Корекційна робота з дітьми - інвалідами раннього віку до 3 років.
Ранній вік – це період становлення органів та систем, формування їх функцій. Підвищена емоційність дитини в перші роки життя потребує емоційного забарвленого спілкування, так як раннє формування позитивних емоцій – це запорука становлення особистості дитини.
Порушення психічного розвитку дитини раннього віку може проявлятися у вигляді затримки психомоторного розвитку, мовленнєвого розвитку, зниження орієнтовно – пізнавальної та ігрової діяльності. Загальна моторна неспритність та недостатність дрібної моторики обумовлює несформованість навичок самообслуговування (утруднення при використанні ложки, у процесі одягання).
2.1. Основні напрямки корекційної роботи:
- розвиток моторної сфери, загальної та дрібної моторики, формування елементарних графічних навичок;
- сенсорне виховання (розвиток оптико – просторових та слухових функцій, сенсорно – перцептивної діяльності);
- розвиток когнітивної сфери та мовлення;
- формування навичок емоційного та ситуативно – ділового спілкування з дорослими та однолітками.
- комплексний підхід до формування тих чи інших властивостей, знань, навичок та тісна взаємодія усіх спеціалістів, зайнятих у реабілітаційному процесі, а також зв’язок з сім’єю дитини – інваліда.
В основу реабілітаційних програм покладається модель розвитку функціональних систем, яка втілюється в різних ланках:
1) співпраця „сім’я-дитина-фахівець”;
|
|
|
2) співпраця фахівців різного профілю;
3) взаємодія методик медико-соціально-педагогічного напрямків: у кожній методиці відновлюються всі функціональні системи;
4) взаємодія різних функціональних систем між собою в процесі реабілітації.
2.2. Основна форма занять – ігрова.
Корекційна робота з дітьми-інвалідами дошкільного віку, від 3 до 7 років.
Особливістю дошкільного віку є формування специфічного новоутворення – готовності до навчання. На цьому етапі життя дитини необхідно визначити відповідність рівня інтелектуального розвитку віковим нормам та виявити зону найближчого розвитку.
Специфікою аналізу психічної діяльності дитини дошкільного віку є не тільки визначення базових показників її психофізичного розвитку, але й інтегративна оцінка динамічних змін різних функцій в їх взаємозв’язку як із загальним фоном активності та працездатності, так із іншими характеристиками її діяльності.
3.1. Порушення розвитку психіки в дитини дошкільного віку може проявлятися у вигляді:
- зниження рівня сформованості знань про навколишнє середовище;
- моторних порушень;
- несформованості дрібної моторики;
|
|
|
- відсутності навичок у зображувальній діяльності на побутовому рівні;
- порушення мовленнєвої активності, якості вимови звуків, об’єму словарного запасу, граматичних порушень, несформованості фонетичних процесів;
- особливості поведінки спілкування, ігрової діяльності;
- недорозвитку вищих психічних функцій, рівня їх сформованості, виснаженості.
3.2. Виявлення у дітей дошкільного віку наявності пізнавальних інтересів та мотивації до шкільного навчання; оцінка її емоційно-особистісних особливостей, уміння адекватно оцінювати себе, реагувати на зауваження, адекватно оцінювати результати своєї діяльності.
3.3.Основні направлення корекційної роботи:
- формування вищих психічних функцій;
- розвиток емоційно – вольової сфери;
- формування мотивації до навчання;
- корекція вад мовлення в усіх напрямках як одного з засобів комунікації та показника інтелектуального розвитку;
- корекція негативних проявів поведінки;
- формування соціально – побутових навичок;
- співпраця ”сім’я-дитина-фахівець” на основі розробленої комплексної програми реабілітації, навчання батьків роботі з дітьми-інвалідами та проведення сімейної психологічної реабілітації.
|
|
|
Корекційна робота з дітьми - інвалідами молодшого шкільного віку, від 7 до 11 років
Для цього вікового періоду важливим є питання навчання дитини. Діти з відхиленнями в розвитку слабкі внаслідок супутніх хронічних соматичних захворювань, як правило, не можуть повною мірою оволодіти програмою середньої школи.
4.1. Порушення навчання може бути обумовлене низкою причин:
- порушенням чи недорозвитком окремих вищих психічних функцій, їх виснаженням чи загальним недорозвитком інтелектуальної сфери;
- несформованістю пізнавальних інтересів емоційно – вольової сфери;
- зниженням працездатності;
- зниженням мотивації до навчання.
4.2. Основні напрямки корекційної роботи:
- визначення вимог до режиму, навантажень, типу навчальної програми, ступеня їх індивідуалізації, процесу навчання;
- оптимізація взаємодії в оточенні дитини (сім’я-фахівці-дитина-однолітки);
- навчання та розвиток із застосуванням засобів культури, мистецтва та літератури;
- корекція особливостей розвитку вищих психічних функцій, мотиваційно-вольової та емоційно – особистісної сфер;
- розвиток вищих психічних та корекція порушених функцій, спираючись на здорові функції;
- розвиток мотивації до навчання, корекція порушень емоційно-вольової сфери;
- тісна співпраця за системою ”дитина-фахівець-сім’я” та спеціалістів психолого-соціально-педагогічної реабілітації;
- сімейна психологічна корекція;
- взаємодія „фахівець-батьки” відповідно до індивідуального сімейного плану реабілітації (ІСП).
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 253; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!