Обов'язковість тлумачення. Види тлумачення по суб'єктах
Слід підкреслити, що коли мова йде про обов'язковість (необов'язковості) тлумачення, то мається на увазі не сам процес тлумачення, а його результат. Обов'язковою або необов'язковим для інших суб'єктів може бути лише те чи інше розуміння закону, результат тлумачення, виражений у сукупності висловлень.
У нашій науці загальновизнано поділ тлумачення на офіційне і неофіційне залежно від суб'єктів, що дають тлумачення, і обов'язковості тлумачення. Вважається, що обов'язковим тлумаченням є офіційне, яке дається органами, на те уповноваженими. Мова в даному випадку йде про формальну обов'язковості тлумачення, що випливає із закону або іншого нормативного акту. Обов'язковість такого тлумачення грунтується на прямих приписах нормативних актів чи приписах більш загального характеру, що визначають компетенцію відповідних органів (на співвідношення загрозу).
Якби тлумачення у всіх випадках було правильним, відповідним дійсному змісту норми права (дійсній волі законодавця), то не було б необхідності в офіційному, формально зв'язує тлумаченні. Проте тлумачення, як ми вже говорили, має не тільки об'єктивний, а й суб'єктивний характер. Суб'єктивні моменти у тлумаченні можуть стати причиною неправильного розуміння змісту норм права, привести до помилок і неповноту інтерпретації, до різночитання одних і тих самих норм різними суб'єктами.
Різночитання законів, їх помилкове розуміння і, як наслідок, винесення неправильних рішень підривають єдність законності. Офіційне тлумачення покликане забезпечити єдність розуміння законів і на цій основі єдність їх застосування на всій території держави.
|
|
|
У нашій науці загальновизнано також поділ офіційного тлумачення на казуальне, обов'язкове для конкретної справи, і нормативне, або загальне, що має обов'язкове значення для всіх справ певної категорії.
Обов'язковість нормативного тлумачення може бути формально обмежена колом суб'єктів. Загальнообов'язковим для всіх суб'єктів є тлумачення Конституції Конституційним Судом.
Тлумачення, що дається центральними виконавчими органами, може бути обов'язковим для суб'єктів, не підпорядкованих їм, у випадках прямої вказівки закону, коли їх нормативні підзаконні акти, які видаються на виконання законів і постанов уряду відповідно до їх компетенції, виходять за рамки відомства.
Про обов'язковість результату тлумачення можна говорити і в іншому плані. Обов'язковою є будь-яке правильне тлумачення, яке випливає з сенсу самого тлумачиться закону. У висновках правильного тлумачення відбивається зміст тлумачиться закону. Обов'язковість таких висновків грунтується на обов'язковості самого закону і правильності тлумачення (на Imperio rationis).
|
|
|
Застосування закону в суперечності такого тлумачення буде порушенням самого закону. Слідування правильного тлумачення є слідування самому закону.
Саме в цьому плані можна говорити про казуальному тлумаченні як має обов'язкове значення не тільки для конкретної справи, а й усіх аналогічних справ. Цією обставиною і обумовлена необхідність опублікування рішень по конкретних справах у різного роду офіційних виданнях правозастосовних органів.
У такого роду рішеннях вищестоящих правозастосовних інстанцій міститься зразок розуміння законів. Тому цілком правомірно говорити про прецедент тлумачення правової норми, якщо вкладати в цей термін вищевказаний сенс і не надавати йому формального обов'язкового значення або значення джерела права [27, 3].
Рішення, винесені по конкретних справах, набувають загальне значення, як вірно зазначає А.А. Піонтковський, в силу їх внутрішньої переконливості, і виступають як приклади правильного розуміння і застосування закону [125, 6].
Загальнообов’язковість прецедентів тлумачення грунтується, як зазначено вище, на силі, владі розуму. Тому авторитетом володіють ті прецеденти, які мають у своїй підставі переконливу аргументацію. Неспростовність аргументації веде до незаперечності і висновків про зміст інтерпретованих законів. Неспростовність, доведеність висновків з загальнообов'язкових законів робить загальнообов'язковими і самі висновки із законів [166, 6].
|
|
|
Слід також мати на увазі й ту обставину, що в якості прецедентів тлумачення виступають звичайно рішення вищестоящих судових інстанцій. Це також має важливе значення для перетворення інтерпретаційних положень, що містяться в рішеннях по конкретних справах, в прецедент тлумачення. Хоча такі положення формально обов'язкові тільки для конкретної справи, однак в силу ієрархічності правозастосовних органів нижчестоящі інстанції завжди озираються на практику вищих інстанцій і прагнуть їй слідувати, брати за приклад, зразка розуміння і застосування законів.
Сила авторитету зазначеної практики, безумовно, вільно чи мимоволі надає інтерпретаційних положенням, що містяться в рішеннях по конкретній справі, загальне, хоча і неформально обов'язкове значення.
Таким чином, інтерпретаційні положення, що містяться в рішеннях вищих інстанцій по конкретних справах, не будучи формально загальнообов'язковими, фактично мають загальнообов'язкове значення. Загальнообов’язковість цих положень заснована на правильності їх виведення з загальнообов'язкового закону, на силі авторитету (але не авторитеті сили) вищестоящих інстанцій.
|
|
|
Вирішальне значення, звичайно, має перший аргумент - правильність і обгрунтованість висновку інтерпретаційного положення із закону, що має загальнообов'язковий характер. Сумнівність, необгрунтованість виведення такого положення позбавляє його загальнообов'язкового значення.
Залежно від суб'єктів офіційне тлумачення можна поділити на автентичне і легальне.
Право автентичного тлумачення логічно випливає з права видання нормативних актів. Якщо той чи інший орган володіє нормотворчої компетенцією, то він володіє і компетенцією тлумачення своїх нормативних актів. У всіх наших літературних джерелах автентичне тлумачення розглядається як різновид нормативного офіційного тлумачення. Звичайно, в переважній більшості випадків воно виступає у вигляді нормативного тлумачення. Однак ця обставина не виключає такого становища, коли автентичне тлумачення може даватися стосовно до конкретного справі.
Якщо той чи інший орган може давати тлумачення своїх нормативних актів стосовно до цілої категорії справ, то тим більше він має право тлумачити свої акти і стосовно до конкретної справи, якщо така необхідність виникає. Таким чином, можна говорити про автентичне казуальне тлумачення.
Легальне тлумачення передбачає роз'яснення нормативних актів, виданих іншими органами, і засновано на прямому вказуванні закону (або іншого нормативного акта), що визначає компетенцію відповідного державного органу, або ж право на тлумачення актів інших органів логічно випливає з більш загальних приписів про компетенції даного органу. Право тлумачення закону РФ закріплено тільки за вищими судовими інстанціями. Виконавчі органи таким правом формально не наділені. Проте в їх нормативних актах, що видаються на виконання відповідних законів, можуть міститися і інтерпретовані положення, але які відносяться до тлумачення актів самих виконавчих органів.
Акти центральних виконавчих органів, що видаються з метою реалізації законів і постанов уряду, носять самі різні назви: накази, інструкції, положення, вказівки. Найчастіше вони носять не дуже зручне назву "Порядок". У їх числі видаються акти під назвою "Роз'яснення", проте зазвичай вони іменуються "Роз'яснення про порядок" (далі вказується про який порядок, про порядок яких дій). Насправді за своїм змістом ці акти не відрізняються від інших підзаконних актів зазначених органів, не є в строгому сенсі інтерпретаційними актами.
Офіціозне тлумачення дається офіційними державними органами, але формально не має обов'язкового значення, хоча безсумнівно володіє певним авторитетом. Офіційне тлумачення міститься в актах, що мають юридично обов'язкове значення (постанови, ухвали тощо), офіціозне ж міститься в документах юридично необов'язкових для інших суб'єктів. У числі таких документів офіціозного тлумачення можна назвати, наприклад, узагальнення, огляди судової практики, що публікуються в спеціалізованих виданнях. Сюди ж слід віднести інформаційні листи, що розсилаються центральними державними органами.
Хоча таке тлумачення формально не обов'язково для інших суб'єктів, проте робить істотний вплив на правозастосовну практику інших органів, особливо нижчестоящих. Чи не будучи формально обов'язковим, воно впливає в силу авторитету органу, від якого виходить, і в силу його правильності та обгрунтованості. Очевидно, що недостатньо обгрунтоване, сумнівної властивості офіціозне тлумачення може бути аргументовано відкинуто правозастосовним суб'єктом.
До офіціозного слід віднести і казуальне тлумачення, що дається посадовими особами державних органів, що не вбрані у належну юридичну форму. Таким, на наш погляд, буде тлумачення будь-якого закону стосовно до конкретного казусу, що дається прокурором при прийомі громадян, розгляді письмової скарги і т.п. Таке тлумачення не є формально обов'язковим для інших суб'єктів, але може бути прийнято до уваги при розгляді відповідних справ. Очевидно, що авторитет такого тлумачення буде грунтуватися насамперед на його безспірності, правильності, обгрунтованості.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!