Загальна характеристика сульфаніламідних засобів



Сульфаніламіди - похідні сульфанілової кислоти. Це синтетичні препарати, що широко використовуються як хіміотерапевтичні засоби для лікування тварин при різних захворюваннях. Сульфаніламіди - це кристалічні порошки білого або світло-жовтого кольору, малорозчинні у воді, краще у водних розчинах лугів. Солі (натрієві) сульфаніламідних препаратів добре розчиняються у воді.

Сульфаніламідам властива сильна бактеріостатична дія.

Суть антимікробної дії полягає в тому, що мікроби, синтезуючи фолієву кислоту, захоплюють замість параамінобензойної кислоти (ПАБК) "параамінобензосульфонову (сульфаніламід), концентрація якої в тканинах при лікуванні значно вища, ніж ПАБК. При цьому утворюється несправжня фолієва кислота, яка нездатна виконувати свої функції в процесах синтезу нуклеїнових кислот. При цьому блокується синтез білку і затримується розмноження мікробів.

Під час використання сульфаніламідні препарати в організмі тварин у терапевтичній концентрації перебувають недовго. Вони не сприяють загибелі мікробів, а навпаки, підвищують стійкість їх при наступному введенні. Такі сульфаніламіди вводять в організм хворої тварини через кожні 6-8 год, тобто 3-4 рази на добу. Щоб запобігти рецидивам хвороби після настання клінічного видужання, слід протягом 2-3 днів застосовувати сульфаніламіди.

Сульфаніламіди з організму виділяються в основному нирками протягом перших 24 годин.

В організмі сульфаніламіди можуть зазнавати різних перетворень, у тому числі ацетилювання (сполучаються з оцтовою кислотою)

 Ацетильовані продукти важко розчинні у воді і здатні випадати в осад, що може призвести до утворення в нирках сечових каменів. Щоб запобігти цьому ускладненню, сульфаніламіди призначають з одночасним забезпеченням водою або введенням слабких розчинів лугів (натрію гідрокарбонату).

До негативних факторів побічної дії сульфаніламідів належать алергічні реакції, а також анемія, анурія, ціаноз тощо. У разі їх появи сульфаніламідні препарати відміняють і призначають сечогінні засоби з безперебійним забезпеченням водою і введенням розчину натрію гідрокарбонату.

 Залежно від інтенсивності всмоктування та виведення розрізняють такі групи сульфаніламідних препаратів:

 


-сульфаніламіди, що швидко надходять у нирки і довше затримуються в сечовивідних шляхах (уросульфан, сульфацил та ін..)

   -сульфаніламіди, що повільно всмоктуються з травного каналу і довше затримуються в ньому (фталазол, фтазин, сульгін). Вони діють переважно на шлунково-кишкову мікрофлору і застосовуються при шлунково-кишковій захворюваннях;

-сульфаніламіди, що легко розчиняються і досить швидко всмоктуються із травного канапу в кров. Застосовують їх в основному при септичних процесах та хворобах органів дихання (норсульфазол, сульфадимезин, сульфазин тощо);

 сульфаніламіди, що швидко надходять у нирки і довше затримуються у сечовивідних шляхах. Застосовують їх здебільшого при хворобі нирок та сечових шляхів;

-сульфаніламіди пролонгованої дії, які порівняно швидко всмоктуються і дуже повільно виводяться з організму (сульфапіридазин, сульфадиметоксин та ін.). Вводять їх один раз на добу при хворобах органів дихання та при загальних інфекціях.

Призначають сульфаніламіди  переважно  всередину, зовні,внутрішньовенно і зрідка внутрішньом'язово та підшкірно.

Перша доза їх повинна у 2 рази бути більшою.       

Сульфаніламіди, що застосовуються при хворобах нирок та сечових шляхів

Уросульфан - Urosulfanum

Властивості: дрібнокристалічний порошок білого кольору, погано розчиняється у воді.

Форма випуску: порошок і таблетки по 0,5 г.

Дія: швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту і виділяється здебільшого нирками, де проявляє бактеріостатичну дію.

Застосування: інфекційні хвороби нирок і сечових шляхів (піеліти, піелонефрити, цистити та ін.).

Сульфаніламіди, що застосовуються переважно при                                                                                            септичних процесах                                                                                                                  

Сульфацил-натрію ( Sylfacyl sodium )

Властивості: прозора безбарвна або злегка жовтуватого кольору рідина. 1 мл розчину містить 0,2 гсульфацилу натрію; допоміжні речовини - натрію тіосульфат, 1 М кислота хло-ристоводнева до рН 8,0, вода для ін`єкцій.

 Форма випуску. Краплі очні.

 Дія: протимікробна та бактеріостатична у відношенні стрептококів, гонококів, пневмококів, колі-бацил. За рахунок подібності за хімічною структурою с параамінобензойною кислотою, порушує утворення мікроорганізмами необхідних для їх розвитку факторів росту – фолієвої та дигідрофолієвої кислот. При місцевому застосуванні проникає у тканини та рідини ока. Всмоктується в системний кровотік через запалену кон’юнктиву. З астосування. Блефарити, кон`юнктивіти, кератити, гнійні виразки рогівки та інші інфекційні захворювання очей. Профілактика бленореї у новонароджених.

Стрептоцид - Streptocid и m

Властивості: кристалічний порошок білого кольору, без запаху, погано розчиняється у воді, легко - у киплячій воді, кислотах, розчинах лугів.

Форма випуску: порошок і таблетки по 0,5 г; мазь, суспензія.

Дія: антимікробна. Гальмує ріст і розмноження мікробів. Ефективно діє на стрепто-, менінго-, пневмококи та збудників газової гангрени, зовсім не діє на стафілококи.

Показання, способи і дози застосування: всередину при фарингітах, трахеїтах, ангінах, післяродовому сепсисі, бронхопневмонії, миті, ранах. Зовні для лікування ран, опіків, фурункульозу вимені тощо у формі присипок, мазей, суспензій, лініментів.

Дози всередину: коням і великій рогатій худобі-5,0-10,0 г; дрібній рогатій худобі і свиням - 0,5-3,0; собакам - 0,3-2,0 г через кожні 6-8 годин до повного видужування.

Норсульфазол - Norsulfazolum

Властивості: кристалічний порошок білого кольору, погано розчиняється у воді, добре у розведених кислотах і розчинах лугів.

Форма випуску: порошок і таблетки по 0,25; 0,3 і 0,5 г.

Дія: бактеріостатична для стрепто-, стафіло-, пневмо- та мінінгококів, кишкової палички, збудників сибірки, сальмонельозу, пастерельозу.

Показання, способи і дози застосування: бронхопневмонія, перитоніт, плеврит, стафілококовий сепсис, ендометрит, мастит.

Дози всередину: коням і великій рогатій худобі-5,0-10,0 г; вівцям і свиням - 2,0-5,0; курям - 0,5 г два-три рази на добу.


Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 313; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!