Типологія і стратегія наукових психологічних досліджень

Типологія наукових психологічних досліджень

І. За цілями (В. В. Нікандров)

ІІ. За цілями (В. М. Дружинін)

ІІІ. За галуззю наукового знання

VІ. За об’єктом

V. За завданням

Стратегії наукових психологічних досліджень

Теоретичне або фактичне питання, яке потребує розв’язання.

- грамотна і кваліфікована постановка проблеми визначається такими умовами:

ü глибокими знаннями у даній галузі наукового знання,

ü орієнтуванням в актуальних розробках у даній галузі (через публікації, спілкування з колегами).

- недостатність наукових знань;

- суперечливість наукових уявлень;

- нерозробленість певного аспекту наукових знань;

- запит на дослідження.

Відповідають загальним функціям науки:

- проблема доведення існування певного психічного явища;

- проблема опису певного психічного явища (психологічні механізми);

- проблема виявлення закономірностей розвитку певного психічного явища;

- проблема пояснення зв’язків певного психічного явища з іншими;

- проблема прогнозування нових властивостей певного психічного явища.

1. Виявлення дефіциту інформації.

2. Усвідомлення потреби в усуненні цього дефіциту.

3. Опис (вербалізація) проблемної ситуації з використанням природної мови.

4. Формулювання проблеми у наукових категоріях і термінах.

Постановка проблеми обов’язково супроводжується визначенням
об’єкта і предмета дослідження

Об’єкт дослідження

Предмет дослідження

- відображає той фрагмент реального світу, на який спрямовуються дослідницькі дії і зусилля, тобто ту частина наукового знання, з якою стикається дослідник

- відображає певний аспект в межах об’єкта та специфіку дослідження

- найчастіше співпадає або дуже близький до теми дослідження (в якій відображено наукову проблему)

- психічне явище, що породжує наукову проблему та обране дослідником для вивчення

- аспект наукової проблеми, досліджуючи який науковець пізнає цілісний об’єкт, виділяючи його певні ознаки

Співвідносяться як наукові категорії

загальне

Види гіпотез

І. За рівнем обґрунтування

ІІ. За способом обґрунтування

ІІІ. За змістом

Плодотворна («гарна») гіпотеза (Поль Фресс)

1) має відповідати таким вимогам:

2) має задовольняти такі принципи:

На основі гіпотези дослідження визначаються його мета і завдання

В процесі дослідження відбувається контакт дослідника з об’єктом, внаслідок чого перший отримує емпіричні дані, тобто сукупність характеристик об’єкта дослідження.

Ж. Годфруа

Дані – це елементи, які підлягають аналізу і можуть бути класифіковані з метою обробки

Збір даних в теоретичному дослідженні

- пошук та відбір вже відомих фактів;

- систематизація відібраних фактів;

- опис під новим кутом зору.

Класифікація даних

І. За науковим обґрунтуванням

- відомості, отримані в результаті наукових пошуків;

- характеризуються:

ü високим ступенем достовірності (доведені, надійні),

ü теоретичною обґрунтованістю,

ü можливістю перевірки,

ü відносною стійкістю (потенційно можливе спростування в результатів наукової критики).

- відомості, отримані в життєвому досвіді та з ненаукових джерел;

- не доведені (вважаються очевидними),

- не мають теоретичного обґрунтування,

- базуються на некритичному засвоєнні.

ІІ. За внеском у перевірку гіпотези та розв’язання проблеми

Дозволяють однозначно прийняти або спростувати гіпотезу.

Вносять вагомий вклад у розв’язання проблеми, але потребують застосувати інші відомості.

Малоінформативні для розв’язання проблеми.

ІІІ. За галуззю і характером джерел інформації (дані різних наук)

- психологічні,

- соціологічні

- педагогічні,

- фізіологічні тощо

ІV. За методами дослідження

- дані спостереження,

- дані опитування,

- експериментальні дані,

- дані тестування тощо

V. За методами у сполученні з джерелами (Р. Кеттел)

Відомості, отримані на основі реєстрації фактів реального життя (life data).

Відомості, отримані на основі опитування, самоописів, самозвітів, суб’єктивних тестів (questionnaire data).

Відомості, отримані за допомогою об’єктивних тестів та фізіологічних обстежень (test data).

VІ. За інформативністю

Процедура збору даних

- має відповідати алгоритму дій, наміченому на етапі планування дослідження;

- має бути відображена у протоколі дослідження (фіксація усій дій та отриманих відомостей) у вигляді знакового, вербального, графічного, аудіо- ,відеозапису тощо);

- має бути конкретизований відповідно до завдань дослідження та обраного науковцем методу.

- сбір даних дозволяє отримати «сирі» дані,

- обробка даних дозволяє отримати результати, тобто певну збалансовану систему як базу для подальшого якісного аналізу, інтерпретації, висновків та практичних рекомендацій.

Параметри

Кількісна обробка
даних

Якісна обробка
даних

Інтерпретація
результатів

Сутність

Маніпуляція
з виміряними
характеристиками об’єкта
(з представленими
у зовнішньому
виявленні властивостями об’єкта)

Отримання результатів у вигляді попереднього визначення сутності об’єкта
через виявлення його
невимірюваних властивостей на базі кількісних даних

Перетворення результатів якісної обробки («вторинних», статистичних даних) в емпіричні знання;
отримання
на їхній базі
теоретичних знань

Спрямованість

На формальне
(зовнішнє)
вивчення об’єкта

На змістовне
(внутрішнє)
вивчення об’єкта

На розкриття
сутності об’єкта.

Домінуюча складова
пізнання

Аналітична

Синтетична
(превалює компонент поєднання)

Синтетична
(превалює компонент узагальнення)

Підсумок

Опис
упорядкованої
сукупності даних
про об’єкт
(«зовнішніх» показників об’єкта)

Попередній
схематичних опис об’єкта як сукупності властивостей
(відображає інтегроване уявлення про множину властивостей об’єкта або про множину об’єктів у формі класифікацій
і типологій)

Виявлення і пояснення
для групи об’єктів
найбільш суттєвих властивостей,
які визначають
їхні якісні характеристики

Методи

Математико-статистичні

Загальнологічні

Загальнологічні,

методи теоретичного дослідження,
методи пояснення

Первинна кількісна обробка

- групування,

- табулювання,

- частоти (абсолютна, відносна),

- діаграма,

- гістограма,

- полігон, крива розподілу.

Три головних питання, на які має відповісти
вторинна кількісна обробка даних

Яке значення є найбільш
характерним для вибірки?

Описова статистика
Міри локалізації
(міри центральної тенденції):

ü середнє арифметичне,

ü медіана,

ü мода.

2.

Чи великий розкид даних
відносно цього характерного значення?
(тобто розгалуженість
даних?)

Індуктивна статистка
Міри мінливості:

ü дисперсія,

ü стандартне відхилення,

ü розкид,

Чи існує зв'язок
між окремими даними
у вибірці,
і які характер та сила
цих зв’язків?

Кореляційна статистика
Міри кореляції (зв’язку):

ü коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона r_xy,

ü коефіцієнт рангової кореляції Спірмена r_S,

ü коефіцієнт конкордації W,

ü коефіцієнт асоціації Ф,

ü коефіцієнт контингеції Юла Q,

ü коефіцієнти зв’язності Чупрова К і Пірсона С.

Методи якісної обробки

Класифікація

- від лат. classic – «розряд», fasere – «робити»;

- розподіл множини об’єктів по групах (класах) залежно від їхніх загальних ознак (як за наявністю узагальнюючої ознаки, так і за її відсутністю);

- результат – сукупність класів (класифікація);

- клас – деяка множина подібних реальних об’єктів;

- види класифікацій:

ü природна – на критерію, що є істотною ознакою для даних об’єктів (види відчуттів за модальністю),

ü штучна – на підставі критерію, що не є істотною ознакою для самих об’єктів, але зручною для упорядкування (види відчуттів за розташуванням рецепторів).

Типологізація

- групування об’єктів за найбільш суттєвими для них системами ознак;

- результат – типологія (сукупність типів);

- тип – ідеальний зразок на який у певній мірі схожі реальні об’єкти;

- два принципових підходи до розуміння та опису типа:

ü тип як середнє (предельно узагальнене) – типовим є об’єкт із властивостями, близькими за своїм вираженням до середнього значення вибірки, тобто можна говорити про типового представника певної групи,

ü тип як крайнє (предельно своєрідне) – типовим є об’єкт з максимально вираженими властивостями, тобто можна говорити про яскравого представника групи із сильним проявом специфічних для групи якостей;

- типології в психології:

1) конституціональні (Е. Кречмер, У. Шелдон),

2) психологічні К. Юнг, К. Леонгард, А. Лічко, Г. Айзенк, Г. Шмішек),

3) соціальні (типи керівництва і лідерства),

4) астропсихологічні;

- специфічні особливості психологічних наукових типів:

ü відсутня метрика (міри вираженості характеристик),

ü усі описи тільки якісні,

ü відсутня ієрархія ознак (відсутні вказівки щодо провідних та підпорядкованих, основних та допоміжних якостей),

ü образ аморфний і суб'єктивний,

ü для описів властива термінологічна неоднозначність (тому реальний об’єкт віднести до певного типу проблематично),

ü т.з. «ореол» (як характеристики типа визнаються не його якості, а їхні наслідки – типи темпераментів як характерні особливості діяльності).

Систематизація

- упорядкування:

ü об’єктів внутрі класів,

ü класів між собою,

ü множини класів з іншими множинами класів;

- тобто структурування елементів внутрі систем різних рівнів – створення багаторівневої класифікації.

Періодизація

- хронологічне упорядкування існування досліджуваного об’єкта (явища);

- полягає у розділенні життєвого циклу об’єкта на суттєві етапи (періоди);

- кожен етап відповідає значущим кількісним та якісним змінам в об’єкті (скачок).

Психологічна
казуїстика

- опис та аналіз як найбільш типових, так і виключних (унікальних) випадків для досліджуваної реальності;

- застосовується у диференціальній психології, у психографії (метод інцидентів), в індивідуальній практиці.

Інтерпретація результатів наукового дослідження передбачає дві процедури:

Пояснення

З'ясування і розкриття сутності об’єкта
(досліджуваного явища).

Пояснення у науці

Розкриття субстрату, з яким об’єкт закономірно пов'язаний.

Розкриття закономірних зв’язків об’єкта з його атрибутами (невід’ємна властивість, що не елімінується).

Звернення до попередніх планів розвитку і становлення об’єкта.

Звернення до наступних планів розвитку і становлення об’єкта.

Встановлення:

1) внутрішньої структури – елементного складу об’єкта і способів сполучення цих елементів в єдине ціле;

2) зовнішньої структури – місця об’єкта у сукупності інших об’єктів.

Типи пояснень (за Ж. Пиаже)

І. Редукціонізм (спрощення)

Пояснення деякої множини психологічних явищ одним причинним принципом, який не змінюється навіть у ході перетворення чи розвитку цих явищ (тобто зведення у психологічних рамках складного до простого).

Пояснення психологічних факторів непсихологічними причинами:

1) фізичні (фізикалістичні) пояснення – зведення психічного до фізичного;

2) фізіологічні пояснення – зведення психічного до фізіологічного (нервова система);

3) соціологічні (психосоціальні пояснення) – пошук причин індивідуальних реакцій та індивідуальної поведінки у сфері соціальних зв’язків (мікро- і макросередовищних).

ІІ. Конструктивізм
(побудова пояснювальних моделей, які доповнюють редукціоністські пояснення)

Встановлення причинних зв’язків між умовами середовища і поведінкою індивіда. При цьому як причини певних форм поведінки розуміються системи (конструкції) законів прижиттєвого формування нових адаптивних форм поведінки.

Встановлення сутності та закономірностей вроджених конструкцій.

Пояснення при:

- абстрагуванні від індивідуального різноманіття форм поведінки,

- зверненні до найбільш загальних проявів явища.

Функції абстрактних моделей:

1) уточнення недостатньо точних дедукцій;

2) виявлення нових зв’язків між загальними фактами чи законами, які раніше не співставлялись;

3) встановлення нових причинних зв’язків, які раніше не співставлялись.

Узагальнення в експериментальній практиці
(відповідно до чотирьох основних пунктів дослідницького процесу)

Перенос результатів дослідження на більш широке коло обставин.

Підведення різних реакцій під одну категорію, що їх поєднує. При цьому необхідно довести, що відмінності у реакціях не істотні, мають часткових характер. Тому можна стверджувати, що ці відмінності не впливають на зв’язки між причиною (ситуацією) та наслідками (реакцією).

Визнання репрезентативності вибірки – відповідність відповідей даного контингенту досліджуваних в даному типі ситуацій більш широкому загалу людей (який скомпонований за такою же провідною ознакою, за якою добирали групу досліджуваних).

Встановлення зв’язку між змінними:

1) описовий зв'язок – нижчий рівень узагальнення;

2) факторний зв'язок – узагальнення широкого спектру зв’язків.

Інтерпретаційні методи (підходи)

- спосіб дослідження і пояснення психічних явищ, який ґрунтується на аналізі їх розвитку як в онтогенетичному, так і у філогенетичному планах:

- потребує встановлення:

1) початкових умов виникнення явищ,

2) головних етапів розвитку,

3) основних тенденцій розвитку.

- виявленні та опис структури психічних явищ;

- характерні риси:

ü поглиблена увага до опису актуального стану об’єктів,

ü з'ясування їхніх позачасових атрибутивних властивостей,

ü концентрація не на ізольованих фактах, а на відношеннях і зв’язках між ними.

- виявлення та вивчення функцій психічних явищ;

- функція психічного явища – прояв його якостей при взаємодії з іншими об’єктами;

- тому функціональний метод передбачає концентрацію дослідника на зв’язках і відношення психічного явища із середовищем.

- ґрунтується на розумінні об’єкта дослідження як сукупності компонентів, що підлягають вивченню за допомогою відповідної сукупності методів;

- компоненті досліджуваного явища можуть бути як однорідними, так і різнорідними частинами цілого;

- часто комплексний метод передбачає здійснення комплексних, міждисциплінарних досліджень.

- вивчення психічного явища як елемента певного фрагменту реальності, причому цей фрагмент реальності розглядається як система;

- система – деяка цілісність, яка взаємодіє з оточенням і складається з множини елементів, що знаходяться між собою у деяких зв’язках і відношеннях;

- організація цих зв’язків і відношень є структурою системи;

- елемент – найдрібніша частина системи, яка зберігає її властивості у межах даної системи, властивості елементів визначаються їхнім положенням у структурі, і, у свою чергу, визначають властивості системи;

- властивості системи не зводяться до суми властивостей елементів – система як ціле синтезує (поєднує й узагальнює) властивості частин та елементів, внаслідок чого вона має властивості більш високого рівня організації;

- функції системи – виявлення її властивостей у взаємодії з іншими системами;

- взаємодія систем:

ü з одного боку, будь-яка система є поєднанням більш простих (дрібних) підсистем зі своїми властивостями і функціями,

ü з іншого боку, будь-яка система є підсистемою більш складних (крупних) систем.

Дата добавления: 2018-09-20; просмотров: 435; Мы поможем в написании вашей работы!