Державні гарантії права на вибір виду зайнятості в Україні.



Основні принципи державної політики зайнятості населення — це головні напрями такої політики, в яких відображається сутність законодавства щодо за­безпечення зайнятості населення України. Вони за­кріплені в ст. З Закону "Про зайнятість населення".

 

Зокрема, це такі принципи:

а) забезпечення всім гро­мадянам рівних можливостей у реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібно­стей та професійної підготовки з урахуванням особи­стих інтересів і суспільних потреб незалежно від

- по­ходження,

- майнового стану,

- національності,

- статі,

- віку,

- політичних переконань,

- ставлення до релігії;

б)сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запо­біганню безробіттю;

в)створення нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;

г)координація ді­яльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної та соціальної політики на основі держав­ної і регіональних програм зайнятості;

д)співробіт­ництво професійних спілок, асоціацій, підприємств тощо з органами державного управління в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів щодо за­безпечення зайнятості населення;

ж)міжнародне співро­бітництво у вирішенні проблем зайнятості населення, у тому числі й праця громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні.

 

Забезпечення зайнятості включає комплекс соці­ально-економічних і юридичних гарантій, спрямова­них на боротьбу з безробіттям, реалізацію всіма ба­жаючими права на працю, допомогу у працевлашту­ванні.

Поняття працевлаштування та його правові форми.

 

Працевлаштування є передумовою такого явища, як зайнятість, і гарантією останнього. Це процес під­шукування необхідної роботи, підготовки до неї та влаштування на цю роботу.

 

Розрізняють працевлаш­тування в широкому й вузькому розумінні. У широко­му розумінні — це процес будь-якого влаштування на роботу, у тому числі й самостійного, і за допомогою служби зайнятості. Зокрема, це й переведення пра­цівників за умови їх вивільнення на іншу роботу на тому ж підприємстві чи в організації.

У вузькому розумінні працевлаштування — це ді­яльність відповідних державних органів зі сприяння громадянам України у відшуканні потрібної роботи й улаштуванні на неї, включаючи й процеси професій­ної підготовки, перепідготовки тощо. Найбільше такої допомоги потребують неповнолітні, інваліди, звільнені зі Збройних Сил України тощо.

З цією метою Закон України "Про зайнятість населення" (ст. 20) надає підприємствам, що активно сприяють зайнятості, пільги щодо податків та інших платежів до бюджету.

 Практична допомога у працевлаштуванні громадян надається державною службою зайнятості, до складу якої входять:

1. Державний центр зайнятості Міністер­ства праці України,

2. Республіканський (Автономної Республіки Крим) центр зайнятості;

3. обласні, районні, міжрайонні, міські та районні в містах центри зайня­тості.

 

Крім цих органів, до державної служби зайнято­сті входять також:

а) центри професійної орієнтації;

б) навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення;

в) інформаційно-обчислювальні цен­три;

г) територіальні та спеціалізовані бюро зайнято­сті;

д) центри трудової реабілітації населення.

Відповідну роль у здійсненні заходів щодо сприян­ня зайнятості населення відіграють і профспілки.

 Зокрема, вони беруть участь у:

- розробці й упрова­дженні в життя державної політики зайнятості,

- підго­товці законодавчих актів України, відповідних рішень місцевих рад народних депутатів,

- укладенні колективних договорів.

Реальне піклування щодо поліпшення умов життя громадян у разі втрати ними роботи та безробіття держава реалізує шляхом встановлення соціальних гарантій та компенсацій, рівень яких залежить від можливостей країни на відповідному етапі розвитку.

Згідно із Законом України "Про зайнятість населен­ня" існують такі види гарантій:

1) допомоги у зв'язку з безробіттям;

2) виплати стипендій на період підготовки, пере­підготовки чи підвищення кваліфікації за на­

 правленням служби зайнятості;

3) особливі при вивільненні працівників з підпри­ємств, установ, організацій (ст. 49-2-49-4 КЗпП

 України);

4) додаткова матеріальна допомога безробітним і чле­нам їхніх сімей, які перебувають на їх утриманні.

 

Крім того, додаткові соціальні гарантії та допомоги у разі втрати роботи можуть передбачатися також колективними договорами підприємств та угодами державного, регіонального чи галузевого рівня.

 


Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 613; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!