Матеріалістичне розуміння історії.
5. Главные постулаты материалистического понимания истории, несмотря на внешнюю четкость и кажущуюся очевидность ряда формулировок, в значительной мере метафоричны, многозначны и тавтологичны. Даже такие базовые понятия, как “материальное” и “бытие”, чрезвычайно многозначны и туманны. Рассмотрим, например, некоторые из значений слова “материальное” у Маркса.
1) Материальное как экономическое. Это словоупотребление относится главным образом к производству средств жизнеобеспечения. Иногда Маркс ставит рядом два слова: “материальное экономическое”, так что второе служит как бы уточняющим по отношению к первому. Из такой трактовки “материального” вполне естественным образом вырос “экономический детерминизм”, который марксисты часто упрекали в вульгаризации исторического материализма.
2) Материальное как природное. В данном случае это понятие включает в себя природные факторы: биологические, геологические, орогидрографические, климатические и т. п. Здесь материалистическое объяснение сливается с натуралистическим; последнее отстаивали многие социологи натуралистических направлений, весьма далекие от исторического материализма.
3) Материальное как реальное. В этом значении слово близко контовскому термину “позитивное” как реальное в противоположность химерическому (см. лекцию 3). При таком словоупотреблении материалистические объяснения не отличаются от позитивистских объяснений Конта или Спенсера.
|
|
|
Вместе с тем материалистическое понимание истории заключало в себе важнейшее для социальной науки положение о том, что общества и группы нельзя объяснять теми представлениями, которые они сами о себе создают, что за разного рода идеологиями необходимо стремиться обнаруживать глубинные основания социальной реальности. Сведйние этой реальности к экономической подсистеме было безусловно ошибочным. Но включение этой подсистемы в социальную систему, анализ ее взаимосвязей с другими подсистемами общества были несомненно плодотворны. В ряде своих работ Маркс исследовал не одностороннее воздействие базиса на надстройку, а взаимодействие экономических и неэкономических институтов и взаимодействие последних между собой. Тем не менее, экономика, а также политика всегда представлялись ему более “реальными” (“материальными”) сущностями, чем, например, мораль, право или религия.
Категоричний імператив І. Канта
6. Він багато пише про людину як частину природи, про людину як кінцеву мету пізнання, а не як засіб для будь-яких цілей, тобто визнає самоцінність людини. Кант ставив питання про співвідношення понять «людина» і «особистість». Відомий Кант і як творець вчення про надісторичну, незалежну від умов життя, загальну для всіх людей мораль. Він створив учення про так званий категоричний імператив (закон, повеління), що існує в свідомості людей як Вічний ідеал поведінки. Наявність такого імперативу надає людині свободу і разом з тим в сукупності створює всезагальний моральний закон для суспільства.Так, що стосується проблеми необхідного та вільного в діяльності людей, то він вважав, що дана суперечність — уявна: людина діє необхідно в одному відношенні, вільно — в іншому. Людина діє з необхідністю, оскільки вона з своїми думками, чуттями розміщується серед інших явищ природи і в цьому відношенні підкоряється необхідності світу явищ. Разом з цим людина є моральною істотою. Як моральна істота, вона належить до світу духовного. І в цій якості людина — вільна. Моральний закон, який дається лише розумові, це "категоричний імператив", закон, який потребує, щоб кожний індивід діяв так, щоб правило його індивідуального життя, поведінки ставало правилом поведінки кожного.У разі, коли дії збігаються з моральним законом, здійснюються людиною на підставі власної схильності, їх не можна назвати моральними. Дія людини буде моральною тільки в тому випадку, коли індивід здійснює її з поваги до морального закону. Етика не повинна будуватися з розрахунку на емпіричне щастя. Суперечність між моральною поведінкою людини і результатом цієї поведінки в емпіричному житті не знімається нашою моральною свідомістю. Не знаходячи справедливого стану речей у світі явищ, моральна свідомість діє у світі уявному. Існування таких понять, як "свобода", "безсмертя", "Бог", пояснюється вірою в уявний світ, даний тільки думкам, але неосяжний для думок (трансцендентний світ). Трансцендентність уявного світу буде існувати завжди, бо людина не здатна своїм розумом вийти за межі антиномічності загальних і необхідних понять.
|
|
|
|
|
|
Функції філософії
учебники по философии упоминают такие группы функций философии (Алексеев П.В., Панин А.В., Философия, М., 1998) как мировоззренческие (1) и методологические (2). В рамках первой также выделяются гуманистическая (3), социально-аксиологическая (4) и культурно-воспитательная (5). Другие авторы не группируют функции, а перечисляют их через запятую. Мировоззренческая, методологическая, гуманистическая и аксиологическая остаются, культурно-воспитательная увязывается с классово-идеологической (5) и добавляется критическая (6), интегративная (философия как синтез знания) и интерпретационная[22]. В современных пособиях по философии подтверждается мировоззренческая, критическая, гуманистическая и аксиологическая функция, однако методологическая может увязываться с гносеологической, культурно-воспитательная - с просветительской (5) и социальной функцией. Также иногда добавляется прогностическая (7) функція
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 298; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!