Стереотипізація та зміна установок як результат впливу пропаганди

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 9Следующая ⇒

Пропагандистська інформація направлена на емоційно-вольову сферу масової свідомості, зміни в якій і спонукають адресата зробити потрібні ініціатору дії. Найбільш дієвими у цьому плані є зміна установок та стереотипізація.

Важливе місце відводиться техніці спотворення, яка за допомогою цілеспрямованого відбору повідомлень передбачає зміщення реальних оцінних характеристик. Наприклад, загострюється увага на малозначимі в громадському відношенні факти і відтісняються на задній план факти дійсно важливі [12].

Стереотипи складають основу міфів, на яких базується будь-яка ідеологія. Наприклад, за допомогою методу стереотипізації у свідомість можуть впроваджуватися міфи та ілюзії, насаджуватися расові забобони чи фальшиві уявлення про народи інших національностей (етнічні стереотипи).

Для масової свідомості характерні дві особливості - тенденція до спрощення і тенденція до конкретизації, що було показано ще на початку ХХ століття французьким дослідником психології мас Г. Лебоном: «Спрощення - це виділення кількох або єдиної не складної ознаки для позначення складних явищ реальності. Конкретизація - поєднання більш-менш абстрактних понять з певними конкретними і звичними образами». На основі цих особливостей утворюються стереотипи.

Даний термін ввів в соціальні науки У. Ліппман у своїй роботі «Громадська думка», що вийшла в 1922 р. Ліппман визначив стереотип як спрощене, заздалегідь прийняте уявлення, яке не випливає безпосередньо з власного досвіду. Польський дослідник пропаганди Л. Войтасік визначає стереотип «як поширені за допомогою мови або масового образу в певних соціальних групах стійкі уявлення про факти дійсності, що призводять до вельми спрощених або перебільшених оцінок та суджень з боку окремих індивідів» [62].

Аналізуючи буденну свідомість і роль преси у формуванні громадської думки, Ліпманн дійшов висновку, що всім процесом сприйняття управляють стереотипи - свого роду упереджені думки. При розробці своєї концепції він спирався на дані про рефлекторному характер психічної діяльності людини.
Сутність його концепції зводиться до цього: людина спочатку представляє світ, а потім вже безпосередньо взаємодіє з ним, і оскільки дійсність занадто обширна, складна та мінлива, то людина потребує простої моделі навколишнього світу. Під впливом інформації про події, а не безпосереднього спостереження за ними у свідомості людини складаються спрощені образи, стандартизовані уявлення про навколишній світ - стереотипи. Але, хоч і засновані на реально існуючих поняттях, поверхневі знанні про явища або предмети можуть бути помилковими.

Сам Ліпман розмежовував зовнішній світ і «картинки в головах», підкреслюючи їх неадекватність, вказуючи на ілюзорний характер стереотипів. Стереотип істотно спрощує процес пізнання і мислення.
Процес пізнання, сприйняття нового - процес підбиття, механічної підгонки ще невідомого явища, факту під певну стійку загальну формулу або образ. Відбувається стандартизація явища, що є нормою, законом сприймання.

Стереотипізацію можна розглядати як необхідний і найважливіший когнітивний процес, який опосередковує поведінку людини, що допомагає її орієнтації. Стереотип при цьому є атрибутом реальної людської психіки, а «стереотипізовані» поняття, оцінки, категорії — це закріплені в суспільній свідомості «згустки» суспільного досвіду як повторювані властивості і явища [36].

Стереотипи, що виступають в якості стимулу, покликані викликати у людини реакцію - почуття симпатії чи антипатії, страху чи гніву, любові чи ненависті по відношенню до тих чи інших соціальних явищ.

Розглядаючи роль преси у формуванні громадської думки, Ліпман стверджував, що вона може за допомогою інформації створювати помилкову картину світу, яка не відповідає дійсності, розраховану на емоційну реакцію аудиторії.

З точки зору Е. Єгорової-Гантман і К. Плешакова, в політичній свідомості домінують два види стереотипів: стереотипи сприйняття та стереотипи політичної реклами і пропаганди. Вони вважають, що «стереотипи політичної реклами і пропаганди є якоюсь мірою вторинними, оскільки падають на добре удобрений власними стереотипами ґрунт. Причому чим примітивніше пропагандистський стереотип, тим легше асимілюється він у власну систему стереотипів особистості, соціальних та етнічних груп» [24].

Стійкість і упередженість емоційного символу можуть сприяти перетворенню його в ярлик, забобон, і такий стереотип міцний, його важко зруйнувати.

Кожній категорії людей властиві свої стереотипи і антагонізм між людьми визначається не стільки їх класовим становищем, а скільки відмінністю між їх стандартами стереотипів мислення.

Відповідний набір символів, стимулів впливає на людину, з одного боку вкорінюючи його віру в існуючий стан речей, викликаючи позитивні емоції - схвалення та симпатію, а з іншого - викликаючи негативні емоції до всього, що такому стану загрожує. Психологічний вплив за допомогою таких ємоційно забарвлених стереотипів буде мати ефект буде глибоким і тонким.

У політичній пропаганді використовується й так звані політичні стереотипи. Стереотип як вкорінена схема сприйняття суспільних явищ, які проявляються у суспільній свідомості. Це поняття не тотожне викривленому чи неправдивому сприйняттю дійсності. У ньому можна спостерігати поле чи область адекватного відображення дійсності, але також присутні спрощення та дезінформація. Це означає, що стереотип не просто деформує образ реального, але і узагальнює думку групи. Функція стереотипу у політичній сфері проявляється з діючого у ньому принципів поділу на "ми-вони", "свої-чужі". Стереотипи формують відчуття ідентичності особи у рамках своєї групи-"наші", виникаючі у процесі зіткнення з іншими. Найчастіше це використовується у демократичній системі щодо опозиційних груп. Тобто, в процесі індивідуальної політичної дії стереотипи виконують ідентифікаційно - інтегруючу і компенсаторно – регулюючу функції, коли стереотипи компенсують певні почуття: меншовартості, поразки у військових конфліктах, постійного тиску ззовні тощo [57].

Багато дослідників вважають створення стереотипних уявлень шляхом інформаційного впливу основним методом пропаганди.

Розглядаючи соціальні функції стереотипу, Д. Теджфел відзначає низку моментів:

¾ люди з легкістю виявляють готовність давати великим людським групам (чи соціальним категоріям) недиференційовані, грубі та упереджені оцінки;

¾ ці характеристики відрізняються стабільністю протягом тривалого часу;

¾ соціальні стереотипи змінюються залежно від соціальних, політичних змін, але цей процес відбувається вкрай повільно;

¾ соціальний стереотип стає більш виразним і ворожим, коли виникає ворожість між групами;

¾ соціальні стереотипи встановлюються дуже рано і використовуються дітьми задовго до виникнення ясних уявлень про ті групи, до яких вони належать [56].

Стереотипи досить легко нав’язувати за допомогою засобів масової інформації. У результаті особливих психологічних маніпуляцій складне явище зводиться до деякої спрощеної і зрозумілої схеми.

Важливу роль у пропаганді відводять різним прийомам і методам навіювання з метою вироблення у мас певних установок. Звертаючись до аудиторії, відмовляються в більшості випадків від розгорнутої аргументації. Пропонуються готові рішення і робиться все для того, аби впровадити певні потрібні установки в свідомість. По суті при цьому використовуються методи ідеологічного насильства, які недопустимі з точки зору дотримання прав людини.

Можна виділити загальні три етапи формування стереотипу: «вирівнювання» (leveling), «посилення» (sparpening) і «асиміляція» (assimilation). Спочатку складне явище чи об’єкт зводиться до кількох добре відомих ознак, а потім цим ознакам надається особлива значущість порівняно з тими, які вони мали в складі цілого. Після цього вибираються «вирівняні» і «посилені» риси об’єкта чи явища і формується образ, що має особливе психологічне значення для індивіда [36].

Процес формування стереотипу в цілому схожий на формування іміджу, але на відміну від нього стереотипізація нівелює і перекручує багато з суттєвих ознак об’єкта.

З самого визначення стереотипу випливає, що це явище завжди пов’язане з деякою формою сприйняття з боку певних осіб, суспільних груп, народів, рас. Як зазначає Л. Войтасик, в американській психологічній літературі описане типове уявлення німців про англійців. Відповідно до даного стереотипу, середній німець уявляє середнього англійця високим, худим, добре одягненим, у сюртуку, казанку, штиблетах, у пенсне, із люлькою в зубах. З боку моралі середній англієць уявляється німцю лицеміром, що не знає докорів сумління, людиною, яка завжди виходить переможцем з різних конфліктних ситуацій, некомпетентним у справах, що врівноважується таємничістю і дипломатичними трюками [16].

Стереотипізація як процес спрощення, схематизації дійсності дає можливість особі або групі громадян орієнтуватись у безперервно зростаючому потоці інформації, швидко реагувати на реальність, що змінюється, розбиратись у суті суспільно-політичних процесів та проблем, більш-менш адекватно оцінювати політичного лідера, партію, громадсько-політичну організацію або політичну ситуацію, явище, що віддалені від безпосередньої сфери діяльності людини й функціонування яких є маловідоме чи складне для її розуміння. Стереотипи сприяють істотному “скороченню”, “спрощенню” процесу пізнання і усвідомлення фактів та явищ дійсності, прискорюючи поведінкову реакцію. Цю можливість забезпечує здатність головного мозку виробляти узагальнені уявлення про суб’єктів, явища та факти, що формуються на основі попередніх знань людини, а також нової інформації, що до неї надходить [41].

Стереотипи забезпечують прийняття рішення ще до реального аналізу суб’єктів політики, політичних процесів, ситуацій, явищ та фактів. Вони збільшують швидкість обробки інформації, сприяють відсіву та ігноруванню тієї, яка не відповідає стереотипу або суперечить певним уявленням особи або групи громадян. Іншими словами людина сприймає тільки те, що хоче сприйняти.

Явище стереотипізації позбавляє особу необхідності творчо сприймати та аналізувати інформацію про соціально-політичне середовище. Без стереотипів довелося б інтерпретувати кожен новий факт, явище, так, наче немає ніякого життєвого досвіду [36].

Отже, стереотипи мають важливе значення для оцінки особою або групою громадян суспільно-політичних явищ. Як зазначає Вікентьєв, сприйняття людиною фактів, явищ, процесів дійсності (реальності) залежить не так від впливу на неї, як від існуючих у неї стереотипів.

Ігнорування існуючих стереотипів в процесі формування політичного іміджу – недопустиме.

Основні положення теорії Вікентьєва Л.І. щодо стереотипізації мислення, можна подати у вигляді наступних тез:

¾ для людини характерна стереотипізація мислення та сприйняття реальності;

¾ кожна особа має свої як позитивні, так і негативні стереотипи;

¾ вважається, що в людини більше негативних стереотипів й найчастіше негативний стереотип переважає над позитивним;

¾ кількість типових негативних стереотипів є обмеженою;

¾ стереотип істотно впливає на сприйняття людиною повідомлень з будь-якого каналу, тобто особа бачить, чує, відчуває й сприймає тільки те, що хоче, що відповідає її системі стереотипів, її установкам;

¾ стереотипи зумовлюють ірраціональну, нелогічну, на погляд зовнішнього спостерігача, поведінку, однак аналіз установок і стереотипів обґрунтовує та виправдовує її;

¾ стереотипи важко піддаються коригуванню;

¾ знання основних стереотипів та установок людини дає можливість вплинути на неї, спонукати до конкретних дій [13].

Стереотип містить у собі оцінний елемент, який виступає у вигляді установки, емоційного спілкування. Стереотип — не звичайне спрощення. Він «найвищою мірою заряджений почуттями». Оцінний елемент стереотипу (установка) завжди свідомо детермінована, оскільки стереотип, виражаючи почуття особистості, її систему цінностей, завжди співвіднесений із груповими почуттями і груповими діями. Звідси випливає висновок про можливу єдність стереотипів у тих чи інших соціальних інститутів і соціальних систем. Стереотип, як правило, неадекватний, або не повністю адекватний. Стереотипи ефективно керують усім процесом сприйняття, будучи еталоном оцінки і відповідно захисту особистості, яка належить до даної групи. У кінцевому підсумку стереотипи сприяють процесу тлумачення соціально-політичної єдності групи [16].

Стереотипу притаманна специфічна якість: він водночас є і оцінкою і психологічною установкою. Прийнято вважати, що оцінки й установки, як правило, аргументовані. Однак стереотипним оцінкам, що ґрунтуються на сильних емоціях, переживаннях, симпатіях або антипатіях, аргументація не притаманна. Їх суть можна виразити такою формулою: “Цього не може

бути, оскільки цього не може бути ніколи”. Це зумовлює не лише упередженість, але й високу регулюючу силу — політичні стереотипи визначають поведінку та ставлення людини, групи осіб до певного політика, партії, організації, об’єкта, процесу, явища.

Стереотипізація процесу мислення у психологічному плані тісно пов’язана з установкою, що формується під час попередньої діяльності людей, їх діяльності і залежить від накопиченого ними досвіду. Саме установки становлять психологічну основу, підґрунтя, визначення та аналіз яких відіграє важливу роль в процесі формування політичного іміджу [41].

У процесі здійснення пропагандистського впливу важливо враховувати механізм трансформацій установок. В.Г.Крисько дає таке визначення: "Установка – це стан внутрішньої готовності людей до специфічного для них прояву почуттів, інтелектуально–пізнавальної і вольової активності, динаміки та характеру спілкування, предметно–практичної діяльності".

Установка – це схильність суб’єкта до певної форми реагування, яка визначає характер поведінки та діяльності; це – готовність особи сприймати суб’єкта політики, політичні процеси, явища та факти в певний спосіб, у певному світлі залежно від попереднього досвіду. Установка достатньо чітко усвідомлена та пов’язана з потребою особистості. Інколи поняття “установка” так і визначають: об’єктивована потреба, яка набула предметної форми.

Цілеспрямований психологічний вплив створює таку ситуацію, де потреба, яка виникає в реципієнта, задовольняється шляхом надання інформації, яку подають тенденційно. По суті, це є способом формування, закріплення та зміни установок у свідомості людей.

Умови, що впливають на процеси зміни політичних установок досліджував В.Шрамм. Він описував їх так:

1) для трансформації установок реципієнту необхідно підказати спрямованість і зміст цієї зміни;

2) успішність зміни установки буде прямо залежати від того, наскільки нова вказана думка відповідає потребам і мотивам реципієнта;

3) зміна буде більш вірогідна, якщо зміст сприйнятої інформації буде відповідати визнаним нормам групової поведінки, джерело інформації буде компетентним, а передача буде відповідати формальним вимогам;

4) зміна установок буде більш стійкою, якщо оточуюча людину дійсність підтверджує зміст сприйнятої інформації;

5) ефективність процесу зміни установок підвищиться, якщо пропагандистський вплив буде підкріплений іншими соціальними впливами [38].

Таким чином, установки завжди пов'язані з системою цінностей людини і мають стійкий характер.

Зміна старих стереотипів, які можуть перестати виконувати адаптивну функцію і стали заважати суспільно-політичного розвитку, також відбувається поетапно.

Спочатку закріплюються вже існуючі у свідомості людей потрібні стереотипи, потім відбувається часткова зміна поглядів на процес, подію, партію, інституцію тощо, і тільки після цього відбувається докорінна зміна старих політичних стереотипів за допомогою нового інформаційного впливу.

Висновки до розділу 1

Теоретико-методологічний аналіз основних підходів до вивчення феномену пропаганди дозволив зробити такі висновки:

1. Пропаганда - систематично здійснювані зусилля вплинути на свідомість індивідів, груп, утворень для досягнення певного, заздалегідь наміченого результату в області політичної дії.

2. В сучасному світі найефективнішим є комплексний підхід до розгляду соціального впливу пропаганди, суть якого полягає в тому, що для досягнення необхідних результатів інформаційний вплив повинен здійснюватися як через опосередковані форми комунікації (телебачення, радіо, Інтернет), так і використовуючи «лідерів громадської думки», які є каналами безпосередньої комунікації для своїх мікрогруп.

3. Пропагандистська інформація направлена на емоційно-вольову сферу масової свідомості, зміни в якій і спонукають адресата зробити потрібні ініціатору дії. Найбільш дієвими у цьому плані є зміна установок та стереотипізація. Функція стереотипу у політичній сфері проявляється з діючого у ньому принципів поділу на "ми-вони", "свої-чужі". Стереотипи формують відчуття ідентичності особи у рамках своєї групи-"наші", виникаючі у процесі зіткнення з іншими.

4. Установка – це схильність суб’єкта до певної форми реагування, яка визначає характер поведінки та діяльності; це – готовність особи сприймати суб’єкта політики, політичні процеси, явища та факти в певний спосіб, у певному світлі залежно від попереднього досвіду. Установка достатньо чітко усвідомлена та пов’язана з потребою особистості. Інколи поняття “установка” так і визначають: об’єктивована потреба, яка набула предметної форми.

РОЗДІЛ ІІ.

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМІН УЯВЛЕНЬ ПРО НАЦІОНАЛЬНИЙ ОБРАЗ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ В УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ ПІД ВПИЛИВОМ ПРОПАГАНДИ В ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Дата добавления: 2018-10-25; просмотров: 359; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 7 8 9 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!