Друкарство: Іван Федоров та його нащадки в Україні.
Слов ’ янська культура на передодні утворення Киівськоі Русі
Прасловянська спільнота з’являється у другому тисячолітті до н.е. З’являються послідовні писемні відомості про племена під назвою венедів, антів і склавинів. Про них відомо, що вони вели осілий спосіб життя, мали високий рівень хліборобства, ремесл. На територ Укр. Праслов’янські культури пов’язують з Зарубнецькою і Черняхівською культурами. В цей період слов’ян згадують під назвою венедів. Археологами було знайдено невелику кількість металевих виробів, що свідчать про високий рівень металургії. В др. Столітті нашої ери Зарубнецьку культуру наслідує Черняхівська. Черняхівці жили біля Дніпра, Дністра, в північних районах України. Іх сусідами на півдні були нащадки скіфів, сарматів, готів, гунів. В цей період слов’яни називаються антами. В цей час слов’яни перейшли до плужного землеробства, розвилась обробка каменю та кістки(було знайдено антропоморфні зображення Богів). Дуже високого рівня досягла обробка скла. Ідеологічні уявлення пов’язані з анімізмом там магією. У6-9 ст слов’яни виступають під назвою склавини. Закінчується розселення слов’ян по Эвропі. Вцей період завершується диференціація слов’ян на східних і західних. У 6 ст утворюються перші городища.
Ідеологічні уявлення слов’ян: за свідоцтвом Пропорія. Патеон Богів очолював Бог блискавки Перун, також згадувались Хорс-Бог Сонця, Сварог-Бог вогнища, Дажбог-Бог добробуту, Волос – Бог скотарства, Стрибог – Бог вітру.За свідоцтвом джерел слов’яни не мали особливоі верстви жреців, та так звані ідольські храми, де здійснювались масові молитви. Поряд із язичництвом велику роль відігравав анімізм( здійсн молитву у гаях. Річках, віра в мавок, лешаків).В сер ХІХ ст. було знайдено статую поганського ідолу(Збручського). Кам’яна, антропоморфне, чотиригранне зображення, яке закінчується зображенням людської голови, а стовбур поділяється на 3 зони: Зона Богів, людей, духів. Щодо поховань, то розповсюджене було спалювання і покладання попелу у глечик, пізніше- трупо положення
|
|
|
Х того періоду найбільш вивчені прикладне мистецтво, представлене різьбленням по кістці, можливо, що було поширене музичне мистецтво. Під впливом східних народів були поширені Тангоподібні знаки, пов’язані із солярними символами. Зустрічалися на прикрасах.
15 Початок письменства на Русі.
Велике значення для розвитку культури на К.Р мало розвиток писемності. Традеційне складання абетки пов’язано з іменами Кирила і Мефодія. Проте існують і інші версіі. Ми знаємо, що на територ У було розповсюджено 2 абетки – кирилиця і глаголиця. Кирилиця склад з грецьких літер с доповненням слов’янських. Глаголиця клад з спеціально створених знаків не запозичених з іншого алфавіту. Вона була дуже складною і не мала широкого поширення серед населення К.Р. Вчені вважають, що саме глаголицю створили Кирило і Мефодій. Кирилиця за письмовими данними розповсюджується з ХIII. Склад з 43літер, 19 з них були грецькими. За відомостями монаха Чорноризма Храбра, слов’яни користувались кирилицею, яка склад з 38 знаків. Перші пам’ятки: берестяні грамоти. Під Полтавою було знайдено меч на якому уло написано «Коваль – людота». На софійському соборі було знайдено графіті, на якому було зображено азбуку, яка складалась з 24 грецьких літер і 4ьох слов’янських. В ХІ ст. з’являються бібліотеки при Софійському соборі та Києвсько – печерській лаврі. За підрахунками вчених книжкой фонд складав 130-140 книг.
|
|
|
16. Літературні жанри у період Київської Русі.
Появу літератури зумовила усна народна творчість (поховальні пісні, русальні, колядки). Найцікавішою формою народної творчості були билини. Ми знаємо такі билини. Як билини новгородські, в яких головним героям був Микула Селянинович.
Історична літ-ра: Лытописи. Першим був Аскольдов літопис ІХ ст. Його тексти у подальшому потрапляли до інших літописів, як складова частина. Найвідоміший літопис Нестора Літопісця «Повість минулих літ», Також відомий «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона. Цей твір складається з 3 частин і включає в себе вселенську християнську історію, в ньому обґрунтовується рівність усіх народів перед Богом, опис діяння Володимира Великого і заперечення походження князів КР від варягів. Також відомий твір «Ходження Даніїла». Описується паломничество ігумена до палестини.
|
|
|
Юридична Літ-ра: «Правда Ярослава», яка потім доповнена правдою Ярославичів і була зведена у збірку «Руська правда»
Також відомий з того часу такий вид літератури, як агіографія, це описання життя святих. Таким прикладом є Києво-печерський патерик».
Повчальна література: збірник Святослава, була розповсюджена дидактична література. Також відомий є твір «Повчання Володимира Мономаха Мономаха»
До художньоі літератури відносяться «Слово о полку Ігореві» «Мстиславове Євагіліє».
Прикладна література «Християнська топографія» Збірка «Бджола»
17. Архітектура та мистецтво періоду Київської Русі. Русь довгі роки була країною дерев'яною, і її архітектура, поганські молитовні, фортеці, тереми, хати будувалися з дерева. Якщо дерев'яна архітектура восходить в основному до Русі поганського, то архітектура кам'яна пов'язана з Руссю вже християнською. На жаль, древні дерев'яні будівлі не збереглися до наших днів, але архітектурний стиль народу дійшов до нас у пізніших дерев'яних спорудах, у древніх описах і малюнках. Для руської дерев'яної архітектури була характерна багатоярусність будівель, увенчивание їхніми башточками і теремами, наявність різного роду прибудов - клітей, переходів, сіней. Вигадливе художнє різьблення по дереву була традиційною прикрасою руських дерев'яних будівель. Перша кам'яна будівля на Русі з'явилася наприкінці X в. - знаменита Десятинна церква в Києві, споруджена за вказівкою князя Володимира. На жаль, вона не збереглася. Зато донині стоїть знаменита київська Софія, зведена декількома десятиліттями пізніше. Світ Візантії, світ християнства, країн Кавказу привнесли на Русь новий будівельний досвід і традиції: Русь сприйняло спорудження своїх церков по образу хрестово-купольного храму греків, квадрат. Але грецькі майстри, що прибули на Русь, починаючи із часу Володимира, працюючі з руськими умільцями поєднали грецький стиль і словянський, якщо перші руські храми, у тому числі Десятинна церква, наприкінці X в. були вибудовані грецькими майстрами в суворій відповідності з візантійськими традиціями, то Софійський собор у Києві відбив сполучення слов'янських і візантійських традицій: на основу хрестово-купольного храму були поставлені тринадцять веселих глав нового храму. Ця східчаста піраміда Софійського собору воскресила стиль руського дерев'яного зодчества. У XI в. виросли Софійські собори в інших важливих центрах Русі - Новгороді, Полоцьку, і кожний із них претендував на свій, незалежний від Києва престиж, як і Чернігів, де був споруджений монументальний Спасо-Преображенский собор. По всієї Русі були побудовані монументальні багатокупольні храми з товстим і стінами, маленькими віконцями, свідчення мощі і краси. Одночасно будувалися храми в Новгороді і Смоленську, Чернігові і Галичі. закладалися нової фортеці, споруджувалися кам'яні палаци, палати багатих людей. Характерною рисою руської архітектури тих десятиліть стало різьблення по каменю, що прикрашає споруди .Інший рисою, що ріднить усю руську архітектуру тієї доби, стало органічне сполучення архітектурних споруд із природним ландшафтом.
|
|
|
Староруське мистецтво - живопис, скульптура, музика - із прийняттям християнства також пережило суттєві зміни. Поганська Русь знала всі ці види мистецтва, але в чисто поганському, народному виразі. Древні різьбяри по дереву, каменерізи створювали дерев'яні і кам'яні скульптури поганських богів, духів, живописці розмальовували стіни поганських капищ, робили ескізи магічних масок, що потім виготовлялися ремісниками; музиканти, граючи на струнних і духових дерев'яних інструментах, звеселяли племінних вождів, розважали простий народ.
Христианская церква внесла в ці види мистецтва цілком інший зміст. Церковне мистецтво підпорядковане вищої цілі - оспівати християнського Бога, подвиги апостолів, святих, діячів церкви. Якщо в поганському мистецтві «плоть» тріумфувала над «духом» і затверджувалося все земне, що уособлює природу, то церковне мистецтво оспівувало перемогу «духу» над плоттю. У візантійському мистецтві, що рахувалося в ті часи самим зробленим у світі, це знайшло вираження в тому, що там і живопис, і музика, і мистецтво ліплення створювалися в основному по церковних канонах, де відсікало усе, що суперечило вищим християнським принципам. Аскетизм і строгість у живописі (іконопис, мозаїка, фреска), піднесеність, «божественність» грецьких церковних молитов і песнопений, сам храм, що стає місцем молитовного спілкування людей, - усе це було властиво візантійському мистецтву. Вже в XI в. сувора аскетична манера візантійського іконопису перетворювалась під пензлем руських художників у портрети, близькі до натури, хоча руські ікони і несли в собі всі риси умовного іконописного образу. У цей час прославився печерський чернець-маляр Алимпий. Пізніше укладалася новгородська школа живопису. Її характерними рисами стали ясність ідеї, реальність зображення, доступність. Від XII в. до нас дійшли чудові утвори новгородських живописців: ікона «Ангел Златые власы», де при усій візантійській умовності образ Ангела відчувається трепетна і гарна людська душа. Або ікона «Спас Нерукотворный». Складовою частиною мистецтва Русі було музичне, співоче мистецтво. У «Слові о полку Игореві» згадується легендарний сказитель-співак Боян, що «напускав» свої пальці на живі струни і вони «самі князям славу рокотали». На фресках Софійського собору ми бачимо зображення музикантів, що грають на дерев'яних духових і струминних інструментах - лютні і гуслях. З літописних повідомлень відомий талановитий співак Митус у Галичі. У деяких церковних творах, спрямованих проти слов'янського поганського мистецтва, згадуються вуличні блазні, співаки, танцюристи; існував і народний ляльковий театр. Відомо, що при дворі князя Володимира, при дворах інших видних руських владарів під час бенкетів присутніх розважали співаки, розповідачі казок, виконавці на струнних інструментах.
І, звичайно, важливим елементом усієї староруської культури був фольклор - пісні, сказання, билини, прислів'я, приказки, афоризми. Цілий світ руського життя відкривається в билинах. Їхній основний герой - це богатир, захисник народу. Богатирі володіли величезною фізичною силою. Так, про улюбленого руського богатиря Іллю Муромця говорилося: «Куди не махне, отут і вулиці лежать, куди відверне - із провулками».
Друкарство: Іван Федоров та його нащадки в Україні.
Заснування перших друкарень у Львові і Острозі припадає на час піднесення суспільно-політичного руху. Водночас це була доба, коли і освіченому духовенству, і причетним до освіти мирянам стала зрозумілою потреба забезпечити всі храми церковно-літургічними книгами і добитися такої уніфікації тексту цих книг, якої не можна було досягти рукописним способом. Потрібна була саме друкована книга. Необхідною вона стала в цей час і для шкіл, і для полеміки з тими, хто заперечував політичні, релігійні та культурні права українців і білорусів.
Для виникнення друкарства саме у Львові щасливою обставиною стало те, що тут поєдналися інтереси й плани, з одного боку, львівських українських міщан, а з іншого — мандрівного друкаря Івана Федорова, який перед тим працював у Москві й білоруському містечку Заблудові. І якщо в Москві Іван Федоров був на службі в державній друкарні, а у Заблудові — в друкарні Г. О. Ходкевича, то тепер він вирішив відкрити власне підприємство, стати не лише друкарем, а й видавцем. Задумавши заснувати власну друкарню, Іван Федоров, якого в Україні називали Федоровичем, не випадково обрав Львів, велике торговельно-промислове і культурне місто.
У лютому 1573 р. львівська друкарня почала працювати, а через рік закінчила друкування Діянь і послань апостольських — книги, яку скорочено називали Апостолом. Перевидаючи Апостол, раніше надрукований у Москві, Іван Федоров наблизив правопис до загальноприйнятого в Україні, істотно доповнив вступну частину, збагатив орнаментику. А головне, що наприкінці книги він замість офіційної за стилем післямови включив "Повість откуда начася і како совершися друкарня сія". Того ж 1574 р. Іван Федоров надрукував перший у Східній Європі друкований підручник — Буквар. Для його укладання використано відомі раніше рукописні посібники для вивчення грамоти, граматичні статті з рукописних збірників різного походження, в тому числі й білорусько-українських.
Острог став також першим в Україні центром видання тогочасної публіцистики, яку пізніші дослідники назвали "полемічною літературою". Було видано, зокрема, "Ключ царства небесного" Герасима Смотрицького (1587), упорядкований Василем Суразьким-Малюшицьким збірник "О єдиной істінной православной віре" (1588), твір Клірика Острозького.
Незрівнянно довговічнішими виявилися дві інші найбільші українські друкарні — Львівського братства і Києво-Печерської лаври. Перша діяла як братська з 1591 до 1788 рр., після чого перейшла до Ставропігійського інституту; її безпосереднім продовжувачем стала навчальна майстерня поліграфічної школи на Руській вулиці. Заснована в 1616 p., Київська лаврська друкарня працювала три сторіччя. Після закриття Києво-Печерської лаври її приміщення і обладнання до 1941 р. використовувалося друкарнею Академії наук України; нині в її будинку Музей книги і друкарства України. Крім друкарень кириличного шрифту, в Україні почали засновувати і латинсько-польські: першою була діюча в 1592 — 1602 р. невелика друкарня у Львові, що змінила кількох власників, в 1608 — 1611 рр. працювала друкарня магната-кальвініста Яна Потоцького в Панівцях на Поділлі, в 1611 — 1617 рр. — друкарня Яна Щасного Гербурта в його містечку Добромилі. За ініціативою Гербурта.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 203; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!