Загальні положення та визначення термінів
1.1. Соціальна реабілітація – система заходів, спрямованих на формування життєвої компетентності дитини-інваліда або повернення її до активної участі в житті, відновлення її соціального статусу та здатності до сімейної родинно-побутової та суспільної діяльності шляхом забезпечення соціальних нормативів у сфері соціальної реабілітації.
1.2. Соціальна реабілітація передбачає:
1.2.1. оволодіння дитиною-інвалідом основними соціальними навичками;
1.2.2. пристосування побутових умов до потреб дитини-інваліда, створення безбар’єрного середовища;
1.2.3. соціальну, педагогічну та психологічну корекцію відхилень від нормального розвитку з метою забезпечення життєспроможності дитини-інваліда через сприйняття себе і оточуючих, оволодіння навичками спілкування, адекватної та безпечної поведінки, автономного проживання у суспільстві;
1.2.4. соціальний, педагогічний, психологічний патронат за місцем проживання (вдома) дитини – інваліда [Закон України № 2961-ІV від 06.10.2005р. «Про реабілітацію інвалідів в Україні»].
1.3. Спеціаліст із соціальної реабілітації– це професіонал, якій забезпечує комплексний реабілітаційний процес, щодо подолання або зменшення вад дитини-інваліда та прояв її інвалідизуючого захворювання, розвиток компенсаторних можливостей, загальних соціальних та індивідуальних якостей дитини з обмеженими можливостями здоров’я.
1.4. Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів (далі Центр) – дитячий, корекційно-відновлювальнийреабілітаційний закладсистеми Міністерства праці та соціальної політики України, що утворюється у формі державних та комунальних спеціалізованих установ для дітей-інвалідів, які мають відповідні медичні показники і потребують спеціальних умов для отримання комплексної соціальної реабілітації.
|
|
|
1.5. Метою діяльності Центру є здійснення заходів з соціальної, психологічної, педагогічної реабілітації, професійної орієнтації та медичного супроводу, що спрямовані на розвиток дитини інваліда та коригування порушень її розвитку, створення передумов для інтеграції її в суспільство.
1.6. Завдання Центру визначені наказами Мінпраці:
- „Про затвердження Типового положення про центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів” (від 13.02.07 № 48);
- „Про затвердження Соціальних нормативів у сфері соціальної реабілітації дітей-інвалідів для центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів системи Мінпраці”( від 04.05.07 № 206).
1.7. Перебування дітей - інвалідів, які проходять реабілітацію в Центрі, здійснюється в таких підгрупах:
- ранньої соціальної реабілітації для дітей-інвалідів віком від 2 до 6 років;
|
|
|
- соціальної реабілітації для дітей-інвалідів віком від 6 до 14 років;
- професійної орієнтації для дітей віком від 14 до 18 років.
1.8. Реабілітаційні послуги надаються дитині-інваліду на підставі Індивідуальної програми реабілітації, в якій визначаються напрямки, обсяг, періодичність їх надання, та відповідно до Індивідуального сімейного плану реабілітації та розвитку дитини (ІСП), в якому вміщуються:
- відомості про дитину та її сім’ю;
- матеріали визначення психофізичного стану, індивідуальні реабілітаційні заходи, програма домашньої активності.
1.9. Індивідуальна програма реабілітації дитини-інваліда включає:
-відомості про дитину-інваліда з визначенням клініко-функціонального діагнозу та коду за МКХ – 10;
- відомості про види обмеження життєдіяльності;
- рекомендації ЛКК щодо реабілітаційних заходів;
- технічні засоби реабілітації;
- вироби медичного призначення;
- результати реабілітації та подальші рекомендації.
1.10. Індивідуальний сімейний план реабілітації та розвитку дитини – головний документальний збірник, що поєднує в собі:
- відомості про дитину та її оточення (дитина, сімейне оточення, соціальний статус сім’ї, облік проведених тестувань, анамнез);
|
|
|
- матеріали визначення психофізичного стану дитини-інваліда (програма та результати попереднього тестування, програми та результати попереднього тестування, програми та результати основного тестування за віковими категоріями);
- індивідуальний план реабілітації (визначення ближніх та дальніх цілей за основними напрямками розвитку дитини, відомості про досягнення дитини, аналіз виконання дальніх цілей);
- програма домашньої активності (загальні рекомендації батькам щодо продовження реабілітаційного процесу поза центром, рекомендації спеціалістів поглибленого впливу щодо виконання реабілітаційних завдань у сім’ї, батьківська сторінка);
1.11. Рекомендаційний лист – документ, який видається дитині-інваліду після закінчення курсу реабілітації та містить:
- назву та реквізити Центру;
- прізвище, ім’я, по батькові дитини-інваліда;
- перелік та обсяг наданих дитині реабілітаційних послуг;
- результати реабілітації;
- подальші рекомендації.
1.12. Форми інтеграції дітей-інвалідів до навчальних закладів :
повна інтеграція –для дітей, які за рівнем розвитку відповідають віковій нормі та підготовлені до сумісного навчання зі здоровими однолітками;
|
|
|
комбінована інтеграція – для дітей, які за рівнем психофізичного та мовленнєвого розвитку мають незначні відхилення і близькі до вікової норми. Такі діти (1-2 дитини) можуть включатися в масові групи і класи та паралельно отримувати корекційну допомогу спеціалістів;
часткова інтеграція – для дітей, які за рівнем розвитку ще нездатні на рівних зі зоровими однокласниками оволодіти всіма предметами навчальної програми. Такі діти відвідують уроки вибірково або в неповному обсязі (вирішується індивідуально);
тимчасова інтеграція –за якої діти спеціальної групи з’єднаються зі здоровими дітьми не рідше 1-2 разів в місяць для проведення позакласних заходів;
 |
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 209; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!