Для підсумкового контролю рівня знань студентів
1. Спілкування:
а) обмін інформацією між людьми;
б) взаємодія співрозмовників, з допомогою якої вони досягають спільної мети;
в) широкий спектр контактів людей, в яких вони здійснюють обмін інформацією і діями та пізнають один одного;
г ) засіб впливу одного учасника спілкування на іншого.
2. Спілкування, яке визначається спрямованістю на виконання завдань трудової діяльності, наявністю офіційних і неофіційних зв’язків між його учасниками, регламентованістю змістом трудової діяльності:
а) офіційне;
б) ділове;
в) рольове.
3. Функції спілкування:
а) інформативно-комунікативна;
б) регулятивно-комунікативна;
в) афективно-комунікативна;
в) мотиваційно-комунікативна.
4. Засоби спілкування:
а) вербальні;
б) віртуальні;
в) невербальні;
г) афективні.
5. Механізми сприймання людини людиною:
а) фрустрація;
б) ідентифікація;
в) емпатія;
г) стереотипізація;
д) рефлексія.
6. Способи психологічного впливу на людей:
а) кодування;
б) зараження;
в) навіювання;
г) наслідування;
д) переконування.
7. Предмет курсу «Етика і психологія ділового спілкування»:
а) морально-етична зумовленість та психологічні закономірності ділового спілкування;
б) система моральних норм та принципів, які регулюють спілкування людей;
в) система етикетних приписів, обов’язкових для виконання у ході ділового спілкування, та їх психологічне обґрунтування.
8. Об’єктивні чинники, що впливають на якість ділового спілкування: сфера трудової діяльності, система субординації ділового спілкування, характер трудової діяльності… (продовжити перелік).
|
|
9. Суб’єктивні чинники, що впливають на якість ділового спілкування: рівень свідомості особистості, рівень засвоєння культури спілкування, рівень засвоєння досвіду трудової діяльності… (продовжити перелік).
10. Моральні передумови спілкування: повага, толерантність, співчуття… (продовжити перелік).
11. Культура ділового спілкування:
а) форма творіння спілкуванні, систематизації та реалізації його норм, способів та засобів відповідно до ієрархії цінностей та установок;
б) набутий людиною комунікативний досвід, який дає змогу реалізувати спілкування відповідно до норм етики та естетики;
в) система умінь і навичок комунікативної поведінки, які дають змогу реалізувати спілкування успішно і досягнути бажаного результату.
12. Етикет:
а) сукупність правил поведінки людей, які визначають процедуру їх звернення один до одного;
б) сукупність формальних правил і настанов, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків; в) сукупність ритуалів, яких необхідно дотримуватися під час спілкування з людьми.
|
|
13.Історично складена форма передбачуваної, санкціонованої, упорядкованої символічної поведінки, в які порядок дій є канонізованим і не піддається поясненню в термінах засобів і цілей: а) соціальний ритуал; б) соціальний сценарій; в) забобон.
14. Мораль:
а) певна форма свідомості, що виступає у сукупності усвідомлених людьми принципів, правил, норм поведінки;
б) сукупність усвідомлених поглядів про належну поведінку у суспільстві;
в) сукупність усвідомлених поглядів про шляхи впровадження гуманістичних засад у взаємодію з навколишніми людьми.
15. Моральність:
а) утілення моралі у стосунках між людьми;
б) сукупність моральних якостей особистості;
в) система тих характеристик поведінки людини, які відповідають моральним нормам і принципам.
16. Етикетні приписи:
а) мають моральний смисл;
б) є формалізованими і не мають морального смислу;
в) не мають жодного сенсу.
17. Конвенційний характер етикету виявляється:
а) в дотриманні традицій, прийнятих тією чи іншою спільнотою;
б) в умовності прийнятих у ньому правил;
в) у відповідності моральним принципам і нормам.
18. Етикет виконує функції: декларації узгодження способу поведінки однієї людини з діями інших людей; презентації вихованості; засвідчення поваги до інших людей… (продовжити перелік).
|
|
19. Ввічливість:
а) побудова поведінки відповідно до етикетних приписів;
б) готовність прийти на допомогу іншим людям;
в) прагнення не завдавати неприємностей іншим.
20. Тактовність:
а) почуття міри у взаєминах з людьми, яке побудоване на розумінні їх стану;
б) уміння не нав’язувати свою думку, знайти необразливу форму допомоги;
в) щире ставлення до інших людей.
21. Делікатність:
а) відсутність прагнення демонструвати свої переваги;
б) стриманість поведінки;
в) особлива м’якість у спілкуванні, що ґрунтується на умінні не акцентувати увагу на недоліках співрозмовника.
22. Вихованість:
а) комплекс властивостей особистості, які свідчать про дотримання нею етикетних приписів;
б) комплекс властивостей особистості, які свідчать про сформованість соціальної спрямованості на взаємодію з навколишніми людьми;
в) комплекс властивостей особистості, які характеризуються наявністю суспільно значимих якостей, які відображають всебічність її розвитку.
23. Сторона спілкування, для якої є характерним використання вербальних і невербальних засобів:
а) інтерактивна;
б) перцептивна;
|
|
в) комунікативна.
24. Комунікативна сторона спілкування:
а) обмін інформацією між партнерами за допомогою словесних і несловесних засобів спілкування;
б) надання інформації партнерові за допомогою мови;
в) отримання інформації від партнера за допомогою мови.
25. Офіційні способи вербального зв’язку:
а) встановлюються офіційною структурою організації;
б) встановлюються офіційною та неофіційною структурами організації;
в) визначаються відповідно до наказів, розпоряджень організації.
26. Предметна інформація:
а) включає раціональні відомості про предмет обговорення;
б) включає раціональні та емоційні повідомлення про предмет діяльності;
в) включає емоційні повідомлення про предмет діяльності.
27. Модальність висловлення:
а) форма мовного спілкування конкретної групи, яка дає змогу виявити ставлення одного партнера зі спілкування до іншого;
б) форма мовного спілкування конкретної групи, яка дає змогу виявити негативне ставлення до співрозмовника;
в) форма мовного спілкування конкретної групи, яка дає змогу виявити позитивне ставлення до співрозмовника.
28. Культура слухання:
а) діяльність слухача, спрямована на сприйняття і запам’ятовування інформації від співрозмовника;
б) діяльність слухача, побудована на прагненні слухати співрозмовника, не перебиваючи його;
в) активна діяльність слухача, яка супроводжується аналізом отриманої інформації і побудована на бажанні почути і зрозуміти співрозмовника.
29. Нерефлексивне слухання:
а) уважне слухання, яке супроводжується активним мовним втручання;
б) слухання, яке визначається використанням зворотного зв’язку;
в) уважне слухання, яке визначається мінімальним мовним втручанням.
30. Діалог:
а) побудова спілкування на основі дотримання рівноправних позицій співрозмовників; б) побудова спілкування, яка дає змогу кожному висловитися;
в) побудова спілкування, в якому один зі співрозмовників є основним джерелом інформації, виконує функції організатора і є еталоном для наслідування.
31. Культура мовлення визначається: рівнем оволодіння механізмами мовлення, грамотністю мовлення… (продовжити перелік).
32. Денотація:
а) значення слова, зрозумілого обмеженому колу фахівців;
б) значення слова, прийнятого більшістю представників певної лінгвістичної спільноти;
в) наявність у слова більше одного загальноприйнятого у певній лінгвістичній спільноті значення.
33. Мовленнєва поведінка:
а) використання мови у певних життєвих обставинах, сукупність мовленнєвих вчинків; в) процес встановлення контакту однієї людини з іншою за допомогою мови;
г) елементарна одиниця мовленнєвого спілкування, висловлена у конкретних обставинах.
34.Комунікативна система, призначена для емоційного забарвлення повідомлення, надання йому виразності:
а) вербальна;
б) невербальна;
в) оптико-кінетична.
35. Елемент мовної структури, який використовують для позначення і визначення сенсу предмета або явища:
а) слово;
б) код;
в) символ.
36. Вторинні асоціації слова, які поділяють один або декілька членів певної спільноти:
а) конотація;
б) полісемія;
в) синонімія.
37. Мовленнєва поведінка, спрямована на власне висловлення та розуміння з боку співрозмовника та підтримку розмови:
а) фатична поведінка;
б) раціональна поведінка;
в) ірраціональна поведінка.
38. Функція мови, яка забезпечує відображення в мовленні установки комунікатора на адресата, прагнення впливати на нього та формувати взаємини певного характеру:
а) емотивна;
б) комунікативна;
в) конативна.
38. Невербальна комунікація:
а) комунікативна система, яка включає в себе жести, міміку і пантоміміку того, хто спілкується;
б) взаємодія між людьми, що реалізується з допомогою немовних засобів;
в) взаємодія між людьми, що реалізується з допомогою немовних засобів і забезпечує обмін інформацією та її інтерпретацію;
39. Кінесика:
а) рухи, які відображаються за допомогою оптичної системи суб’єкта сприйняття інформації;
б) система жестів і поз, за допомогою яких співрозмовники передають повідомлення; в) інформативні мімічні рухи.
40. Такесика:
а) невербальна комунікація, що здійснюється з допомогою візуального контакту;
б) невербальна комунікація, пов’язана з тактильною системою сприйняття і реалізується за допомогою дотиків;
в) невербальна комунікація, пов’язана з системою жестикуляції.
41. Проксеміка:
а) невербальна комунікація, побудована на дотриманні певної відстані між співрозмовниками;
б) невербальна комунікація, побудована на використанні інтонації;
в) невербальна комунікація, побудована на просторовій організації спілкування.
42. Паралінгвістична система знаків: а) система вокалізації, яку використовують під час спілкування; в) включення в мову немовних звуків; в) поєднання засобів вокалізації з немовними звуками, що використовують під час спілкування.
43. Ольфакторна невербальна поведінка:
а) поведінка, побудована на використанні виразних рухів;
б) поведінка, побудована на використанні тактильних рухів;
в)поведінка, побудована на використанні запахів.
44. Невербальна комунікація включає повідомлення про: темперамент людини, емоційний стан людини, соціальний статус людини… (продовжити перелік).
45. Функції невербальної комунікації: доповнення, заміщення, заперечення… (продовжити перелік).
46. Стиль обладнання офісу, для якого характерні пропорційність деталей, витриманість кольорів:
а) хай-тек;
б) нова хвиля;
в) бруталізм.
47. Принципи добору одягу ділової людини: акуратність, актуальність, доречність, стриманість, відповідність моді… (продовжити перелік).
49. Система дій, які використовуються в діяльності або у взаємодії для досягнення мети: а) спосіб;
б) засіб;
в) прийом.
50. Спосіб передачі інформації:
а) речення;
б) повідомлення;
в) слово.
51. Учасник спілкування, який виконує дії, пов’язані з передачею інформації співрозмовнику (співрозмовникам):
а) комунікатор;
б) реципієнт;
в) сугестор.
52. Спосіб свідомого і організованого впливу на психіку особистості зовні з метою перетворення інформації у систему її установок і принципів:
а) дискусія;
б) полеміка;
в) переконання.
53. Спосіб впливу на співрозмовника, спрямований на спонукання його до відновлення зовнішній рис і зразків поведінки, манер, дій, вчинків:
а) наслідування;
в) переконання;
в) мотивація.
54. Цілеспрямований неаргументований вплив на людину (групу людей), який супроводжується некритичним сприйняттям інформації:
а) навіювання;
б) переконання;
в) наслідування.
55. Передача психічного стану від однієї людини до іншої в умовах безпосереднього контакту:
а) гіпноз;
б) зараження;
в) емпатія.
56. Свідоме або несвідоме використання хитрощів з метою встановлення контролю над ситуацією та досягнення власної мети:
а) маніпуляція;
б) актуалізація;
в) атракція.
57. Загальний план досягнення мети:
а) інтеріоризація;
б) екстеріоризація;
в) стратегія.
58. Система послідовних дій, які сприяють реалізації загального плану дій:
а) тактика;
б) методика;
в) технологія.
59. Система об’єктів або знаків, яка відтворює суттєві властивості системи оригінала:
а) зразок;
б) макет;
в) модель.
60. Форма:
а) варіант упорядкування ділового спілкування;
б) спосіб демонстрації зовнішніх ознак ділового спілкування;
в) спосіб організації комунікативної діяльності.
61. Форма спілкування з метою обміну думками, інформацією, почуттями:
а) бесіда;
в) розповідь;
в) пояснення.
62. Форма спілкування, яка реалізується з метою демонстрації ввічливості і представлена набором усталених слів чи речень:
а) глибинно-особистісна,
б) індивідуальна;
в) ритуальна.
63. Форма ділового спілкування, в якій бере участь, як правило, невелика кількість людей і яка спрямована на обговорення ділових проблем і прийняття рішень:
а) дискусія;
б) нарада;
в) полеміка.
64. Нарада, призначена для збору інформації, її переробки і прийняття рішення:
а) інформаційна;
б) дискусійна;
в) диспетчерська.
65. Форма спільного обговорення проблем, які стосуються діяльності всього колективу організації:
а) збори;
б) нарада;
в) бесіда.
66. Форма обговорення проблеми, спрямована на виявлення істини через зіставлення різних поглядів:
а) бесіда;
в) дискусія;
г) перемовини.
67. Форма ділового спілкування, призначена для відзначення та рекламування товарів чи досягнень організації або окремих її представників:
а) збори;
в) презентація;
в) фуршет.
68. Час, рекомендований для проведення дискусії:
а) до 1 год.;
б) до 2 год.;
в) до 3 год.
69. Форма колективного прийняття рішення, яка визначається творчим підходом, продукуванням багатьох ідей, відсутністю критики на першому етапі їх вироблення та подальшим вибором однієї з них:
а) брейн-стормінг;
б) синектика;
в) диспут.
70. Ділове свято, яке проводиться з метою рекламування діяльності організації, її успіхів, досягнень, привілеїв:
а) діловий прийом;
б) діловий обід;
в) презентація.
71. День, в який не рекомендується проводити презентації:
а) понеділок;
б) вівторок;
в) четвер.
72. Час, рекомендований для проведення презентації:
а) перша половина дня;
б) обідня перерва;
в) друга половина дня.
73. Діловий прийом, який не вимагає розсаджування гостей та чіткої регламентації в термінах перебування:
а) бокал вина;
б) бокал шампанського;
в) коктейль.
74. Обід, на якому кожний запрошений обслуговує себе сам:
а) ленч;
б) «а-ля фуршет»;
в) коктейль.
75. Напівофіційний одяг чоловіка для ділового прийому:
а) темний костюм, біла сорочка, темна краватка, чорні туфлі;
б) чорний костюм, біла сорочка, темна краватка, чорні туфлі;
в) коричневий костюм, біла сорочка, темна краватка, коричневі туфлі;
76. Напівофіційний одяг жінки для ділового прийому:
а) костюм темного кольору, темні туфлі на низьких підборах;
б) плаття для коктейлю, шкіряні туфлі під колір плаття;
в) плаття костюм світлого кольору, шкіряні туфлі під колір плаття.
77. На прийом «чорна краватка» чоловік одягає сорочку:
а) пастельних відтінків з ґудзиками в манжетах;
б) білу сорочку з ґудзиками в манжетах;
в) білу сорочку із запонками в манжетах.
78. На прийом «біла краватка» чоловік одягає:
а) піджак;
б) смокінг;
в) фрак.
79. Найурочистішим прийомом вважають:
а) вечерю;
б) обід;
в) сніданок.
80. Зміст Золотого правила ділового спілкування:
а) «Спілкуйтеся з людьми так, як Ви хотіли б, щоб вони спілкувалися з Вами»;
б) «Спілкуйтеся з людьми так, щоб вони виконували ваші вимоги»;
в) «Спілкуйтеся з людьми так, щоб вони ставилися до вас якнайкраще».
81. Готовність віддати перевагу інтересам іншого:
а) альтруїзм;
б) егоїзм;
в) егоцентризм.
82. Працелюбність, пунктуальність, раціональність, бережливість, педантичність, упорядкованість більшою мірою зустрічаються у:
а) Франції;
б) Бельгії;
в) Німеччині.
83. Теми культури і мистецтва, вітчизняної історії приділяють багато уваги у:
а) Англії;
б) Франції;
в) Індії.
84. Чайні церемонії цінуються в:
а) Італії;
б) Ізраїлі;
в) Англії.
85. Енергійність, незалежність, владність, прагматизм, жорсткість більшою мірою притаманна діловим партнерам з:
а) Швейцарії;
б) Австрії;
в) США,
86. Працелюбність, дисциплінованість, традиційність, відданість авторитету, самовладання, ввічливість, допитливість, естетичність більшою мірою притаманні діловим партнерам з:
а) Японії;
б) Зімбабве;
в) Іспанії.
87. Країна, в якій шанують суботу:
а) Ізраїль;
б) Іран;
в) Афганістан.
88. Країна, громадяни якої вважають її колискою цивілізації:
а) Індія;
б)Саудівська Аравія;
в) Єгипет.
89. Країна, в якій функціонує система каст:
а) Індонезія;
б) Індія;
в) Корея.
90. Основні принципи міжнародного етикету: повага до культури країни, точність, обов’язковість… (продовжити перелік).
Додаток Б
МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Модульна контрольна робота використовується з метою здійснення визначення стану засвоєння навчального матеріалу з курсу.
Оцінкою «відмінно» оцінюються відповіді студентів, для яких характерні: свідоме, правильне і глибоке засвоєння навчального матеріалу; впевненість, правильність та аргументованість відповідей; глибока обґрунтованість, логічність, стрункість і переконливість викладу; творчий підхід до викладення проблемних питань та розв’язання проблемних завдань; дотримання граматичних, синтаксичних стилістичних норм викладу матеріалу.
На оцінку «добре» заслуговують ті студенти, які продемонстрували: свідоме, правильне засвоєння навчального матеріалу, але виявили деякі незначні неточності і прогалини у другорядному матеріалі; достатню обґрунтованість, проте незначні порушення послідовності у викладі, недостатньо виразну переконливість; здатність до осмислення проблемних питань, формування й висловлення власних суджень стосовно цих питань; окремі незначні порушення граматичних, синтаксичних стилістичних норм викладу матеріалу.
Оцінка «задовільно» ставиться у випадку, коли для відповіді студента характерні: свідоме, з незначними помилками і прогалинами засвоєння навчального матеріалу; деякі порушення логічності і послідовності викладу, труднощі у розв’язанні проблемних питань або спрямованість на відтворення відомих стандартних підходів у проблемних ситуаціях, певні порушення граматичних, синтаксичних, стилістичних норм.
Оцінка «незадовільно» є показником несвідомого, механічного засвоєння фрагментарних знань, які викладаються з суттєвими помилками, непослідовно; недостатньо розвиненого самостійного мислення, певні достатньо помітні порушення граматичних, синтаксичних стилістичних норм викладу матеріалу.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 288; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!