Особливості діалогічного мовлення

Nbsp;   ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК __________________________________________________________________________   Тема: «Пряма мова. Розрізнення прямої мови й непрямої мови. Перетворення       прямої мови на непряму (й навпаки). Спільне й відмінне між прямою мо-       вою й цитатою. Особливості побудови  діалогу. Поетична пунктуація.       Пряма мова, діалоги в художніх творах. Використання цитування як       виражального засобу усного та писемного мовлення».   План   1.   Пряма і непряма мова, її призначення і граматично-смислові особливості. 2. Пунктограми при прямій мові та діалозі. 3. Пунктограми при цитатах. 4.   Розділові знаки в реченнях з непрямою мовою.   ПРЯМА І НЕПРЯМА МОВА, ЇЇ ПРИЗНАЧЕННЯ І ГРАМАТИЧНО-СМИСЛОВІ ОСОБЛИВОСТІ   До складних синтаксичних конструкцій тісно прилягають конструкції з чу-жим мовленням, під яким розуміють різні спо­соби передачі мовлення чи думок якоїсь особи, що включаються в авторську розповідь. Форми і засоби передачі чужого мовлення залежать від си­туації спілкуван-ня, мети та призначення повідомлення. Так, в одних випадках важливо передати не тільки зміст, а й саму форму чужого мовлення з точним відтворенням його лек-сич­ного складу й граматичної будови, в інших — досить передати лише зміст. Залежно від лексико-синтаксичних засобів і способів пере­дачі чужого мов-лення розрізняють дві основні його форми: пряму (пряма мова); і непряму (непря-ма мова). Речення з пря­мою мовою спеціально призначені для точного відтворен-ня чужого мовлення з повним дотриманням не тільки його змісту, а й форми, а ре-чення з непрямою мовою — лише для передачі змісту чужого мовлення. Крім за-значених двох основних, най­поширеніших форм передачі чужого мовлення, іс-нують і деякі інші форми, зокрема невласне пряма мова, а також діалогічне мов-лення та цитування. Пряма мова — це точне відтворення чужого вислову зі збере­женням його лексичних, синтаксичних та інтонаційних особливо­стей.Як правило, во-на супроводжується словами автора, з яких стає відомо, хто, за яких обставин і в який спосіб висловив пря­му мову. Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, в середи­ні її або після неї: Промовила конвалія: «Прощай, гаю милий!» (Л. У.); «Вам здається, — обіз-валася сусідка, — що тепер море, як синій птах?» (М. К.); «А в нашій учительсь-кій роботі треба, щоб минули роки і десятиліття, поки стане людиною той, хто несміливо переступив поріг школи і вивів на папері олівцем перші палички і кру-жечки, написав перше слово», — думав про себе учи­тель (І. П.). Слова автора при прямій мові є синтаксичним центром, що організовує кон-струкцію з чужим мовленням, засобом його уве­дення в розповідь. Пряма мова ра-зом зі словами автора — особ­ливий тип синтаксичної будови, близький до склад-ного безсполучникового речення з різнотипними частинами, проте і вони не ста-новлять одного речення. Зв’язки прямої мови на письмі регламентуються спе-ціальними пунктуаційними правилами, а в усному мовленні – інтонаційно. Іншим засобом передачі чужого мовлення є непряма мова, в якій не збері-гаються особливості мовлення мовця, а лише передається загальний зміст сказа-ного, причому ця передача змісту чужого мовлення здійснюється від особи авто-ра. Непряма мова – це чуже мовлення, введене автором розповіді в тексті у формі з’ясувальної підрядної частини складнопідрядного речення.Вона не є самостійною одиницею, а разом зі слова автора становить складнопідрядне з’ясу-вальне речення, в якому головна частина – це слова автора, а підрядна – непряма мова. Отже, за цього способу передачі чужого мовлення, як і при прямій мові, синтаксичним центром є слова автора, які виступають у роліголовної частинискладнопідрядного речення:Мати через пліт запитала сина, куди він збирався (М.С.); Варвара спитала у начальника станції, чи можна послати радіограму в Москву (Л.П.). Невласна пряма,абовільна непряма,мова є особливим стилістичним прийомом, за допомогою якого автор глибоко розкриває внутрішні почуття ге-роїв, їхні думки, переживання, прагнення. Вона становить поєднання непрямої мови з елементами прямої, зберігаючи певною мірою при цьому порядок слів, інтонацію, дослівні вислови, емоційність мови персонажів. Цетак зване внутріш-нє мовлення, яке передається письменником шляхом ніби перевтілення у свогогероя:Челядь гуляє на майдані; старі гомонять під ворітьми, а в Маланки зви-чайні гості – думки. Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як важко його про-жити. Андрій знов не найнявся. Отак щороку легкого хліба шукає (М. К.); Кай-дашиха обтерла білою хусткою сап’янці і гордовито дивилась навкруги: дивіть-ся, мов, люди добрі, яка панія їде до вас у гості (І. Н.-Л.). Авторська мова — це авторська оповідь у літера­турно-художньому творі, структурно й за текстом від­мінна від мови персонажів. Вона безпосередньо пов’я­зана з образом автора.    Одним із засобів передачі чужого мовлення є діалогічне мовлення. Діалог – це дослівно відтворена розмова двох або осіб.Іноді чуже мов-лення, передане у формі діалогу, може супроводжуватися словами автора, про це буває далеко не завжди. Та й пунктуаційно діалог оформлюється своєрідно – перед кожною реплікою ставиться тире, а слова кожної особи пишуться з нового рядка: - Миколо, це ти? - Я... – та скривився, скривився. - Як це ти, що це? - Та... та... Їсти нічого, топить нічим, удягтися... - Бідненький!.. - А батько... простудилися: ще розтавало, а в їх чоботи драні, ноги крутить. - Так ти це... - Були до хазяїна... найняли... так я не... здужаю... аж захворів був... Так мене в поводатарі це...                                                                       (А. Тесленко)

Особливості діалогічного мовлення

· емоційна забарвленість,

· спонтанність,

· двосторонній характер.

                                Типи діалогів

· діалог-розпитування,

· діалог-домовленість,

· діалог-обмін думками,

· діалог-обговорення.

                                 Структура діалогу

· реплікування,

· діалогічне єднання,

· міні-тексти,

· зв’язні тексти.

               Основні діалогічні вміння

· починати діалог,

· реагувати на репліку,

· підтримувати розмову,

· стимулювати співрозмовника,

· уміння вести діалоги різних функціональних текстів.

               Функції діалогічного мовлення

· повідомлення інформації,

· прийняття (неприйняття) інформації,

· обмін судженнями,

· обґрунтування своєї точки зору,

· взаємопереконання.

 

ПУНКТОГРАМИ ПРИ ПРЯМІЙ МОВІ ТА ДІАЛОЗІ

 

---

Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 801; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!