, я займаюся виключно вдовами, вдовами і тільки вдовами. Варто дати собі манюсінький попуск – і моїй фірмі кінець. А ви своєю поведінкою безперервно підштовхуєте мене до банкрутства! І от що я вам скажу: це просто непорядно з вашого боку!
ГРАЦІЄЛЛА. (закидає ногу за ногу) До чого, кажеш моя поведінка тебе підштовхує?
ЕДУАРДО. Ні до чого! Досить, далі так тривати не може. Зрозумійте мене вірно: лише відтоді, як я ціною неймовірних зусиль відкрив власне діло, я можу тішитися яким-неяким добробутом і крихітками спокою. Справжнє моє покликання – це робити послуги удовицям. Тож не гайте даремно часу зі мною! Я – схимник, чернець-розрадник. Я зарікся, Граціє, і не можу порушити обітницю!
ГРАЦІЄЛЛА. Але ж ти до того ж і мужчина!
ЕДУАРДО. Ну то й що?
ГРАЦІЄЛЛА. Як що? Поруш обітницю… Відступи хоч раз..
ЕДУАРДО. Не можна!
ГРАЦІЄЛЛА. Все можна.
ЕДУАРДО. Донно Грацієлла, давайте поскидаємо маски і поговоримо відверто
ГРАЦІЄЛЛА. Я готова!
ЕДУАРДО. Якщо є у Неаполі жінка, заради якої я був би ладен віддати душу дияволу, то ця жінка ви. Ви – така гарна, вродлива, запашна. Хіба я схожий на сліпого, дурного або каліку? Граціє, ви варті усіх семи див світу, тоді як я – заборона на забороні. Тут нічого не вдієш! Ви повинні піти, залишити мене самого. Інакше мені доведеться звернутися до вашого чоловіка.
|
|
|
Грацієлла слухає його і сяє від задоволення.
ЕДУАРДО. До речі, як його здоров`я ? Сьогодні вранці він виглядав не дуже добре. Колір його обличчя мені зовсім не сподобався.
ГРАЦІЄЛЛА. Печінка. Та ще й діабет. Я його лікую. Треба зробити деякі уколи…
У двері стукають. Грацієлла інстиктивно відсовується від Едуардо.
КАММАРОТА. (заходить) Можна?
Грацієлла підбігає до чоловіка
ЕДУАРДО. Прошу, сідайте. Ваша дружина вже тут. От бачите, з вами нічого не сталося!
КАММАРОТА. Це вам лише здається! А я відчуваю жахливу важкість у голові…
ЕДУАРДО. А де ж її ще відчувати, як не в голові? Там же мозок. Може, дати вам аспірину?
КАММАРОТА. Ні, дякую… Знаєте у мене правило… ніколи і нічого не брати з чужих рук… Нехай, припустимо, я впаду посеред вулиці… нехай хтось підійде до мене із келехом коньяку… Я вихлюпну той коньяк просто йому в пику! Нізащо не вип’ю! Помру, а пити не буду!
|
|
|
ЕДУАРДО. Але чому?
КАММАРОТА. Тому що Неаполь аж роїться від людей, які мріють звести мене зі світу.
ГРАЦІЄЛЛА. Бачите, який? Запевняє, що ні на кого не можна покластися.
ЕДУАРДО. Невже? Навіть на вас?
КАММАРОТА. Навіть на неї. Вибач, Гарціє. Доне Едуардо, я люблю свою Гарієллу. Але що таке – дружина? Це не матір і не сестра! Дружина - то не рідна кров, а, як то кажуть, кров позичена, узята в борг.
ЕДУАРДО. Дуже цікаве висловлювання, любий доне Джовані, дуже цікаве! Одначе в такому разі ви повинні були б заплатити за свою дружину нечувані проценти.
КАММАРОТА. Знаю, знаю… Я знаю також і те, що багато хто заздрить мені через неї… Можливо, і ви мені заздрите… Напевно ж у глибині душі – ви щось таке до неї відчуваєте…
ГРАЦІЄЛЛА. Та що ти верзеш, Джовані! Доне Едуардо тільки-но вихваляв твою вишуканість і елегантність!
КАММАРОТА. Так, можливо! Але саме ця моя вишуканість і елегантність викликають у дона Едуардо вельми недобрі почуття!
ЕДУАРДО. Що за дурниці вам спадають на ум? У крамницях все як слід? А тепер ви смачно пообідаєте, потім умоститесь у кріслі, поруч із вами буде донна Грацієлла. Та чи є людина, щасливіша од вас?
КАММАРОТА. Де там, любий Едуардо,перший-ліпший перехожий щасливіший од мене! Ну а тепер бувайте здорові! Світ повен мерзотників, які…(Бере Грацієллу за руку і прямує до дверей) Ходімо!
|
|
|
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 347; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!