Таким чином, тільки пізнавши психіку людини, можна знайти шлях до підвищення безпеки її життєдіяльності.
Література:
Закон України “ Про охорону навколишнього середовища”.
Про концепцію захисту населення. Указ президента України / Офіційний вісник України, №13,- 1999.
Антонов В.П.Уроки Чернобіля: радиация, жизнь здоровье .-К: Знание, 1989.
Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. Видавництво «Каравела», 2005.
Збірник документів з питань безпеки життєдіяльності в системі освіти. — Львів: ТзОВ «Марка ЛТД», 1997.
Міщенко І.М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі. - Кіровоград, 1998.-292с.
Пономарьов В.Т. Енциклопедія безпеки, - Донецк, Сталкер, -1997.
Школа выживания. Ростов на дону : Феникс,1998
Тема–7: Вплив негативних факторів життєвого середовища на здоров’я людини
Учбові питання:
1. Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини
2. Основні положення ергономіки
3. Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров'я
4. Вплив негативних факторів на здоров'я людини
Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини
Біологічні ритми — це періодичне повторювання зміни характеру та інтенсивності біологічних процесів та явищ у живих організмах.
Усі матеріальні об'єкти у Всесвіті здійснюють циклічний рух. Так, Місяць обертається навколо Землі приблизно за ЗО діб, а Земля навколо Сонця — за 365 діб. Період обертання Сонця навколо центра Галактики становить близько 200 млн. років. Ритми притаманні також усім об'єктам мікросвіту і людині в тому числі. Вони пронизують усе живе на Землі: на клітинному, тканинному, функціональному рівнях.
|
|
Біоритмологія дозволяє не лише визначати, а й прогнозувати, передбачати той стан організму, який характеризується як стан на межі хвороби. Подібний стан «на межі» і визначає межу організму. Біоритмологія допомагає визначити межу, коли може наступити перевищення можливостей організму і виникнути серйозні порушення у ньому. Враховуючи, що межа не визначена для кожного з нас раз і назавжди, наука підказує, як відсунути її далі, як поширити «територію можливостей» організму — тренуванням, збільшенням навантаження тощо.
Основні положення ергономіки
Ергономіка (від грець. —робота і — закон) — наукова дисципліна, що комплексно вивчає людину в конкретних умовах її діяльності в сучасному виробництві. Вона вивчає трудову діяльність людини у системі «людина — техніка — середовище» з метою її ефективності, безпеки та комфорту.
Людина, машина і навколишнє середовище розглядаються в ергономічних дослідженнях як складна система. Основний об'єкт досліджень ергономіки — система «людина — техніка».
Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров'я
|
|
Вивчення різних аспектів здоров'я як якісної цінності людини та суспільства, вивчення складних взаємозв'язків між чинниками навколишнього середовища та здоров'ям людей є важливим завданням дисципліни «Безпека життєдіяльності».
В системі «людина — середовище» визначається три взаємопов'язані рівні здоров'я:
· суспільний, груповий, індивідуальний.
Перший рівень — суспільний — характеризує стан здоров'я населення загалом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують в суспільстві.
Другий - групове здоров'я, зумовлене специфікою життєдіяльності людей даного трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебувають його члени.
Третій — індивідуальний рівень здоров'я, який сформовано як в умовах всього суспільства та групи, так і на основі фізіологічних і психічних особливостей індивіда та неповторного способу життя, який веде кожна людина.
Індивідуальне здоров'я — абсолютна і непересічна цінність, яка перебуває на найвищому щаблі ієрархічної шкали цінностей, а також у системі таких філософських категорій людського буття, як інтереси та ідеали, гармонія, зміст і щастя життя, творча праця, програма та ритм життєдіяльності. Кожен фахівець, кожен член суспільства повинен мати знання про здоров'я як біологічну, духовну, соціальну категорію з метою можливого проведення оцінки та аналізу свого стану здоров'я, з одного боку, та вирішення поточних і перспективних завдань щодо охорони та зміцнення суспільного здоров'я, з іншого.
|
|
Виділяють три рівні опису цінності здоров'я:
Біологічний — початкове здоров'я передбачає досконалість саморегуляції організму, гармонію фізіологічних процесів як наслідок максимуму адаптації.
Соціальний — здоров'я є мірою соціальної активності, діяльності ставлення людського індивіда до світу.
Особливий психологічний — здоров'я є відсутністю хвороби, але швидше запереченням в значенні її подолання (здоров'я не тільки стан організму, але і стратегія життя людини).
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 278; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!