Бережіть інформацію про інших людей
Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка
Кафедра економічної та соціальної географії
Курсова робота на тему:
«Соціальна географія мережевих
комунікацій в Україні»
Виконала: ст. гр. ГРФ-35
Кравець Жанна
Науковий керівник:
доц. Грицевич В.С.
Львів 2011
Зміст
Вступ
1. Теоретичні основи роботи
1.1. Поняття про інформаційне суспільство
1.2. Поняття про сучасні соціальні Інтернет-мережі
1.3. Особливості та характеристики соціальних мереж
2. Чинники поширення соціальних мереж
2.1. Інформаційно-географічне положення та Інтернет-провайдинг
2.2. Вікова структура населення
2.3. Поширення та структура освітньої сфери
3. Соціально-географічна характеристика Інтернет-мережі «Вконтакті»
3.1. Географія учасників мережі
3.2. Статево-віковий склад учасників мережі
|
|
|
3.3. Соціальна характеристика учасників мережі
4. Соціально-географічна характеристика Інтернет-мережі «Однокласники»
4.1. Географія учасників мережі
4.2. Статево-віковий склад учасників мережі
4.3. Соціальна характеристика учасників мережі
5. Проблеми та перспективи поширення соціальних мереж
5.1. Проблеми доступності соціальних мереж
5.2. Психологічні та соціальні проблеми соціальних мереж
5.3. Шляхи розвитку та поширення соціальних мереж
Висновки
Література
Вступ
Суспільство на сучасному етапі його розвитку називають постіндустріальним, тобто таким, в економіці якого пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг, підвищення якості життя, в якому впровадження нововведень у все більшій мірі залежить від отриманих знань. Постіндустріальне суспільство передбачає виникнення інтелектуального класу, представники якого на політичному рівні відіграють роль консультантів та експертів. Тому центральною ознакою «постіндустріального суспільства» є панування науки, наукових знань.
У формуванні постіндустріального суспільства ключова роль належить інноваційним технологіям та інформації. Виникає поняття інформаційного суспільства як нової історичної фази розвитку цивілізації, в якій головними продуктами виробництва є інформація та знання.
|
|
|
Інформаційне суспільство настає внаслідок інформаційно-комп'ютерної революції й базується на інформаційній технології, «інтелектуальних» комп’ютерах, автоматизації та роботизації всіх сфер і галузей економіки та управління, єдиній найновішій інтегрованій системі зв'язку. Це зумовлює радикальні зміни в усій системі суспільних відносин (політичних, правових, духовних та інше). Завдяки цьому забезпечується найбільший прогрес і свобода людини, можливість її реалізації.
Виникає нова форма управління суспільством, в рамках якої головною цінністю є не матеріальні предмети (гроші, нерухомість і т. д.), а інформація. Така форма управління при наявності розвинених мережевих структур називається нетократія. Повноцінний доступ до достовірної інформації і маніпуляції з нею забезпечують владу над рештою учасників того чи іншого соціуму (суспільства, країни, держави).
Сучасні комунікації,особливо мережевого типу, на зразок інтернету, ведуть до формування мережевого суспільства, яке базується на горизонтальних соціальних зв'язках і головну роль в якому відіграють не ієрархічні моделі, а соціальні мережі.
|
|
|
Аналіз соціальних мереж поступово перетворюється на головний метод досліджень в сучасній соціології, антропології, суспільній географії, соціальній психології, інформатиці, та дослідженні організацій. Дослідження в деяких академічних сферах показали, що соціальні мережі діють на багатьох рівнях, починаючи від родин, і закінчуючи цілими націями, та відіграють важливу роль в тому, як розв'язуються проблеми, працюють організації, та досягають успіху на шляху до власних цілей індивіди.
Для нас соціальні мережі становлять особливий інтерес, бо вони є віртуальними співтовариствами користувачів, отже суспільна географія вперше виходить на вивчення та картографування віртуальних об’єктів.
1.Теоретичні основи роботи
1.1.Поняття про інформаційне суспільство
На сучасному етапі відбувається черговий вибух технологічної і мирної соціальної революції — становлення інформаційного суспільства. Сучасні інформаційні і телекомунікаційні технології (ІТТ) істотно змінюють не тільки те, як ми виробляємо продукти і послуги, але і те, як проводимо дозвілля, реалізуємо свої цивільні права, виховуємо дітей. Вони мають вирішальний вплив на зміни, які відбуваються в соціальній структурі суспільства, економіці, розвитку інститутів демократії тощо.
|
|
|
Становлення інформаційного суспільства в різних країнах є передумовою для еволюційного переходу до наступної стадії розвитку людства, технологічною основою якої є індустрія створення, обробки і передачі інформації.
Рисами, що відрізняють інформаційне суспільство, є:
· збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства;
· збільшення долі інформаційних комунікацій, продуктів та послуг у валовому внутрішньому продукті;
· створення глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей та їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення їхніх соціальних та особистісних потреб в інформаційних продуктах і послугах.
Економічними основами інформаційного суспільства є галузі інформаційної індустрії (телекомунікаційна, комп'ютерна, електронна, аудіовізуальна), які переживають процес технологічної конвергенції і корпоративного злиття, розвиваються найбільш швидкими темпами, мають вплив на всі галузі економіки і конкурентноспроможність країн на світовій арені. Відбувається інтенсивний процес формування світової "інформаційної економіки", що укладається в умовах глобалізації інформаційних, інформаційно-технологічних і телекомунікаційних ринків, виникненні світових лідерів інформаційної індустрії, перетворенні "електронної торгівлі" по телекомунікаціях у засіб ведення бізнесу.
Правовими основами інформаційного суспільства є закони і нормативні акти, що регламентують права людини на доступ до інформаційних ресурсів, технологій, телекомунікацій, захист інтелектуальної власності, недоторканність особистого життя, свободу слова, інформаційну безпеку. Інформаційна безпека суспільства і особистості набуває нового статусу, із суто технологічної проблеми перетворюючись в соціальну, від вирішення якої залежить стійке функціонування сучасних товариств.
Технологічними основами інформаційного суспільства є телекомунікаційні й інформаційні технології, які стали лідерами технологічного поступу, невід'ємним елементом будь-яких сучасних технологій, сприяють економічному зростанню, створюють умови для вільного обігу в суспільстві великих масивів інформації і знань, спричиняють істотні соціально-економічні перетворення і, зрештою, становлення інформаційного суспільства.
Поняття "інформаційне суспільство" з'явилося у другій половині 60-х років у м. Нарівні, з ним використовувалися такі терміни, як "технотронне" суспільство", "суспільство знання", "постіндустріальне суспільство". Уявлення про інформаційне суспільство пов'язані також з концепцією "трьох хвиль" А. Тоффлера.
Термін "інформаційне суспільство" був використаний в Японії у 1966 році в доповіді групи з наукових, технічних і економічних досліджень, в якій стверджувалося, що інформаційне суспільство являє собою суспільство, в якому вдосталь високо-якісної інформації, а також є всі необхідні кошти для її розподілу. У той період на Заході вважалося, що основою формування інформаційного суспільства є розвиток обчислювальної та інформаційної техніки; інформація набуває глобального характеру; на рух інформаційних потоків вже істотно не впливають державні кордони і різні бар'єри, зрештою, спроби обмежити вільне поширення інформації шкодить тій стороні, яка прагне внести такого роду обмеження; значно виросли можливості збору, обробки, зберігання, передачі інформації, доступу до неї; зростає вплив інформації на розвиток різних сфер людської діяльності; заглиблюється процес децентралізації суспільства; відбувається перехід до нових форм зайнятості; йде процес формування нових трудових ресурсів за рахунок збільшення кількості зайнятих в інформаційній індустрії. Зважаючи на це, Т. Стоунер стверджував, що інформацію, так само як капітал, можна нагромаджувати і зберігати для майбутнього використання.
У постіндустріальному суспільстві національні інформаційні ресурси — найбільш велике потенційне джерело багатства. У зв'язку з цим необхідно розвивати нову галузь економіки — інформаційну економіку. Постіндустріальна економіка — це економіка, в якій промисловість за показниками зайнятості і своєї частки в національному продукті поступається місцем сфері послуг, а сфера послуг є переважно обробкою інформації.
Три аспекти постіндустріального суспільства особливо важливі для розуміння телекомунікаційної революції: перехід від індустріального до сервісного суспільства; вирішальне значення кодифікованого теоретичного знання для здійснення технологічних інновацій; перетворення нової "інтелектуальної технології" у ключовий інструмент системного аналізу і теорії прийняття рішень.
Інформаційне суспільство в американській національній інформаційній інфраструктурі визначається як суспільство, в якому: кращі школи, вчителі та курси стають доступними всім студентам незалежно від географічних умов, відстані, ресурсів і працездатності; величезний потенціал мистецтва, літератури і науки стає доступним не тільки у великих організаціях, бібліотеках, музеях; послуги охорони здоров'я і соціальні послуги стають доступними в інтерактивному режимі кожному своєчасно і в необхідному місці; у кожного є шанс жити в різних місцях без втрати можливості повноцінно працювати в офісі через електронні магістралі; невеликі фірми можуть отримувати замовлення з усього світу електронним шляхом; кожний може дивитися останні фільми, звертатися в банк, магазин зі свого будинку; кожний може отримувати державну інформацію прямо або через місцеві бібліотеки, легко вступати в контакти з державними службовцями; державні, ділові структури можуть обмінюватися інформацією електронним шляхом, знижуючи обсяг паперової роботи і поліпшуючи якість послуг.
За останнє десятиріччя до теми інформаційного суспільства неодноразово зверталися і вітчизняні вчені, ними запропоновано декілька визначень інформаційного суспільства.
Так, дослідник А. І. Ракитов у працях кінця 80-х років писав, що перехід до інформаційного суспільства означає, що найважливішим продуктом соціальної діяльності стає виробництво, експлуатація і використання послуг і знань, причому питома вага знань у цій бінарній формулі зростає. Справжнє інформаційне суспільство повинне забезпечити правові і соціальні гарантії того, що кожний громадянин суспільства, що знаходиться в будь-якому місці й у будь-який час, зможе отримати всю необхідну для його життєдіяльності та вирішення поставлених перед ним проблем інформацію. Інформаційне суспільство — це суспільтво, де всі засоби інформаційної технології, тобто комп'ютери, інтегровані системи, кабельний, супутниковий та інший зв'язок, відеопристрій, програмне забезпечення, наукові дослідження, націлені на те, аби зробити інформацію загальнодоступною, що активно впроваджується у виробництво і життя.
На думку А. І. Ракитова, основними критеріями інформаційного суспільства є кількість і якість інформації, що є в обігу, її ефективна передача і переробка. Додатковим критерієм є доступність інформації для кожного завдяки її відносній дешевизні.
О. А. Фінько і Ю. М. Нестеров описують інформаційне суспільство як суспільство, в якому: персональний комп'ютер, підключений до транскордонних інформаційних мереж, входить в кожний будинок; кожний член суспільства має можливість своєчасно отримувати за допомогою транскордонних інформаційних мереж повну і достовірну інформацію будь-якого вигляду і призначення з будь-якої держави, знаходячись при цьому практично в будь-якій точці географічного простору; надається можливість оперативної комунікації як кожного члена суспільства з будь-ким, так і державними і суспільними структурами незалежно від місцезнаходження на земній кулі; зникають географічні та геополітичні кордони держав у рамках інформаційних мереж, відбувається "зіткнення" інформаційного законодавства країн, виникає необхідність гармонізації законодавства; з'являються нові форми діяльності з використанням інформаційних мереж: робота, творчість, виховання, і освіта, медицина.
Г. Л. Смолян і Д. С. Черешкин до основних ознак інформаційного суспільства зараховують: формування єдиного світового інформаційного простору і поглиблення процесів інформаційної і економічної інтеграції країн і народів; створення ринку інформації і знань як чинників виробництва на додаток до ринків природних ресурсів праці й капіталу та перехід інформаційних ресурсів суспільства в реальні ресурси соціально-економічного розвитку за рахунок розширення доступу до них; підвищення значущості проблем забезпечення інформаційної безпеки особистості, суспільства і держави та створення ефективної системи забезпечення прав громадян і соціальних інститутів на вільне отримання, поширення і використання інформації.
Глобальне інформаційне суспільство формується локально, у різних країнах цей процес йде з різною інтенсивністю і особливостями. Інформаційні товариства мають три головних характеристики. По-перше, інформація використовується як економічний ресурс. Організації використовують інформацію у все більших масштабах з метою підвищити ефективність, стимулювати інновації, укріпити конкурентоспроможність. По-друге, інформація стає предметом масового споживання у населення. По-третє, відбувається інтенсивне формування інформаційного сектору економіки, який зростає більш швидкими темпами, ніж інші галузі. Причому рух до інформаційного суспільства — загальна тенденція для розвинених держав і країн, що розвиваються.
Становлення інформаційних товариств зумовлене двома взаємопов'язаними причинами: довгостроковими тенденціями економічного розвитку і технологічним поступом. Економічна структура суспільства змінюється. Сфера послуг переважає над промисловістю і сільським господарством. Створення ж інформаційних продуктів і послуг можна віднести до сфери послуг. Сучасні ІТТ в багато разів збільшили нашу здатність обробляти інформацію і тим самим сприяли зростанню інформаційно насиченого сектору економіки.
Серед економістів поширена теорія про довгострокові цикли економічного розвитку, кожний з яких породжується технологічними новинами типу електрики або двигуна внутрішнього згорання. Цикл, що переживається, пов'язаний з інформаційними і телекомунікаційними технологіями. Їх вплив на суспільство пов'язаний з такими особливостями. По-перше, ІТТ — допоміжні технології, які застосовуються практично скрізь і сприяють підвищенню продуктивності. По-друге, технічні можливості ІТТ зростають експонентно і поки не спостерігається уповільнення темпів зростання. Нарешті, вартість ІТТ постійно і швидкими темпами знижується. Поєднання цих трьох чинників спричиняє те, що ІТТ породжують новий тривалий цикл економічного розвитку, що приводить в соціальному плані до інформаційного суспільства.
Інформація розуміється в широкому значенні і включає як аудіовізуальну, видовищну інформацію, так і бази даних зі спеціалізованими відомостями. Нематеріальна природа інформації породжує ряд проблем, пов'язаних з розумінням природи власності на інформацію, визначенням її вартості і цінності. Вартість створення нової інформації, наприклад, довідника або художнього фільму, може бути дуже високою, а копіювання здобутих результатів — надзвичайно низькою. Тому інформацію важко оцінити для подання в економічних балансах. Глобалізація інформаційного сектору економіки породжує і проблеми із законодавчим регулюванням виробництва і споживання інформації.
Вивчення інформаційного суспільства вимагає використання такого терміна, як інформаційна індустрія. До неї належать приватні та державні організації, які створюють інформацію різних видів, інтелектуальну власність, забезпечують функціонування пристроїв для поширення інформації споживачам, здійснюють обладнання і програмне забезпечення, покликане обробляти інформацію.
Інформаційну індустрію у свою чергу можна подати у вигляді трьох її галузей, які створюють зміст, поширюють його і обробляють. До індустрії змісту належать організації, які створюють інтелектуальну власність. Інформацію створюють письменники, композитори, художники, фотографи, вчені, інженери. У цьому їм допомагають видавці, продюсери та організації, які додають первинному змісту "товарний вигляд". Сюди ж входять організації, які самі не створюють нової інформації, але компілюють її, виробляючи довідники, бази даних, статистичні збірники і т. п. Постачальники такої інформації мають значну частину прибутків, що отримуються в індустрії змісту.
Індустрія поширення інформації пов'язана зі створенням і управлінням телекомунікаціями і мережами поширення інформації. Вона включає телекомунікаційні компанії, мережі кабельного телебачення, системи супутникової трансляції, радіо і телевізійні станції, компанії супутникового зв'язку і т. і.
Індустрія обробки змісту охоплює виробників комп'ютерів, телекомунікаційного обладнання і споживчої електроніки.
На загальну думку, яку складно підтвердити цифрами через відсутність прийнятої статистики, в інформаційній індустрії лідирує індустрія змісту. Саме в ній проводиться велика частина доданої вартості, що привело в середині 90-х років до інтенсивного процесу злиття і поглинання компаній інформаційного сектору економіки, метою яких є прагнення підвищити прибутковість свого бізнесу.
Таким чином, визначити поняття "інформаційне суспільство" можна, як мінімум, трьома способами. По-перше, перерахувати характеристики, які властиві цьому типу суспільства: створені значні інформаційні ресурси; виробництво, зберігання, поширення і передача, як аудіовізуальної продукції, так і ділової і розважальної інформації стає найважливішою частиною економіки; сформувалася інформаційна індустрія, яка включила в себе комп'ютерну і телекомунікаційну промисловість, розробників аудіовізуального змісту і програмного забезпечення, виробників елементної бази і побутової електроніки, мультимедійну промисловість і т. п. громадяни мають технічні та правові можливості доступу до різноманітних джерел інформації. Перелік цих характеристик можна продовжувати залежно від глибини розуміння суті інформаційного суспільства. Повний і вичерпний список скласти неможливо, оскільки життя постійно вносить свої корективи. По-друге, можна піти від "абстрактного до конкретного", вказавши, що інформаційне суспільство — це наступн>ий рівень в історичному розвитку людства по ланцюгу "аграрне — індустріальне — постіндустріальне" суспільство, пов'язати становлення інформаційного суспільства з реалізацією концепції стійкого розвитку або з втіленням ідей Вернадського про розвиток ноосфери.
Можливий і третій компромісний варіант типу: "інформаційне суспільство - це наступний рівень або стадія розвитку людства, на якому домінуючим об'єктом виробництва і споживання стають інформаційні продукти і послуги". Звичайно, це не означає, що традиційні предмети споживання, вироблені промисловістю і сільським господарством, втрачають для людини свою актуальність. У процесі виробництва, в обсязі споживаних товарів і послуг частка "інформаційно-містких" операцій і продуктів переважає.
Нарешті, необхідно враховувати і позицію, що заперечує прогресивність і бажаність переходу до інформаційного суспільства і яка грунтується на недовір'ї до того, що технології можуть поліпшити життя людини і функціонування соціальних структур. У зв'язку з цим варто зазначити, що технологія сама по собі лише частково визначає характер її використання, який переважно залежить від розвитку суспільства, його економіки, демократичності соціального механізму, рівня освіти та інших соціальних чинників. Водночас відставання законодавчого забезпечення прав людини на інформацію, недоторканність особистого життя, збереження персональних даних, обмеження на концентрацію засобів масової інформації і комунікації може реально призвести і в ряді випадків призводить до маніпуляції масовою свідомістю, контролю за особистістю з боку або державних, або кримінальних структур. Особливе занепокоєння викликає уразливість інформаційних і телекомунікаційних систем, що забезпечують функціонування енергетики, авіатранспорту, міського господарства та інших життєво важливих об'єктів.
Сучасні інформаційні й телекомунікаційні технології стали настільки важливою частиною інфраструктури суспільства, що від них залежить не тільки технологічний, але й соціальний поступ, економічна конкурентоспроможність країни в цілому, її місце у світовій економіці, роль у міжнародному розподілі праці, здатність розвивати демократичні інститути, зростання нових робочих місць і т. п. Тобто ІТТ із технологічного чинника розвитку перетворилися у важливий елемент функціонування сучасного суспільства. Однак при такій трансформації їх подальше втілення вже залежить не тільки від прогресу науково-технічної думки, але й від соціально-економічних і правових умов, в яких вони існують.
1.2. Поняття про сучасні соціальні інтернет-мережі
Термін «соціальна мережа» в 1954 році ввів англійський соціолог Джеймс Барнс у збірці робіт «Людські стосунки». Цим терміном він виразив думку про те, що суспільство – це складне переплетення стосунків. Барнс досліджував взаємозв'язки між людьми за допомогою візуальних діаграм, в яких окремі особи зображено крапками, а зв'язки між ними – лініями. В 1959 році принципами формування соціальних мереж зацікавились угорські математики Пол Ердос (Paul Erdos) і Альфред Реній (Alfred Renyi). Вони написали цілу низку статей на основі своїх досліджень. Дункан Уоттс (Duncan J. Watts) і Стівен Строгац (Steven H. Strogatz) розвинули теорію соціальних мереж і першими запропонували поняття коефіцієнта кластеризації, тобто ступеня близькості між неоднорідними групами (коли людина розширює мережу своїх зв’язків за рахунок осіб, яких вона не знає особисто, але знають її знайомі).
Соціальна мережа - це соціальна структура, утворена індивідами або організаціями. Вона відображає розмаїтні зв'язки між ними через різноманітні соціальні взаємовідносини, починаючи з випадкових знайомств і закінчуючи тісними родинними узами. Соціальними мережами називають також програмне забезпечення інтернет-технологій, яке допомагає друзям, бізнес-партнерам або іншим особам спілкуватись та встановлювати зв'язки між собою використовуючи набір інструментів. Ці програми, відомі як «онлайнова соціальна мережа», стають дедалі популярнішими.
Вони дають змогу користувачам створювати публічну або напівпублічну анкету, складати список користувачів, з якими вони мають зв'язок та переглядати власний список зв'яків і списки інших користувачів. Природа та номенклатура зв'язків може різнитись.
Першим інтернет-сайтом, який пропонував можливості роботи із соціальними мережами, був classmates.com, який з'явився в 1995 році. Починаючи з 2001 року з'являються сайти, в яких використовується технологія під назвою Коло друзів. Наразі, існує більш ніж 200 сайтів з можливостями організації соціальних мереж. Популярність цих сайтів постійно зростає. В 2004 році була стоврена найбільша на сьогоднішній день соціальна мережа у світі Facebook.
Українські соціальні мережі: Folk — мережа для неформального спілкування, Connect.ua та Vkontakte.ru — молодіжні соціальні мережі, Profeo - ділова соціальна мережа для професіоналів, Українські науковці у світі — соціальна мережа для науковців.
В Україні поки що найпопулярнішими є українські сектори російських соціальних мереж - Однокласники та Вконтакті.
Частка українських користувачів в цих мережах - 10%. Що стосується українських соціальних мереж, то на першому місці йде «Коннект».
«Вконтакті» - перша за відвідуваністю соціальна мережа в Україні та в Росії. Було повідомлення, що в Росії вона дає половину всього інтернет-трафіку.
Всі соціальні мережі можна умовно розділити на три категорії:
1.На загальну тематику (створені для приватного спілкування)
2.Спеціалізовані
3.Ділові
Соціальні мережі на загальну тематику, наприклад Facebook, Вконтакті та Однокласники, спрямовані на підтримку і налагодження вже існуючих контактів та пошук нових знайомих. Вони мають велику популярність серед школярів та студентів, що використовують веб-сервіси як платформу для спілкування в мережі. Ці сайти вже накопичили величезну базу контактів і профілів, з яких можна багато дізнатись про людину та її уподобання.
Спеціалізовані соціальні мережі займають певну нішу в своєму секторі, і збирають аудиторію за інтересами. Наприклад, Last.Fm– музична соціальна мережа, яка розбудовує зв’язки між користувачами за принципом музичних уподобань. Geni – сімейна соціальна мережа, об’єднує людей на основі родинних зв’язків. Соціальна мережа MyChurch надає можливість будь-якій людині створити свою церкву та своє коло спілкування. Autokadabra.ru - соціальна мережа автолюбителів.
Ділові соціальні мережі, такі як LinkedIn, Plaxo та МойКруг, спрямовані на професійний розвиток та побудову кар’єри. Новою в цьому переліку є українська ділова соціальна мережа PROFEO, запуск якої відбувся у квітні 2008 року. PROFEO має україномовний інтерфейс і спрямована на професійний розвиток в Україні. Специфіка нової мережі полягає в унікальному для України поєднанні різних послуг та сервісів, доступних з одного ресурсу: онлайн-адресна книжка, блоги, форуми, галерея, миттєві повідомлення та групи за професійними інтересами. Соціальні мережі швидко набирають популярності в Україні та світі завдяки стрімкій інтернетизації суспільства. Швидке проникнення Інтернету сприяє географічному розширенню мережі особистих контактів. Люди стають більш мобільними – легко змінюють роботу, помешкання, але прагнуть зберегти стосунки з друзями, колегами та однодумцями. Тож в світі, де на спілкування у людей залишається все менше часу, соціальні мережі видаються одним з найзручніших інструментів для знаходження колишніх колег, однокласників та людей зі спільними інтересами.
3. Соціально-географічнва характеристика Інтернет-мережі «Вконтакті»
3.1. Географія учасників мережі
Проаналізувавши результати спостережень за учасниками інтернет-мережі «Вконтакті», можна побачити, що найбільша кількість учасників-це жителі міста Київ, а також у Донецькій, Дніпропетровській, Одеській та Харківській областях, високий показник мають Львівська область та Крим. До речі, ці області в Україні є найбільшими за кількістю населення. Найменша кількість користувачів зафіксована у північних областях (Волинська, Рівненська, Житомирська, Чернігівська, Сумська області), і в центрально-західних областях (за винятком Львівської області). Варто зазначити, що існує велика відмінність між кількістю користувачів з обласних центрів і власне з області - перших набагато більше, ніж других.
Рис. 1 Географія українських користувачів соціальної мережі «Вконтакті»
3.2. Статево-віковий склад учасників мережі
У статевому складі користувачів помітно переважають чоловіки (63% чоловіків порівняно з 37% жінок). Цю мережу справедливо можна назвати молодіжною: в основному її користувачами є особи вікових груп 20-29 років і 10-19 років. Набагато менше користувачів віком 30-39 і 40-49 років, користувачі старших вікових груп практично не зустрічаються. Така ситуація є цілком логічною, якщо врахувати той факт, що з початку свого створення сайт позиціонував себе як соціальну мережу студентів і випускників вищих навчальних закладів., а вже пізніше — як універсальний засіб зв'язку для всіх соціальних груп і віків. Нині молодь використовує цей сайт як універсальний засіб для оперативного спілкування та обміну даними.
Статево-вікова структура користувачів виглядає таким чином: чоловіки переважають у вікових групах 10-19, 20-29 і 40-49 років, а жінки - у віковій групі 30-39 років.
Чоловіки Жінки
Рис.4 Віково-статева структура українських користувачів соціальної мережі «В контакті»
3.3. Соціальна характеристика учасників мережі
Користувачі мережі «Вконтакті» характеризуються значною активністю. Переважна більшість спостережених користувачів мають до тисячі друзів (з 10 тис можливих). До 10 тис. цей показник плавно зменшується, проте спостерігається збільшення кількості учасників, які мають понад 8 тис. і понад 9 тис. друзів. В основному це відомі люди або люди, що займаються піаром сторінок і груп.
Крім того, користувачі мережі «Вконтакті» є активними учасниками різних груп за інтересами. Більшість спостережених користувачів є учасниками до 30 груп. Набагато менше користувачів мають понад 60 груп. Спостерігалися користувачі, які мають 250-300 груп. Очевидно, ці люди
займаються піаром своїх груп.
Аналізуючи анкети учасників, можна помітити, що вони охоче заповнюють сторінки, надають інформацію про себе: як особисту, так і контактну, інформацію про місце навчання, місце роботи. Проте не завжди ця інформація є правдивою.
4. Соціально-географічна характеристика Інтернет-мережі «Однокласники»
4.1. Географія учасників мережі
«Однокласники» - друга за відвідуванням соціальна мережа в Україні. Географія користувачів мережі «Однокласники» в дечому схожа з географією мережі «Вконтакті». Найбільша частка користувачів з Києва, Донецької, Харківської, Одеської, Дніпропетровської областей та Криму. В «Однокласниках», порівняно з «Вконакті», менша частка користувачів з Львівської області. Як і «Вконтакті» найменша кількість користувачів у північних областях а також в Черкаській, Миколаївській, Кіровоградській, Херсонській, Хмельницькій, Чернівецькій та Закарпатській областях. В «Однокласниках» також чітко простежується різниця між кількістю користувачів з обласного центру і власне з області – перших набагато більше.
Рис. 7 Географія українських користувачів соціальної мережі «Однокласники»
4.2. Статево-віковий склад учасників мережі
Як і «Вконтакті», у статевому складі користувачів переважають чоловіки, але різниця між представниками чоловічої і жіночої статі тут є меншою (55% чоловіків порівняно з 45% жінок). «Однокласники» є «дорослішою» соціальною мережею порівняно з «Вконтакті». Тут також головна частина користувачів належать до вікової групи 20-29 років, але є набагато більше користувачів вікових груп 30-39 і 40-49 років, і менше користувачів вікової групи 10-19 років. Спостерігалися користувачі вікових груп 50-59 і 60-69 років, яких тут більше,ніж «Вконтакті».
Чоловіки переважають у вікових групах 0-9, 30-39, 40-49 і 50-59 років,а жінки – у вікових групах 20-29 років і 60-69 років. У вікові групі 10-19 років співвідношення є майже рівним.
Чоловіки Жінки
Рис.10 Віково-статевий склад українських користувачів соціальної мережі «Однокласники»
4.3. Соціальна характеристика учасників мережі
Користувачі мережі «Однокласники» характеризуються значно меншою активністю, ніж користувачі мережі «Вконтакті». На багатьох сторінках друзів немає взагалі, що свідчить про те, що користувач рідко туди заходить. Найчастіше зустрічалася кількість друзів від 63 до 126. Мало користувачів мають понад 250 друзів. Учасники мережі «Однокласники» є менш активними в групах. Більшість спостережених користувачів не були учасниками жодної групи, або є учасниками до 14 груп.
Крім того, можна помітити, що учасники мережі «Однокласники» дуже неохоче надають інформацію про себе. Мала кількість анкет зі спостережуваних користувачів надавала вичерпну інформацію про учасників.
5. Проблеми та перспективи поширення соціальних мереж
5.1. Проблеми доступності соціальних мереж
Із сучасними соціальними інтернет-мережами пов’язано багато проблем. Однією з таких проблем є проблема доступності соціальних мереж. Фахівці стверджують, що кількість злочинів, здійснених з використанням інформації з соціальних мереж, постійно зростає. На жаль, більшість користувачів вкрай зневажливо ставляться до тієї інформації, яку вони виставляють на загальний огляд. Наслідки цього можуть бути різними: розміщення в інтернеті особистої інформації наражає користувачів на ризик втратити роботу або стати жертвою шахрайства чи знущань, зруйнувати репутацію собі чи іншим людям, а за наклеп потім доведеться поплатитися. Розповідаючи деякі подробиці свого життя, можна стати жертвою хуліганів.
Існують деякі прості правила, які дозволяють вирішити цю проблему.
Не варто писати в мережі про своє місцезнаходження в даний момент.Краще зателефонувати друзям і повідомити цю інформацію.
Не бажано викладати в мережу інформацію про особисте життя користувача.Викладання подробиць про школу, до якої ви ходили або інформації про дівоче прізвище, може призвести до того, що з часом злодії знатимуть про вас не менше, ніж ваша сім'я.
Бережіть інформацію про інших людей
Бережіть інформацію про свій розклад.Чим більше шахраї знають про ваші повсякденні справи і графіки, тим краще можуть спланувати проникнення до вашої домівки.
Слідкуйте за власнми висловлюваннями. Невлучний жарт, політичні тиради, дурні витівки - дякуючи новим технологіям та соціальним мережам ви можете знищити свою репутацію як ніколи.
Не пишіть про свій настрій.Даючи знати про свій настрій, ви подаєте друзям сигнал, як ставитися до вас у даний час. Якщо близькі люди і не слідкують за вами в мережі, це не значить, що вашою вразливістю не схочуть скористатися інші, щоб наладити контакт, висловлюючи нібито співпереживання.
Соціальні мережі часто використовуються для зберігання та обміну логінами і паролями. Часто користувачі добровільно віддають пароль від самої соціальної мережі. Але ніхто не дасть гарантію, що його отримувач не вирішить через пару місяців згадати давню образу і не перетворить цей профіль у збірник компромату. Якщо обставини змушують віддати пароль, обов’язково слід змінити його, як тільки це стане можливим.
Відповіді на кодові питання, які використовуються вами для відновлення забутих паролів, також не слід зберігати в соціальних мережах. Це дивно, але більшість користувачів навіть не замислюються над цим, коли вносять в профіль дівоче прізвище матері або школу, де вони навчалися. Адже відповіді на ці питання і є ті самі популярні ключові фрази, які використовуються для відновлення облікових записів або при зверненні, наприклад, у банк.
У соціальних мережах люди можуть обмінюватися повідомленнями, публікуючи запису, картинки та відео на так званій «стіні». Але «стіну» бачать і інші користувачі мережі, тому не слід «вішати» туди повідомлення особистого характеру. Часто буває так, що інформація, яка ніби підходить для «стіни», може нашкодити адресатові. Тут немає універсальних рекомендацій, просто потрібно мати це на увазі.
Не можна залишати у відкритому доступі домашню адресу і телефон. Зловмисники будуть знати, де вас шукати, особливо, якщо запідозрять, що вас не буде будинку у певні години. Дізнатися про це можна ще з повідомлень.
Не варто ділитися з усім світом вашими планами на вечір або вихідні. Цілком можливо, що цією інформацією зацікавиться той, хто зможе скористатися вашою відсутністю в одному місці або, навпаки, присутністю в іншому. Навіть гостей на вечірку краще збирати, використовуючи особисті повідомлення або закриту групу, а не «стіну».
Краще уникати навіть натяків на те, скільки ви заробляєте, коли отримуєте зарплату, де зберігаєте заощадження або як часто відвідуєте банкомат. На перший погляд у цьому немає нічого небезпечного, але тільки до тих пір, поки ви не зіткнетеся з тим, хто знає, як випадково залишені повідомлення перетворити на безцінні.
За статистикою компанії Sophos, що займається питаннями інформаційної безпеки, близько 63 відсотків організацій побоюються, що їх співробітники можуть викласти в мережу цінну інформацію, яка стосується, наприклад, планів з розвитку бізнесу. Як приклад можна привести Microsoft: через профілі співробітників в соціальній мережі Linkedin журналістам періодично вдається з’ясувати плани компанії за кілька місяців до їх офіційного анонсу. Не варто підводити свого роботодавця: за витік конфіденційних даних можна потрапити і під скорочення, і під адміністративне переслідування.
Фотографії дітей у відкритому доступі також не обіцяють нічого хорошого. Якщо ви залишаєте повідомлення про те, що будете відсутні на вихідних, а вдома залишається тільки дитина (малюнок, фотографія якого доступна в галереї), то його безпека може опинитися під великою загрозою.
Слід мати на увазі, що інформація з вашого профілю, в тому числі і закрита для випадкових відвідувачів, може бути агрегована іншими сервісами. Навіть якщо налаштування приватності вашого профілю «викручені» на максимум, немає ніякої гарантії, що ви публікуєте вами інформація не вийде за його межі. Досить сказати, що згідно з дослідженнями Університету штату Вірджинія, 90 відсотків додатків для Facebook, що входять в топ-150 за популярністю, мають доступ до конфіденційної інформації користувача. Навіщо вона їм – загадка. Але це прекрасна ілюстрація того, що абсолютно будь-які дані, які знаходяться в інтернеті, можуть бути отримані сторонніми особами при належному старанні.
5.2. Психологічні та соціальні проблеми соціальних мереж
Крім проблеми доступності інформації у соціальних мережах та безпеки користувачів, існують психологічні та соціальні проблеми соціальних мереж. Проблема роздвоєння особистості: чимало людей перестає розуміти, що віртуальне спілкування є лишень доповненням до повноцінного живого спілкування. Причиною цього стало те, що є спокуслива можливість створити образ успішної, «просунутої» й модної людини. У відвідувачів соціальних мереж часто відбувається втрата індивідуальності. Підміна «живого» спілкування призводить до втрати відчуття реальності і практики соціального спілкування. У живій розмові важко обмежитися смайлом чи безмежною кількістю дужечок. Опираючись на сучасні дослідження в галузі Інтернет-спілкування, більше 70 % відвідувачів «контакту» прикрашає дійсний стан речей заради підтримки розмови. В особливо запущених випадках ці проблеми ведуть до роздвоєння особистості на рівні «псевдосвідомості». Цей термін часто застосовується психологами саме до віртуального спілкування: справжня свідомість людини знаходиться в реальному світі, а «псевдосвідомість» діє в межах акаунтів соціальних мереж. Якщо занадто захопитися подібною діяльністю, то справжня свідомість починає «розмиватися» і дії людини контролює саме «псевдосвідомість». Зазвичай у таких ситуаціях однієї особи в соціальних мережах стає мало і з’являються нові: іншого віку, статі, соціального статусу і т.п. Кінець-кінцем проблема соціальних мереж призводить до роздвоєння особистості.
Деякі психологи відзначають появу різновидів інтернет-залежності від соціальних мереж. Вважається, що коли людина приділяє соціальним мережам більше однієї години кожен день — це є ознакою емоційної залежності. Рекомендується замість тривалого взаємодії з ними присвятити свій вільний час справжньому живому спілкуванню з друзями та рідними, читанню книг, занять фізкультурою або, наприклад, вивчення іноземних мов.
Існує проблема культури спілкування в соціальних мережах. На жаль, в анкетах користувачів часто можна побачити ненормативну лексику, те ж саме відбувається і під час спілкування.
Важливими та поки що, на жаль, не вирішеними, є і проблеми моралі. Йде мова про наявність на сайтах порнографічних матеріалів та матеріалів, що пропагують насилля і жорстокість. Особливе занепокоєння викликає той факт, що значна кількість користувачів соціальними мережами-це діти і підлітки, які отримують вільний доступ до цих матеріалів в мережах, що може негативно вплинути на формування їх особистості. Крім того, в українських соціальних мережах можна зустріти відверто антиукраїнські матеріали.
5.3. Шляхи розвитку та поширення соціальних мереж
Питання щодо подальших шляхів розвитку соціальних мереж та їх перспектив є досить актуальним, зважаючи на той факт, що соціальні мережі займають вагоме місце в нашому житті сьогодні.
Одним із шляхів розвитку соціальних мереж є їх монетизація. Один з основних способів монетизації соціальних переж – продаж. Це викликано тим, що більшість соціальних мереж збиткова. Вони потребують великої кількості ресурсів для підтримання працездатності (персонал, сервери і центри зберігання даних, дорога розробка та інше), а їх прибутків часто на це не вистачає. Потрібні великі інвестиції. Ефективно реалізувати таку модель доволі складно, а витрати соціальних мереж великі. З цього виходить, що більшість проектів й досі лишаються збитковими, що ховає великий ризик. Адже збитковий бізнес рано чи пізно закривають. Таким чином ми отримуємо дві сторони однієї медалі: з однієї сторони – можливостей для монетизації і виходу на прибутковість є доволі багато, і це реально зробити, з іншої сторони – цей процес доволі складний, і на сьогодні небагато змогли втілити його у житті.
Платні сервіси - другий за популярністю спосіб монетизації соціальних мереж. Більшість мереж мають будь-які платні послуги, найчастіше, це недорогі способи для виділення користувачів або допомога у досягненні якої-небудь мети, наприклад, продажу чогось. Головне в цьому методі створити зручний механізм для продавців і покупців чого-небудь + популярність соціальної мережі, в результаті виходить постійний грошовий потік в касу соціальної мережі, при цьому соціальна мережа практично нічого не робить, правильний механізм все автоматизує. Вартість повинна бути невеликою і доступною майже всім юзерам мережі. Також дуже важливо, щоб послуги можна було легко сплатити. Звичайно, окремим пунктом треба виділити віртуальні товари. Найпоширенішими можна вважати подарунки. У багатьох соціальних мережах такі віртуальні предмети безкоштовні, але є й платні. Ідеальний варіант дати багато безкоштовних і частину унікальних платних подарунків. Тоді і користувачі не залишаться в образі, і соціальна мережа буде заробляти. Такі подарунки є, наприклад, у FaceBook. Однак продавати можна все, що завгодно, справа, скоріше, у фантазії.
Реклама – сама поширена модель монетизації в сучасних інтернет-проектах і особливо в соціальних мережах. Західні соціальні мережі, які йдуть на кілька кроків попереду наших, зараз активно використовують банерну рекламу для заробляння грошей на численних показах.
Не можна забувати і про такий потужний інструмент як спонсорство. У соціальних мережах є багато спільнот, кожну з яких можна спонсорувати. Це виражається в самих різних способах: від банальної оплати для розміщення логотипу до організації професійних або аматорських зустрічей за рахунок компанії-спонсора.
Ще одним дуже перспективним методом монетизації є продаж інформації. Особливо ефективно для великих мереж: їм можна масово продавати статистичну інформацію, проводити дослідження на замовлення, в тому числі кількісні маркетингові дослідження, торгувати доступом до вибраного контенту. Можна навіть продавати особисті дані (хоча цей спосіб викликає великі сумніви в силу своєї неетичності і незаконності, але якщо є попит, то рано чи пізно з'явиться пропозиція). Варіантів дуже багато, потрібно лише провести дослідження, яка інформація потрібна і скільки за неї готові платити люди і компанії.
Питання об’єднання акаунтів в соціальних мережах зазвичай хвилює всіх, окрім власників двох-трьох найпопулярніших мереж регіону. Насправді, навіть існує платформа Google Social Graph, яка має об’єднати акаунти користувачів в різних мережах, блогах і т.д. Але поки що цього не відбувається.
Варто задумаися про шляхи розвитку найпопулярніших в Україні соціальних мереж: «Однокласники», «Вконтакті ». Навряд чи шлях розвитку «Однокласників» або «Вконтакті» сильно зміниться в найближчі кілька років. Інтернет йде в регіони, про соціальні мережі пишуть доступні масам ЗМІ, про них говорять на радіо і знімають передачі на ТБ, навіть у кіно і книгах є згадки про них. Тому, аудиторія зростатиме, можливо, не так вибухово, як у центральних містах. Більш того, всередині мереж почне збільшуватися бажання учасників бути поміченими, що неминуче призведе до появи локальних зірок такого масштабу, що їх будуть впізнавати і на вулиці. На цьому мережі можуть зіграти, просуваючи і продюсуючи таких «талантів» на ТБ, в пресі і т.д., тим самим, просуваючи свій сервіс і роблячи його все більш популярним.
Що стосується приходу іноземних соціальних мереж, то це не загроза для лідерів. Судіть самі: вже півроку найпопулярніша соціальна мережа у світі – MySpace – має російську версію, але активність у її російськомовному сегменті настільки мала, що розглядати її як конкурента лідерам ринку найближчим часом безглуздо. Думаю, подібна ситуація спостерігатиметься і в україномовному інтернеті.
Цікаво поглянути на тенденцію відносин, що складаються у людини та соціальної мережі протягом довгого часу.
Для першого прикладу візьмемо мережі, що покликані згадати вас про своє минуле та своїх друзів – типу Однокласники, Classmates, та всі інші, їм подібні.
Перший етап у користувача дуже бурхливий – друзі/знайомі/новини розказують йому про "класний сайт, що знаходить однокласників". Він йде, реєструється (сам або за допомогою сторонніх осіб, значення не має) і зустрічає людей, з якими давно не бачився. Результат – захоплення, радість, неймовірні почуття, ностальгія і все таке. Людині подобається сайт, їй хочеться повертатись туди знову і знову, перевіряти, чи нема нових повідомлень або людей у мережі. Це підтверджено наочними спостереженнями.
Однак перший етап не може тривати вічно. Настає другий етап . Користувач з часом забуває про сайт. З усіма знайомими переговорив, про все проспілкувався, всіх можливих однокласників познаходив. Робити на сайті, особливо вузькоспеціалізованому, як «Однокласники» більше нема чого, і він забуває про нього.
Отже, вузькоспеціалізовані мережі, особливо типу «Однокласників», не мають чіткого майбутнього. Тому якщо вони не знайдуть впевненої бізнес-моделі розвитку, то на них чекає забуття. Звісно, вони можуть поповнюватись новими людьми, що завершили школу, але коли вся країна "переоднокласниться", то цих новеньких буде вкрай мало, у порівнянні з теперішніми мільйонами. В цьому плані мережі «Вконтакті», «Коннект», менш вразливі, бо в них є можливість підтримувати зацікавленість, хіба якщо не прийде на зміну щось нове.
Тепер звернемось до другої моделі соціального сайту – тематичного. Мережі такого типу – Хабрахабр, МойКруг, Хайвей, Автокадабра, TooDoo , навітьДомашнийПК, мають бльше шансів встояти перед апатією користувача.
Перший етап схожий до попередньої моделі: людина знайомиться з сайтом, і, якщо він її зацікавлює або вражає, то починаються активні дії. Користувач пише пости, проводить аналізи, заповнює резюме, пише новини, і так далі. Ця фаза є найактивнішою. Сайт швидко наповнюється контентом, що створюють його відвідувачі. Користувач веде боротьбу за уявні бали, карму чи рейтинг – в залежності від функціоналу соцмережі; інтегрується у спільноти, знаходить хороших знайомих. Але і це не триватиме вічно.
Другий етап коли-небудь почнеться. Адже може статися так, що статтю автора, яку він спеціально готував годинами, не приймуть, замінусують, а в деяких випадках ще й відверто нахамлять (таких особистостей дуже багато на сайтах), у нього пробудиться апатія до дій. Користувач усвідомить, що все те, що він писав, всі ті рейтинги і бали лише уявні, і йому майже ніякої користі не принесли, крім трати часу. Адже рекламу на його матеріалах зробили собі власники сайту, і прибутки теж забрали вони. (Тут хочеться згадати Хайвей. За матеріали, які додає там журналіст, нараховуються реальні гроші. Хоч вони зовсім невеликі, це дуже розумний метод стимулювання користувачів) Цей факт спонукає до не-дій. Користувач перестане писати, може не зовсім, але вже менше, це залежатиме від ступені його "втягнутості".
В деяких випадках існує ще й третій етап . Він проявляєтсья у звичайній участі в роботі сайту – читанні, подекуди – коментуванні, тобто пасивній діяльності. Більше не буде такого ентузіазму, як на першому етапі.
Отже, саме завдяки третьому етапу тематичні соцмережі можуть мати краще майбутнє, ніж «Однокласники». Адже хороші теми ніколи не кінчаються, і читати, активно і не дуже спілкуватись на цікаву вам тему (ІТ, автомобілі, квіти, кіно і т.д.) можна дуже довго. Соцмережі у цьому випадку потроху замінюють тематичні форуми.
Дивлячись на це все через призму часу, розробники та автори подібних сайтів мають мати на увазі, що навіть найбільшу популярність можна з часом втратити, якщо не шукати нових напрямків розвитку. Ось такий сьогоднішній урок для соцмереж.
Висновки
Отже, соціальні мережі, як віртуальні суспільно-географічні утворення уже стали невід’ємною частиною життя багатьох людей, і цей процес триває. Хоч він і має в собі багато підводних каменів, про які говорилося вище, але вони мають численні позитивні сторони. Це можливість знайти цікаву інформацію, можливість постійно підтримувати зв’язок з близькими людьми, або з цікавими людьми, які знаходяться на значній відстані, можливість розширити свій кругозір. Соціальні мережі роблять світ тіснішим, зближуючи нас. І якщо підходити до спілкування в них розсудливо, то можна уникнути тих небезпек, які з ними пов’язані.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 518; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!