Кваліфікація невдалої співучасті.
Поняття та кваліфікація закінченого злочину Закінчений злочин наявний, коли діяння містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК (ч. 1 ст. 13 КК України). У закінченому злочині існує єдність об'єктивної та суб'єктивної сторін. При цьому винний повною мірою реалізував умисел, завершив злочин, виконав усі діяння (дії чи бездіяльність), які складають об'єктивну сторону складу злочину, спричинив чи поставив під загрозу спричинення шкоди об'єктові. Закінчені злочини сформульовано в диспозиціях заборонювальних норм Особливої частини КК. За моментом закінчення злочини поділяються на три основні види: злочини з матеріальним складом; злочини з формальним складом; злочини з усіченим складом. Момент закінчення злочину диференційований залежно від того, як описана об'єктивна сторона посягання в диспозиції кримінально-правової норми: • коли в диспозиції вказані суспільно небезпечні наслідки посягання (так званий, злочин з матеріальним складом), то злочин визнається закінченим з моменту настання таких наслідків. • коли в диспозиції вказані лише суспільно небезпечні діяння, а наслідки посягання не названі (перебувають поза межами цього складу злочину - йдеться про так, званий, злочин зформальнимскладом), то злочин визнається закінченим з моменту виконання діяння. • коли в диспозиції вказано діяння, що лише є готуванням чи замахом на злочин, (так званий, злочинзусіченимскладом), то злочин визнається закінченим з моменту початку виконання відповідного діяння. Особливість такого злочину полягає в тому, що момент закінчення злочину переноситься законодавцем на більш ранню стадію, тобто на стадію готування до злочину чи замаху на злочин. Створення усічених складів дає можливість запобігти пом'якшенню покарання за вчинене готування чи замах на злочин і розглядати стадію готування або замаху на злочин як закінчений злочин. Деякі особливості притаманні моментові закінчення злочинів, які тривають, і продовжуваних. У злочинах, які тривають, склад закінченого злочину наявний з моменту вчинення злочинної дії чи акту злочинної бездіяльності та неперервно триває на стадії закінченого злочину до настання подій, що припиняють це діяння, цей злочинний стан винного. Продовжуваний злочин є закінченим з моменту вчинення останнього злочинного діяння. Загалом названі правові явища відрізняються: • за об'єктивною стороною; • за мірою реалізації умислу; • за ступенем суспільної небезпечності. Закінчений злочин, на відміну від попередньої злочинної діяльності, характеризується наявністю всіх ознак складу злочину, описаних у статті Особливої частини КК.
|
|
|
Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин.
|
|
|
Кримінальна відповідальність за готування до злочину та замах на злочин настає за статтями 14 або 15 КК і за тією статтею Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за закінчений злочин.
Поняттям злочину охоплюються не лише закінчений злочин, але й готування до нього та замах на нього як суспільно небезпечні винні діяння. Не є злочином і замах, який не містить суспільної небезпечності (наприклад, замах на знищення чи пошкодження майна, що не становить цінності, якщо винний це усвідомлює).
Підставою відповідальності за готування до злочину та за замах на злочин може бути лише встановлення в діянні особи складу злочину. При готуванні до злочину та замаху на злочин є склад незакінченого злочину, відповідно – склад готування до злочину чи склад замаху на злочин.
Теорія кримінального права виробила такі правила кваліфікації попередньої злочинної діяльності:
1) для кваліфікації скоєного як готування до злочину чи замаху на злочин слід встановити наявність усіх ознак складу відповідного закінченого злочину з врахуванням незавершеності об'єктивної сторони;
|
|
|
2) попередня злочинна діяльність кваліфікується за тією самою статтею Особливої частини, що й відповідний закінчений злочин;
3) формула кваліфікації попередньої злочинної діяльності повинна включати посилання на ч.1 ст.14 чи ч.2 (3) 15 КК й норму Особливої частини КК;
4) якщо особа вчиняє замах на злочин шляхом бездіяльності то при кваліфікації необхідно посилатися на ч.1 ст. 15 КК і статтю Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин, на який особа вчиняє замах. Це пов’язано з тим, що ч.2 і ч.3 ст.15 КК передбачає лише замах у вигляді дії і тому неможлива кваліфікація посиланням на ці частини при злочинній бездіяльності.
Розглянемо детально питання кваліфікації готування до злочину та замаху на злочин.
Кваліфікація невдалої співучасті.
В теорії кримінального права вважається, що невдала співучасть мас місце у тих випадках, коли, незважаючи на дії окремих співучасників, злочин не вчиняється.Тому невдала співучасть мас місце у тих випадках, коли, співучасник виконує свою роль, але виконавець не вчиняє злочину або вчиняє, при цьому не скориставшись допомогою пособника.
Під невдалою співучастю слід розуміти такі ситуації:
|
|
|
1) якщо підмовлюваний не піддався, на вплив підбурювача або добровільно відмовився від вчинення злочину;
2) якщо пособник вчинив дії після добровільної відмови виконавця (про що сам пособник не знав);
У цих випадках співучасті немає, оскільки відсутній зв'язок між діями виконавця (підбурювача) і пособника (виконавця). Має місце лише умисне створення умов для вчинення злочину, що відповідно до ст.14 КК вважається готуванням до злочину.
3) якщо виконавець не зміг скористатися сприянням пособника, зокрема, коли сприяння вчинене після вчинення виконавцем посягання чи виконавець безпосередньо не використав поради, засоби чи знаряддя вчинення злочину надані пособником.
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 251; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!