Травлення в період внутрішньоутробного розвитку
Типи живлення
До імплантації зародка в стінку матки його живлення відбувається за рахунок запасних речовин у цитоплазмі яйцеклітини.
Гістотрофний -ембріон живиться секретами слизової оболонки матки і
речовинами жовточного мішка.
Гемотрофний спосіб живлення (трансплацентарний)- після утворення плаценти головну роль відіграє головну роль .
Плацентарна мембрана має неоднакову проникність для різних речовин. З крові матері в кров плода надходять глюкоза, амінокислоти, дипептиди. Плацента проникна для більшості білків, ліпідів, полісахаридів. Материнською кров'ю речовини переносяться в плаценту, де гідролізуються ферментами, а після мономери всмоктуються в кров плода. Крім того, плацента може синтезувати білки і глікоген, які також використовує ембріон.
Амінотрофне живлення - починається з 4—5-го місяця гестації діяльність органів травлення плода. Амніотична рідина надходить до травного тракту плода, де поживні речовини частково перетравлюються і продукти всмоктуються в кров плода. Цьому процесу сприяють смоктальні, дихальні, а пізніше і ковтальні рухи плода. Добовий об'єм амніотичної рідини, яка поглинається плодом, досягає в останні місяці вагітності 1 л.
Автолітичне живлення - деяка частина харчових речовин амніотичної рідини перетравлюється власними ферментами рідини.
З посиленням харчування і отриманням різних продуктів у дітей посилюється секреторна і моторна діяльність травної системи. Єдиним типом травлення стає власне травлення під впливом ферментів у порожнині травного тракту.
|
|
Травні залози формуються в різні терміни ембріогенезу. Ферментативна активність тонкої кишки формується раніше, ніж в інших частинах кишкового тракту. У тонкій кишці відбувається гідроліз харчових речовин за типом пристінкового і внутрішньоклітинного травлення. Секреція ферментів клітинами шлунка та підшлункової залози у плода низька.
У плода ще немає періодичної моторної діяльності травного тракту. Моторний апарат має низьку збудливість, може відповідати місцевими скороченнями на сильні подразники.
Уже в перші тижні вагітності у плода закладається ендокринний апарат травного тракту. По-перше, збільшується кількість ендокринних клітин під час внутрішньоутробного розвитку. По-друге, у клітинах збільшується кількість пептидів (гастрину, секретину, мотиліну, ентеро-глюкагону, соматостатину, нейротензину). Під час внутрішньоутробного розвитку закладаються периферійні та центральні нервові механізми регуляції діяльності травного тракту. На 2-му році життя удосконалюється гістологічна будова слизової оболонки тонкої кишки. У дитини віком 7 років вона не відрізняється від такої у дорослих.
|
|
Особливості будови і функцій органів травлення у новонароджених
Ротова порожнина у дитини відносно мала, заповнена язиком. У дітей поступово збільшується об'єм ротової порожнини
Язик короткий, широкий і товстий. Коли ротова порожнина закрита, язик торкається щік і твердого піднебіння. Губи і щоки відносно товсті, у щоках розвинуті м'язи і щільні жирові грудочки. На яснах розвинені валикоподібні стовщення для кращого захоплення соска грудної залози під час годування.
Слизова оболонка внутрішньої поверхні губ у новонароджених не виглядає гладенькою, її борозни теж потрібні для кращого пристосування до акту смоктання.
Слизова оболонка ротової порожнини ніжна, багата на кровоносні капіляри, але відносно суха. Сухість слизової оболонки зумовлена дефіцитом слини після народження, хоча слинні залози сформовані до моменту народження. З перших днів життя в слині міститься амілолітичний фермент (амілаза).
Слина має слабко кислу реакцію, що може сприяти інфікуванню ротової порожнини. . Розвиток слинних залоз закінчується в 3—4 міс. З цього моменту слина виділяється активно, її слабко кисла реакція поступово змінюється на лужну.
|
|
Вхід у гортань у новонародженого розташований високо, над нижньо-заднім краєм м'якого піднебіння і з'єднаний з ротовою порожниною. Тому слабкий розвиток м'язового шару й еластичних волокон кишкової стінки;
• ніжна слизова оболонка з великою кількістю кровоносних судин;
• недостатність секреторного апарату;
• добре розвинуті складки слизової оболонки кишки і ворсинки.
Усі ці особливості впливають на високу проникність у кров нерозщеплених складових частин їжі, токсико-алергійних речовин та мікроорганізмів .
Гглотка і стравохід у дітей 2 років опускаються, вхід у стравохід на рівні IV—V шийних хребців, у 12 років — на рівні VI—VIII хребців, як у дорослих. У 6 міс просвіт стравоходу збільшується в 2 рази порівняно з новонародженим і досягає 10 мм, у 6 років — 15 мм, у і 6 років — 19 мм. З меншою інтенсивністю збільшується довжина стравоходу; в 1 рік — 12 см, у 5 років — 16 см, у 16 років — 19 см, у дорослих чоловіків — 25 см, у жінок — 23 см.
Шлунок у дитини 1 року збільшується в 3 рази, у 5 років — у 6 разів, у 10 років — у 10 разів, у 20 років — у 24 рази (табл. 16). З віком збільшуєтьсяі площа поверхні слизової оболонки. Уже в 3 міс площа слизової оболонки збільшується в 3 рази, у 6 міс — у 4 рази, у 2 роки — у 5 разів, у 16 років — у 120 разів.
|
|
У людини час поновлення клітин епітелію слизової оболонки шлунка становить 12—24 год. Фізіологічний об'єм шлунка до 10-го дня життя дитини збільшується до 80 мл. У подальшому за кожен місяць життя шлунок збільшується на 25 мл. В 1 рік життя об'єм шлунка в середньому — 250 мл, у 3 роки — 400 мл, у 7 років — 600 мл, у 10 років — 1000 мл, у 16 років — 1500 мл.
Змінюється і положення шлунка, на 2-му році життя воно стає вертикальним. Поступово розвивається кардіальна частина шлунка і його дно. Усі частини шлунка повністю закінчують розвиватися у 8 років.
Підшлункова залоза завершує свій розвиток у 10—12 років. У 10 років маса залози збільшується в 10 разів, а в дорослих — у 30 разів порівняно з масою залози після народження. Найінтенсивніше залоза росте в перші З роки і в період статевого дозрівання.
Печінка з системою проток і жовчним міхуром розвивається дуже швидко, у 2—3 роки її маса збільшується в 3 рази, у 7—8 років — у 5 разів, у 16—17 років — у 10 разів, у 20—30 років — у 13 разів. А маса тіла збільшується в 20 разів. З віком збільшується і жовчний міхур. В 1 міс його об'єм становить 3 мл, у 3 роки — 8 мл, у 10 років — 33 мл.
Дванадцятипала кишка у новонародженого завдовжки до 10 см, широка, розташована на рівні І поперекового хребця. Вона достатньо рухома, ця рухомість зменшується з віком.
Сфінктерний апарат дванадцятипалої кишки достатньо розвинутий. Слизова оболонка її відрізняється від слизової оболонки шлунка. Круглі складки мають жовтуватий колір від домішків жовчі. У верхній частині дванадцятипалої кишки відбуваються зміни реакції кислого шлункового хімусу на лужну реакцію, підготовка хімусу до дії ферментів, які надходять із підшлункової залози та з печінки через спільну жовчну протоку.
Порожня кишка становить 2/5, а клубова — 3/5 довжини тонкої кишки. Між цими частинами немає чіткої межі.
Клубова кишка закінчується дивертикулом клубової кишки, у новонароджених клапан відносно слабкий, тому вміст сліпої кишки з бактеріальною флорою може закидатися назад у клубову кишку.
Брижа у новонароджених тонка, швидко збільшується в довжину на 1-му році життя. Лімфа, що відтікає від кишок, не проходить через печінку, а потрапляє безпосередньо в циркулюючу кров.
Тонка кишка на 2-му році життя удосконалюється гістологічна будова . У дитини віком 7 років вона не відрізняється від такої у дорослих.
Довжина товстої кишки дорівнює росту дитини. Частини товстої кишки розвинуті по-різному. У новонароджених відсутні чепцеві відростки, стрічки кишки недорозвинуті, гаустри відсутні до 6 міс.
Сліпа кишка розташована безпосередньо під печінкою. Червоподібний відросток у новонародженого завдовжки до 5 см, має конусоподібну форму і широко відкритий вхід. Він дуже рухомий і має довгу брижу.
Товста кишка легко переміщується, що залежить від заповнення шлунка і тонкої кишки. Товста кишка анатомічно завершує свою будову у віці 3—4 роки. У 5—7 років кишки втрачають свою рухомість, удосконалюється їх моторика, механізм нервової регуляції.
Ппряма кишка відносно довша і в разі заповнення може займати весь малий таз. Ампула прямої кишки не розвинена.
Виділення соків у товстій кишці недостатнє. Але товста кишка відіграє важливу роль у процесі травлення. У ній відбувається всмоктування води і формування калових мас. Важливе місце займає у травленні мікрофлора товстої кишки.
Кишки плода і новонародженої дитини впродовж 10—20 год життя стерильні.
Формування кишкової мікрофлори чинається з 1-ї доби життя і за 7—9 днів у здорових доношених дітей, що отримують грудне молоко, вона досягає нормального рівня. Якщо дитина на грудному вигодовуванні, то в кишках переважає В. bifidus, а якщо на штучному — В.coli.
Моторика кишок у новонароджених енергійна, що збільшує частоту випорожнень.
Дефекація — це рефлекторний акт, який у перші 2 тиж відбувається до 6 разів на добу.
Протягом 1-ї доби дитина виділяє міконій (першородний кал) зелено-чорного кольору. Він складається з жовчі, епітеліальних клітин, слизу, ферментів, навколоплідних вод. Випорожнення у здорових новонароджених, яких годують грудним молоком, мають кашкоподібну консистенцію, жовто-зелений колір, кислий запах.
Підшлункова залоза — паренхіматозний орган зовнішньої та внутрішньої секреції. У перші місяці життя вона функціонує недостатньо. У ній мало елементів сполучної тканини, дуже багато кровоносних судин. У новонароджених найбільше розвинена головка залози. Уся поверхня залози гладенька.
Печінка — паренхіматозний орган, найбільша травна залоза. Печінка у новонародженого відносно велика і становить 4 % від маси тіла. Паренхіма печінки мало диференційована, вона повнокровна, швидко збільшується внаслідок інфекції чи інтоксикації. Утворення жовчі печінковими клітинами недостатнє. Жовч малої активності, у ній мало жовчних кислот. Печінка депонує поживні речовини, білки, жири, глікоген. Клітини печінки виконують функцію фагоцитозу, беруть участь в обміні заліза і холестерину. Печінка виконує також бар'єрну функцію, нейтралізує деякі ендогенні та екзогенні шкідливі речовини. У новонародженого печінка перебуває в стані функціональної недостатності, особливо слабка її ферментативна діяльність. Проявом незрілості печінки є транзиторна жовтяниця у новонароджених через неповний
метаболізм вільного білірубіну, який утворюється внаслідок розпаду еритроцитів.
Особливості процесу травлення у новонароджених
У дітей перших днів і тижнів велике значення мав автолітичний компонент травлення, при якому гідроліз полімерів здійснюється за рахунок ферментів, що містяться в грудному молоці. Після введення прикорму зростає роль і значення амілазної активності слини і підшлункової залози.
Особливістю перетравлювання і засвоєння білків у новонароджених є те, що у них більше значення має внутрішньоклітинний компонент процесу травлення. Особливо швидко переходять у кров лактоглобуліни.
У дітей перших місяців життя особливо активна шлункова ліпаза, яка розщеплює жири грудного молока, що мають невеликі ланцюжки вуглецю. Жири з довшими ланцюжками вуглецю розщеплюються ферментами підшлункової залози. У тонкій кишці відбувається адсорбція вітамінів А, В, С і групи В.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 555; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!