Мета вивчення навчальної дисципліни.
Мета вивчення екстреної і невідкладної медичної допомоги - кінцеві цілі встановлюються на основі Освітньо-кваліфікаційної характеристики спеціаліста за спеціальністю 7.110101 “Лікувальна справа”, 7.110104 “Педіатрія”, 7.110105 “Медико-профілактична справа” напряму підготовки 1101 “Медицина”, виходячи з виробничих функцій, типових задач діяльності та умінь, якими повинен володіти випускник вищого медичного закладу за зазначеним фахом:
- діагностування невідкладних станів: за будь-яких обставин (вдома, на вулиці, у лікувальній установі та ін.), в умовах нестачі інформації та обмеженого часу, використовуючи стандартні методики огляду та дані можливого анамнезу, знання про людину, її органи та системи, дотримуючись відповідних етичних та юридичних норм, шляхом прийняття обґрунтованого рішення та оцінки стану людини поставити діагноз;
- проведення лікувально-евакуаційних заходів: в умовах надзвичайної ситуації, у т.ч. воєнного стану, під час розгорнутих етапів медичної евакуації, з урахуванням існуючої системи лікувально-евакуаційного забезпечення, організовувати проведення лікувально-евакуаційних заходів серед населення і військовослужбовців;
- визначення тактики надання екстреної медичної допомоги: за будь-яких обставин, використовуючи знання про людину, її органи та системи, дотримуючись відповідних етичних та юридичних норм, шляхом прийняття обґрунтованого рішення, на підставі діагнозу невідкладного стану в умовах обмеженого часу за допомогою стандартних схем визначити тактику надання екстреної медичної допомоги;
|
|
|
- надання екстреної медичної допомоги: за будь-яких обставин, використовуючи знання про людину, її органи та системи, дотримуючись відповідних етичних та юридичних норм, шляхом прийняття обґрунтованого рішення, на підставі діагнозу невідкладного стану в умовах обмеженого часу згідно з визначеною тактикою, використовуючи стандартні схеми, надавати екстрену медичну допомогу
Кінцеві цілі вивчення дисципліни
визначаються переліком невідкладних станів, які студент відповідно до ОКХ повинен уміти діагностувати, визначати тактику лікування та надання екстреної медичної допомоги відповідно до існуючих протоколів з медицини невідкладних станів у межах виділеного на підготовку бюджету годин:
1. асфіксія
2. гіпертонічний криз
3. гостра дихальна недостатність
4. гостре отруєння
5. електротравма
6. зовнішні кровотечі
7. зупинка кровообігу і дихання
8. коми
9. непритомність
10.переохолодження
11.утоплення
12.шоки
У програмі враховані невідкладні стани, які вимагають виконання відповідного протоколу з медицини невідкладних станів:
|
|
|
- з наказу МОЗ України від 28.12.2002 р. № 507 розглядаються такі протоколи надання медичної допомоги за спеціальністю “Медицина невідкладних станів”:
Протокол № 1. Порядок надання медичної допомоги
Протокол № 2 Первинний огляд постраждалого (ABC)
Протокол № 3 Обструкція дихальних шляхів стороннім предметом
Протокол № 4 Раптова смерть
Протокол № 6 Універсальний протокол з надання невідкладної допомоги при погіршеннях серцевої діяльності
Протокол № 7 Фібриляція шлуночків / шлуночкова тахікардія без пульсу (ФШ/ШТ)
Протокол № 8 Асистолія
Протокол № 9 Безпульсова електрична активність (електромеханічна дисоціація)
Протокол № 10 Постреанімаційна підтримка
Протокол № 17 Гострий коронарний синдром
Протокол № 18 Кардіогенний шок
Протокол № 19 Гострий набряк легень / серцева недостатність / шок
Протокол № 20 Гіпертонічний криз
Протокол № 23 Пацієнт без свідомості
Протокол № 24 Коми при цукровому діабеті
Протокол № 26 Політравма
Протокол № 29 Вплив холоду (гіпотермія)
Протокол № 30 Утоплення
Протокол № 31 Отруєння невідомою речовиною
Протокол № 32 Отруєння невідомим газом
Протокол № 33 Алергічна реакція
- з наказу МОЗ України від 17.01.2005 р. № 24 вибрано такі протоколи надання медичної допомоги за спеціальністю “Медицина невідкладних станів”:
|
|
|
Протокол № 1. Алергічна реакція.
Протокол № 3. Асистолія.
Протокол № 5. Відмороження.
Протокол № 6. Гіпертонічний криз.
Протокол № 7. Гіпотермія.
Протокол № 9. Гострий коронарний синдром.
Протокол № 13. Електромеханічна дисоціація.
Протокол № 14. Електротравма.
Протокол № 16. Кардіогенний шок.
Протокол № 18. Кома невідомої етіології.
Протокол № 21. Кома при цукровому діабеті.
Протокол № 26. Обструкція дихальних шляхів.
Протокол № 28. Отруєння невідомим газом.
Протокол № 29. Отруєнні невідомою речовиною.
Протокол № 34. Післяреанімаційна підтримка.
Протокол № 35. Політравма.
Протокол № 36. Порушення свідомості.
Протокол № 38. Раптова смерть.
Протокол № 42. Фібриляція шлуночків
Протокол № 45. Утоплення.
ЗМІСТ ПРОГРАМИ
Конкретні цілі:
- визначити основні принципи організації і надання екстреної медичної допомоги в Україні;
- оволодіти навичками діагностики невідкладних станів на місці події у складі бригади екстреної медичної допомоги (лідер, учасник) та відділенні екстреної медичної допомоги багатопрофільної лікарні
- навчитися розпізнавати невідкладні стани у роботі лікаря амбулаторії загальної практики – сімейної медицини, поліклініки, відділення стаціонару (незалежно від профілю);
|
|
|
- навчитися визначити протокол з медицини невідкладних станів, який найбільше відповідає симптомам постраждалого (пацієнта);
- надати екстрену медичну допомогу відповідно до визначеного протоколу з медицини невідкладних станів з виконанням адекватних маніпуляцій.
- опанувати організаційними принципами надання екстреної медичної допомоги і випадку надзвичайних ситуацій мирного часу;
- вивчити послідовність дій бригад екстреної медичної допомоги у випадку масових уражень;
- навчитись проводити медичне сортування постраждалих.
Тема 1 “Організація надання екстреної і невідкладної медичної допомоги в Україні. Початкові дії медичних працівників у випадку невідкладного стану пацієнта”.
Поняття про єдину систему надання екстреної медичної допомоги (ЕМД) в Україні. Обов’язки медичних працівників. Організація діяльності служби ЕМД України (структура та завдання). Основні завдання, функції, права та відповідальність медичних працівників (лікарів служби ЕМД, лікарів загальної практики – сімейної медицини та інших) з питань надання медичної допомоги пацієнту (постраждалому) у невідкладному стані. Етичні, деонтологічні та комунікативні аспекти ЕМД. Особливості надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі (бригада ЕМД, лікарі амбулаторій загальної практики – сімейної медицини, поліклінік), ранньому госпітальному етапі (відділення ЕМД багатопрофільної лікарні) та госпітальному етапі (різнопрофільні відділення).
Оснащення виїзної бригади ЕМД (вироби медичного призначення, медикаменти, спеціальні засоби). Забезпечення амбулаторії сімейного лікаря та різнопрофільних відділень стаціонару для надання ЕМД. Карта виїзду бригади ЕМД, правила її оформлення. Ергономічні принципи в роботі виїзної бригади ЕМД (при роботі в приміщенні, на вулиці), робота в команді. Знайомство зі станцією ЕМД. Інструктаж з техніки безпеки.
Особиста безпека працівника бригади ЕМД (медичного працівника) під час надання екстреної медичної допомоги (організаційні заходи, технічні засоби особистої безпеки). Огляд місця події. Небезпечні ситуації, які можливі на місці події, тактика медичних працівників і пріоритети у випадку наявності небезпеки. Визначення числа постраждалих та потреби у додатковій допомозі. Визначення механізму ураження постраждалого. Виклик бригади ЕМД, терміни прибуття машини ЕМД.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 107; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!