Українські землі у складі Угорщини
ХII ст. Угорщина захопила всі землі Закарпаття
1526 р. Унаслідок поразки, завданої турецькою армією у битві під Мохачем, Угорщина припинила своє існування як незалежна держава. Східна частина Закарпаття відійшла до Трансільванського князівства, західна — стала володінням австрійських Ґабсбурґів
Буковина у складі Молдавського князівства
Початок ХIV ст. Унаслідок послаблення зв’язків краю з іншими галицько-волинськими землями після монгольської навали тут виникає окрема Шипинська земля (в основному збігалася з територією сучасної Чернівецької області), що визнавала залежність від Золотої Орди
1359 р.Утворення Молдавського князівства, яке майже одразу підпорядкувало собі Шипинську землю, проте зберегло її автономію у складі князівства.
1514 р. Молдавське князівство потрапило у васальну залежність від Османської імперії. На території Буковини була створена турецька військово-адміністративна одиниця Хотинська райя
4. Українські землі під владою Речі Посполитої у другій половині XVI ст. – першій половині XVIІ ст.
На середину XVI ст. постало питання про об'єднання Литви і Польщі. Цього добивалася в першу чергу польська шляхта, яку приваблювали нові землі на сході. Зі свого боку частина литовської та української шляхти завдяки цьому прагнула зрівнятися у правах з поляками, а також отримати перевагу над Москвою в ході Лівонської війни. Проти об'єднання рішуче виступали литовські та українські магнати, які не бажали ділитися владою з поляками.
|
|
Питання об’єднання мав вирішити сейм, що розпочав роботу 10 січня 1569 р. Оскільки литовське бачення унії (зі збереженням широкої автономії) розбіглося з польським (зі злиттям Литви й Польщі в одну державу), то посли Литви – князі К.Острозький, Г.Ходкевич, Є.Волович, К.Радзивілл та ін. – вирішили зірвати сейм і 1 березня таємно виїхали з Любліна.
Проте, Сигізмунд-Август, за підтримки польських магнатів та шляхти обох країн, оголосив універсал про відібрання у Литви та приєднання до Польщі Волині й Підляшшя (5 березня). Не відчувши реального супротиву послабленої війною та суперечностями Литви, король, обґрунтував правомірність приєднання до Польщі Київщини та Брацлавщини (з’явилася теорія, за якою вся Русь здавна належала Польщі). 1-2 червня 1569 р. король видав ще один універсал про приєднання до Польщі Брацлавщини, а 6 червня– Київщини.
Таким чином, територія Великого князівства Литовського вдвічі зменшилася. Тепер литовські посли змушені були повернутися на сейм. Вони просили не відбирати в них маєтності й зберегти певну автономію залишкам їхньої держави.
1 липня 1569 р. було підписано Люблінську унію, у відповідності до якої Польське королівство та Велике князівство Литовське об`єдналися в єдину державу – Річ Посполиту з виборним королем, спільним сеймом, спільною казною й грошовою одиницею, єдиною зовнішньою політикою. Литва втратила свою державність, ставши частиною Речі Посполитої та зберігаючи автономію лише в місцевому управлінні, організації війська та судочинства. З усіх українських земель під владою Литви залишилися тільки Берестейщина та Пінщина, що межували з Білоруссю, а всі решта українські землі, тобто переважна їх більшість, відійшли під владу Польщі.
|
|
Унія мала важкі наслідки для України, яка опинилася розірваною між різними державами. Так, Галичина, Холмщина, Волинь, Поділля, Брацлавщина, Київщина та Підляшшя ввійшли до складу Польського королівства, Берестейщина та Пінська земля — до Литви, Буковина залишалася в складі Молдавії, Закарпаття — під владою Угорщини. Значна частина східних українських земель попали під владу Московської держави.
Особливо важким було становище тих українських землях, які опинилися у складі Польщі. Там проводилася активна колоніальна політика, яка включала ополячення, окатоличення українського населення, насадження польських порядків. Розпочалася масова роздача українських земель польським панам. Великі володіння сконцентрувалися в руках ополячених українських магнатів Вишневецьких, Острозьких, Чорторийських, Заславських, Корецьких та інших. З поширенням в українських землях влади Польщі, стала впроваджуватися фільварково-панщинна система господарства.
|
|
Фільварок – багатогалузеве, орієнтоване на ринок господарство, яке ґрунтується на феодальній власності на землю та існує за рахунок використання праці феодально залежних селян.
Наслідком поширення фільваркового господарства стало закріпачення селян. Суть кріпацтва полягала в прикріпленні селян до землі, запровадженні обов’язкових селянських робіт на пана (панщини), остаточному обмеженні громадянських прав і свобод селянства.
Українське селянство остаточно було закріпачене артикулом короля Генріха Валуа 1573 р. і Литовським статутом 1588 р. після об’єднання Литви з Польщею за Люблінською Унією 1569 р.
Важливою подією в історії України стала Берестейська унія (8 жовтня 1596 р.). На церковному соборі в Бересті відбулося утворення греко-католицької церкви. (Назва «греко-католицька церква» має історичне походження. До Берестейської церковної унії українські й білоруські православні на землях у складі Речі Посполитої, підлеглі константинопольському патріарху вважали себе приналежними до східного грецького обряду християнства і казали, що сповідують «грецьку віру». Після унії для вирізнення тих, хто її підтримав у Римі, стали вживати назву «греки католики». Офіційну назву «греко-католики» вперше запровадила для своїх підданих австрійська імператриця Марія Терезія наприкінці ХVIII ст.)
|
|
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 396; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!