Наявні громадські жіночі організації в Україні і основні цілі їх діяльності
ЖІНОЧІ ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ У ДЕРЖАВІ
Вступ.................................................................................................................... 3
1. Причини виникнення жіночих громадських організацій.............................. 4
2. Наявні громадські жіночі організації в Україні і основні цілі їх діяльності 10
Висновки............................................................................................................ 15
Література......................................................................................................... 16
Вступ
Невід'ємною складовою будь-якого демократичного суспільства є різноманітні об'єднання громадян, їх соціально-політичне призначення полягає насамперед у тому, що вони допомагають людям у розв'язанні проблем повсякденного життя, відкривають широкі можливості для виявлення суспільно-політичної ініціативи, здійснення функцій самоврядування.
Свідчення про об'єднання людей зі спільними поглядами на природу, суспільство, літературу, мистецтво можна знайти вже у стародавніх суспільствах. У різних народів виникають різноманітні громадські об'єднання, що певною мірою впливають на суспільно-політичний розвиток. До таких можна віднести численні філософські школи Стародавньої Греції, середньовічні лицарські ордени, літературні й художні об'єднання епохи Відродження, різноманітні таємні організації (наприклад, масонські ложі або товариства декабристів) і політичні клуби Нового часу. Паралельно відбувалося осмислення сутності громадських об'єднань, їх місця і ролі у суспільстві. Починаючи з середньовіччя, мислителі намагалися розрізняти державу і суспільство. І вже у XVIII ст. Ш. Монтеск'є розглядає їх як окремі феномени. На початку XIX ст. цей підхід у І. Канта втілюється в концепції громадянського суспільства, що характеризується правовим статусом і свободою. За вченням К. Маркса та його послідовників, політичні відносини у державі виступають як суспільні, оскільки держава є похідною від суспільства. Відповідно й виникнення громадських об'єднань – процес об'єктивний, закономірний, зумовлений потребою людей у колективній творчості розвитку ініціативи, здібностей. Лише через об'єднання індивід досягає особистої свободи.
|
|
|
Формою об’єднання громадян є жіночі організації.
Причини виникнення жіночих громадських організацій
Ряд західних соціологів висувають на перший план біологічні та психологічні причини об'єднання людей у різноманітні спілки, асоціації, групи. Підкреслюється роль у цьому процесі інстинкту самозбереження: індивід у громадському об'єднанні шукає захисту від страху буття. Не менш популярні інші аргументи: інстинктивна потреба у спілкуванні, прагнення до самоствердження (особливо характерне для лідерів). Американський соціолог П. Плау висунув припущення про взаємозв'язок між виникненням громадських об'єднань і раціональним прагненням людини до певних вигод, досягнення яких можливе за умови соціальної взаємодії та суперництва.
|
|
|
Всупереч розбіжностям у тлумаченні причин виникнення громадських об'єднань, сенс існування останніх визначається як спільна життєдіяльність людей, що передбачає їх взаємну залежність і потребу одне в одному, забезпечує збереження і розвиток соціального організму. Це життя людей безпосередньо в колективі, соціальній групі, де відбуваються спільна діяльність, спілкування, обмін послугами, користування спільними речами і вартостями.
З розширенням демократії і зростанням рівня політичної культури посилюється тенденція до урізноманітнення громадських об'єднань у соціально-політичному житті, їх впливовості в конкретно-історичних ситуаціях, зрештою, до їх чіткої диференціації на громадські організації і громадські рухи. Причому особлива активність названих об'єднань, а також динаміка їхнього розростання та впливу спостерігаються у суспільствах перехідного типу, де одночасно виникає безліч складних суспільно-політичних проблем.
|
|
|
Загальноприйняте у сучасній політології поняття "громадські організації і рухи" виникло на основі ширшого поняття "суспільні об'єднання" як більш наближеного до сучасних суспільно-політичних реалій. Виходячи із специфіки діяльності громадських організацій і рухів, слід розглядати їх диференційовано.
Громадські організації – це масові об'єднання громадян, що виникають за їх ініціативою для реалізації довгострокових цілей, мають свій статут і характеризуються чіткою структурою.
Найбільш поширеними різновидами громадських організацій У сучасному світі є: профспілки; організації інвалідів; ветеранські, жіночі, молодіжні, дитячі організації; наукові, технічні, культурно-просвітницькі, фізкультурно-спортивні та інші добровільні товариства; творчі спілки; різноманітні земляцтва, фонди, асоціації, товариства і т. ін. Характерною ознакою їх є документальне оформлення мети і завдань, організаційно-структурне забезпечення, що, власне, й відрізняє їх від громадських рухів.
У загальному означенні громадські організації і рухи являють собою добровільні формування, що виникають у результаті вільного волевиявлення громадян на основі спільних інтересів і завдань. Відносна відстороненість від політики пов'язана насамперед з тим, що держава безпосередньо не втручається в їх діяльність, а лише регулює її відповідно до чинного законодавства. До того ж громадські організації і рухи на відміну від державних інституцій не наділені владними повноваженнями. Відрізняються вони й від політичних партій, оскільки не ставлять за мету оволодіння державною владою. Відмінність їх від усіх інших суспільних угруповань пов'язана з особливостями функціонування (виникнення за ініціативою знизу, фактична єдність, забезпечення інтересів своїх членів та прихильників незалежно від мети та характеру об'єднання, нетрадиційність) та принципами діяльності (добровільність, поєднання особистих і суспільних інтересів, самоврядування, рівноправність, законність, гласність). Отже, за своєю природою і характером діяльності громадські організації і рухи не є політичними організаціями. Однак їх діяльність почасти набуває політичного характеру, оскільки громадські організації і рухи, по-перше, об'єднують людей, що входять до спектру політичних сил (патріотичні сили, національне орієнтовані групи, прихильники реформування суспільства тощо), по-друге, є потенційною базою для виникнення на їх основі нових політичних партій.
|
|
|
Для того щоб розібратись у широкому спектрі громадських об'єднань і рухів, які виникають найчастіше поза офіційними державними структурами і не вкладаються в жодні схеми, треба окремо зупинитися на їх типології. Щодо цього існують різні критерії:
1) за родом діяльності – конструктивно орієнтовані, пізнавальні, опозиційні, аматорські, національні та ін.;
2) за поставленими цілями – соціально-вартісні й асоціальні, політизовані й неполітизовані;
3) за інтересами – економічними, професійними, суспільно-політичними та ін.;
4) за правовим статусом – легальні й нелегальні;
5) за соціально-класовими ознаками – наприклад, робітничий, фермерський рухи;
6) за рівнем масовості й ступенем впливу – профспілки, антивоєнний і феміністський рухи, з одного боку, та фермерські рухи у США чи рух англійських докерів – з іншого;
7) за спонукальними мотивами виникнення – соціальне усвідомлені (спілки ветеранів, студентської молоді, кооператорів); вартісно-орієнтовані (рух "зелених", спілка "Чорнобиль"); традиціоналістськи зумовлені (релігійні, національні об'єднання);
8) за масштабами діяльності – міжнародні, внутрішньодержавні, локальні;
9) за ставленням до існуючого ладу - консервативні, реформістські, революційні, контрреволюційні;
10) за ступенем і формою організації - стихійні й організовані, слабко- й високоорганізовані.
Широке розмаїття цілей і завдань громадських організацій і рухів визначає багатоваріантність їх функціональної спрямованості. Усі функції, які вони виконують у суспільстві, можна поділити на дві основні групи: 1) щодо забезпечення захисту інтересів своїх членів; 2) щодо системи влади в державі, розвитку суспільства в цілому.
З першої групи функцій слід виділити захисну й допомогову. Громадські організації та рухи захищають своїх членів від державних структур, що важливо для посттоталітарних держав колишнього СРСР, де законотворчий демократичний процес перебуває у стадії формування й де існує негативна стала тенденція невиконання законів, неповаги до особистості у державних структурах. Допомогова функція виявляється у наданні членам громадських організацій та рухів через власні структури можливості вирішувати їхні особисті проблеми. Однією з найпоширеніших традиційних організацій, що забезпечує виконання цієї функції у будь-якому демократичному суспільстві, є профспілки. Роль останніх набуває в Україні дедалі більшого значення з переходом від держави, відчуженої від населення, до правової держави і громадянського суспільства.
З другої групи функцій особливо значущі опозиційна і творча, які тісно взаємозв'язані, хоча за певних умов діяльності громадських організацій та рухів може скластися враження про їх відносну незалежність. Досягнення певної гармонії між ними можливе лише за умови порозуміння між державними органами та громадськими об'єднаннями.
Діяльність останніх є однією з найголовніших перешкод на шляху до надмірної державної централізації, важливим чинником створення системи соціального управління із зустрічним рухом "зверху – донизу", "знизу – догори". Отже, якщо держава дбатиме, аби діяльність громадських організацій і рухів здійснювалась у межах правових норм, і водночас турбуватиметься про те, щоб заручитися їхньою підтримкою або нейтралітетом щодо політичних проблем, громадські об'єднання сприятимуть державотворчому процесові. Тоді опозиційна функція, яскраво виражена у революційні, нестабільні періоди, поступово витіснятиметься творчою.
Такий поділ функцій є досить умовним. Адже лише деяка частина громадських організацій і рухів (належать до першої групи) стоїть на позиціях "групового егоїзму", ігнорує законні інтереси інших соціальних груп і суспільства в цілому й іноді навіть "призводить до створення тупикових політичних ситуацій, до деградації і навіть розвалу політичної системи та (або) найважливіших компонентів й" зовнішнього середовища". Решта громадських об'єднань і рухів щодо політичної системи суспільства об'єднуються у виконанні спільної для них функції тиску на офіційні інституції влади. Не претендуючи на політичну владу, вони, однак, так чи інакше намагаються впливати на неї, зокрема на прийняття політичних рішень. Названа функція є інтегративною для громадських об'єднань. Якщо ж її диференціювати, то можна виділити цілу групу функцій громадських організацій і рухів у політичній системі суспільства. На думку сучасних білоруських політологів, вони можуть бути представлені таким чином: політична соціалізація й мобілізація; агрегування й артикуляція політичних інтересів; соціальна інтеграція; представництво соціальних інтересів і зв'язок між іншими політичними інституціями та громадськістю; створення додаткових каналів політичної участі, котрі компенсують їхні недоліки на формально-інституційному рівні; моделювання нових політичних структур, пошук і випробування нових, нетрадиційних форм соціальних зв'язків.
Характерно, що саме на основі громадських організацій і рухів виникають і розвиваються в сучасній політиці так звані групи тиску. Переслідуючи неполітичні цілі, вони задля їх виконання активно займаються політикою і справляють неабиякий вплив на неї. Аналізуючи групи тиску, сучасний французький політолог Ж.-М. Денкен запропонував два основних критерії їх типології. По-перше, це природа відстоюваних інтересів. Відповідно вчений виділяє: групи, що захищають матеріальні інтереси; профспілки найманих працівників; підприємницькі організації; комерційні і сільськогосподарські організації; групи за моральними інтересами; церкви; спеціалізовані політичні організації; політичні клуби. По-друге, протилежність приватних і публічних груп. До приватних груп, вважає Ж.-М. Денкен, належать підприємницькі організації; групи за моральними інтересами; політичні клуби та ін.; до публічних – групи громадян (наприклад, територіальні колективи); військові групи (скажімо, представники фірм, що працюють на виконанні військових замовлень) та ін.
Отже, групи тиску представляють досить широкий спектр організацій громадян. Однак їх можна об'єднати загальним, прийнятим у сучасній політології поняттям. Групи тиску – це громадські об'єднання, які прагнуть задоволення власних інтересів шляхом впливу на органи державної влади або політичні партії. Групи тиску мають у своєму арсеналі значну кількість засобів впливу на тих, хто приймає політичні рішення, і на громадську думку. До найпоширеніших належать різноманітні інформаційні впливи (підготовка об'єктивної інформації для представників влади, відкрита і замаскована пропаганда своїх цілей через засоби масової інформації); створення при владних структурах консультативних груп з компетентних спеціалістів; таємний вплив (особисті зв'язки, шантаж і т. ін.); насильство і тероризм (політичного, ідеологічного характеру).
Наявність груп тиску в політичному житті, з одного боку, приумножує кількість опосередкованих політичних суб'єктів, розширюючи плюралізм, а з іншого – веде до зрощування найсильніших груп тиску з партійними і бюрократичними угрупованнями, посилення олігархічних і корпоративних тенденцій.
Особливу небезпеку для будь-якої політичної системи являють різноманітні мафіозні структури, що виникають внаслідок зрощування злочинного світу з представниками влади і соціального управління. Вони, по-перше, підривають довіру громадян до існуючих політичних інституцій, легальних засобів реалізації суспільне значущих і особистих потреб, по-друге, готують ґрунт для виникнення або реставрації тоталітаризму.
Наявні громадські жіночі організації в Україні і основні цілі їх діяльності
На теперішній час в Україні відомі такі громадські жіночі організації:
• Асоціація гайдів України
• Асоціація жінок в агробізнесі
• Благодійний фонд "Жіноча доля"
• Всеукраїнська спілка організацій багатодітних
• Всеукраїнське жіноче товариство імені Олени Теліги
• Всеукраїнський жіночий центр інформації та соціально-економічної адаптації
• Громадська організація жіночого фонду "Панночка"
• Дитина й довкілля
• Дніпропетровський жіночий інформаційно-координаційний центр
• Енергія жіночої любові
• Жіноча громада
• Жіноче об'єднання "Кримчанка"
• Жіночий клуб "Любисток"
• Жіночий правозахисний центр Всеукраїнського комітету охорони прав людини
• Жіночий центр "Спадщина"
• Інформаційно-консультативний жіночий центр
• Київський дослідницький та консультативний тендерний центр
• Київський молодіжний жіночий центр "ВЕГА"
• Клуб жінок-художниць м. Миколаєва
• Кризовий центр "Горлиця"
• Комітет у справах жінок, материнства і дитинства при Президенті України
• Ліга "Матері і сестри – воїнам України"
• Ліга українських жінок Закарпаття
• Міжнародний благодійний фонд Святої Марії
• Молодіжний інформаційно-просвітницький центр "Надія"
• Незалежна інформаційно-аналітична агенція "Софія" при фонді "Честь"
• Нова доба
• Організація солдатських матерів України
• Південна асоціація сприяння розвитку та захисту прав жінок "Світло"
• Південноукраїнський Центр гендерних проблем
• Прогресивні жінки
• Союз Українок
• Спілка жінок України
• Телевізійна студія жінок України
• Українська асоціація жінок з університетською освітою
• Українська асоціація жінок-кінематографістів
• Українська жіноча асоціація
• Українська християнська партія жінок
• Феміністська асоціація "Гуманітарна ініціатива"
• Харківський міський жіночий клуб "Малка"
• Харківський міський жіночий клуб "Мирослава"
• Харківський міський жіночий фонд
• Харківський міський центр солідарності жінок творчої орієнтації
• Херсонський Жіночий Фонд
• Центр "Жіноча ініціатива"
Політичною діяльністю займаються наведені нижче організації.
• Жіночий центр "Спадщина". Центральний офіс цієї організації знаходиться за адресою: Київ, 253068. вул. Княжий Затон. 15, кв. 76
Голова організації Галина Дацюк
Організація є дослідницьким центром, що заснований у 1995 році.
Територія діяльності організації – Київ. Організація є елітною
Метою діяльності організації є об'єднання зусиль жіноцтва для відродження демократичного жіночого руху; увіковічення пам'яті лідерів українського жіночого руху в минулому; правовий захист громадських жіночих організацій
Діяльність організації є культурологічною, просвітницькою, формами роботи є тематичні зустрічі, публікації, дослідницька діяльність.
Організація співпрацює з інформаційно-консультативним жіночим центром, Товариством жінок Імені Олени Теліги
Фінансування – членські внески, приватні субсидії.
• Комітет у справах жінок, материнства і дитинства при Президенті України. Центральний офіс цієї організації знаходиться за адресою Київ-220, вул. Банкова. 10; тел.: 44-291-58-61. факс: 44-291-51-62
Голова організації Олена Крандакова. Це державна організація, заснована в 1995 році
Організація здійснює свою діяльність на території України.
Метою діяльності організації є формування державної політики, спрямованої на політичне становище жінок; заохочення материнства; забезпечення здорового, всебічного розвитку дітей
Діяльність організації є консультативно-дорадча, формами роботи є офіс, конференції, семінари, проведення експертиз.
Організація існує на державні кошти
• Благодійний фонд "Жіноча доля" (ФЖД. Центральний офіс цієї організації знаходиться за адресою: Київ. 252001, вул. Михайлівська, 6, кім. 506; тел.: 44-228-22-94, 44-512-82-59
Голова організації Лідія Кононко. Це фундація, заснована в 1994 році.
Організація здійснює свою діяльність як в Україні так і за її межами.
Діяльність організації адресована жінкам, які опинилися в кризових ситуаціях, а також жінкам, які хочуть займатися політикою.
Метою діяльності організації є здійснення політичної освіти жінок та реалізація їхніх політичних прав; привернення уваги громадськості до проблем сексуальної експлуатації жінок та дівчат.
Формами роботи є організація політичних кампаній для жінок, а також публікації, дослідницька діяльність, конференції, семінари.
Організація співпрацює з жіночим правозахисним центром, а також з міжнародними жіночими організаціями – Жіночий Консорціум ННД-США, Національний демократичний Інститут США, IFES (Женева)
Фінансування – приватні субсидії, пожертви” благодійні внески.
• Всеукраїнське жіноче товариство імені Олени Теліги. Центральний офіс цієї організації знаходиться за адресою: Київ, 252010. вул. Січневого повстання, 6; тел.: 44-290-62-65, Факс: 44-290-70-59.
Голова організації Ольга Кобець. Організація є всеукраїнським товариством, що засноване у 1993 році.
Територія діяльності організації – Україна. Організація є масовою
Метою діяльності організації є продовження традицій організованого жіночого руху, спрямованого на досягнення жінками в Україні рівних можливостей з чоловіками; утвердження української державності.
Діяльність організації є просвітницькою, благодійною, виховною, політичною, формами роботи є офіс, регулярні та тематичні зустрічі, вечори, навчальні курси, публікації, дослідницька діяльність, конференції, семінари тощо.
Організація співпрацює з жіночими організаціями національно-демократичного спрямування, а також із закордонними організаціями – "Український Золотий Хрест" (США), Товариство українських жінок у Канаді Імені О.Бесараб, Товариство українських жінок Імені О Теліги (Великобританія), OWEN (Німеччина), QROSS (США).
Фінансування – членські внески, благодійні внески.
• Жіноча громада (ЖГ). Центральний офіс цієї організації знаходиться за адресою: Київ, 252054, вул. Золотоворітйька, 6; тел/факс: 44-227-24-01
Голова організації Марія Драч.
Організація є міжнародною, вона заснована у 1993 році, територія її діяльності – Україна, Молдова. Чехія, США. Канада. Австралія, Латвія, Словаччина, Франція. Організація є масовою.
Метою діяльності організації є виховання жінки - громадського та політичного діяча; правовий та соціальний захист жінок
Діяльність організації є просвітницькою, науковою, благодійною, формами роботи є офіс, регулярні та тематичні зустрічі, вечори, навчальні курси, публікації, дослідницька діяльність, конференції, семінари, Академія проблем жінки, Кредитова спілка.
Належить до блоку жіночих організацій "На підтримку Конституції" (17 організацій) та до постійно діючої наради жіночих організацій.
Співпрацює: "Матері проти атому" (Німеччина), Український Пласт (Німеччина), Ротарі клуб (Австралія), Союз українок Канади, Союз українок Америки, Об'єднання жінок Німеччини. Жіночий фонд Бєларусі.
Фінансування – приватні субсидії; пожертви, благодійні внески.
Висновки
Отже, жіночі громадські організації знайшли своє місце в політичному і громадському житті України.
Громадські об'єднання є важливою складовою політичної системи й можуть бути кваліфіковані як громадсько-політичні організації і рухи. Право на громадські об'єднання як невід'ємне право людини й громадянина проголошене Загальною декларацією прав людини. В Україні згідно з Конституцією громадяни мають право на свободу об'єднання у громадські організації для здійснення й захисту своїх прав і свобод та задоволення інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом. Усі об'єднання громадян рівні перед законом (ст. 36). Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише у судовому порядку (ст. 37).
Громадські організації і рухи на сучасному етапі суспільно-політичного розвитку нашої держави є своєрідною сполучною ланкою між політичним і громадянським суспільством, між "низами" й "верхами". І саме в цьому полягає їх стабілізуюча, інтегративна роль у суспільстві.
Література
1. Айвазова С. Женщины и политика в западном обществе // Социол. исслед. – 1989: – № 5.
2. Політологія: Підручник / За ред. О. Бабкіної, В. Горбатенка. – К., 1998.
3. Проблеми соборності України в XX столітті. – К., 1994.
4. Римаренко Ю. Національний розвій України. – К., 1994.
5. Рябов С. Політологія: Словник термінів і понять. – К., 1996.
6. Ткаченко В., Реєнт О., Головатюк А. Україна: проблеми самоорганізації. – К., 1996.
7. Українська політологія: витоки, еволюція. – К., 1995.
8. Формування української нації: історія та інтерпретації. – Л., 1995.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 229; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!