Елементи стратегічного управління і їх суть
Розглядаючи складові стратегічного управління, можна сказати, що нині не існує будь-яких чітких орієнтирів їх визначення. Проте найчастіше стратегічний менеджмент розглядають як синтез трьох елементів:
Ÿ власне стратегія;
Ÿ організаційна структура;
Ÿ організаційна культура.
Зважаючи на це, систему стратегічного управління можна представити у формі рівностороннього трикутника, на вершинах якого і стоять ці елементи (рис. 6).
Рис. 6. Система стратегічного управління підприємством
Організаційна структура багатогалузевих комплексів представляється такими рівнями:
Перший рівень - орган вищої ланки управління, який несе основну відповідальність і здійснює особисте керівництво розробленням стратегії.
Другий рівень - вище керівництво незалежних вузькоспеціалізованих організацій або самостійних господарських підрозділів, які входять до складу організації і відповідають за розробку і реалізацію стратегії.
Змістовний модуль 3. Цільовий підхід у стратегічному управлінні підприємством.
Третій рівень - керівники функціональних сфер: маркетингу, виробництва, фінансів, персоналу тощо. Як правило, ці сфери представлені функціональними підрозділами, спеціалізуються на виконанні певних функцій, забезпечуючи ефективну діяльність організації в цілому.
Четвертий рівень – менеджери підрозділів, які відповідають за окремі складові стратегічного плану та його реалізацію на найнижчому рівні.
|
|
|
Головне при цьому те, що зусилля всіх рівнів носять ієрархічну підпорядкованість.
Організаційна культура представляє філософію, яка виражає зміст існування організації та її ставлення до працівників і клієнтів, норми, які визначають принципи взаємовідносин в організації і т.д. Від неї у великій мірі залежать здобутки і витрати організації. Адже організаційна культура може сприяти тому, що організація може виступати сильною, здатною виживати в конкурентній боротьбі на ринку. Але може бути і так, що організаційна культура послаблює організацію, не даючи їй розвинутись при наявному технологічному і фінансовому потенціалі. Тому, якщо працівники організації з повагою відносяться до правил, ритуалів і організаційних символів, можна вважати, що організація володіє сильною культурою.
Питання до Змістовного модулю 3.
1. У чому різниця між стратегічним управлінням і довгостроковим плануванням?
2. Дайте характеристику принципів складання стратегії.
3. Визначте та проаналізуйте елементи стратегічного управління.
4. Проаналізуйте процес стратегічного планування.
5. Опишіть піраміду розроблення загальної стратегії організації.
|
|
|
Змістовний модуль 4. Стратегічне планування і його сутність.
Сутність та процес стратегічного планування
Реалізація стратегічного управління вимагає обов'язкової розробки стратегічного планування, яке б відрізнялось від розробки довгострокових планів, обов'язкових до виконання за будь-яких умов. Автори підручника "Основи менеджменту" (М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі) процес стратегічного планування розглядають як послідовне виконання найбільш важливих управлінських функцій, за допомогою яких плани перетворюються
в реальну дійсність (рис. 7).
Рис. 7. Процес стратегічного планування
Розкриємо суть кожної з функцій.
Місія розкриває основну мету організації. Вироблені на її основі цілі служать критеріями для всього наступного процесу прийняття управлінських рішень. Місія є точкою відліку для вибору альтернативних управлінських рішень. Аналіз і оцінка зовнішнього середовища представляє процес, за допомогою якого розробники стратегічного плану контролюють зовнішні по відношенню до організації фактори, щоб визначити можливості загрози для організації.
Управлінське обстеження сильних і слабких сторін організації здійснюється з метою, щоб виявити, чи організація володіє внутрішніми силами, щоб скористатись зовнішніми можливостями, а також виявлення слабких сторін, які можуть ускладнити проблеми, пов'язані із зовнішньою небезпекою. При цьому при обстеженні в основі пропонується використовувати такі функції: маркетинг, фінанси, виробництво, людські ресурси, культуру й образ організації. Після того, як керівництво організації співставить інформацію про зовнішнє середовище і внутрішні сильні і слабкі сторони, воно може приступати до вибору альтернативи, за якою буде здійснювати свою діяльність. їх вибір, як правило, обмежується чотирма: ріст, обмежений ріст, скорочення і поєднання.
|
|
|
Розглянувши стратегічні альтернативи, керівництво зупиняє свій погляд на одній із стратегій, яка дозволить підвищити довгострокову ефективність організації.
Стратегічне планування має тоді смисл, якщо воно реалізується. Механізмом такої реалізації, насамперед, служать тактика, політика, процедура.
Змістовний модуль 4. Стратегічне планування і його сутність.
Двома широковідомими інструментами реалізації стратегічного плану є бюджет, який передбачає розподіл ресурсів для досягнення мети, та метод управління по цілях, суть якого полягає у виконанні завдань, доведених керівництвом по вертикальній ієрархії "зверху вниз".
|
|
|
Заключним етапом стратегічного планування є контроль і оцінка стратегії, суть якої полягає в порівнянні результатів роботи з цілями і використовується як механізм зворотного зв'язку для їх користування.
4.2. Процес формування стратегії
Якщо звести воєдино всі міркування щодо стратегії організації, то залежно від обраного об'єкта стратегічного управління розрізняють:
• загальну стратегію;
• бізнес-стратегію;
• функціональну й операційну стратегію.
Розглянемо коротко суть кожної з них.
Загальна стратегія - це стратегія багатогалузевої організації. Відповідальним за розробку такої стратегії є керівництво вищого рівня.
Бізнес-стратегія - це стратегія вузькоспеціалізованої організації або самостійного господарського підрозділу у межах диверсифікованої організації. Відповідальними за формування такої організації є генеральні директори або керівники підрозділів, хоча рішення переважно приймає корпоративне керівництво.
Функціональні стратегії розробляють для кожної функціональної структури організації (маркетингу, виробництва, фінансів, кадрів тощо). Головне завдання функціональних стратегій - забезпечити розв'язання завдань, сформульованих на бізнес-корпоративному рівні. Відповідають за формування такої стратегії керівники відповідного підрозділу.
Операційна стратегія є конкретизацією стратегічних ініціатив до управління основними операційними одиницями при розв'язанні поточних завдань.
Схематично стратегію корпоративної організації можна розглядати як сукупність вищезгадуваних видів стратегій, сформованих на різних рівнях організаційної ієрархії (рис. 8).
Змістовний модуль 4. Стратегічне планування і його сутність.
Рис. 8.Піраміда розроблення загальної стратегії організації (за А. Томпсоном)
Розробка бізнес-стратегії для самостійних господарських підрозділів і незалежних вузькоспеціалізованих організацій здійснюється аналогічно (рис. 9).
Потрібно ще раз зазначити, що формування і впровадження корпоративної стратегії здійснює вище керівництво. Це воно формує загальний напрям розвитку на тривалу перспективу, визначає основні сфери діяльності організації тощо.
Уточнюються і затверджуються стратегічні плани на нарадах вищого керівництва. У диверсифікованій організації вищому керівництву важко врахувати особливості різних елементів ринку й ін., тому повноваження щодо розробки і впровадження стратегії передаються керівникам підроз-ділів.
Правда, до розробки стратегій практикують залучати консультантів (внутрішніх і зовнішніх), забезпечуючи найліпшу організацію формування стратегії.
Змістовний модуль 4. Стратегічне планування і його сутність.
Рис. 9. Піраміда розроблення бізнес-стратегії (за А. Томпсоном)
4.3.Система стратегічного управління: визначення місії і цілей, оцінка й аналіз середовища, вибір стратегії, виконання та контроль стратегії
Систему стратегічного управління потрібно розглядати як виконання найбільш важливих управлінських функцій, за допомогою яких плани перетворюються в дію.
З рис. 10 видно, що процес стратегічного управління бере свій початок з вибору місій і цілей, які забезпечують їх виконання. Причому процес управління є замкнутим циклом з прямими і зворотними зв'язками, що дозволяє коригувати розроблену або формувати нову стратегію. Нижче розглянемо зміст функцій стратегічного управління.
Рис. 10. Структура процесу стратегічного управління
Змістовний модуль 4. Стратегічне планування і його сутність.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 377; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!