Методика розслідування злоч у сфері службової діяльн
За Кримінальним кодексом України до злочинів у сфері службової діяльності відносяться: зловживання владою або службовим становищем (ст. 364), перевищення влади чи службових повноважень (ст. 365), службова недбалість (ст. 367), службове підроблення (ст. 366), одержання хабара (ст. 368), давання хабара (ст. 369), провокація хабара (ст. 370).
Службові злочини суттєво відрізняються за об'єктивними характеристиками, причинними зв'язками, формами вини, метою, мотивами, наслідками. їх можна класифікувати на групи: службові зловживання і перевищення влади; службова недбалість; хабарництво.
Під час розслідування будь-якого службового злочину необхідно враховувати ряд загальних положень:
Перш за все вирішується питання про належність даної особи до категорії службових.
Службовими визнаються особи, які постійно або тимчасово виконують функції представників влади, а також займають постійно чи тимчасово в державних чи громадських підприємствах, установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням (ст. 364 КК України).
Визначені незаконні дії службової особи можуть розцінюватися як зловживання службовим становищем, а такі самі дії, вчинені приватною особою, - лише самоуправство. Єдиний злочин із числа службових - давання хабара - може бути вчинено не службовою особою.
|
|
Під час розслідування будь-якого службового злочину необхідно на підставі спеціальних інструкцій, положень, наказів вивчити коло службових обов'язків, повноважень і компетенції особи, характер підлеглості, звітності, особливості контролю, а також умови діяльності підприємства, установи чи організації, де виник службовий злочин.
У ході вирішення питання про відповідальність певної особи факти повинні бути конкретними, а її діяльність показана в точній відповідності з колом її обов'язків та повноважень і офіційно зафіксованих формальних та виробничих підстав.
Однією з умов розслідування кожного службового злочину є встановлення характеру протиправної дії службової особи, що спричинила шкоду державним чи громадським інтересам, або правам і інтересам громадян, що охороняються законом. Не всі протиправні дії можна кваліфікувати як злочинні. В залежності від обставин вони можуть бути розцінені як службовий проступок і підлягають лише дисциплінарній відповідальності із-за відсутності події злочину.
Обов'язковим є встановлення провини службової особи. Повинен бути також встановленний причинний зв'язок між діями службової особи і наслідками, що наступили. В ході їх вивчення виникає чітка картина ролі особи в тому чи іншому процесі, взаємозв'язок її дій, результатів і характеру, причинної необхідності наслідків.
|
|
Кожний службовий злочин породжує певні наслідки, що проявляються в спричиненні шкоди. Тому встановлення характеру і розміру спричиненої шкоди є складовою частиною предмета доказування і важливим елементом методики розслідування службових злочинів.
Загальним під час розслідування службових злочинів є також те, що вони часто бувають пов'язані з іншими злочинами (наприклад, зловживання службовим становищем і хабарництво тісно переплітаються з розкраданням державного чи громадського майна) або слугують засобом скоєння інших злочинів (наприклад, зловживання є однією із форм розкрадання, а службове підроблення може бути способом приховування іншого злочину).
Кримін характерист
Криміналістичну характеристику службових злочинів складають відомості про:
спосіб скоєння та приховання злочину і типові наслідки;
систему загальних і спеціальних вихідних даних, що слугують початковою підставою розслідування;
найбільш вірогідні і типові при певних обставинах особистості злочинців;
|
|
мотиви і мету злочину, а також деякі обставини вчинення злочину (час, місце, обстановка, послідовність дій, наявність слідів, їх види тощо).
Для умисних злочинів спосіб їх скоєння є основним елементом криміналістичної характеристики. Як правило, він завчасно ретельно планується і готується. Особливості способів службових злочинів полягають у тому, що вони застосовуються не як одиночні дії, а найчастіше у вигляді продуманої системи злочинної діяльності, яка здійснюється протягом тривалого періоду. Для службових злочинів (за винятком службової недбалості) характерною є загальна особливість - основою їх способу є навмисне виконання (або невиконання) певних службових дій у вигляді розпоряджень, наказів, доручень, дозволів, заборон, що заподіяли фізичну, матеріальну або моральну шкоду.
Способи скоєння службових підроблень - це внесення заздалегідь неправильних відомостей в документи, що характеризують діяльність установ, підприємств, організацій чи службової особи; внесення певних змін в документи.
Хабарництво крім виконання певних розпорядчих дій в указаних формах також може бути реалізовано у виді підроблення. Хабарник може одержати «нагороду» не лише у вигляді грошових сум, переданих прямо або через посередників, а й у вигляді «займу», карточного програшу, подарунків, іноді навіть юридично оформлених (автомобіль, будинок тощо). Хабар може бути одержаний службовою особою за виконані законні дії, що значно ускладнює розкриття цього злочину. З об'єктивної сторони передача хабара характеризується і тим, що цей акт майже завжди здійснюється без свідків.
|
|
Деякою мірою відособлено вирішується питання щодо способу скоєння службової недбалості. Недбалість характеризується наявністю мотивів і певного вольового змісту, який відноситься не до наслідків злочину, а до самих дій суб'єкта. Спосіб скоєння недбалості - це безініціативне, недбале виконання службових обов'язків, ігнорування і некваліфіковане виконання директивних та інструктивних постанов і розпоряджень керівних органів.
Спосіб приховування умисних злочинів, як правило, є елементом всієї злочинної діяльності, що складається з підготовки, здійснення і приховання злочинів, що скоюються за єдиним задумом, зв'язаних між собою в єдину систему. В таких випадках виділяти спосіб приховування злочину як елемент його криміналістичної характеристики недоцільно. Таке становище спостерігається майже в усіх справах про хабарництво і зловживання, де спосіб приховування заздалегідь планується і є справжнім елементом способу скоєння злочину.
Основними способами приховування службових злочинів, що входять в заплановану систему злочинних дій чи тих, що здійснюються самостійно, є:
заздалегідь неправдиве повідомлення про вчинений злочин;
внесення змін в документи;
заплутування обліку і звітності;
заміна чи виготовлення фіктивних документів;
знищення матеріальних слідів шляхом підпалу;
звільнення окремих співробітників.
Типові матеріальні сліди та інші джерела відомостей про службові злочини містяться в документах, що відображають офіційну діяльність персоналу. Із них можна одержати повну картину керівництва підприємством, установою, організацією, вияснити характер організаційно-розпорядчої діяльності, порядок, технологію і на цій основі виявити порушення.
Джерелами відомостей про обставини службових злочинів можуть бути співробітники, знайомі, родичі, клієнти, а також інші свідки.
Типовими обставинами, що сприяють скоєнню службових злочинів є:
порушення принципів підбору кадрів та їх розстановка;
недоліки в організаційно-господарській діяльності підприємств, установ, організацій (безгосподарність, порушення планової дисциплини, неналежний облік і незадовільні умови зберігання і транспортування товарно- матеріальних цінностей тощо);
відсутність контролю за діяльністю службових осіб з боку вищестоящих організацій і контрольно-ревізійних установ;
недоліки в діяльності правоохоронних органів.
Хабарництво: Хабарництво охоплює два взаємозалежних склади злочину: одержання хабара; давання хабара. Оскільки ці діяння є обов'язковими елементами хабарництва, то вони й визначають особливості його кримінального механізму. Для складу злочину не має значення, був одержаний хабар до чи після виконання (чи невиконання) службовою особою певних дій по службі. Діяння вважається закінченим після одержання предмета хабара. Однак для доведення вини необхідне розслідування обставин, пов'язаних із діями (або бездіяльністю) служової особи. Криміналістична характеристика хабарництва містить вказівку на такі типові ситуації вчинення злочину:
хабарництво, пов'язане з вчиненням незаконних дій (бездіяльності) в інтересах давача хабара;
хабарництво, пов'язане вчиненням законних дій у тих самих інтересах;
давання і одержання хабара без посередників;
давання і одержання хабара з посередниками;
одержання хабара за допомогою вимагання чи без нього.
Обставини, що підлягають встановленню. В ході розслідування хабарництва підлягають встановленню такі обставини:
коло учасників злочину: одержувач хабара; давач хабара; посередник давання хабара;
мета давання хабара;
мотиви злочину: в хабарника - користь; у давача хабара і посередника - користь, в тому числі задоволення особистих або громадських інтересів тощо;
предмет хабара, його ознаки, джерела одержання засобів для давання хабара;
обставини і обстановка давання - одержання хабара (час, місце, умови, в яких було вчинено злочин, спосіб вручення хабара, хто був присутній тощо);
наявність чи відсутність вимагання хабара, конкретні обставини, в ході яких вимагався хабар;
чи мало місце заздалегідь обіцяне приховування хабарництва, неповідомлення про хабарництво, а також обставини, що сприяли хабарництву;
законність виконаних службовою особою дій;
обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності винних.
Типові слідчі ситуації і версії на початковому етапі розслідування (Схема 23). Кримінальні справи про хабарництво порушуються за матеріалами органів боротьби з економічною злочинністю, організованою злочинністю і корупцією. Джерелами повідомлень про хабарництво можуть бути заяви громадян, явка з повинною, публікації в засобах масової інформації та результати оперативно-розшукових заходів правоохоронних органів. Наприклад, надійшли конкретні факти про те, що певною службовою особою одержано хабара. В таких випадках порушується кримінальна справа і складається план розслідування. В числі початкових слідчих дій передбачаються: допит свідка, виїмка та огляд документів, обшук у співучасників, огляд предметів хабара; проведення очних ставок; призначення криміналістичної, товарознавчої, судово-бухгалтерської та інших експертиз.
В ході розслідування в справі про хабарництво висуваються і проводяться такі версії:
хабар дійсно мав місце при обставинах, викладених в матеріалах, що стали підставою для порушення кримінальної справи;
хабар мав місце, але переданий несправжній службовій особі;
грошові кошти передані службовій особі правомірно (повернення боргу), заява про хабар - добросовісна помилка;
службовій особі хабар не давався, має місце обмова, наприклад під час відмови виконати незаконну вимогу;
службова особа правомірно виконала в інтересах іншої особи певні службові дії і не одержала хабара.
Виходячи із версій, планується послідовність проведення слідчих дій, строки їх проведення, визначаються виконавці.
Затримання з хабарем - дієвий засіб викривання хабарників. Як правило, воно проводиться за всебічно перевіреною заявою особи про вимагання хабара. Для викривання хабарників може використовуватися судово-оперативна фотографія, кіно- і відеозйомка та оперативно-розшукові заходи.
Зловживання: злочини, що розглядаються, різноманітні за формою і змістом. У практиці найчастіше зустрічаються: обман контролюючих органів, порушення фінансової дисципліни, неналежне зберігання державної власності, порушення правил торгівлі тощо. Зловживання в більшості випадків учиняється одним із таких способів:
вчинення дій у межах своїх службових повноважень, але таких, що не викликаються службовою необхідністю (наприклад, видання наказу щодо позбавлення премії тощо);
вчинення дій, які перевищують права службової особи (будівництво особистої дачі за рахунок коштів підприємства);
бездіяльність. До початкових слідчих дій відносяться: виїмка й огляд документів, огляд місця події, допит свідків і підозрюваних, а іноді й обшук у службової особи за місцем її мешкання чи роботи.
У випадках, коли для вивчення обставин зловживань необхідні спеціальні знання, призначаються експертизи: технічна - з метою визначення причин аварії, придатності обладнання для експлуатації тощо; товарознавча - для визначення якості, сортності, правильності зберігання і транспортування промислових і продовольчих товарів; судово-бухгалтерська, судово-економічна - для встановлення правильності використання фондів підприємства тощо.
Ефективним засобом викривання зловживань владою чи службовим становищем є показання свідків.
Недбалість: Недбалість - діяння не умисне. Цим в основному воно відрізняється від інших службових злочинів. Спосіб скоєння даного злочину виражається в бездіяльності службової особи на службі або неналежному виконанні службових обов'язків, у злочинно-недбалому відношенні до зберігання майна, що викликало його псування чи розкрадання. Найбільш розповсюдженим видом шкоди, спричиненої недбалістю, є недостача грошових коштів або товарно-матеріальних цінностей тощо.
Під час розслідування недбалості, крім загальних обставин розслідування службових злочинів, необхідно додатково встановити:
чи належать до службових обов'язків дії, невиконання яких призвело до службової недбалості;
у чому виражається факт службової недбалості;
підстави та обставини призначення на цю посаду даної особи;
чи могла службова особа передбачити настання певних наслідків у результаті невиконання або неналежного виконання своїх службових обов'язків;
освіту, кваліфікацію і професійний досвід обвинуваченого;
кому конкретно заподіяний істотний збиток;
види майна і характер заподіяних збитків;
умови зберігання сировини і готової продукції, товарів;
норми природного убутку сировини і готової продукції;
у чому виражається істотна шкода, заподіяна недбалістю;
чи мав можливість обвинувачений вжити необхідних заходів щодо усунення шкоди. Недбалість характеризується такими ознаками, як недбале ведення обліку, приймання та відпускання товарно-матеріальних цінностей без зважування, допуск до матеріальних цінностей сторонніх осіб, недотримання умов зберігання і транспортування вантажів, невиконання правил будівельних робіт тощо.
У ході розслідування злочинів висуваються версії щодо розміру і характеру збитків, причин, що призвели до таких наслідків, ролі окремих службових осіб у вчиненні злочину. Перевіряються також версії про те, чи не була використана ситуація, що виникла внаслідок допущеної службової недбалості, для вчинення іншого злочину або його приховування.
На початковому етапі розслідування проводиться огляд місця події, а також огляд документів, зразків продукції, сировини, матеріалів, освідування потерпілих. Подальший хід розслідування повинен бути спрямований на вияснення кола функціональних обов'язків службової особи, встановлення змісту допущеного порушення. Для цього слідчий допитує свідків, підозрюваного, вивчає правила, інструкції та інші нормативні документи. Якщо службова особа пояснює допущену нею недбалість відсутністю досвіду або посилається на службову необхідність чи необережність поведінки самих потерпілих, необхідно уточнити і ретельно перевірити її повідомлення на допиті вищестоящих службових осіб та інших свідків, ознайомитися з особливостями роботи організації, де допущена недбалість, одержати консультації в спеціалістів, призначити з урахуванням характеру наслідків недбалості проведення судових експертиз (технічної, медичної, ветеринарної, бухгалтерської тощо).
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 146; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!