Ситуаційні та фармакологічні задачі



До теми «Засоби, що впливають на процеси запалення та алергії. Імунотропні препарати»

Задача І

У хворого початкова стадія поліартриту, супутнє захворювання хронічний гастрит з підвищеною секреторною зданістю. Лікар приписав лікарський засіб, який має призупинити прогресування хвороби.

Який лікарський засіб виписав лікар хворому?

До якої фармакологічної групи він відноситься та в якій лікарській формі краще препарат приймати?

Відповідь обґрунтувати.

Виписати рецепт.

 

Задача ІІ

Хворий на цукровий діабет для лікування хронічного поліартриту самостійно став вживати преднізолон у таблетках всередину. Через кілька днів став скаржитися на загальну слабкість, головокружіння, підвищену пітливість, посилений діурез, сухість у ротовій порожнині та відчуття спраги.

Який стан розвивається у хворого та його можливі причини?

Відповідь обґрунтувати.

Виписати рецепт.

Задача ІІІ

 У дитини з пневмонією увечері на шкірі з'явилася кропив'янка. Зі слів матері дитина двічі отримала препарат ампіциліну тригідрат ін'єкційно.

До якої фармакологічної групи віднести вказаний препарат?

Що було не враховано при застосуванні препарату?

Ваша тактика.

Дати обґрунтовану відповідь.

Виписати рецепт.

Задача ІУ

У хворої 56 років гострий напад бронхіальної астми. Введення препаратів із груп М-холіноблокаторів і спазмолітиків не дало бажаного ефекту.

Які можливі препарати фельдшер використав для надання допомоги?

Яка ваша тактика у даній ситуації?

Дати обґрунтовану відповідь.

Виписати рецепти.

Задача У

 Для лікування неспецифічного ревматоїдного артриту лікар приписує хворому препарати з груп саліцилатів і глюкокортикостероїдів.

Назвати препарати вказаних фармакологічних груп.

Які рекомендації отримає хворий від лікаря?

Дати обґрунтовану відповідь.

Виписати рецепти.

Задача УІ

У пацієнта запалення середнього вуха, яке викликане стрептококовою інфекцією.

Чи можливо у комплексному лікуванні одночасно використовувати стероїдні та нестероїдні протизапальні засоби та які?

Дати обґрунтовану відповідь.

Виписати рецепти.

 


ЛекціяХХІІ

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ  В РАЗІ ГОСТРИХ

ОТРУЄНЬ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ

 

Основними причинами медикаментозних отруєнь є недостатня обізнаність лікарів про побічну, токсичну дію ліків, помилки в призначенні та дозуванні препаратів, одночасне приймання хворими несумісних засобів, випадкове приймання ліків хворими (особли­во дітьми), а також свідоме їх застосування з метою самогубства.

 

Програма невідкладної допомоги при отруєннях  включає наступні заходи:

І. Екстрена детоксикація.

1. Призупинення подальшого надходження от­рути в організм.

 

При отруєннях, пов'язаних з вдиханням отрут, потерпілого необхідно винести з небезпечного приміщення у кімнату, що добре провітрюється. З нього потрібно зняти верхній одяг, на якому мо­же адсорбуватись отрута.

Якщо отрута є на шкірі чи слизових оболонках, її треба змити великою кількістю проточної води.

У разі ін'єкційного введення отрути (підшкірно чи внутрішньом'язово) вживають заходів для обмеження їх всмоктування: на уражене місце накладають міхур з льодом на 6—8 год., роблять циркулярні ново­каїнові блокади (0,3—0,5 мл 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду з 2—3 мл 0,5% розчину новокаїну).

У разі проникнення отрути всередину перш за все необхідно запобігти її всмоктуванню в кров.

 

2. Запобігання всмоктуванню отрути в кров із травного каналу:

промивання шлунка за допомогою зонда проводять усім хво­рим, незалежно від стану і часу отруєння.

При отруєнні при­пікаючими речовинами (кислотами й основами) перед промиван­ням потерпілому вводять підшкірно 1 мл 1% промедолу, а зонд змащують вазеліновим маслом.

Якщо невідомо, яка отруйна речовина потрапила в організм, шлунок промивають 0,01—0,1% розчином калію перманганату, 0,5—2% розчином таніну, чи перевареною водою.

Якщо відомо, яка отруйна речовина проникла, можна провести хімічну інактивацію отрути в шлунку (застосувати антидоти отрут).

• при отруєнні морфіном — промивання розчином калію перманганату (окиснення морфіну);

• при отруєнні срібла нітратом — промивання гіпертонічним
розчином натрію хлориду (реакція осаду);

• при отруєнні оксалатами, цитратами — промивання розчи­ном кальцію хлориду (реакція осаду);

• при отруєнні барію хлоридом — промивання розчином нат­рію сульфату (реакція осаду);

• при отруєнні кислотами — внутрішньо дають магнію оксид
(реакція нейтралізації);

• при отруєнні основами — промивання 1 % розчином лимон­ної, оцтової, молочної кислот (реакція нейтралізації);

• при отруєнні фосфором — промивання розчином купруму
сульфату;

• при отруєнні важкими металами — збиті яєчні білки, молоко.
Можливе застосування блювотних препаратів (якщо потер­пілий у свідомості):

введення адсорбуючих засобів можна проводити до і після промивання шлунка. З цією метою застосовують активоване вугілля
(20—30 г або 2—3 столові ложки на склянку води у вигляді суспензії);

введення сольових проносних з метою припинення всмок­тування отрути в кров із кишок. Застосовують магнію або нат­рію сульфат (20—30 г на 1/2 склянки води внутрішньо, запива­ючи 2 склянками води).

Не можна використовувати сольові про­носні при отруєннях кислотами або основами;

сифонні клізми застосовують при будь-яких пероральних отруєннях, при цьому отруту видаляють з товстої кишки.

3. Виведення отрути з організму після її всмок­тування в кров:

метод форсованого діурезу застосовують з метою прискорен­ня виведення отрути з організму через нирки. Для цього хворому
внутрішньовенно крапельно вводять 1 —1,5 л ізотонічного розчину
натрію хлориду або ізотонічного розчину глюкози одночасно із сечогінними препаратами швидкої дії (фуросемід, лазикс);

метод гемосорбції застосовують з метою очищення крові від
отрути за допомогою перфузії крові через спеціальний детоксикатор, важливою складовою якого є сорбційні колонки;

гемодіаліз — очищення крові від отрути за допомогою апара­ту «штучна нирка».

перитонеальний діаліз — очищення організму від отрути че­рез очеревину.

замісне переливання крові (видаляють із організму частину
крові, що містить шкідливі речовини, і переливають до 2—3 л донорської крові тієї ж групи, що й у потерпілого).

II . Специфічна антидотна терапія. Антидот — це речовина, що знешкоджує отрути шляхом хімічної реакції і виводить їх з орга­нізму.

Розрізняють 3 види антидотів:

1. Антидоти, що запобігають всмоктуванню отрут, забез­печують їх зв'язування, нейтралізацію і виведення з орга­нізму:

• неспецифічні антидоти контактної дії — активоване вугілля,
карболен, ентеросгель;

• специфічні хімічні антидоти (їх розглянуто в 2-му підпункті
І пункту);


Дата добавления: 2019-02-26; просмотров: 246; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!