Кожна конкретна дисципліна має свій унікальний перелік методів.
Мовознавство – це наука, яка описує будову й закономірності функціювання та розвитку природної мови людини. Під мовою насамперед розуміють природну людську мову (в опозиції до штучних мов і мови тварин), виникнення й існування якої нерозривно пов’язане з виникненням та існуванням людини – homo sapiens. Термін мова має принаймні два пов’язаних значення: } мова загалом, мова як певний клас знакових систем; } конкретна, так звана етнічна, чи ідіоетнічна, мова – деяка реально наявна знакова система, використовувана в певному соціумі, у певний час і в певному просторі. Мова в першому значенні – це абстрактне уявлення про єдину людську мову, серцевину універсальних властивостей конкретних мов. Конкретні мови – це численні реалізації мови загалом. Мови поділяють на природні та штучні. Штучні мови – це знакові системи, створювані для використання в тих галузях науки й техніки, де використання природної мови обмежене, менш ефективне чи не можливе. Будь-яка штучна мова порівняно з природною мовою – обмежена мова, яка слугує для вирішення певних задач.
Система основних лінгвістичних дисциплін:
} Загальне мовознавство – вивчає властивості, притаманні мові загалом, загальні елементи мови.
} Описове мовознавство – вивчає сучасні мови, їх структуру в цей час.
} Діалектологія - вивчає місцеві територіальні різновиди однієї мови.
|
|
} Порівняльно-історичне мовознавство - напрямок мовознавства, якому належить розроблення процедур реконструкції походження мов від прамов, установлення еволюційних змін і закономірностей розвитку споріднених мов шляхом їхнього порівняння на різних етапах.
Система основних лінгвістичних дисциплін:
} Зіставне мовознавство - галузь мовознавства, спрямована на синхронійне дослідження спільних і специфічних рис зіставлюваних мов на всіх рівнях, що дає змогу глибше пізнати природу кожної з мов.
} Типологія (універсалізм) – порівняльне вивчення структурних і функційних властивостей з погляду певних вибраних загальних властивостей.
} Ареальна лінгвістика – досліджує поширення мовних явищ, виявляє ареали мов.
} Польова лінгвістика - спостерігає за мовою чи діалектом у безпосередньому середовищі носія мови.
} Дешифрування – досліджує тексти, написані незнайомим кодом (мовою) для отримання інформації.
} Система основних лінгвістичних дисциплін:
} Інтернаціональна лінгвістика - вивчає міжнародні мови, зокрема і штучні, як засіб спілкування між людьми; створення мов комп’ютерного програмування – спеціальних знакових засобів, що дають змогу записувати завдання для комп’ютера і забезпечують взаємодію людини і комп’ютера.
|
|
} Паралінгвістика – мовознавча галузь, що вивчає паравербальні засоби комунікації, їхні типи, семіотичну природу, функції, походження, зв’язок із вербальними засобами мовлення і т. ін.
} Система основних лінгвістичних дисциплін:
} Етнолінгвістика– вивчає мову у її відношенні до культури народу, ця галузь межує з етнологією, культурологією та психолінгвістикою, спрямована на вивчення віддзеркалення в мові й мовленнєвій діяльності (етнотекстах) етнічної свідомості, менталітету, національного характеру, матеріальної та духовної культури народу.
} Соціолінгвістика- вивчає роль мови в суспільстві, вплив суспільства на мову; вивчає вплив суспільних явищ і процесів на виникнення, розвиток, соціальну й функційну диференціацію й функціонування мов, а також зворотний зв’язок мови й соціуму.
Термін прикладна лінгвістика багатозначний.
На думку В.А.Звегінцева, під прикладною лінгвістикою найчастіше розуміють усі види автоматичного оброблення мовної інформації (Language-data Processing):
машинне розпізнавання усного мовлення,
машинний переклад,
автоматичне класифікування технічних та інших документів,
|
|
автоматичне анотування текстів,
автоматичне кодування.
Не варто обмежувати прикладну лінгвістику лише зазначеною проблематикою.
На думку Б. Городецького, до галузей прикладної лінгвістики належать:
· лінгводидактика,
· лексикографія,
· практична стилістика,
· теорія перекладу,
· термінознавство,
· теорія штучних мов,
· прикладна риторика,
· теорія масової комунікації,
· текстологія,
· нормування мови та мовне планування,
· польова лінгвістика,
· теорія писемності,
· методи лікування мовних порушень тощо.
Сьогодні основна ознака прикладної лінгвістики – це міждисциплінарність.
Отже, сьогодні прикладну лінгвістику розуміють широко – як діяльність із використання наукових знань про побудову й функціювання мови в нелінгвістичних наукових дисциплінах й у різних сферах практичної діяльності людини, а також теоретичне осмислення такої діяльності.
Коло завдань прикладної лінгвістики
Перед мовознавством із самого початку його існування постало завдання оптимізації функцій мови – формування й підтримування традиції читання й розуміння сакральних текстів (екзегетика та герменевтика), забезпечення контактів між різними народами.
|
|
Розрізняють такі функції мови:
· комунікативну;
· епістемічну;
· когнітивну.
} Комунікативна функція містить фатичну (контактовстановлювальну) та інформаційну (за вузьким розумінням) функції, функцію впливу, соціальну функцію (яка виявляється в мовній політиці).
} З погляду епістемічної функції мовна система постає як спосіб збереження й передавання знань, а також як відображення специфічно національного погляду на світ – відображення національної самосвідомості.
} Когнітивна функція пов’язана з мисленням людини й пізнанням дійсності. За допомогою мови знання інтерпретуються, що приводить до породження нових знань.
Із функційного погляду прикладну лінгвістику можна визначити як дисципліну, яка вивчає й розробляє способи оптимізації функціювання мови.
Оптимізація комунікативної функції - теорія перекладу, машинний переклад, теорія і практика викладання рідної та нерідної мови, теорія і практика інформаційно-пошукових систем, створення інформаційних і, ширше, штучних мов, теорія кодування.
Соціальна функція мови - як частина комунікативної – втілюється в соціолінгвістиці та мовній політиці, в орфографії та орфоепії, у теорії впливу, у політичній лінгвістиці.
Епістемічна функція виявляється в лексикографії (зокрема комп’ютерній), у термінології й термінографії, у корпусній та польовій лінгвістиці.
Оптимізація когнітивної функції зосереджена в комп’ютерній лінгвістиці, у лінгвістичній кримінології, у психолінгвістиці й афазіології, у квантитативній лінгвістиці.
Комп'ютерна лінгвістика є настільки частиною прикладної лінгвістики, наскільки вона може розв'язувати конкретні завдання повсякденного життя людини й суспільства.
Широкий спектр проблем прикладної лінгвістика вирішують за допомогою комп’ютерів.
Завдання машинного перекладу:
1) формування теоретичної й експериментально-статистичної бази перекладу;
2) створення практичних моделей бінарного перекладу, орієнтованих на дві мови, або інваріантних, які працюють незалежно від типу мов;
3) забезпечення релевантності вибору еквівалентів на базі багатоваріантних рішень і їхньої лексико-синтаксичної фільтрації;
4) розроблення діючих автоматичних або автоматизованих систем машинного перекладу;
5) удосконалення чинних моделей за рахунок інтелектуалізації машинного перекладу на підставі введення когнітивних компонентів декларативних і процедурних знань.
Окрім того, прикладна лінгвістика має й інші вектори практичного застосування знань про мову й мовлення:
} патопсихолінгвістичний напрямок - розроблення методик діагностики й мовленнєвої симптоматики психічних захворювань із патологією мовлення.
} судова лінгвістика - розв'язання практичних завдань сфери судочинства й криміналістики:
установлення авторства усного й письмового текстів,
оцінка комунікативних намірів тексту,
отримання інформації про адресанта тексту (його віковий, статевий, соціальний, національний статус, емоційно-психологічний стан),
визначення способу створення тексту (запису під диктовку, наявності постредагування, навмисного викривлення письмового тексту і т. ін.),
мовного забезпечення судової справи тощо.
} розроблення і вдосконалення методик навчання рідній й іноземній мові;
} лінгвістика комунікативного впливу, яка передбачає розроблення методик і моделей нейролінгвістичного програмування, мовленнєвих технологій у сферах бізнесу, управління, ЗМІ, іміджмейкерства, рекламної справи, PR-технологій тощо;
} лінгвопроектування, спрямоване на створення штучних мов різного ґатунку;
} прикладна лінгвістика має лексикографічне та прескриптивне спрямування (створення систем транскрипції та транслітерації, упорядкування термінології, формування машинних фондів мови, словників тощо).
Мовознавство використовує всі загальнонаукові та конкретнонаукові методи дослідження:
а) загальнонаукові методи:
- аналіз (структурні методи, зокрема компонентного аналізу);
- синтез;
- індукція, дедукція;
- аналогія;
- моделювання (алгоритмування. формальні граматики тощо);
- абстрагування, конкретизація, ідеалізація, узагальнення;
б) конкретнонаукові методи – теоретичні;
- формалізація;
- гіпотетичний;
- історичний (порівняльно-історичні методи);
- логічний;
в) конкретнонаукові методи – емпіричні:
- спостереження (описові методи);
- порівняння;
- підрахунок (статистичні методи);
- вимірювання;
- експеримент.
Методи лінгвістики (від гр. methodos - шлях дослідження) –
1) спосіб організації пізнавальної й дослідницької діяльності з метою вивчення явищ і закономірностей мови як об'єкта лінгвістики;
2) система процедур аналізу мовних явищ та / або перевірки отриманих результатів (у другому значенні метод ототожнюється з терміном "методика").
Серед найбільш загальних методів лінгвістики є:
· порівняльно-історичний,
· типологічний,
· зіставний, структурний, функціональний і конструктивний методи.
Кожний із цих методів має розгалужену систему методик дослідження й опису мови.
Структурний аналіз передбачає дослідження мови як системи із притаманними їй:
а) інваріантними елементами (фонемами, морфемами, лексемами, грамемами, реченнями), що в мовленні співвідносяться з регламентованими конкретними реалізаціями;
б) відношеннями між елементами (синтагматичними, парадигматичними й епідигматичними), які впорядковують елементи в ієрархію мовних рівнів.
Найбільш дієвими й поширеними в сучасних дослідженнях є структурні методики:
1) опозиційного аналізу (на основі однієї диференційної ознаки за схожості інших, тобто опозиції);
2) дистрибутивного аналізу (на підставі їх оточення (дистрибуції);
3) трансформаційного аналізу (виявляє схожість і відмінність між синтаксичними конструкціями шляхом формулювання правил перетворення їхніх ядерних структур і вияву набору таких трансформацій за умови збереження лексичного складу конструкцій і синтаксичних зв'язків їхніх елементів);
4) аналізу безпосередніх складників (представлення синтаксичної структури словосполуки або речення у вигляді розкладення цілого на його складники, компоненти яких також можуть бути розкладені на елементи до рівня кінцевих складників);
5) компонентного аналізу (встановлення структури значення слова як певним чином організованої сукупності елементарних змістовних одиниць - сем (семантичних множників));
6) комутації (на виокремлення одиниць інваріантів і розмежування їх із варіантами шляхом взаємної підстановки зі зміною у плані змісту або форми);
7) ланцюжкового аналізу (дослідження лінійних синтаксичних структур, представлених ядерними конструкціями і право- й лівобічними поширювачами - багатокомпонентними ланцюжками, членованими на інші елементарні одиниці).
Мовознавці подають описовий метод як послідовність етапів:
1) виділення одиниць аналізу (інвентаризації);
2) членування виділених одиниць на менші складові одиниці (сегментації);
3) класифікації одиниць (таксономії);
4) вияву ознак груп таксономії (інтерпретації).
Ці етапи властиві структурному методу, тому описовий метод інколи не виділяють окремо, хоч може мати право на існування.
} Функційний метод, розроблений у межах прагматичної парадигми, передбачає дослідження мови в дії, у процесі функціювання з огляду на цілеспрямовану природу мовних одиниць і явищ.
} Цей метод застосовує методики моделювання функційно-семантичних полів, контекстуально-інтерпретаційного аналізу тексту, прагматичного й конверсаційного аналізу, аналізу дискурсу, діалогічної інтерпретації тексту тощо.
} Конструктивний метод передбачає побудову й конструювання об'єкта дослідження у вигляді спрощеної, гіпотетичної абстрактної схеми.
} Лінгвостатистичні методи встановлюють частотність звуків, букв, їхніх сполук, слів із метою укладання частотних словників різних мов (сьогодні створено такі словники для 40 мов). Підраховано, що найбільше великих і малих частотних словників створено на матеріалі англійської мови (далі російська, казахська, німецька тощо).
Лінгвостатистична методика дає змогу
· встановити авторство текстів,
· охарактеризувати особливості ідіостилю чи функційного стилю;
· визначити швидкість мовних змін;
· опрацювати результати психолінгвістичних експериментів.
Сферами застосування лінгвостатистичних методів є типологічне вивчення мов, універсологія, характерологія, контрастивістика, лінгвогеографія, діалектологія, лінгвістика тексту, перекладознавство, лінгводидактика, методика викладання мов тощо.
Кожна конкретна дисципліна має свій унікальний перелік методів.
} Квантитативна лінгвістика значною мірою спирається на методичний інструментарій статистики, комп’ютерна лінгвістика широко використовує методи теорії програмування й представлення знань, теорія впливу спирається на уявлення про значне варіювання мовних структур.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 308; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!