Завдання та запитання для самоконтролю
1. Що таке „мотив” і „мотивація”?
2. Охарактеризуйте основні види мотивації навчально-пізнавальної діяльності студентів різних курсів.
3. Як можна формувати професійну мотивацію студентів у різні періоди навчання у вищому навчальному закладі?
Практикум
Тест-опитувальник МУН (мотивація успіху чи невдачі)1
Інструкція:
Тест може бути використаний кураторами студентських груп для визначення мотивації навчальної діяльності студентів.
Відповідаючи на запитання, слід вибрати одну з відповідей: „так” чи „ні”. Якщо у Вас виникають труднощі з відповіддю, то ставимо „Так”, коли можна сказати: „Скоріше „так”, чим „ні”. Аналогічним шляхом відповідаємо „ні”. Відповідь, що прийшла на думку найпершою, як правило, є найбільш точною.
1. Включаючись у роботу я, зазвичай, оптимістично налаштова-ний.
2. Звичайно я дію активно.
3. Я схильний до вияву ініціативи.
4. При пропозиції відповідних завдань, я намагаюсь знайти причини, щоб відмовитись від їх виконання.
5. Часто я вибираю крайнощі: або дуже легкі, або надзвичайно складні завдання.
6. При наявності перемог я, зазвичай, не відступаю, а шукаю засоби їх подолання.
7. У чергуванні успіхів і невдач я схильний до переоцінки успіхів.
8. Успішність діяльності в основному залежить від мене, а не від будь-чийого контролю.
9. Коли я берусь за виконання важкого завдання, а часу обмаль, я працюю набагато гірше і повільніше.
|
|
|
10. Звичайно я наполегливий у досягненні мети.
11. Зазвичай я планую своє майбутнє не тільки на декілька днів, але й на місяць чи на рік.
12. Я завжди думаю, перш ніж ризикувати.
13. Зазвичай я не дуже наполегливий у досягненні мети, особливо, якщо мене ніхто не контролює.
14. Намагаюсь ставити перед собою середні за складністю або дещо завищені, але можливі для досягнення, цілі.
15. Якщо я мав невдачу і завдання не виконане, то я, як правило, втрачаю до нього інтерес.
16. При чергуванні успіхів і невдач я схильний до завищення оцінки невдач.
17. Я прагну планувати своє майбутнє на найближчий час.
18. При роботі в умовах обмеженого часу результативність моєї діяльності зазвичай покращується, навіть якщо завдання досить складне.
19. Я зазвичай не відмовляюсь від поставленої мети навіть у випадку невдачі на шляху до її досягнення.
20. Якщо я сам вибрав собі завдання, то у випадку невдачі виконання, його привабливість для мене ще більше зростає.
Ключ до опитувальника:
„Так”:1,2,3,6,8,10,11,12,14,16,18,19,20.
„Ні”: 4,5,7,9,13,15,17.
Інтерпретація результатів
За кожне співпадання відповіді з ключем, надається 1 бал. Далі слід підрахувати кількість балів:
Кількість балів 1-7 означає, що діагностується мотивація страху невдачі.
|
|
|
Кількість балів 14-20 означає, що діагностується мотивація успіху.
Якщо кількість набраних балів коливається в межах 8-13, то треба вважати, що мотивація неяскраво виражена.
Слід мати на увазі, що при кількості балів 8-9, має місце тенденція до мотивації страху невдачі, а при 12-13 балах - тенденція до мотивації успіху.
Спираючись на отримані результати, куратор може надати відповідні рекомендації студентам та викладачам, які працюють с академічною групою.
Міні - модуль 4.4. Гуманістичне освітнє середовище як чинник соціалізації студента та розвитку його творчої особистості
Багатство індивідуальності – інтелектуальне,
ідейне, моральне, естетичне, творче, емоційне,
громадянське – визначається багатством її стосунків
з навколишнім світом, а навколишній світ –
це насамперед люди, їй відносини і зв’язки.
Гармонія щасливої праці, повноцінного духовного життя
людей, які об’єднуються у найрізноманітніші спілки –
від сім’ї до всього нашого суспільства,
залежить від гармонії індивідуальності і колективу.
В.О.Сухомлинський
Студент як головна постать навчально-виховного процесу.
Як зазначено в Національній доктрині розвитку освіти, “освіта має стати найважливішим чинником гуманізації суспільно-економічних відносин, формування нових життєвих орієнтирів особистості”. Вимоги принципу гуманізації мають реалізовуватися на всіх ділянках освітнього середовища вищого навчального закладу. Ця педагогічна аксіома чітко окреслена ректором Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, професором А.І.Кузьмінським, який зазначає: „По-перше, визначальним кредо організаторів навчально-виховного процесу має бути таке: „Студент – головна постать закладу”. По-друге, студент, який переступає поріг ВНЗ, має відчути особливе ставлення до себе. Це – увага до студента, як до особистості, повага її винятковості”1.
|
|
|
Якщо в навчальному закладі буде створюватися аура уваги до особистості, справедливої вимогливості, тактовності, чуйності, то це сприятиме процесу подальшої (після сім`ї і школи) соціалізації, формуванню у молодих людей морально-духовних якостей взагалі і гуманізму зокрема. Слід зазначити, що протягом навчання у ВНЗ особистість проходить через декілька етапів соціалізації. Визначальним серед них є етап адаптації до нової ситуації – навчання на першому курсі. Як уже зазначалося (міні-модуль 4.3), багато першокурсників важко адаптуються до навчання у ВНЗ.
|
|
|
Вони переживають так звані інформаційні стреси. Ці стани типові для випускників сільських шкіл, які не мають навичок роботи у великій бібліотеці: їм важко відшукати потрібну літературу, або виділити ті книги, які є найбільш необхідними. Недостатня сформованість загальнонавчальних навичок заважає швидко конспектувати, опрацьовувати лекційний матеріал. Як наслідок, у студентів виникає невпевненість, незадоволення собою, панічно-тривожний стан, надмірне переживання, що може супроводжуватись головним болем, безсонням, іншими психосоматичними станами. Процес адаптації негативно забарвлюють і деякі характерологічні особливості студентів. Так, особистостям акцентуйованим за застряваючим чи педантичним типом, важко звикнути до швидкої мови лектора, необхідності швидкого самостійного опанування великих об’ємів інформації, ігнорування цікавого, але другорядного матеріалу. Причинами невротичних переживань може стати невідповідність, суперечність попередніх очікувань і реальних ситуацій навчання. Спираючись на шкільні стереотипи, студенти сподіваються, що викладач приділить особливу увагу кожному з них. Однак, ці сподівання не виправдовуються, адже сучасний викладач не має достатніх умов для поглибленої роботи з кожним студентом окремо. Така ситуація набуває психотравматичного значення для майже третини першокурсників.
Проблема гармонізації міжособистісних стосунків у студентській групі.
Друга важлива проблема соціалізації – це проблема гармонізації стосунків та взаємодії з однокурсниками. Загальновідомо, що студентська група, як кожна соціальна група, створює свої закони, правила поведінки, яких повинні дотримуватись всі її члени. Тобто перед особистістю студента постає вибір: підпорядковуватись груповим вимогам і стати комформним чи намагатись зберегти свої погляди і власну позицію. Розглянемо цей складний соціально-психологічний феномен детальніше. Так у взаємовідносинах „студент-академічна група” може розгортатися декілька варіантів взаємодії. По-перше, це може бути тиск студентського колективу на особистість, що, як наслідок, знаходить вияв у сугестії та конформізмі.
Сугестія - це явище мимовільної податливості людини впливу інших людей (мимовільне сприйняття їх точок зору, думок, поглядів, поведінки).
Термін “конформізм” походить від лат. сопfоrто - робити подібним, відповідним, пристосовуватися, погоджуватися. У математиці використовується поняття “конформне” відображення фігур, що описує ситуацію коли фігура, яка відображується, подібна за своєю структурою та властивостями до оригіналу. У загальному плані конформізм визначається як пасивне, пристосовницьке прийняття особистістю групових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання існуючих порядків, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетами. У певних випадках може йти мова навіть про деіндивідуалізацію особистості. У такому визначенні конформізм може означати три різні, хоч і подібні зовні між собою, явища:
1) Відсутність у молодої людини власних поглядів, переконань, слабкість характеру, пристосування.
2) Вияв однаковості у поведінці, згоди особистості з поглядами, нормами, ціннісними орієнтаціями більшості оточуючих людей.
3) Результат тиску групових норм на індивіда, який внаслідок цього тиску починає діяти, думати, відчувати себе подібним до інших членів групи.
Підпорядкування груповим нормам може бути явним (примусовим) або завуальованим (наприклад, вплив традицій). Конформізм являє собою соціально-психологічну позицію особистості, що виявляється у схильності уникати самостійних рішень та в пасивній, пристосовницькій орієнтації на прийняття певних стандартів поведінки, оцінок тощо. Конформізм слід відрізняти від позицій індивідуалізму, коли йдеться про відкриту демонстрацію своїх власних переконань, норм поведінки без урахування групових норм, а також від негативізму - протиставлення своєї позиції груповим нормам при одночасній нездатності сформулювати свої власні погляди. Колективізм фактично становить життєву позицію, яка характеризується участю особистості у розв'язанні пізнавальних, трудових та моральних проблем соціальної групи, виходячи як з її інтересів, так і із своїх особистих. Враховуючи, що психіка молодої людини є досить піддатливою, явища сугестії та конформізму можуть бути типовими у студентській групі.
Вельми гострою в контексті професійно-особистісного становлення проблема конформізму постає тоді, коли група обирає еталонний стиль навчання із середньою (або низькою) успішністю, не прагне добре вчитись і регулярно відвідувати заняття. Студентам, які не є конформними, які не мають бажання дотримуватися такого відношення до навчання, досить важко звикнути до перебування у такому оточенні. Деякі студенти можуть бути пасивними на заняттях через побоювання виділитися з колективу, їх лякає невдоволення, яке можуть проявити деякі члени групи. Це - перешіптування за спиною, виявлення невдоволення на адресу однокурсника. Така ситуація ставить молоду людину перед вибором: бути й надалі активним і відчувати невдоволення групи, чи стати таким як більшість, тобто прийняти „правила гри” інших. Ці обставини можуть викликати внутрішній конфлікт особистості, адже перед молодою людиною постає важка проблема вибору. Відсутність навичок впевненої поведінки підсилює конфліктну ситуацію.
Студенти, які не змогли встановити контакт з групою, почувають себе відторгнутими, обмеженими в життєдіяльності колективу, їм не вистачає дружньої підтримки, у них виникає відчуття самотності і відчуженості. Вони можуть потрапити в стан інгібіції – гальмування поведінки і діяльності, погіршення самопочуття, працездатності і результатів діяльності студента в ситуації, коли за ним спостерігають або його роботу оцінюють інші члени студентського колективу. Явище інгібіції типове для людей зі слабкою нервовою системою, найчастіше меланхоліків за темпераментом.
Фрустрація виникає у випадку, коли особистість відчуває вороже відношення до себе, безперспективність свого положення у соціальній групі, її реальну чи мниму протидію власним цілям і т.п. Стан фрустрації приводить до суттєвих змін у відношенні суб'єкта до оточуючих: брутальності, агресивності, пасивності. При фрустрації можливий стан депресії. Викладачеві, куратору студентської групи важливо вчасно виявити негативні наслідки фрустрації і створити позитивні перспективи для кожного студента.
Подібні проблеми особливо стосуються вразливих, сором’язливих студентів, у яких труднощі соціалізації пов’язані насамперед з тим, що їм важко установлювати комунікативні контакти, зробити перший крок назустріч іншим. Відчуваючи величезну потребу та бажання до нових знайомств, таким людям потрібно прикладати великі зусилля, щоб познайомитися з цікавими для них людьми, їм важко звикнути до нових умов навчання, нового середовища спілкування, нових умов і правил.
Окремо слід звернути увагу на проблеми приїжджих студентів. Вони відчувають самотність, відсутність емоційної підтримки, сум за рідними, внутрішню порожнечу, дискомфорт, відчуженість. Вони сумують за батьківським домом, замикаються у власному мікросвіті. Це заважає їм зосередитись на навчанні, плідно працювати. Деяким з них важко правильно організувати свій день, вони не готові відчувати й нести самостійно ту відповідальність, яка з’явилась. Дезадаптованими найчастіше відчувають себе приїжджі з малих містечок чи сіл, яким важко звикати до великих гамірних міст. Швидкість міського життя, багатолюдність деякою мірою лякають їх, психологічно дезорганізують. Авдєєва І.М., Мельникова І.М. причини цього вбачають у тому, що першокурсники звикли до контролю, підтримки з боку усталеного соціального середовища. Молоді люди опиняються один на один з чужим містом, незнайомими людьми, для них стає реальністю теза «Велике місто – велика самотність». Багато з них відчувають страх перед новими канонами поведінки і відповідальності, перед майбутнім. Причиною виникнення таких страхів може бути те, що несвідомо вони бояться ставати дорослими. Шляхом усамітнення, замкнутості юнаки намагаються повернутись у дитинство, у той безтурботний світ, де їм було затишно та безпечно1.
Ці та низка інших причин не дають змоги швидко адаптуватись до нових умов, що з’явились у житті першокурсників. А труднощі адаптації, в свою чергу, значно ускладнюють процеси соціалізації особистості. Кваліфікована допомога викладачів на етапах входження студентів у нову соціальну ситуацію є вкрай необхідною і має довгострокові наслідки.
Крім вище описаних, у студентській групі можуть мати місце явища:
§ “Групової нормалізації”, що призводить до зміни думок, точок зору, формування усередненого стандарту - норми поведінки у соціальній групі.
§ Феномену “групової поляризації” і “групового екстремізму” сприяє наближенню колективної точки до крайньої межі, до екстремуму, коли колективне рішення є більш ризикованим, ніж індивідуальне рішення конкретного члена студентського колективу. Наприклад, після підбурення окремими студентами група у повному складі вирішує пропустити заняття.
§ Феномен підкорення авторитету в поєднанні з феноменом “атрибуції відповідальності” спричиняє ситуацію, коли людина діє за принципом "моя хата з краю": покладаючи відповідальність за все, що відбувається на інших членів колективу або на його лідера (наприклад, старосту групи).
Фасилітація - зростання енергії, працездатності студентів у процесі сумісної навчально-пізнавальної та інших видів діяльності.
Для вивчення стану міжособистісних відносин у колективі та їх гармонізації можна використати методику соціометричного дослідження розроблену Дж. Морено (див. додаток „Науково-педагогічна практика”).
Оптимальним варіантом взаємодії між студентським колективом та його членами є варіант гармонізації взаємовідносин. Позитивними особливостями цього варіанту є можливість індивідуального творчого розвитку в колективі кожної молодої людини і можливість її самовизначення - вибіркового відношення до колективних впливів, які можуть сприйматися чи відторгатися нею в залежності від відповідності її поглядам та переконанням, ціннісним орієнтаціям.
Основними напрямками гармонізації особистісно-середовищних стосунків студента можна визначити наступні:
§ створення в освітньому середовищі ВНЗ сприятливих психолого-педагогічних умов для соціальної адаптації та інтеграції (особистої залученості) студентів у навчально-виховний процес;
§ забезпечення психологічної підтримки членів студентської групи та сприятливого психологічного клімату;
§ організація координаційно-посередницької допомоги студентам у взаєминах з іншими суб’єктами освітнього процесу ВНЗ;
§ уникнення авторитаризму та формалізму у стосунках викладачів і студентів;
§ створення умов для творчої самореалізації кожного студента в доступних йому сферах життєдіяльності.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 167; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!