До загальних журналів належать:
Тема: Визначення поняття «журнал».
Типологічні особливості журналів.
Визначення поняття «журнал».
Журнальне видання, відповідно до Державного стандарту, – це періодичне видання у вигляді блоку скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу встановленого формату в обкладинці чи оправі, яке видавничо пристосоване до специфіки даного періодичного видання, виходить під постійною назвою, має постійні рубрики, містить відповідну кількість оригінальних статей, творів, рефератів й інших матеріалів з різних громадсько-політичних, наукових, виробничих та інших питань, літературно-художні твори, зображення. Журнал може мати додаток чи додатки у вигляді періодичних чи продовжуваних видань, а також дисків або інших носіїв аудіовізуальної інформації.
Специфічні риси журналу як періодичного видання 
Журнали відрізняються від інших друкованих видань саме за принципом їх випуску – в певні проміжки часу. Навіть колись вони називалися “погодинними виданнями”, тобто виданнями, що виходять безупинно.
Мета журналу – оперативно, через установлені проміжки часу поширювати інформацію, адресовану різноманітним групам читачів. Спільність функціонального призначення періодики полягає в тому, щоб відображати події різних сфер життя суспільства, що є актуальними в конкретний момент часу. Безперервний вихід періодичних видань дозволяє постійно і послідовно показувати сучасність, а минулі події розглядати з позицій сьогодення. Таким чином, кожний наступний випуск журналу може розглядатися як продовження попередніх, з якими він зв'язаний тематично, змістовно і за формою; нерідко трапляються матеріали з продовженням, чи в конкретній статті дається посилання на інші випуски: “дану тему було розглянуто в № 5”, “стежте за розвитком подій в наступних номерах”. Водночас у кожного окремо взятого випуску є свої відмітні ознаки як у тематиці, так і в деталях оформлення: всі журнальні видання мають не лише постійні рубрики з однаковими структурними елементами, а й такі, що виникають відповідно до поточних подій.
|
|
|
Типологічні властивості є визначальними для формування концепції видання, а у подальшій роботі – виборі тих чи тих матеріалів для рубрик, їх жанрів, доборі зображального ряду, без знання типологічних ознак і особливостей не можлива підготовка якісного видання як результату редакційно-видавничої діяльності, що відповідає своєму призначенню.
Цільова спрямованість, характер інформації, читацька адреса впливають на вибір назви, характер оформлення і періодичність видання. Видання повинно мати свою зовнішню форму, що дозволяє розпізнати і виділити його з багатьох інших, подібних до нього. Журнал повинен зберігати свою назву і логотип протягом усього часу випуску, оскільки будь-яка зміна – втрата постійного читача.
|
|
|
Кожне видання є системою зі своїми ознаками. Загалом можна запропонувати типологію журналів як засобу масової інформації за такими критеріями:
– цільове або функціональне призначення;
– тематика або зміст (характер інформації);
– читацьке призначення;
– періодичність;
– місце і сфера розповсюдження.
Крім того, за стандартами виділяються видання :
що класифікуються за характером оформлення, ступенем аналітико-синтетичної переробки інформації, її знакової природи, змісту основного тексту, структурою. Важливими також є характер інформації, спосіб її викладу, авторський склад, наявність і спосіб відтворення зображень. Ці ознаки можуть бути важливими для одного видання, але зовсім не суттєвими для іншої групи видань.
Без сумніву, найважливішою системною ознакою є цільове призначення, яке може бути досить різноманітним:
– інформування;
– аналітика;
– навчання (просвіта);
– виховання;
– організація дозвілля;
|
|
|
– пропагування (реклама).
Цільовим призначенням визначається тематика (зміст, характер інформації), способи подання матеріалів, тобто способи реалізації цільової функції, і, зрозуміло, обирається група читачів, яким журнал адресований, тобто визначається їх “адресність”. Інформація розважального характеру (модні новинки, реклама товарів та послуг) нерідко чергується з матеріалами з історії, мистецтва, культури, які за формою та змістом доступні масовому читачеві. З іншого боку, читацьке призначення також може бути визначальним. Приміром, дитячі і молодіжні періодичні видання формуються насамперед з урахуванням читацьких інтересів. Однак і в цьому випадку головним залишається спосіб досягнення мети.
Журнали за змістом умовно можна поділити на такі підвиди:
– суспільно-політичний;
– науковий;
– науково-популярний;
– розважальний;
– літературно-художній;
– спеціалізований (діловий, автомобільний, економічний, комп'ютерний, для мобільного зв'язку, здоров'я тощо);
– виробничо-практичний;
– реферативний.
Характер інформації, що має загальні ознаки й обумовлений водночас рамками тематичного профілю того чи іншого періодичного видання, пов'язаний і з читацькою адресою останнього. Цільова спрямованість кожного періодичного видання передбачає вихід на відповідні категорії читачів. Для одних видань – це наймасовіший читач, не зв'язаний професійними потребами в інформації; для інших – коло основних читачів може визначатися політичним, соціальним, відомчим профілем видання, водночас воно може становити ширший, загальний інтерес. Читачами третіх є фахівці, це – видання, які прийнято вважати спеціальними.
|
|
|
Зміни в житті суспільства спонукають до формування нових типів журналів, мета яких – не тільки професійна комунікація, а й формування нових напрямів суспільної діяльності, наприклад, журнал “Ділові люди”.
За читацьким призначенням можна виділити такі групи журналів: для фахівців, широкого кола читачів та окремих груп читачів.
Часописи для фахівців сприяють професійній діяльності його читачів. До них належать:
– наукові;
– виробничо-практичні;
– методичні;
– реферативні;
– ділові;
– правові;
– технічні, комп'ютерні;
– промислові;
– сільськогосподарські;
– медичні;
– військові;
– документальні.
Журнали для широкого кола читачів мають на меті у популярній формі інформувати про всі сфери суспільного життя. Вони можуть бути загальними та спеціалізованими і поділяються на:
– суспільно-політичні і соціально-економічні;
– аналітичні;
– розважальні (для організації дозвілля);
– спеціальні;
– науково-популярні;
– літературно-художні;
– культурно-освітні;
– практичні;
– кулінарні;
– мистецькі, культурологічної тематики;
– про дизайн, архітектуру;
– про рослини і тварин;
– туристичні;
– автомобільні;
– спортивні;
– торговельні;
– рекламні.
Хоча цей поділ доволі умовний, оскільки, приміром, мистецькі журнали можуть бути як для фахівців, так і для широкого кола читачів.
Цільова читацька аудиторія журналів залежить від різних чинників: професійної належності, роду діяльності, спеціалізації читача, віку, статі, загальної культури, ерудиції, інтересів, місця проживання (міська/сільська місцевість) тощо. Так, журнали для окремих груп читачів поділяються на:
– журнали для дітей;
– для молоді;
– для жінок;
– для чоловіків;
– для специфічних груп читачів (садівників, сліпих, віруючих, дизайнерів, бухгалтерів, учителів фізики й математики, безробітних, інтелігенції тощо);
– для сімейного читання;
– видання національних груп, меншин;
– видання політичних партій та об'єднань.
Більшість сучасних журналів, по-перше, звертається до певної групи читачів, виділеної на якій-небудь підставі, наприклад, жінок (журнали “Cosmopolitan”, “Elle”, “Она”, “Лиза” й ін.), батьків (“Счастливые родители”, “Кроха и Я” й ін.); по-друге, друкують матеріали за однією темою, наприклад, домашній інтер'єр, садівництво й ін. Тобто з точки зору змісту та аудиторії у цілому розрізняють журнали:
– загальні, або універсальні, – тематично присвячені всім сферам життєдіяльності всіх членів суспільства, так звані масові видання;
– спеціальні, обмежені своєю тематикою й аудиторією.
Подібна класифікація була поширена в усі часи, оскільки є достатньо загальною. Але, як можна помітити, така класифікація не включає цільову читацьку аудиторію. Приміром, дитячі журнали неможливо зарахувати до жодної групи.
Журнал може звертатися до читача і як до громадянина, і як до фахівця, і як до сім'янина, і як до особистості певного віку або статі тощо. Тобто одна людина може бути потенційним читачем кількох журналів або один журнал становить інтерес для кількох аудиторних груп.
За місцем випуску і сферою розповсюдження розрізняються, відповідно до ДСТУ 3017-95, періодичні видання:
– місцеві (у межах однієї області, міста, району, установи);
– регіональні;
– загальнодержавні;
– такі, що розповсюджуються за кордоном;
– міжнародні.
Місце розповсюдження може впливати на зміст видання, оскільки читачі насамперед цікавляться подіями, що відбуваються у безпосередній близькості до них, чи трапляються з людьми, що ведуть подібний спосіб життя. Це стосується не лише журналів суспільно-політичної тематики, а й спеціалізованих. Приміром, журнали для фермерів можуть друкувати практичні поради, пов'язані з кліматичними умовами конкретного регіону.
Вторинною ознакою типології можна вважати час виходу журналу, оскільки ця характеристика суттєво не впливає на змістове, функціональне і читацьке призначення.
У цілому за періодичністю журнали поділяються на:
– тижневики – тип видання, який на даний момент найактивніше розвивається й має великий читацький попит, оскільки порівняно з щомісячним виданням оперативніше відгукується на актуальні події та має можливість глибше й об'єктивніше аналізувати поточні події;
– журнали, що виходять кілька разів на місяць;
– щомісячники;
– видання, що виходять раз на два місяці;
– журнали, що виходять кілька разів на рік (3–5);
– піврічні видання.
У практиці існують мінімальні і припустимо максимальні періоди часу для випуску видання. Один рік вважається максимально припустимим періодом. Деякі видання виходять у світ щотижня. На періодичність можуть впливати організаційні й матеріально-технічні можливості, причому в даний час від них може залежати не тільки періодичність, а й саме існування видання.
Загальні, або універсальні, з точки зору змісту та читацької аудиторії журнали своїми рубриками тематично відображають усі сфери життєдіяльності більшості членів суспільства. Тому їх називають ще масовими. Подібні журнали адресовані людям різного віку, професій, інтересів, мають широкий діапазон тематики.
Вони з'явилися у 90-ті рр., прагнули втягнути в сферу свого впливу родину, тих, кого цікавили питання влаштування побуту, проблеми екології, загальногуманітарні, культурні питання. При такому широкому діапазоні тематики ці журнали мають визначену тематичну, соціальну, вікову, територіальну орієнтацію, в цілому присвячені культурним, освітнім, розважальним проблемам, мають певну елітарність. Серед подібних видань насамперед вирізняється міський журнал, що висвітлює проблеми соціальних і вікових категорій мешканців міста, приміром, “Афіша”.
До загальних журналів належать:
– суспільно-політичні й соціально-економічні;
– культурно-освітні: науково-популярні, літературно-художні; мистецькі та культурологічної тематики, краєзнавчі та історичні; з дизайну та архітектури;
– про рослини і тварин;
– розважальні (для організації дозвілля): кіно і телебачення, туристичні, культурне життя (театри, музеї. виставки, клуби тощо), відпочинок: рибальство, полювання, присвячені астрології, окультним наукам, фантастиці, еротичні;
– рекламні: робота та навчання, торговельні, промислові (обладнання й інструменти);
– спеціалізовані: інформаційні, аналітичні,
– практичні: кулінарні, автомобільні, спортивні, торговельні;
– релігійні.
Хоча частину з цих видань можна було б зарахувати до спеціальних, але їх належність до загальних пояснюється тим, що в них обов'язково висвітлюються головні події, які відбуваються в житті суспільства. Деякі з цих видань обмежуються територією розповсюдження.
До перелічених типів можна додати ще велику кількість видань з урахуванням конкретних читацьких груп, наприклад, віку, статі, ареалу розповсюдження й інших ознак. Однак читачів масових журналів завжди поєднує те, що вони не є фахівцями основної проблематики видання, а лише цікавляться даними темами. Наприклад, науково-популярні журнали у доступній формі розкривають достатньо складні проблеми, отже, їх читачами є і фахівці, але суміжних галузей науки.
Журнали для фахівців сприяють професійній діяльності читачів. У цій групі журналів можна виділити:
– наукові: науково-природничі, науково-теоретичні, науково-технічні, медичні;
– ділові: економічні, промислові, аграрні;
– виробничо-практичні;
– навчально-методичні: для школи, вищих і спеціалізованих навчальних закладів;
– державних установ і політичних партій;
– реферативні;
– правові;
– технічні, комп'ютерні;
– військові;
– документальні.
У літературі вживають для позначення одного типу журналів терміни: спеціальний, галузевий, професійний. Ці видання об'єднує цільове призначення – поширення спеціальної, вузько-профільної інформації, зрозумілої фахівцям даної галузі, і використання спеціальних термінів, що не потребують пояснень. Хоча в спеціальних журналах уміщено інформацію не лише з вузької проблематики, а й деяких інших галузей. Це пов'язано з інтеграцією науки, необхідністю залучення наукових, технічних і технологічних досягнень із суміжних галузей науки і виробництва. Термін “професійний” не відповідає ознакам спеціального журналу, оскільки часопис для фахівців не обов'язково призначений для чітко визначеної категорії фахівців. Таким чином, спеціальні журнали призначені для наукової комунікації серед фахівців в інтересах їхньої професійної діяльності.
Журнал є періодичним виданням, отже, читачі, коли купують відомий їм часопис, вже передбачають ту інформацію, яку вони можуть отримати з нього. Усі номери журналу інформаційно пов'язані між собою такими показниками, як розмаїтість чи спільність тематики інформації, просторість, необмеженість стосовно поточних, повсякденних подій, явищ. З урахуванням вимог поточного моменту періодичне видання може містити історичну інформацію, відомості, що належать до виробничої, наукової, культурної діяльності й взагалі до всього того, що цікавить читача. Поряд із зазначеними особливостями характеру інформації можуть бути й інші ознаки, що обумовлюються, зокрема, жанровою специфікою матеріалів. Періодичним виданням властиві переважно “малі” журнальні жанри публікацій, що, до речі, пов'язано і з функціональним призначенням цих видань. Такі жанри зручні для оперативного інформування, вони дозволяють забезпечити пріоритетність, апробацію зведень, здійснити заявочну публікацію, що буває достатньо важливо, наприклад, для науки.
Отже, врахування типологічних особливостей журналів є обов'язковою умовою їх ефективного функціонування: якщо правильно визначена читацька аудиторія і вона отримує від видання всю необхідну їй інформацію, тоді журнал буде користуватися попитом. Для України становлення власної системи ЗМІ, зокрема журнальної періодики, що враховує потреби українського населення, є надзвичайно важливим. Журнал як проміжний вид видань між газетою та книгою, поєднує в собі ознаки цих видань: з одного боку, подає оперативну інформацію, що цікавить сучасних читачів, а з іншого – дає глибший аналіз проблематики, ніж газета, включає історичні, освітні, практичні матеріали.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 173; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!