Натрію тіосульфат – Natrii thiosulfas

Властивості: прозорі кристали гірко-солоного смаку, розчинні у воді.

Форма випуску: порошок і 30% розчин в ампулах по 5,10 і 50мл.

Дія: протипаразитарна, протизапальна, антитоксична, у кислому середовищі розкладається з утворенням сірки і сірчистого ангідриду.

Всередину і внутрішньовенно застосовують при отруєннях солями важких металів, миш'яком, препаратами хлору, брому; при алергічних хворобах, кетонурії в овець, артритах, сепсисі.

Дози всередину: коням і великій рогатій худобі – 25,0-50 г; дрібній рогатій худобі і свиням - 5,0-10,0; собакам -1,0-2,0 г.

Внутрішньовенно у формі 10-30% розчину (готують асептично, кип'ятити не можна): коням і великій рогатій худобі - 5,0-15,0 г; дрібній рогатій худобі –1,0-4,0; собакам -1,0-3,0 г.

? ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.Як отримують йод?

2.Який склад йодинолу?

3.Як діє йодоформ?

4.Що лежить в основі антимікробної дії препаратів групи йоду?

5.Що лежить в основі антимікробної дії препаратів групи окислювачів?

6. Назвіть окислювачі.

7.Які властивості перекису водню?

8.Які види дії та яке практичне значення мають окислювачів?

9.Які властивості сірки очищеної?

10.Як застосовують натрію тіосульфат?

11.Що лежить в основі антимікробної дії препаратів групи сірки?

Хіміотерапевтичні засоби.

ЗАГАЛЬНА характеристика АнтибіотикІВ

План

1.Загальна характеристика хіміотерапевтичних засобів, їх класифікація та практичне застосування, правила хіміотерапії. Заслуги вчених в розвитку хіміотерапії.

2.Антибіотики, їх характеристика, механізм антимікробної дії антибіотиків, способи введення та практичне застосування. Класифікація.

2.1.Група пеніциліну, одержання, практичне застосування.

Препарати: бензилпеніциліну натрієва і новокаїнова сіль, екмоновоцилін, біцилін-1,-2,-3,-5, ампіцилін натрієва сіль, ампіциліну тригідрат, феноксицілін, амоксиклав. Властивості. Дія, застосування.

2.2.Група тетрациклінів. Загальна характеристика, одержання, механізм дії і застосування.

Препарати тетрациклінів: тетрациклін, окситетрациклін, тетрациклін, біоміцин тощо.

2.3.Група левоміцетину: левоміцетин, синтоміцин, лінімент синтоміцину. Властивості, дія, застосування.

2.4.Група стрептоміцину: стрептоміцину сульфат, стрептоміцин-хлоркальцієвий комплекс. Властивості, дія, застосування.

2.5.Група аміноглікозидів: неоміцину сульфат, канаміцину сульфат, гентаміцин.

2.6.Антибіотики-макроліди: еритроміцин, олететрин, тилозин, фармазін, фарматіл, спектолін.

2.7.Антибіотики різних груп: лінкоміцину гідрохлорид, поліміксин.

2.8. Антибіотики-рифаміцини: рифаміцин, рифампіцин, рифавет.

2.9.Цефалоспорини: цефазолін, цефтріаксон, цефалексин, цефазолін та ін. Властивості, дія, застосування.

2.10.Протигрибкові антибіотики (поліени): ністатин, леворин, леворину натрієва сіль.

2.11.Фторхінолони: енрофлоксацин 10, енрофлоксацин 100, пефлоксацин, офлоксацин.

¨ Література

1. Гальчинська О. К. Фармакологія. – К.: Аграрна освіта, 2013. – 328-345 с.

2.Хмельницький Г.О., Строкань В.І. Ветеринарна фармакологія з рецептурою К.: Аграрна освіта 2001, - 199 - 223 с.

Хіміотерапевтичні засоби

Хіміотерапевтичі - це засоби, які при введенні ворганізм виявляють згубну дію на збудників захворювання.

Завдяки відкриттям великих хіміків - М.В. Ломоносова, М.М. Зініна, О.М. Бутлерова та Д.1. Менделєєва - започатковано розвиток синтетичної хімії.

Д.Л. Романовський, який ще у 1891 р. встановив згубну дію хініну на збудників малярії, сформулював основні принципи хіміотерапії і довів, що хіміотерапевтичні речовини, з одного боку, діють на збудника, а з іншого - підвищують захисні сили організму. Основоположником ветеринарної хіміотерапії вважають В.1. Якимова, який використав препарати лікарських барвників для лікування бабезіозів.

Хіміотерапевтичні засоби можна застосовувати з метою хіміопрофілактики та хіміотерапії.

При хіміотерапії потрібно дотримуватись таких правил:

- визначати чутливість збудника захворювання до препарату:

- лікування починати якнайраніше;

- використовувати препарати спочатку в максимальних дозах для того, щоб запобігти утворенню стійких до препарату мікробів;

- дотримуватись частоти і тривалості використання препарату;

- комбінувати хіміотерапевтичні засоби з патогенетичними і симптома-

тичними;

-лікування продовжувати ще протягом 2-3 днів після клінічного видужування, щоб запобігти рецидивам.

Але необгрунтоване застосування хіміотерапевтичних засобів (великі дози і концентрації, помилкова оцінка стану організму) може призвести до отруєння і навіть до загибелі тварини.

Антибіотики

Антибіотики (ап tu - проти, bios - життя) - протимікробні засоби, що є продуктами обміну мікробів, рослин, тварин і напівсинтетичні та синтетичні препарати, які пригнічують життєдіяльність або згубно діють на мікроорганізми та впливають на біохімічні процеси.

Джерелами антибіотиків є:

- плісеневі гриби (пеніцилін);

- променеві гриби (тетрацикліни, аміноглікозиди, левоміцетини, цефалоспорини, рифаміцини, поліени);

- бактерії (поліміксини);

- гриби (фузидин);

- лишайники (уснінова кислота);

- рослини (іманін, фітонциди);

- тварини (лізоцим, інтерферон, ɣ-глобуліни);

частину препаратів отримують напівсинтетичним і синтетичним шляхом (з групи пеніциліну - метицилін, оксацилін, диклоксацилін, з групи тетрацикліну - метациклін, доксициклін, з групи аміноглікозидів — амікацин).

Антибіотики одержують при культивуванні мікроорганізмів - продуцентів, деякі антибіотики - синтетичним і напівсинтетичним шляхом.

Історія використання мікроорганізмів з лікувальною метою розпочалась з відкриття Пастером явища антибіозу (антагонізму між мікробами) у 1877 р.

І.І. Мечников запропонував використовувати молочнокислі бактерії для пригнічення патогенної мікрофлори кишечника. Антибіотичні властивості зеленої плісені у 1871 р. визначили В.О. Манассеїн і О.Г. Полотебнов та використали її для лікування гнійних ран.

П.В. Лебединський у 1877 р. вивчив умови культивування і лікувальні властивості плісеневих грибів.

О.Флемінг у 1928 р. виявив антимікробну дію зеленої плісняви на стафілококи. Г. Флорі і Е. Чейн виділили очищений пеніцилін у 1940 р. з гриба Репісіllium.

З.В. Єрмольєвою у 1942 р. був одержаний чистий пеніцилін з гриба РепісіПіитстзіозит.

За хімічною будовою антибіотики поділяють на 9 груп: пеніциліни, аміноглікозиди, тетрацикліни, левоміцетини, макроліди, рифаміцини. цефалоспорини, поліени та антибіотики різних груп.

За механізмом дії антибіотики поділяють на препарати, що пригнічують синтез:

-клітинних оболонок (пеніциліни);

- клітинних мембран (стрептоміцини, протигрибкові);

- різних стадій синтезу білка (тетрацикліни, левоміцетини, стрептоміцини, макроліди та аміноглікозиди).

За силою дії розрізняють антибіотики бактеріостатичної (левоміцетини, макроліди, тетрацикліни) і бактерицидної (пеніциліни, аміноглікозиди, цефалоспорини, рифаміцини, поліміксини) дії.

За діапазоном антимікробної активності антибіотики поділяють на препарати з широким та вузьким діапазоном дії.

Препарати з вузьким діапазоном дії - діють на грампозитивну мікрофлору (пеніциліни, еритроміцини, олеандоміцин) або грамнегативні мікроби (поліміксини), а поліени - на гриби.

Препарати з широким діапазоном дії - діють на грампозитивну і грамнегативну мікрофлору, лептоспіри та інші збудники захворювань (стрептоміцини, тетрацикліни, аміноглікозиди).

Нераціональне використання антибіотиків (занижені дози, порушення частоти введення) призводить до зниження чутливості мікрофлори внаслідок утворення ферментів, які інактивують препарати. До антибіотиків швидко виникає стійкість у стафілококів, ешерихій, сальмонел, протею та синьогнійної палички.

Розподіл антибіотиків в організмі нерівномірний. Найбільше їх накопичується у нирках, печінці, серці та легенях.

Виділяються антибіотики з організму нирками, травним каналом та з молоком.

Антибіотики виявляють вплив на організм тварин. При введенні всередину більшість антибіотиків добре всмоктується, переважно у тонкому кишечнику, але стрептоміцин не всмоктується. Деякі препарати у шлунку руйнуються (бензилпеніцилін-натрієва сіль, 30% неоміцину). Швидкість всмоктування залежить від вмісту шлунка. Гак, молоко ускладнює всмоктування тетрацикліну, а корми — еритроміцину. Тому антибіотики рекомендують вводити за 30 хв до годівлі, їх малі дози стимулюють, а великі пригнічують секреторно-моторну функцію травного каналу.

У малих дозах антибіотики переважно посилюють, а у великих пригнічують моторно-секреторну функцію шлунково-кишкового тракту. В організмі вони розподіляються нерівномірно. Найбільше антибіотики накопичуються у нирках, печінці, серці, легенях, менше — у лімфатичних вузлах, селезінці, стінці травного каналу. Малі дози антибіотиків активізують процеси обміну речовин, а великі - пригнічують.

При тривалому використанні антибіотиків можуть виникати гіповітамінози, алергічні реакції, атонія передшлунків і кишок у жуйних тварин та дисбактеріоз. Дисбактеріоз може призвести до розвитку кандидамікозу та стафілококового ентериту. Кандидамікоз виникає внаслідок пригнічення антибіотиками звичайної мікрофлори організму (сапрофітної) та створення сприятливих умов для розвитку дріжджового грибка роду Саndidа. Щоб запобігти алергії, перед застосуванням антибіотиків потрібно зробити пробу на чутливість. Для цього кілька крапель розчину антибіотика (2 тис. ОД в 1 мл) вводять в око. Про підвищену чутливість до препарату свідчать гіперемія кон'юнктиви та сльозотеча.

Нераціональне використання антибіотиків спричиняє стійкість мікробів (мікроорганізми виробляють ферменти, які інактивують антибактеріальні препарати та побічну дію (гіповітамінози, алергію, атонію передшлунків у жуйних тварин, дисбактеріоз та кандидамікоз).

Алергічні реакції можуть проявлятися висипами на шкірі і слизових оболонках, кропивницею, набряком, сироватковою хворобою або анафілактичним шоком, або реакціями з боку крові і кровотворних органів - еозинофілією та лейкопенією.

Кандидамікоз виникає внаслідок пригнічення антибіотиками звичайної мікрофлори організму (сапрофітної) та створення сприятливих умов для розвитку дріжджового грибка. Деякі аміноглікозиди виявляють гепатотоксичні, нейротоксичні та нефротоксичні реакції.

Щоб запобігти звиканню мікробів і виникненню побічної дії, слід дотримуватись основних принципів хіміотерапії:

- застосовувати препарати на початку розвитку хвороби;

- враховувати чутливість мікробів;

- враховувати перебіг і патогенез хвороби;

- той самий антибіотик не застосовувати тривалий час;

- чітко дотримуватись доз;

- не допускати застосування тих самих антибіотиків зовні і парентерально;

- брати до уваги проникливість препарату у тканини, реакцію середовища;

-комбінувати антибіотики з іншими засобами (вітамінами, сульфаніламідами).

Дозують антибіотики в одиницях дії (ОД) та мг/кг маси. За ОД більшості антибіотиків приймають його специфічну активність при застосуванні 1 мкг чистого препарату.

При гострих захворюваннях їх вводять протягом 5-7 днів, при хронічному перебігу - 2-3 тижні. Для створення максимальної терапевтичної концентрації препарату у крові його вводять у максимальній терапевтичній дозі. В ударних дозах застосовують пеніциліни і ністатин при гострому перебігу деяких захворювань.

Для розчинення антибіотиків застосовують: 0,9% розчин натрію хлориду, 0,25% розчин новокаїну, воду дистильовану та воду кип'ячену відстояну.

Останнім часом використовують антибіотики пролонгованої (подовженої) дії (біциліни, дитетрациклін) або призначають з розчинниками, які затримують всмоктування і виділення антибіотиків з організму.

Застосовують антибіотики як окремо, так і в комбінації з іншими антибіотиками, сульфаніламідними препаратами, вітамінами, нітрофуранами, мікроелементами та іншими препаратами.

Виділяються антибіотики з організму нирками та кишечником та - з молоком.

Перед забоєм тварин на м'ясо застосування антибіотиків слід припинити за 3 -10 діб залежно від препарату, а деяких препаратів пролонгованої дії навіть за 25 (дитетрациклін) та 30 (дибіоміцин) діб. М'ясо забитих тварин, які одержували антибіотики, використовується лише після знешкодження проварюванням. Молоко від тварин, що лікувалися антибіотиками, забороняється використовувати для харчових цілей від 12 годин до п'яти діб. Його використовують для підгодівлі тварин.

Група пеніциліну

Пеніцилін та його похідні одержують при вирощуванні плісеневих грибів різних видів та напівсинтетичним способом. Так одержують ампіцилін-антибіотик широкого спектра дії та активні до стафілококів оксацилін і метицилін.

Пеніциліни швидко руйнуються під впливом високої температури, вологи, кислот, лугів, окислювачів та інших речовин. Розчинниками пеніциліну є дистильована вода, фізіологічний розчин, сироватка крові, 0,5% розчин новокаїну, 0,5-5% розчин амідопірину, екмолін, які подовжують дію пеніциліну. Розчини готують в асептичних умовах.

Пеніцилін має вузький спектр дії; добре всмоктується і порівняно рівномірно розподіляється в органах. У шлунку він майже повністю руйнується соляною кислотою. Терапевтична концентрація утримується в організмі протягом 4-6 годин.

За досить тривалий термін широкого застосування антибіотиків у ветеринарній медицині (близько 50 років) появилось чимало видів патогенних мікроорганізмів, стійких до пеніцилінів. Але в останні роки розроблені напівсинтетичні препарати (амоксицилін), які в комбінації з клаулановою кислотою (амоксіклав), що блокує фермент бета-лактамазу резистентних збудників, діють так же ефективно, як це було на початку їх застосування.

Бензилпеніциліну натрієва, калієва новокаінова сіль – Benzylpenicillinum Natrium , Benzylpenicillinum Kalium – Benzylpenicillinum – Novocainum (новоцилін)

Властивості: це все дрібні кристалічні порошки білого кольору, гіркуваті на смак, добре розчиняються у воді.

Форма випуску: у герметично закритих флаконах по 100, 200, 300, 500 тис. ОД, 1млн. ОД.

Показання, способи і дози застосування: з лікувальною і профілактичною метою при інфекційних захворюваннях (бешисі свиней, пастерельозах, лептоспірозі деяких інших). Вони також ефективні для лікування хвороб органів дихання, сечостатевих органів, гнійного плевриту і перитоніту, маститів, метритів і ендометритів.

У хірургічній практиці бензилпеніциліни застосовують місцево і парентерально при гострих гнійних запальних процесах, у порожнини ран, абсцеси, суглоби і в сухожильні піхви.

Лікувальний ефект більш виражений при застосуванні в комбінації з сульфаніламідами, сироватками і глобулінами.

Дози: коням і великій рогатій худобі – 2-5 тис. ОД; дрібній рогатій худобі – 4- 10 тис. ОД; свиням – 6-8 тис. ОД на 1 кг маси тварини

Біцилін-1 – Bicillinum -1

Випускають у герметично закритих флаконах, які містять 300 тис., 1млн200тис. і 2млн.400 тис. ОД. З водою утворює суспензію. Застосовується як профілактичний засіб, при хворобах, спричинених чутливими до пеніциліну мікроорганізмами. Вводять свіже виготовлену суспензію внутрішньом’язово 1 раз у 4 – 8 діб залежно від перебігу хвороби.

Біцилін-2 - Bicillinum -2

Суміщ, що складається з 300 тис. ОД біциліну – 1 і 100 тис. ОД бензилпеніциліну калієвої солі. З водою утворює суспензію. Випускають у флаконах.

Застосовують тоді, коли потрібно в перші 1 – 2 доби створити високу концентрацію антибіотика в крові.

Біцилін-3 - Bicillinum -3

Суміш бензилпеніциліну калієвої солі (натрієвої або новокаїнової) і біциліну - 1, по 100 тис. ОД. Вводять внутрішньом’язово 1 раз 7 – 12 діб. Забезпечує швидке створення концентрації і тривале перебування пеніциліну в крові.

Біцилін-5 - Bicillinum -5

Суміш чотирьох частин біциліну – 1 і однієї частини новоциліну. Випускають у флаконах по 1,5 млн. ОД. Особливістю препарату є його пролонгована дія, що дає змогу забезпечувати терапевтичний ефект протягом 3 – 4 тижнів після однієї ін’єкції.

Випускають у герметично закритих флаконах, які містять 300,1.200 і 2млн.400 тис. ОД. З водою утворюють суспензію. Застосовуються як профілактичний засіб при хворобах, спричинених чутливими до пеніциліну мікроорганізмами. Вводять свіжовиготовлену суспензію внутрішньом'язово 1 раз у 10 діб залежно від перебігу хвороби.

Доза: (на 1кг. маси) врх і коні10-15 тис ОД, дрх15-20тис, свиням 10-12тис,собакам10-12тис.ОД

Ампіцилін - Ampicillinum

Це напівсинтетичний пеніцилін. Порошок білого кольору, розчинний у воді. Не руйнується при застосуванні всередину. Випускають у таблетках по 0,25 г і у флаконах у формі натрієвої солі для ін'єкцій.

Дія: сильна бактеріостатична, з широким спектром на грампозитивні і грамнегативні збудники.

Застосовують для лікування інфекційних і незаразних хвороб травного каналу, пневмоній, бронхопневмоній, при абсцесах легень, холециститах, інфекціях сечових шляхів, сепсисі, бешисі свиней, лептоспірозі..

Дози всередину: телятам і свиням - 0,3-0,6 г 3 рази на добу; внутрішньом’язово: коням і великій рогатій худобі –10-20 тис. ОД на 1 кг маси тіла 2 рази на добу.

Амоксицилін -15%- Amoxycilin

Властивості: суспензія біло-кремового кольору, 1 мл препарату містить діючі речовини амоксициліну тригідрат 150 мг.

Форма випуску: флакони по 50, 100, 250 мл.

Дія: застосовують для лікування захворювань шлунково кишкового тракту, органів дихання, сечостатевої системи, шкіри і м’яких тканин інфекційної етіології.

Дозування: внутрішньом'язово або підшкірно, в дозі: велика рогата худоба, вівці, кози, свині - 1 мл на 10 кг живої маси; собаки, коти 2 мл на 10 кг живої маси, у разі необхідності вводять повторну дозу через 48 годин.

Група тетрациклінів

Препарати цієї групи мають близьку хімічну структуру, основою якої є тетрациклін.

Тетрациклінам властивий широкий спектр антимікробної дії. Вони згубно діють на грампозитивні і грамнегативні форми мікробів, невеликі віруси, лептоспіри, спірохети та деякі найпростіші (амеби). Тетрацикліни ефективні також при багатьох інфекційних захворюваннях сечовивідних каналів, тому що більшість з них виділяються нирками. Лікувальна концентрація їх після орального введення утримується в організмі тварин протягом 8 - 10 год, а після внутрішньом'язового 14 – 16 годин.

Застосовують для профілактики і лікування запальних процесів органів дихання і травного каналу, при запаленні очеревини, молочних залоз, а також при багатьох інфекційних хворобах (сибірка, емкар, бешиха свиней, колібактеріоз, сальмонельоз, пастерельоз та ін.).

Призначають місцево у формі присипок, мазей, всередину, внутрішньом'язово (окситетрацикліну гідрохлорид). Для організму тварин малотоксичні, але при тривалому застосуванні у великих дозах можуть спричинити дисбактеріоз, атонію передшлунків у жуйних, авітаміноз. Дозують за масою і в ОД . Список Б.

Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 262; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 45 46 47 48 495051 52 53 54 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!