Рушійні сили розвитку особистості

Стр 1 из 2Следующая ⇒

Предмет дитячої психології . Дитяча психологія, поряд з іншими науками (педагогікою, фізіологією, педіатрією тощо), вивчає дитину, але має свій особливий предмет, в якості якого виступає розвиток психіки протягом дитинства. Дитинство, по періодизації, прийнятої у вітчизняній психології (Д. Б. Елькон), охоплює три великі епохи: раннє дитинство — вік від народження до 3 років, дитинство — від 3 до 10 років і отроцтво. Дошкільна психологія, будучи складовою частиною дитячої психології, вивчає психічний розвиток дитини протягом перших 7 років життя. Специфіка вивчення дитини в психології полягає в тому, що досліджуються не стільки психічні процеси і якості самі по собі, скільки закони їх виникнення і становлення. Дитяча психологія показує механізми переходу від однієї вікової стадії до іншої, відмітні ознаки кожного періоду і їх психологічний зміст. Психічний розвиток не можна розглядати як зменшення або збільшення будь-яких показників, як просте повторення того, що було раніше. Психічний розвиток передбачає появу нових якостей і функцій і в той же час зміна вже існуючих форм психіки. Тобто психічний розвиток виступає як процес кількісних і якісних змін, взаємопов’язано відбуваються у сфері діяльності, особистості та пізнання. Безперервність розвитку психіки переривається, коли в ній з’являються якісно нові придбання і воно робить різкий стрибок. Отже, розвиток психіки — не просте повторення пройденого, а дуже складний, часто зигзагоподібний процес, що протікає по висхідній спіралі, як поступальний перехід від одного ступеня до іншої, якісно відмінної і своєрідною. Психічний розвиток передбачає не тільки зростання, але і перетворення, при яких кількісні ускладнення переходять в якісні. А нову якість, в свою чергу, створює основу для подальших кількісних змін. 2. Методи дитячої психології метод — це спосіб, за допомогою якого збираються наукові факти. До основних методів дитячої психології відносять спостереження, експеримент, бесіду і аналіз продуктів дитячої діяльності. Провідним методом є спостереження. Спостереження передбачає цілеспрямоване сприйняття і фіксацію психологічних фактів. Будь-яке спостереження має чітко поставлену мету. Перед спостереженням складають схему, яка надалі допоможе правильно інтерпретувати дані. Ще до початку спостереження дослідник повинен припустити, що він може побачити, інакше багато фактів можуть бути пропущені через незнання про їх існування. Підкреслимо, що немає несуттєвих фактів, кожен з них несе певну інформацію про психологічну життя дитини. Спостереження дозволяє побачити природні прояви дитини. Не знаючи про те, що виступає об’єктом вивчення, малюк поводиться вільно, розкуто. Це дозволяє отримати об’єктивні результати. У процесі спостереження у дослідника складається цілісне уявлення про особистість дитини. Об’єктивність спостереження досягається при дотриманні трьох умов. Перша умова: дитина не знає, що він є об’єктом вивчення. Друга умова: спостереження проводиться не від випадку до випадку, а систематично. Адже в процесі спостереження перед дослідником постає ціла група фактів і буває дуже важко відокремити характерне, істотне від випадкового і другорядного. Наведемо приклад. Педагог, спостерігаючи за поведінкою дитини під час обіду, зауважив, що малюк відмовляється від їжі, повторюючи: «Не хочу, не хочу». Чи слід зробити висновок про те, що малюк примхливий? Звичайно, немає. Адже причинами описаного поведінки можуть бути, наприклад: — Примхливість як стійка характеристика особистості малюка; — Перевтома або хвороба дитини; — Переживання образи, якщо дитині не дали бажану іграшку; — Невдоволення дитини стилем спілкування вихователя з ним Третя умова, що забезпечує об’єктивність спостереження, полягає в правильній позиції дослідника Негативне ставлення до дитини призводить до того, що дорослий не помічає позитивних рис або пояснює їх як випадкові, виділяючи і підкреслюючи негативні сторони. І навпаки, позитивне ставлення до малюка, перевага його іншим дітям змушує педагога звертати увагу тільки на позитивні сторони, перебільшувати досягнення, а негативні моменти не бачити. Щоб уникнути подібних помилок, необхідно скласти об’єктивну думку про дитину на основі наукового спостереження. А потім звернутися до думки батьків та інших дорослих, що працюють з дитиною.Розрізняють декілька видів спостереження: повне і часткове, включене і невключене. Повне передбачає дослідження всіх психічних проявів, часткове — одного з них, наприклад мови або гри. Експеримент передбачає спеціально створені умови для вивчення психіки дитини. Ці умови визначаються методикою проведення експерименту, яка містить мету, опис матеріалу, ходу дослідження, критеріїв по обробці даних. Всі рекомендації, зазначені в методиці, суворо дотримуються, адже вони підпорядковані меті дослідження. Так, якщо для експерименту потрібні картинки на білому тлі, то не слід використовувати інший, адже він може викликати фонові реакції. Навпаки, коли вивчають реакції дітей на фонові подразники, то картинки спеціально роблять на колірному тлі. Інструкція експерименту, тобто формулювання завдання, заучується напам’ять і при необхідності повторюється дитині без зміни. Попередній вибір матеріалу, формулювання інструкції забезпечують стандартність повторення дослідження, а значить, дозволяють повторювати експеримент і викликати однотипні явища, тим самим створюючи можливість перевіряти і уточнювати отримані дані. Тому експеримент — більш об’єктивний метод, ніж спостереження. Саме варіювання його умов дозволяє виявляти закономірності і механізм психічного розвиткуПідкреслимо, що в експерименті дослідник має справу тільки з однією стороною психіки. Тому не можна робити поспішних висновків, не вивчивши інші сторони, щоб уникнути уривчастих, однобоких уявлень про психіку в цілому. Виділяють кілька видів експерименту: лабораторний і природний, констатуючий і формуючий. Найбільш прийнятний у роботі з дошкільнятами природний експеримент, запропонований відомим російським психологом А.Ф. Лазурським. На відміну від лабораторного, він зберігає гідність спостереження — природність умов проведення, не допускаючи спотворення психічних проявів. Його перевага в тому й полягає, що, створюючи звичні умови, дослідник активний по відношенню до дитини. Наприклад, дорослий організовує гру, виявляючи вольові дії дошкільників. Констатуючий експеримент фіксує у дітей рівень розвитку досліджуваного процесу, який склався в звичайних умовах навчання і виховання. Формуючий експеримент передбачає створення у дітей тих чи інших особливостей психічних процесів, якостей, властивостей. Цей вид експерименту слід відрізняти від педагогічного. Останній застосовується для перевірки ефективності програм і методів навчання і виховання, встановлюючи, як, якими шляхами можна домогтися високих результатів у навчанні та вихованні. Плануючи експеримент з дошкільнятами, слід пам’ятати про їх вікових особливостях. Підкреслимо, що діти дуже схильні до наслідування один одному, легко відволікаються, тому іноді необхідно виключити контакти хлопців між собою. Для цього детально продумують обстановку, щоб вона не містила відволікаючих подразників. Тобто не використовують для експерименту спортивний зал, театральну, зоологічну або кімнату казок, вибирають, як посадити малюка, щоб він не відволікався і водночас не відчував дистанції між собою і дорослим, яка може призвести до виникнення психологічного бар’єру. Дослідження не може бути тривалим (не більше 10-20 хв). Воно припиняється при перевтомі, ознаках нудьги, небажання продовжувати далі. Для проведення дослідження в дитячому саду найбільш сприятлива друга половина дня, коли діти не перевтомлені і не перезбуджена.

Рушійні сили розвитку особистості

Основними рушійними силами розвитку особистості вихованця є:
• рівень розвитку особистості та її ідеали, життєві цінності й настанови;
• потреби, мотиви, мотивації особистості та моральний обов'язок;
• життєві домагання особистості та її можливості;
• спадкові дані та потреби виховання;
• емоційно-почуттєва сфера особистості;
• особливості протікання нервово-психічних процесів особистості тощо.

Рушійні сили психічного розвитку - це виникнення та розв'язання протиріч, які є результатом розвитку дитини на попередніх вікових стадіях. Розв'язання протиріч призводить до виникнення нових властивостей, нових видів діяльності, нових характеристик свідомості та особливостей особистості дитини. Це і складає зміст її психічного розвитку. Джерелом та внутрішнім змістом розвитку є боротьба протилежностей, внутрішні суперечності і протиріччя. Внутрішні суперечності на кожному етапі онтогенезу мають свій зміст, форму виявлення і способи подолання. На початкових етапах розвитку особистості внутрішні суперечності можуть не усвідомлюватися, але поступово перетворюючись в об'єкт самосвідомості, вони спонукають індивіда на свідоме цілеспрямоване самовдосконалення.
Рушійні сили розвитку самі розвиваються в ході цього процесу, набуваючи новою змісту та нових форм прояву. На ранніх етапах розвитку особистості суперечності не усвідомлюються нею і лише поступово стають предметом свідомості та самосвідомості і переживаються у формі невдоволення, прагнення подолати їх.
Види протиріч:
1. Між наявними старими і новими утвореннями, між наявним рівнем знань (наявними способами дій і умінь ) та недостатністю цього рівня у розв'язанні нових пізнавальних завдань в нових ситуаціях; між узагальненнями, що вже склалися і новими фактами.
2. Між новими цілями, прагненнями, потребами особистості і рівнем оволодіння засобами і можливостями, необхідними для їх задоволення (наприклад, розходження між потребою спілкуватися за допомогою мови і рівнем оволодіння мовою); між досягнутим рівнем розвитку індивіда, фізичними, психічними, соціальними можливостями дитини і наявним соціальним статусом (між бажаним майбутнім і теперішнім місцем в системі суспільних відносин); між фізичними та духовними можливостями дитини і старими формами взаємин і способами діяльності. Суперечності виникають також в процесі підпорядкування безпосередніх, близьких, індивідуальних мотивів більш опосередкованим, віддаленим, суспільним мотивам діяльності.
3. Між зовнішніми і внутрішніми умовами розвитку; між біологічним і соціальним, коли фізичний і фізіологічний розвиток випереджає соціальний; між вимогами суспільства до особистості і рівнем її психічного розвитку;
4. Між динамічністю і статичністю, між інертністю (стійкістю) і мінливістю (рухливістю); між звичними способами життя і необхідністю їх змінювати зі зміною умов.
5. Між досягнутим рівнем психічного розвитку та способом життя особистості, тим місцем, яке вона займає в системі суспільних відносин.\

4. Умови психічного розвитку. Умови психічного розвитку поділяють на зовнішні й внутрішні. Зовнішні - фактори природного і суспільного середовища, що діють на психічний розвиток дитини через внутрішні умови (С. Л. Рубінштейн). Соціальне середовище є джерелом психічного розвитку. У ньому вирізняють три компоненти:

1) макросередовище: суспільство, його соціально-економічна і політична система;

2) мезосередовище - національно-культурні та соціально-демографічні особливості місця проживання дитини;

3) мікросередовище - безпосереднє оточення, близькі дорослі, сім'я.

Внутрішні умови психічного розвитку дитини - це її психічні особливості (розвиток свідомості, досвід, освіта, мотивація).

Зовнішні та внутрішні умови розвитку особистості тісно взаємопов'язані, їх взаємодія має якісні відмінності на кожному віковому етапі.

Взаємодія зовнішніх та внутрішніх умов має дві основних форми. По-перше, як взаємопереходи інтеріоризації та екстеріоризації.

По-друге, як виникнення та розв'язання суперечностей. Так, досвід сприймання й розуміння оточуючого «дорослого» світу відтворюється дошкільниками у сюжетно-рольових іграх. У школі учні засвоюють основи наук: відбувається інтеріоризація знань, накопичених людством, які знаходять використання у подальшій трудовій діяльності індивіда (екстеріоризація).

Суперечності між зовнішніми та внутрішніми умовами відображаються психікою людини як внутрішні суперечності й виступають рушійними силами психічного розвитку.

5.Тенденції та закономірності психічного розвитку дитини. По-перше, для психічного розвитку характерні нерівномірність і гетерохронность. Кожна психічна функція має особливим темпом і ритмом становлення. Окремі з них як би «йдуть» попереду інших, готуючи іншим грунт. Потім ті функції, які «відставали», набувають пріоритет у розвитку і створюють основу для подальшого ускладнення психічної діяльності. Наприклад, у перші місяці дитинства найбільш інтенсивно розвиваються органи почуттів, а пізніше на їхній основі формуються предметні дії. У ранньому дитинстві дії з предметами перетворюються на особливий вид діяльності — предметно-маніпулятивної, в ході якої розвиваються активна мова, наочно-дієве мислення і гордість за власні досягнення.
Періоди, найбільш сприятливі для становлення тієї чи іншої сторони психіки, коли загострюється її чутливість до певного роду впливів, називаються сензитивними. Опції розвиваються найбільш успішно й інтенсивно. Таким для оволодіння рідною мовою є вік з 2 до 5 років, коли малюк активно розширює свій словниковий запас. По-друге, психічний розвиток протікає стадіально, маючи складну організацію в часі. Кожна вікова стадія має своїм темпом і ритмом, не збігається з темпом і ритмом часу і змінюється в різні роки життя. Так, рік життя в дитинстві по своєму об’єктивному значенню і відбувається перетворень не дорівнює році життя в підлітковому віці. Найбільш швидко психічний розвиток відбувається в ранньому дитинстві — з народження до 3 років.
Стадії психічного розвитку певним чином слідують одна за одною, підкоряючись своїй внутрішній логіці. Їх послідовність можна перебудувати або змінити за бажанням дорослого. Будь вікова стадія вносить свій неповторний внесок, а тому має своє неминуще значення для психічного розвитку дитини, має власну цінність. Тому важливо не прискорювати, а збагачувати психічний розвиток, розширювати. Характеристиками стадій психічного розвитку виступають соціальна ситуація розвитку, основні новоутворення та провідна діяльність.
Під соціальною ситуацією розвитку розуміється співвідношення зовнішніх і внутрішніх умов розвитку психіки (Л. С. Виготський). Вона визначає ставлення дитини до інших людей, предметів, речей, створених людством, і до самого себе. Справжнім змістом психічного розвитку є боротьба внутрішніх протиріч, боротьба між відживаючими формами психіки і новими нарождающимис.

6.Діалектичний зв'язок розвитку,навчання і виховання .Зона актуального і найблищого розвитку. Розвиток — процес, який здійснюється відповідно до природних законів і протікає за типом дозрівання, а навчання — це зовнішнє використання можливостей, що виникають у процесі розвитку. Навчання залежить від розвитку, але розвиток ніяк не змінюється під впливом навчання. Навчання вимагає наявності певного рівня зрілості окремих психічних функцій як своїх необхідних передумов. Розвиток — це засвоєння нових навичок, які здобуваються в процесі розвитку. Розумовий розвиток — послідовне накопичення умовних рефлексів. «Навчання» і «розвиток» — синоніми: дитина розвинута настільки, наскільки вона научена.Розвиток не тільки обумовлюється навчанням, але і сам обумовлюється ним, дитина дозріває виховуючись і навчаючись. Розвиток і виховання означає, що ці процеси взаємозалежні, де причина і наслідки безперервно обмінюються місцями. Процеси навчання і розвитку не збігаються. Між ними існує складний взаємозв’язок, який змінюється в процесі життя. Коли вища психічна функція формується в спільній діяльності з дорослим, вона знаходиться в зоні найближчого розвитку. Це сфера ще не дозрілих, а тільки дозріваючих психічних процесів. Вона визначається змістом тих завдань, які дитина не може вирішити самостійно, але вже вирішує за допомогою дорослого. Можливості навчання визначаються зоною його найближчого розвитку. Зона актуального розвитку визначається змістом тих задач, які дитина може вирішити самостійно. Навчання не повинно відриватися від розвитку дитини. Водночас навчання, опираючись на досягнутий дитиною рівень розвитку, повинно йти попереду його. Тільки те навчання буде правильним, яке знаходиться попереду розвитку. Отже, не будь-яке навчання, а лише правильно організоване, веде за собою розвиток. Педагогіка, за словами Л.С.Виготського, повинна орієнтуватися не на вчорашній, а на завтрашній день дитячого розвитку. Тільки тоді вона зуміє в процесі навчання викликати до життя ті процеси розвитку, які зараз лежать у зоні найближчого розвитку.

8.Вікова періодизація психічного розвитку особистості .Вікова періодизація психічного розвитку людини.Сучасна вітчизняна вікова періодизація спирається у будові на інтеграцію декількох критеріїв – соціального статусу індивіда й проявів його власної психічної активності, а також беруться до уваги соматичні зміни, зумовлені законами біологічного розвитку людського організму. За радянського етапу розвитку вікової психології підручники не висвітлювали пренатальний період і дорослість, що ставало серйозним недоліком, так як порушувало цілісний розгляд психічного життя індивіда. Періодизація, розповсюджена в сучасній психології, має розширений характер і охоплює весь онтогенез людини.

Вітчизняна вікова періодизація

Епоха дитинства

1. Пренатальний період зачаття – народження

2. Немовлячий період Фаза новонародженості

народження – 1 рік

народження – один-два місяця

3. Ранній (переддошкільний)

Період 1 – 3 роки

4. Дошкільний період 3 – 6 років

5. Молодший шкільний період 6 – 10 (11) років

Епоха дорослішання

6. Підлітковий період Фаза молодших підлітків Фаза старших підлітків

10 (11) – 15 років

10 (11) – 13 років

13 – 15 років

7. Юнацький період

Фаза ранньої юності

Фаза власне юності

15 – 21 рік

15 – 18 років

18 – 21 рік

Епоха дорослості

8. Ранній дорослий період 21 – 40 років

9. Середній дорослий період 40 – 60 років

10. Пізній дорослий період 60 років – до смерті

9. Теорії психічного розвитку. Усвідомлення всієї складності та багатогранності психічного розвитку людини та прагнення науковців пояснити його зміст призвели до розробки ряду теорій людського розвитку. Кожна з них аналізує важливі аспекти становлення особистості, однак жодній не вдалося описати психічний розвиток людини у всій складності й багатоманітності.

Аналізуючи теоретичні погляди, які пояснюють розвиток людини, можна виділити такі підходи:

1) біогенетичний, в центрі уваги якого знаходяться проблеми розвитку людини як індивіда, наділеного певними антрополо-гічними властивостями, що проходить різні стадії дозрівання по мірі реалізації філогенетичної програми в онтогенезі (біогенетичні теорії С.Холла, М.Гетчинсона, психоаналітичний підхід З.Фройда);

2) соціогенетичний – акцент на вивченні процесів соціалізації людини, засвоєння нею соціальних норм і ролей, набуття соціальних установок і ціннісних орієнтацій (теорії научіння Дж.Уотсона, Б.Скіннера, А.Бандури), згідно яким набуття людиною різних форм поведінки відбувається шляхом научіння;

3) представники персоно генетичного підходу (А.Маслоу, К.Роджерс) в центр уваги ставлять проблеми активності, самосвідомості й творчості особистості, формування людського «Я», самореалізації особистісного вибору, пошуку смислу життя;

4) теорії когнітивного напряму (Дж.Брунер, Ж.Піаже) займають проміжний напрям між біогенетичними і соціогенетичними підходами, оскільки провідними детермінантами розвитку вважають генотипічну програму і соціальні умови, в яких дана програма реалізується;

5) популярною і впливовою теорією розвитку стала модель екологічних систем

(У.Бронфенбреннер), яка розглядає психічний розвиток як двоякий процес реструктурування індивідом свого життєвого середовища і переживання впливу

зі сторони елементів цього середовища.

Особливості психічного розвитку дитиниу пренатальний період . Онтогенез людини розпочинається далеко до народження дитини і поділяється на два етапи – пренатальний, який триває від зачаття до народження, та постнатальний, що починається з народження, охоплює дитинство, дорослішання, власне дорослість і закінчується смертю людини.

Пренатальний розвиток дитини в нормі триває 265-280 днів і поділяється на такі фази, як термінальна(10-12 днів від зачаття), ембріональна(3-8тиждень вагітності) і фетальна(від 3 місяців до нарадження).

Ембріональна фаза триває з третього по восьмий тижні вагітності. Впродовж цього періоду одночасно відбувається формування зовнішніх тканин, що надалі будуть захищати, живити і підтримувати дитину,До кінця ембріональної фази формуються всі життєві системи дитини: серце починає битися в кінці першого місяця, працюють базові ділянки мозку,формуються статеві ознаки. До кінця цієї фази ембріон навіть зовні вже нагадує крихітну копію дорослого.Під час цієї фази формуються всі спадкові, суто людські ознаки, тому ембріон є дуже чутливим до несприятливих впливів середовища. Фетальнафаза розгортається з третього місяця і до народження. Її головне призначення – подальший розвиток та вдосконалення всіх життєвих систем та функцій і, відповідно, підготовка до народження та самостійного життя дитини після нього.

Існують психологічні фактори, що суттєво впливають на зародження психіки дитини у пренатальному періоді:

• бажання та готовність майбутніх батьків мати дитину.

• психологічний мікроклімат родини – конфліктність чи гармонійність взаємин вагітної жінки з родичами.

• психоемоційний стан самої жінки – її стресостійкість та емоційна врівноваженість.

• рівень страху вагітної жінки перед пологами.

11.Фаза новонародженого :значення та особливості протікання

Життя дитини в постнатальному періоді починається з кризи новонародженості(до місяця), що спричинюється різкою зміною середовища існування дитини з пренатального на постнатальне. Дана криза виявляється у втраті ваги новонародженим, є його вроджені безумовні рефлекси:ссальні рухи,кашель,чхання,моргання при мруження очей,повертання очей у бік джерела світла,прислухання до голосного звуку

Розвиток психіки новонародженого відбувається на основі основних актів життєдіяльності – спання(близько 20-ти годин на добу) і годування.

Ознаки фази

1.стиль життя – сон,дрімота

2.спосіб харчування - 1 місяць лише материнське молоко або замінники

3.анімальні рухи- немає концентрації рук ,ніг або косі очі до місяця часу

4.немає сталої температури-тому важливо не перекутати або переохолодити

Перші форми пізнавальної активності дитини пов’язані з процесом годування, впродовж якого активізується цілий ряд відчуттів дитини – дотикових, смакових, нюхових, температурних, наслідком чого є стимуляція психічного розвитку. Вагомим досягненням психіки новонародженого є виникнення зорового і

слухового зосередження. Так, вже на 3-му тижні життя, почувши голосний, різкий звук, дитина завмирає, прислухається. Згодом (4-5 тиждень) з’являється здатність до зорового зосередження – фіксації погляду малюка на яскравому предметі

Специфіка соціальної ситуації розвитку в період немовляти . Соціальна ситуація розвитку дитини першого року життя виявляється у психологічному симбіозі (злитості) зі значимим дорослим. Спочатку немовля впізнає свою матір, згодом зосереджує увагу на інших людях, далі навчається

розрізняти близьких і чужих людей. Завдяки взаємодії з дорослим дитина

знайомиться з предметами, що входять в її життя (брязкальце, пляшка з молоком тощо). Дорослий стає ініціатором і організатором перших ігор малюка.

Протягом першого року життя він визначає будь-яку ситуацію, що виникає в житті

немовляти. Провідною діяльністю цього віку є безпосереднє емоційне спілкування дитини з дорослим. Особливістю цієї діяльності є її спрямованість на іншу людину з метою встановлення та підтримання контакту. Поступово дитина засобами мімічних, голосових та рухових реакцій стає ініціатором спілкування з дорослим. Для повноцінного психічного розвитку немовляти важливим є позитивний характер спілкування, тобто переважання емоцій радості, задоволення. Первинна соціальна потреба немовляти - прагненні до спілкування, емоційних контактів, взаємодії з іншими людьми. Динаміка афіліативної потреби:

потреба у безпеці як підґрунтя афіліативної потреби (перші 2 місяці життя)

ознаки соціальної прихильності та вибіркова любов до оточуючих (3-11 місяці)

прагнення до автономії, незалежності; потреба в повазі, похвалі (близько року). Немовля в ході взаємодії з дорослим починає емоційно реагувати на його мовлення, а згодом і розуміти його слова. Паралельно дитина починає проявляти власну ініціативу у спілкуванні з дорослим за допомогою міміки, звукових інтонацій, виразних рухів. Так ініційоване дорослим спілкування з малюком перетворюється у двосторонньо активний процес.Починаючи з другої половини періоду немовляти, дитина виявляє ознаки розуміння мови дорослого, спрямованої до неї. Після шести місяців малюк вже реагує на відоме слово звичною дією.Для пізнавальних потреб та соціалізації дитини в цілому. Вчений зазначає, що приблизно з 8-ми місяців до 2-ох років допитливість дитини досягає максимуму. Якщо потреби у враженнях та спілкуванні є пригніченими, то це створює серйозну загрозу як для психічного розвитку немовляти, так і для успішності подальшої соціальної адаптації дитини. Немовля в ході взаємодії з дорослим починає емоційно реагувати на його мовлення, а згодом і розуміти його слова. Паралельно дитина починає проявляти власну ініціативу у спілкуванні з дорослим за допомогою міміки, звукових інтонацій, виразних рухів. Так ініційоване дорослим спілкування з малюком перетворюється у двосторонньо активний процес.Починаючи з другої половини періоду немовляти, дитина виявляє ознаки розуміння мови дорослого, спрямованої до неї. Після шести місяців малюк вже реагує на відоме слово звичною дією. Спочатку діти засвоюють слова, що позначають спільне з дорослим виконання побутових дій – годування, купання, тощо, виявляючи, наприклад, розуміння звернень мами «підніми ручки», «відкрий ротик», «будемо гратися». в тримісячному періоді виявляє гуління – мимовільну неусвідомлену гру звуками («а-а-а», «е-е-е» тощо), стимулом до якої є голос, поява дорослого. На початку другого півріччя виникає лепетання, тобто багаторазове повторювання дитиною складів (ла-ла-ла, ма-ма-ма тощо). Переходячи до мовного етапу (дев’ятий - десятий місяць), немовля починає відповідати дорослому звуками, повторюючи ті, які від нього чує. Такими є, як правило, наголошені склади у словах, що їх чує малюк (візьми-ми, молококо тощо). В кінці першого року життя дитина починає вимовляти перші слова.

13.Вид та значення провідного виду діяльності періоду немовляти

Провідний вид діяльності це спілкування з дорослими і пізнання світу через дорослих.

Близько 8-10 місяців першого року життя дитини є сприятливими для формування в неї образу зовнішнього «Я» через знайомство з власним відображенням в дзеркалі, на фото та подальшим впізнаванням себе. Формування самосвідомості

дитини першого року життя відбувається через її активну взаємодію зі значимими дорослими. Показником адекватного психосоціального розвитку немовляти є зміна його ставлення до інших людей. Впродовж першого року життя спостерігається наступна динаміка цього ставлення:

• починаючи з 2-го місяця, розрізнення знайомих і

незнайомих людей, але ставлення до незнайомих ще

спокійне,

• стійка прихильність до рідних людей і негативне ставлення

до незнайомців виявляється у дитини з 6-ти місяців,

• насторожене ставлення до незнайомців, розрізнення

дитиною ставлення до них значимих дорослих з’являється

на 7-8 місяці життя.

На основі ставлення до немовляти значимих дорослих та характеру контактів

з незнайомими людьми впродовж першого року життя формується базове

почуття довіри. У випадку наявності даного почуття дитина сприйматиме світ як безпечне, стабільне місце, що, за думкою означеного вище психолога, є головною умовою подальшого розвитку здорової особистості. Потреба у безпеці також виявляється через прагнення дитини до постійності, впорядкованості її

повсякденного життя

14.Характеристика основних новоутворень періоду немовляти

Психічний розвиток немовляти тісно пов’язаний з фізичним,

так як соматичні досягнення стають основою для формування

новоутворень психіки:

2 місяці

• самостійне утримання голівки - розширення сфери пізнання дитиною дійсності, так як перебуваючи на руках у дорослого, малюк вже може довільно повернути голівку і розгледіти щось нове

6-7 місяців

• сидіння, яке забезпечує специфічно людське горизонтальне сприймання дитиною дійсності, сприяє здійсненню хапальних і обмацувальних рухів руками, збагачує можливості контактувати з дорослими

10 місяців

• повзання, що сприяє розширенню сфери пізнання дійсності через можливість самостійно міняти позицію, досягати бажаного близького предмета, одержувати задоволення від рухів і власних досягнень.

12 місяців

• ходіння, що дає такі прогресивні надбання психіки дитини, як розвиток вольової регуляції, просторової орієнтації, розширення сфери пізнання

Показово, що збагачення рухів немовляти забезпечує появу та розвиток важливої

когнітивної якості – допитливості. Зокрема, виникнення у малюка здатності до самостійного переміщення (спочатку повзання, згодом ходіння) сприяє дослідженню більшого простору – кімнати, квартири. Відповідно, розширення зони дослідження забезпечує розвиток пізнавальних здібностей дитини.

15.криза першого року:причини , особливості протікання та наслідки для психічного розвитку дитини .Фізичні надбання та психічні новоутворення кінця першого року життя дитини зумовлюють переживання нею кризи 1-го року. В зв’язку з початком самостійного ходіння дитини психологи часто називають це явище кризою вертикалізаці.

Причини кризи • зростання потреби у пізнанні предметів,

• накопичення рухових навичок і прагнення до самостійності

Вияви кризи

• впертість,

• примхливість,

• афективно-істерична реакція на заборону дорослих

Криза виявляється особливо гостро при значних обмеженнях пізнавальних дій дитини зі сторони дорослих або у випадку непослідовного чи неузгодженого пред’явлення ними вимог. Наприклад, малюк починає вередувати, коли мама дозволяє взяти привабливий для нього предмет, а тато – ні, або якщо вчора

дитині можна було гратись з певним об’єктом, а сьогодні їй це забороняють робити. Конструктивне подолання цієї кризи потребує перебудови ставлень дорослого до дитини – надання їй доречної самостійності у пізнанні предметів навколишньої дійсності.

16.Специфіка соціальної ситуації розвитку перед дошкільника

У ранньому віці продовжується інтенсивний фізичний розвиток дитини, але темпи його уповільнюються. Подальше зростання молочних зубів, перші з яких з’явились ще в немовлячому періоді, може викликати тимчасове пригнічення

життєдіяльності малюка, спричинювати дратівливість. Оволодіння ходою значно розширює можливості дитини взаємодіяти з навколишнім середовищем. Спостерігається ряд фізіологічних ознак, більшість з яких має сприятливий характер для психічного розвитку переддошкільника:

1.Концентрація збудження та гальмування - спроможність до зосередження уваги

2.Ітенсивне збільшення маси мозку - накопичення інформації

3. Переважання збудження над гальмуванням - імпульсивність поведінки

4. Зростання працездатності головного мозку - більші пізнавальні можливості

Роль дорослого для психічного розвитку переддошкільника має багатоаспектний

характер:

Функції дорослого для психічного розвитку дитини раннього віку

1.Пояснення призначення предметів та надання зразку дій з ними

2.регламентація вчинків, привчання до правил і норм поведінки

3.емоційна підтримка, збагачення діапазону і змісту почуттів

4.фіксація та оцінювання пізнавальних та практичних досягнень

Так, оволодівши ходінням, дитина починає виконувати освоєні дії вже без участі

чи прямої допомоги дорослого. Пізнаючи нове, вона може сама наближатися до привабливого предмету, брати його у руки, оглядати й обстежувати, по-різному ним маніпулювати. Отже, для емансипації дитини раннього віку від дорослого характерні наступні ознаки:

Підстави

1.зростання фізичних і психічних можливостей дитини

2.переключення інтересів зі світу дорослих на світ предметів

Наслідки

1.зростання самостійності дитини

2.формування навичок елементарного побутового самообслуговування

Немовлята сприймають один одного як живу іграшку – щось лепечуть, проявляючи жвавий інтерес, можуть смикати за волосся, торкатися пальчиками очей тощо. На початку раннього віку з’являється інтерес до ровесників як до рівних, хоча малюк надає перевагу грі на самоті. Досягнувши півторарічного віку,

діти вже виконують паралельно предметні дії і прагнуть більше гратись один з одним. Однак дворічні діти ще не спроможні грати разом в ігри з правилами. Приблизно в трирічному віці виникає рольова гра дітей, яка спочатку має епізодичний нестійкий характер.

17.Вид та значення провідного виду діяльності в період раннього дитинства.

В ранньому віці дитина відкриває для себе світ предметів та їх призначення як надбань людської матеріальної та духовної культури – за рахунок функціонування провідної діяльності віку – предметно-маніпулятивної.

Її відмінність від простого маніпулювання предметами дитиною немовлячого віку полягає в тому, що, діючи з предметами, дитина вивчає їх функціональне призначення в житті культурної людини. Впродовж всього вікового періоду

спостерігається певна динаміка предметно-маніпулятивної діяльності перед дошкільника:

Стадія предметної дії- засвоєння дії з визначеним окремим предметом

Стадія узагальненої дії- формування навички дій з аналогічними предметами даного класу

Стадія ігрової дії-символічне виконання дії з предметами-замінниками

Спочатку зразком для оволодіння дій з предметами виступає для дитини дорослий. Застосовуючи наслідування дій дорослого, малюк п’є з чашечки, намагається їсти ложкою, годує ляльку, заколисує ведмедика тощо.

Але на стадії предметної дії дитина може повторити дію спочатку тільки на

тому самому предметі. Отже, предмет ще виступає як конкретна річ, а не як представник певного класу предметів (не як чашка взагалі, а як ця конкретна моя чашка). Першочергово саме слово і зразок дорослого виступає стимулом для дій малюка. Пізніше, на другому році життя дитина починає довільно наслідувати й такі дії, які їй спеціально не показують, але які вона сама бачить у навколишньому житті. Копіюючи батьків, дитина пробує підмітати віником, стукати молотком, висувати шухляду, вмикати телевізор тощо. Діапазон освоєних предметів зростає, і відбувається перенесення способів виконання дій на інші предмети цієї ж групи. Поступово предмети, з якими малюку можна діяти однаково, об’єднуються в одну групу, незважаючи на різницю в розмірі, кольорі тощо, тобто відбувається перше узагальнення дій. З другого року життя відбувається також і перенесення засвоюваних дій із справжніх предметів на іграшкові, а також у іншу, символічну ситуацію. Так, дитина підносить до рота іграшкову ложечку чи чашку, або ж імітує годування ляльки. Малюк виконує символічну дію з предметами-замінниками, що стає підґрунтям для виникнення сюжетної гри. Потужним механізмом научіння дитини раннього віку є наслідування. Повторення,копіювання малюком слів, жестів, дій дорослих має тенденцію ускладнюватись з віком дитини. Однорічна дитина вельми здатна наслідувати почуте та побачене: жести, звуки, різні рухи. На початку другого року життя виникає здатність дітей до відстроченого наслідування – вони можуть повторити те, що бачили тиждень тому. На другому році життя дитина відтворює дії дорослих з предметами, у неї з’являються предметні ігри-наслідування, що являють собою перші кроки до символізації. Здатність до наслідування лежить в основі рухового та розумового розвитку дитини раннього віку та, базуючись на предметно-маніпулятивній діяльності.

18.Особливості провідного виду діяльності в період раннього дитинства.

Провідний вид діяльності це предметно маніпулятивна гра

Тобто дитина бачить предмет вона починає ним маніпулювати

В своїй грі дитина найчастіше бере приклад з дорослих(батьки ,вихователі.старші брати чи сестри)

В грі маніпулюючи предметом дитина маже показати наприклад поведінку батьків аба навіть саме ставлення батків до дитини…. На ходу придумай щось!!!!! Давай я в тебе вірю братан))))

19.Характеристика основних новоутворень періоду раннього дитинства.Появляється те чого не було в 1 рік (повинно проявитися в 2 роки) Мова вже повноцінні речення (я хочу їсти, дай мені щось)

Почуття (я сам)

Повинна проявитися самооцінка

В розумних межах повинні дати свободу (сама їсти)

20.Розвиток пізнавальної сфери дитини періоду раннього дитинства

В 3 роки дитина більше вже розуміє навколишній світ

Вона частково може розуміти хто добри ,а хто поганий

Що мама більше лагідніша ніж тато ,а тато більше строгий

Дитина вже пізнає світ дивлячись на поведінку своїх батків ,слухаючи розмови батьків,і те як вони поводять себе відносно інших

Також дитина пізнає світ за допомогую гри, цей період дитина ламає абсолютно все що попадає їй в руки так вона намагається зрозуміти що саме можна з цим предметом зробити і щов нього середині…..

21.Розвиток спонукальної сфери перед дошкільника

Ми повині спонукати дитину до чогось більшого

Старатися не перехвалити або ж не до оцінити

Старатися не порівнювати дитину з іншими дітьми

А завжди повторяти .що вона молодець але в цій частині могло бути краще я вірю що ти зможеш намалюва ти ще краще якщо постараєшся …….

22.Розвиток емоційно-вольвої сфере в переддошкільний період

дошкільному віці суттєвих змін зазнає емоційно-вольова сфера дітей. Період дошкільного дитинства можна назвати віком пізнавальних емоцій, до яких відносяться почуття здивування, зацікавлення, допитливість. Діяльність дітей, стосунки з дорослими й одно* літками, реакції на нові обставини, ставлення до персонажів казок, розповідей сповнені емоцій і почуттів, що спонукають активно сприймати світ, стимулюють вплив на пізнавальні та інші психічні процеси, виробляють індивідуальне ставлення та сприйняття світу, мотивують їхні вчинки. Дитину легко налякати, розсердити, зацікавити, викликати у неї задоволення, радість. Вона відкрита до сприйняття і впливу емоцій, які переживають інші діти й дорослі.Вони швидко і яскраво спалахують і не менш швидко згасають. Бурхливі веселощі часто змінюються слізьми. Найсильніше і найважливіше джерело переживань дитини - її взаємини з іншими людьми. Якщо дорослі ласкаво ставляться до неї, визначають її права, виявляють увагу, то у неї переважає бадьорий, життєрадісний настрій, вона переживає емоційне благополуччя - почуття впевненості, захищеності, яке сприяє нормальному розвитку особистості дитини, виробленню у неї позитивних якостей, доброзичливого ставлення до людей. Прояви ставлення до дитини викликають у неї відповідні почуття - радість, гордість, співчуття, страх, образу, гнів, заздрість та ін. Вона гостро переживає як ласку, похвалу, так і розчарування, несправедливість.

23.Сензитивність періоду раннього дитинства.

Ранній період – це стадія сенситивності дитини до розвитку мовлення. На початку періоду, коли відбувається оволодіння ходою і предметними діями, темп розвитку активного мовлення дещо повільніший, хоча інтенсивно розвивається пасивне

мовлення. Після двох років вивчення предметів, збагачення вражень викликає у малюка потребу їх висловити, запитати щось у дорослого, тому прискорюється розвиток активного мовлення. Впродовж раннього віку спостерігається його наступна динаміка:

Стадія розвитку пасивного мовлення

- розширення розуміння дитиною звертань дорослого,

- розуміння запитань, нескладних доручень,

- зростання лексичного запасу,

- усвідомлення сло ва як узагальненого сигналу

Стадія слів-речень

- використання слова для позначення лише конкретних предметів, явищ чи дій,

- позначення одним словом різних речей,

- зосередження висловлення в одному слові з підкріпленням інтонацією і жестами

Стадія дво- трислівних

речень

- використання різних граматичних форм (іменники, дієслова, прикметники),

- побудова речень з кількох узгоджених слів,- вдосконалення фонетичної вимови та синтак-сичної грамотності

Впродовж всього віку активно збагачується словник дитини, актуалізується потреба висловлюватися, з’являються перші запитання. Якщо допитливість дитини нормально задовольняється, то збагачення її активного словника

відбувається дуже швидко – до кінця другого року життя дитина використовує близько 300 слів, а в кінці третього – вже 1200-1500.

Наприкінці раннього віку удосконалюється морфологічна структура мовлення – з’являються відмінкові закінчення, дієслівні часи, множини тощо.Особливістю розвитку мовлення у другій половині другого року життя є поява перших дво- чи трислівних речень. В кінці періоду малюк стає спроможним формулювати речення

різного типу – розповідні, запитальні, окличні тощо. Мовлення дитини поступово стає засобом впливу на власну поведінку, організатором її власних дій, зокрема у формі так званого егоцентричногомовлення, тобто розмови дитини із собою.

Кінець раннього віку також сприятливий для білінгвізму. Вивчення впливу паралельного засвоєння дитиною двох мов на психіку перед дошкільників показало, що діти спочатку можуть дещо відставати у розумовому розвитку від ровесників через подвійне навантаження на психіку в зв’язку з оволодінням двома мовами одночасно. Згодом, коли базові лексичні системи засвоюються дитиною, вона демонструє кращі розумові можливості, ніж ровесники. Однак це стосується лише вивчення дітьми цього віку двох, а не більшої кількості мов. Хоча ранній вік є сенситивним до мовних впливів, однак розвиток мовлення малюка відбувається лише за умов його активної стимуляції дорослими.

24.Криза 3 років :причини ,особливості протікання та наслідки психічного розвитку дитини.

Криза це новоутворення перехід або покращення чогось

1.Негативізм(бунти протести проти того хто говорить)

2.Впертість(прийняла перше рішення і не хоче його міняти )

3.Тяга до самостійності

Коли дитина одна в сімї може проявлятися дтяча жорстокість

Коли багато дітей всімї може проявлятися комплекс попелюшки

Егоцентризм-до 6 років дуже сильний

Може відбутися обезсцінювання речей ,які були дорогими раніше

Якщо поведінка батьків правильна то кризовий період може тривати пів року

Якщо поведінка батьків не правильна то кризовий період загострюється(невроз,психоз,енурез)

Батьки повині настоювати на своєму бути не похитними (якщо НІ то НІ) не міняти рішення,адже дитина може зрозуміти якщо поплакати то мама змінює рішення в подальшому можуть бути маніпуляції значно сильніші аніж плач

25.Специфіка соціальної ситуації розвитку вперіод дошкільника

Соціальна ситуація розвитку дитини в дошкільному віці визначається активізацією

спілкування дитини з дорослими та однолітками. Спілкування з дорослими розгортається на основі значної самостійності дошкільника, розширення його пізнання оточуючої дійсності. Завдяки використанню провідного засобу спілкування – мови та постановці запитань діти потужно поповнюють свої

уявлення про світ. Дошкільники задають тисячі запитань. Вони хочуть з’ясувати, чому сонце світить, звідки беруться діти, куди зникає ніч, із чого зроблені зорі та

багато іншого. Перебуваючи в ролі слухача, учня, малюк вимагає ставлення дорослого до нього як до партнера, товариша. Таке співробітництво дитини з дорослим має назву пізнавального спілкування. У дошкільному віці виникає й супутня форма спілкування – особистісна, яка характеризується тим, що ди-

тина намагається обговорювати з дорослими поведінку і вчинки інших людей.

Форми спілкування дошкільнят з дорослими:

Пізнавальна-постановка дитиною запитань щодо навколишньої дійсності

Особистісна-обговорення поведінки та вчинків людей

Взаємини дошкільняти з дорослим набувають пізнавально-наслідувального змісту – малюк у іграх копіює діяльність значимого дорослого та задає йому велику кількість запитань. Однак наслідування дитиною дорослого поступово стає свідомим та вибірковим. Також батьки залишаються організаторами та регуляторами життя дитини, впливають на формування її

особистості.Для багатьох дітей цього віку характерним є набуття нового

соціального статусу – вихованця дитячого садка

. Здебільшого залучення дитини до цього соціального інституту має

значний позитивний вплив, однак відвідування дитячого садка може спричинити й деякі негативні психологічні наслідки.

Особливої привабливості і значимості набувають взаємини дошкільника з ровесниками. Стійкий інтерес до взаємодії з іншими дітьми виникає в зв’язку з ускладненням гри та розширенням сфери соціалізації дошкільника. Спілкуючись з

ровесниками, дитина будує взаємини не на основі підкорення, як з дорослими, а з позицій рівності. Для розгортання системи спілкування дошкільника з ровесниками характерною є наступна динаміка, яку виокремила психолог М.Парт

Паралельна гра -(3-й рік)• паралельне виконання ігрових дій з однаковими іграшками

• спроби взаємодії ще відсутні

Асоціативна гра - (3,5 – 4,5 років) -•часткова взаємодія з розподілом іграшок,

• координація ігрових дій відповідно сюжету ще відсутня

Спільна гра - (з 4,5 років)• підкорення єдиному сюжету та правилам гри,

• постійна взаємодія та узгодженість впродовж гри

Внаслідок тривалої взаємодії дошкільнят у дитячому середовищі з’являються перші нестійкі, переважно одностатеві угрупування. Мають місце і вияви диференційованих, але нестійких ставлень до ровесників на основі симпатії. Серед дошкільників виокремлюються більш популярні діти, що претендують на роль лідерів, та малюки, яких уникають ровесники. Статус дитини в середовищі ровесників суттєво залежить від характеру родинної взаємодії. Так, авторитарна стратегія батьків дошкільника проектується на спроби ним пригнічувати і утискувати ровесників. Наявність вільних, турботливих стосунків дитини з батьками, братами чи сестрами зумовлює успішність її адаптації в спілкуванні з іншими дітьми.Спілкування дошкільника з ровесниками призводить до ряду

психологічних наслідків:

• формування навичок соціальної взаємодії,

• вдосконалення здатності підтримувати розмову та діли-

тись інформацією,

• вироблення комунікативної гнучкості через підкорення та домінування в ході гри,

• становлення самооцінки шляхом порівняння себе з іншими дітьми,

• розвиток емпатії, здатності до турботи.

Для дошкільного віку характерні наступні суперечності, що стимулюють психічний розвиток дитини: прагнення до схожості з дорослим відсутність відповідних

можливостей нові пізнавальні потреби старі способи їх задоволення

Дані суперечності зумовлюють появу та закріплення в дошкільному віці нової провідної діяльності – ігрової, зародження якої спостерігалось ще в попередньому віковому періоді.

Ігрова діяльність – провідна для дошкільного віку

Виявляючи цікавість до світу доросли, але не маючи можливості включитись до нього, дошкільник моделює цей світ у грі. Ця діяльність є соціальною за своїм походженням і змістом, вона виникає в ході ускладнення досвіду людства, його виробничих та культурних взаємин і відображає суспільні зміни. Сюжет та

ролі в грі діти запозичують у суспільстві.

Гра – провідна діяльність дошкільнят, в якій вони виконують ролі дорослих, відтворюючи в уявних ситуаціях їх життя, працю та стосунки .

Важливе значення гри полягає в тому, що діти в невимушеній формі, відтворюючи світ дорослих, засвоюють моральні норми, отримують уявлення про професійні та сімейні ролі. Гра забезпечує розвиток у дошкільників рухових, розумових та мовленнєвих навичок. Діти, відображаючи в грі різні сторони, життя та особливості діяльності дорослих, поповнюють і уточнюють свої знання про

навколишній світ, вчаться співпереживати і відрізняти вимисел від реальності.

Перші прояви дитячих ігор виникають ще в ранньому віці, маючи сенсо-моторний

характер («наздоганялки», гра-вовтузіння тощо). На рубежі раннього і дошкільного віку виникає режисерська гра (використання іграшок як предметів-замінників, символічне виконання певної дії). Згодом дитина стає спроможною організовувати образно-рольовугру, в якій уявляє себе в певному образі (людини чи предмету) і відповідно діє. Необхідною умовою такої гри є яскраві, інтенсивні переживання: дитину вразила побачена нею ситуація, і пережиті емоції, враження відтворюються в ігрових діях. Наступним здобутком дошкільника стає його спроможність організовувати сюжетно-рольовугру («доньки-матері», «школа», «магазин» тощо), яка досягає своєї найбільш розвинутої форми в середньому

дошкільному віці. В сюжетно-рольовій грі діти відтворюють безпосередньо людські ролі і взаємини. Діти граються один з одним, або з лялькою, як

уявним партнером, який теж наділяється своєю роллю. Однією з найскладніших для дітей цього віку є гра з правилами («піжмурки», «п’ятнашки»). В цих іграх головним є чітке виконання правил гри; зазвичай тут фігурують мотиви кооперації чи змагання.

1.сенсомоторна гра

2.режисерська гра

3.образно-рольова гра

4.сюжетно-рольова гра

5.гра з правилами

Ускладнення видів ігор, які засвоює дитина впродовж дошкільного періоду, зумовлює формування прогресивних психічних змін. Виступаючи провідною діяльністю даного віку, гра забезпечує ряд функцій для психічного розвитку дошкільнят :пристосування до майбутнього життя ,накопичення комунікативного досвіду збагачення інтелектуального та морального досвіду,досягнення емоційного задоволення та релаксації ,стимуляція інтелектуального

розвитку стимуляція інтелектуального розвитку

Отже, будучи зовні непродуктивною діяльністю (нема явних безпосередніх результатів, як-то засвоєння знань при навчанні чи виготовлення певних речей у праці), гра спрямована на фізичне та психічне вдосконалення дітей

26.Види та значення провідного виду діяльності дошкільного періоду

Гра — провідна діяльність дитинства. Найважливіша ознака дитячої гри — цілковита захопленість, дитина повністю поринає у гру. Трапляється, що вона забуває про все — їжу, сон, оточуючих, реальне життя. У такі хвилини дитина живе в іншому світі. Крім цього, подібна захопленість доповнюється емоційною насолодою. Тому не варто дивуватися, якщо дитина розлючується, коли дорослі необережно порушують її гру, переривають те, що повинно тривати в її фантазії,— відбувається конфлікт двох світів, двох розумінь серйозності справи. З точки зору дорослих, дитина всього лише грається і вже час займатися кориснішими справами (вечеряти, вмиватися, гуляти тощо). А з точки зору дитини, вона зайнята дуже цікавою роботою, і перш ніж іти кудись, вона повинна її доробити.

Чого ж діти вчаться під час гри? Насамперед, дитина відкриває власне тіло, світ, знайомиться з речами, їхніми властивостями та призначенням. Гра активізує дитину, тримає напоготові її нервову систему, виробляє імунітет проти прикростей і тиску. Під час гри тренуються рухові здібності, створюються передумови для вправляння у розумових здібностях, дитина вчиться орієнтуватися на площині та в просторі, розширюється її світогляд. І це ще не все: під час гри дитина збагачує також і світ своїх переживань, повторює та знову переживає все приємне та неприємне, що щодня відбувається довкола неї та з нею.

Діти, відображаючи в грі різні сторони життя та особливості діяльності дорослих,

поповнюють і уточнюють свої знання про навколишній світ, вчаться співпереживати і відрізняти вимисел від реальності.

27.Види ігор дошкільника. Перші прояви дитячих ігор виникають ще в ранньому віці, маючи сенсо-моторний характер («наздоганялки», гра-вовтузіння тощо). На рубежі раннього і дошкільного віку виникає режисерська гра (використання іграшок як предметів-замінників, символічне виконання певної дії). Згодом дитина стає спроможною організовувати образно-рольовугру, в якій уявляє себе в певному образі (людини чи предмету) і відповідно діє. Необхідною умовою такої гри є яскраві, інтенсивні переживання: дитину вразила побачена нею ситуація, і пережиті емоції, враження відтворюються в ігрових діях. Наступним здобутком дошкільника стає його спроможність організовувати сюжетно-рольову гру («доньки-матері», «школа», «магазин» тощо), яка досягає своєї найбільш розвинутої форми в середньому дошкільному віці. В сюжетно-рольовій грі діти відтворюють безпосередньо людські ролі і взаємини. Діти граються один з одним, або з лялькою, як уявним партнером, який теж наділяється своєю роллю. Однією з найскладніших для дітей цього віку є гра з правилами(«піжмурки», «п’ятнашки»). В цих іграх головним є чітке виконання правил гри; зазвичай тут фігурують мотиви кооперації чи змагання.

сенсомоторна гра

режисерська гра

образно-рольова гра

сюжетно-рольова гра

гра з правилами

Ускладнення видів ігор, які засвоює дитина впродовж дошкільного періоду, зумовлює формування прогресивних психічних змін. Виступаючи провідною діяльністю даного віку, гра забезпечує ряд функцій для психічного розвитку дошкільнят:пристосування до майбутнього життя, накопичення комунікативного досвіду ,збагачення інтелектуального та морального досвіду,досягнення емоційного задоволення та релаксації стимуляція інтелектуального розвитку

28.Особливості сюжетно-рольової гри залежно від віку дітей

Сюжетно рольва гра зявляється у середньому дошкільному віць

Середній дошкільник-вибере тему сімя ,а потім з виробничими сюжетами (будівництво,магазини,лікарня,залізниця)тут вже є правила і чітка домовленість

Старші дошкільники – змістом гри є виконання правил ,що випливають із взятої на себе ролі .Ігри із соціально –політичними сюжетами(вибори,війна –у чому живуть у те і бавляться)Дуже причепливо ставляться до виконання правил.Поступово вводять сюжет із казок і кінофільмів.

Вікова різниця проявлятиметься в продовж гри і є причиною конфліктів

Середнього віку –роль формується ще до початку гри(сварки виникають хто ким буде)

Старший –гра починається з домовленостіі як потрібно грати(суперечки виникають через те як має бути правильніше.

Молодший дошкільник буде показувати на ляльці яке до нього ставлення з боку дорослого..(Що)робить

Середній і старший дошкільник-яе веде себе дорослий що до дитини (Як)робить

Керівництво

29. Керівництво сюжетно рольовою грою з боку дорослих

Для забезпечення правильної організації та проведення сюжетно-рольової гри, необхідні:

- чіткість та послідовність планування навчально-виховної роботи з керівництва творчими іграми;

- зв’язок між навчанням на заняттях, творчими іграми та працею, спрямованими на задоволення потреби гри;

- складання перспективного планування підготовки сюжетно-рольових ігор на рік;

- конкретизація ігрової ситуації, безпосередньо вихователем у період гри, спираючись на знання та вікові особливості дітей, конкретну ситуацію, досвід, такт, педагогічну майстерність.

- кожна дитина повинна вміти виконувати будь-яку роль тієї чи іншої гри (мінятися ролями);

- вживати ввічливі слова – необхідна умова культури спілкування;

- включати в сюжетно-рольові ігри лічбу та вимір, переходячи від конкретних форм до більш абстрактних;

- ігровий матеріал має бути привабливий і розміщений у доступних для дітей місцях.

ІІ. Керівництво вихователя грою:

- знати психологічні та вікові особливості дітей дошкільного віку, індивідуальні – кожної дитини;

- завойовувати довіру у вихованців, розуміти ігрові задуми дітей, їх переживання, вміти встановлювати з ними дружні контакти;

- вміти пробудити у дитини інтерес, цікавість до гри, бажання гратися в колективі однолітків;

- добре знати структуру рольової гри, її чотири компоненти (розподіл ролей, ігрові дії ролей, ігрове застосування предметів та їх умовну заміну іншими предметами, стосунки між гравцями);

- проводити роботу з дітьми по ознайомленню з навколишнім життям, працею дорослих у різних сферах, щоб діти мали певні конкретні знання про навколишню дійсність, які б вони могли використати в грі;

- розвивати в процесі гри у дошкільників творчість, фантазію, уяву, використовуючи різноманітні прийоми: запитання, заохочення, репліку, вказівку, оцінку окремих персонажів, тощо;

- тримати в полі зору всіх учасників гри, а часом самому бути її учасником (з молодшими гратися разом, у старших дошкільників розвивати самостійність, цілеспрямованість, наполегливість);

- сприяти організації дитячого колективу у грі, вихованню дружніх почуттів, позитивних моральних якостей.

30.Психологічно готовність дитини до навчання у школі

Шкільна зрілість є інтегральною характеристикою дитини і складається з фізичного та психологічного компонентів.

Шкільна зрілість дошкільняти:

1.Фізична готовність дитини дошкільного

2.Психологічна готовність дитини дошкільного навчання:

мотиваційна ,інтелектуальна,соціальна,емоційно-вольова

Фізична готовність дитини до навчання в школі передбачає адекватні параметри фізичного розвитку (зріст, вага), достатні сенсорні можливості (зір, слух) дитини та прийнятний стан її здоров’я.Психологічна готовністьдитини до шкільного навчання включає мотиваційний компонент– наявність позитивного ставлення до

перспективи шкільного навчання, стійкого бажання навчатись в школі. Розрізняють дошкільників з трьома типами ставлення до перспективи майбутнього навчання в школі:

• позитивна мотивація, в якій при стійкому бажанні стати школярем дитину приваблюють або зовнішні атрибути навчання (шкільне приладдя, дзвоники тощо), або ж нею рухають пізнавальні чи соціальні спонуки,

• негативне ставлення до майбутнього навчання в школі, сформоване через залякування батьків або сприймання негативного досвіду навчання старших братів чи сестер,

• індиферентне, байдуже ставлення, що супроводжується визнанням дошкільником необхідності навчання в школі, але емоційні реакції дитини є нейтральними

Очевидно, що найбільш сприятливим є позитивне ставлення

дошкільника до майбутнього навчання в школі. Тут особливу роль відіграє вміння батьків правильно окреслити для дитини зміст та значення шкільного навчання, викликати бажання стати школярем.

31.Діагностика готовності дитини до навчання в школі.2. Методика «Будиночок» — завдання змалювати будиночок, деталі якого складаються з елементів великих літер. Завдання дозволяє виявити вміння дитини орієнтуватися на зразок, точно копіювати його, що передбачає певний рівень розвитку довільної уваги, просторового сприймання, сенсомоторної координації і тонкої моторики руки. В цьому розумінні методику «Будиночок» можна розглядати як аналог завдань № 2 і № 3 тесту Керна-Йірасека (змальовування письмових літер і групи крапок). Оцінки: 0-8.

3. Малюнок чоловічої фігури за пам’яттю — завдання № 1 тесту дозволяє певною мірою визначити інтелектуальний розвиток дитини. Оцінки: 1-4.

4. Модифікація тесту «Ескізи» (запропонований Є.Є. Тунік) — допомагає визначити творчу уяву. Завдання: у кожному квадраті тесту наводиться безліч однакових фігур (кіл); кожну з них треба перетворити на зображення якогось предмета. Час виконання: 6 картинок за 5 хв.
Також це можуть бути фізичні показники,і психічні

32.- 42 всьо в зошиті (шляхи формування компонентів готовності до навчання,показники компонентів шкільної готовності,особливості та види відчуття дошкільників,розвиток властивосте відчуття дошкільників,особливості та види сприймання дошкільників,особливості сприймання дошкільником художніх творів малюнків…,особливості сприймання дошкільниками часу,особливості сприймання дошкільниками простору,особливості уваги дітей дошкільного віку,розвиток властивостей уваги у дошкільників,)0

43.Шляхи і засоби організування і відтворення уваги дошкільниківРозвиток уваги дошкільників залежить від характеру спілкування дорослих з ними, від того, як організована їхня діяльність. Сприяє цьому режим дня, який дисциплінує життєдіяльність дітей, полегшує переключення, розподіл, концентрацію їхньої уваги. Для розвитку уваги можуть бути використані різноманітні ігри, в яких діти грають ролі дорослих, героїв улюблених казок, розповідей тощо. Допомагають розвитку уваги спостереження дітей за пташкою у клітці, кроликом, машиною та іншими об'єктами, ігри і заняття з предметами (нанизування кілець на стержень, побудова башти з кубиків, складання конструктора, пазлів тощо).

У середній групі дошкільного закладу для розвитку уваги пропонуються ігри типу "Скільки?". ЇЇ суть полягає у тому, що вихователь читає дітям вірш, а потім ставить питання, які стосуються його змісту: скільки пташок сиділо на дереві; скільки зайців ховалося від мисливців; скільки човників пливло по річці? Також використовують ігри: "Що потрібно?", "Накриємо стіл для гостей" (називання посуду), "Посадимо сад" (називання фруктових дерев), "Меблі", "Одяг". Довільну увагу розвивають ігри, у яких діти описують предмет по пам'яті, знаходять у ньому суттєві ознаки, впізнають предмет за описом, що потребує високої організації уваги, добре розвинених її властивостей ("Відгадай", "Чарівнаторбинка", "Магазин").

44. особливості та розвиток мимовільної памяті дошкільника . Розширення кругозору, оволодіння знаннями, навичками і вміннями, ускладнення діяльності, стосунків з дорослими зумовлюють зміни, якісні перетворення у пам'яті дитини. На основі запам'ятовування дитина розповідає вивчений вірш, використовує у грі засвоєні правила, відтворює показані їй рухи. Іноді дошкільнику не вдається відтворити предмет, згадати вірш, але він легко впізнає їх при наступному сприйманні. У такому разі відсутнє відтворення матеріалу, однак наявне впізнавання, якому також передує запам'ятовування.

Запам'ятовування буває мимовільним (нецілеспрямованим) і довільним (цілеспрямованим). Залежно від особливостей цих процесів пам'ять поділяють на мимовільну і довільну.

Мимовільна пам'ять - запам'ятовування і відтворення матеріалу, яке здійснюється без контролю з боку свідомості і без докладання зусиль.

Пам'ять дошкільника здебільшого мимовільна, тобто найчастіше він не ставить перед собою свідомої мети щось запам'ятати. Запам'ятовування і пригадування відбуваються у діяльності і залежать від її характеру. Як стверджують психологи, джерелом пам'яті дитини є інтерес.

Вона легко і надовго запам'ятовує те, що її цікавить, приваблює своєю яскравістю, незвичністю, динамізмом, з чим вона активно діяла (гралася, конструювала, перекладала тощо). Істотну роль при цьому відіграє слово: називання предметів сприяє кращому їх запам'ятовуванню. Залежить розвиток пам'яті і від характеру мовної діяльності, яка вимагає запам'ятовування словесного матеріалу, а також ігрової діяльності.

необхідною умовою мимовільного запам'ятовування є дійове ставлення до матеріалу. Це підтвердив експеримент з дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку, яким було запропоновано класифікувати зображені на 15-ти картинках предмети. На них також були написані числа. У цьому досліді діти добре запам'ятовували предмети, а числа їх пам'ять не фіксувала. У другому досліді необхідно було розкласти ті самі картинки у порядку зображених на них чисел. Цього разу діти запам'ятовували числа, а не предмети. Предмети і числа вони добре запам'ятовували лише під час виконання якихось дій з ними. Експеримент довів, що мимовільне запам'ятовування під час змістовної для дитини діяльності завжди продуктивніше, ніж довільне. Наприклад, під час класифікації картинок за змістом зображених на них предметів діти запам'ятовували їх краще, ніж у досліді, у якому їм потрібно було запам'ятати картинки, розклавши для цього їх на групи.

Продуктивність мимовільного запам'ятовування підвищується, якщо запропоноване дитині завдання передбачає активне орієнтування у матеріалі, виконання мислительних операцій (придумування слів, установлення конкретних зв'язків тощо).

У молодшому дошкільному віці єдиною формою роботи пам'яті є мимовільне запам'ятовування і відтворення. Дитина запам'ятовує те, на що звертає увагу у діяльності, що цікавить і справляє враження. Вона ще не може поставити перед собою мету запам'ятати що-небудь, не застосовує для цього спеціальних прийомів.

45. шляхи і засоби розвитку довільної пам'яті дошкільників .Поряд з пануванням мимовільної пам'яті у її розвитку настає принциповий момент - в кінці молодшого дошкільного віку в дитини виникають елементи довільності. Довільна пам'ять, по-перше, підпорядкована спеціальній мнемічній меті - запам'ятати, а по-друге, є регульованою. Виникнення довільної пам'яті відбувається у грі, а психологічними умовами її є формування самосвідомості дитини, її цілеспрямованості, самостійності, організованості, засвоєння навичок саморегуляції на основі словесних самоінструкцій. Перші мнемічні задачі ставить дорослий, коли просить дитину пригадати назву певного предмета, скоромовку, віршик; переказати почуту казку. Отримуючи схвалення, дитина радіє, поступово сама ставить перед собою задачу запам'ятати щось, щоб потім пригадати і викликати схвалення дорослого.

Виконуючи такі задачі, дитина засвоює найпростіші мнемічні прийоми та засоби (повторення, переказ). Під впливом вказівок дорослого дитина виправляє помилки у тому, що пригадала, в неї виникає прагнення пригадати правильно.

Вперше здатність виправляти помилки при відтворенні матеріалу проявляється у чотири роки. Згодом виникає прагнення цих помилок не припускатись, а для цього дитина налаштовується запам'ятати правильно і точно, тобто вона починає розуміти зв'язок між моментами запам'ятовування та відтворення. Завдяки поширенню механізмів регуляції пам'яті на всі її процеси, особливо на момент запам'ятовування та відтворення, відбувається різке зниження неточностей при пригадуванні. Зростає глибина контролю за пригадуванням: у чотири роки дитина відстежує правильність послідовності основних складових частин матеріалу, а у старшого дошкільника контроль поширюється і на зміст у межах цих частин. - елементи довільності пам'яті проявляються як здатність дитини до постановки мнемічних задач та до самоконтролю під час запам'ятовування і пригадування;

- за умови відповідної педагогічної роботи дитина до кінця дошкільного віку оволодіває смисловими прийомами запам'ятовування.

Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 512; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!