Роль, значення, сутність і місце мети у СУ. Класифікація цілей. Вимоги до цілей.
Встановлення мети це: початок будь-якого управлінського впливу або дії, основний зміст планів; основа побудови критеріїв, стандартів, нормативів, що використовуються для оцінки діяльності організації загалом, окремих її підсистем, робіт і виконавців; одна з основних складових, що застосовуються для виявлення проблем; загальний, попередній варіант рішення, що задає джерела та «поле рішень», а також їхній зміст в узагальненому вигляді; стрижень організаційно-практичної діяльності, оскільки усвідомлення мети допомогає згуртувати персонал і мотивувати його на досягнення результату.
Мета в управлінні- це ідеальний образ бажаного, можливого і необхідного стану об’єкта, відносно якого формулюється мета.
Зміст мети в управлінні: мета-можливе(закономірне, випадкове); необхідне(бажане); неможливе(бажане).
Визначення мети в управлінні – це логіко-аналітичний та економічний процес, який має спиратися на наукові засади, що допомагають вибрати характеристики загальної мети. Цей процес складається з послідовності чотирьох взаємопов’язаних робіт:визначення закономірних і необхідних характеристик об’єкта управління, відображення їх у меті; визначення можливих, але небажаних характеристик і стану об’єкта, передбачення заходів, що дають змогу відокремити вплив цих обставин на мету; визначення можливих та бажаних обставин і характеристик та включення їх в мету; розробка заходів щодо обмеження мети від бажаних, але об’єктивного неможливих обставин і стану об’єкта управління.
|
|
|
Встановлення цілей – складний та трудомісткий процес, у якому поєднуються знання та досвід осіб, відповідальних за формулювання цілей, а також урахування об’єктивних чинників, що відображають ситуацію у середовищі, стан виробничого потенціалу підприємства та вплив інших об’єктивних факторів.
Правильно сформульовані цілі мають відповідати таким вимогам: реальність, конкретність, досяжність; вимогливість, орієнтація на високий результат, успіх; наукова обґрунтованість, погодженість; вимірюваність; однозначність для сприйняття,ясність; прийнятність; відображення змісту діяльності.
Встановлення цілей у загальному вигляді передбачає проходження чотирьох обов’язкових етапів:
1) виявлення та аналіз тенденцій, що можна спостерігати в оточенні;
2) встановлення загальної мети організації;
3) побудова ієрархії цілей («дерева цілей»);
4) встановлення індивідуальних цілей та задач як інструменту забезпечення їхнього виконання.
Класифікація: за спрямованістю дій – зовнішні та внутрішні; за напрямами діяльності- економічні, техніко-технологічні, соціальні, екологічні; за можливістю їхнього повного здійснення- «цілі створення» та «цілі розвитку»; за охоплення рівнів управління- цілі всього підприємства, окремих підрозділів і груп або індивідуумів; за відповідною спрямованістю на види діяльності-стратегічні, тактичні, оперативні;за ступенем оновлення-цілі підтримки наявного рівня, цілі наступного розвитку окремих елементів системи та цілі оновлення; за впливом на окремі елементи підприємства-виробничі та управлінські; за характером діяльності-цілі функціонування та цілі розвитку; за пріоритетами-основні, побічні, підтримуючі;за вимірюваністю-кількісні та якісні
|
|
|
Місія як генеральна мета
Генеральна мета підприємства (ГМП) чи організації торкається її довгострокової спрямованості та орієнтації на конкретний тип діяльності. У ринковій економіці тип діяльності задається ринковою ситуацією, потребами ринку, а також іншими чинниками середовища: ГМП у ринковій економіці трактується як місія.
Місія— якісна мета, задля якої існує організація у ринковій соціально-орієнтованій економіці.
Місія тісно пов’язана з такими категоріями, як “бачення” розвитку фірми, “філософія існування фірми” тощо, і майже завжди є особистим поглядом керівників найвищого рівня на перспективу розвитку підприємства.
|
|
|
Управлінська цінність формулювання місії полягає у визначенні довгострокової орієнтації підприємства та основних рішень стосовно узгоджених дій з реалізації “бачення” його розвитку.
Місія може бути обґрунтована та визначена лише за умови чіткого уявлення про продукцію чи послугу, яка може знайти збут на конкретному сегменті ринку, про організаційно-технологічні можливості виготовлення конкурентоспроможного продукту, про існування суспільної відповідальності фірми, що поряд з ідеєю самовизначення та формування неповторного позитивного іміджу є основою філософії існування підприємства в сучасних умовах.
Місія, сформульована на таких засадах, відіграє роль сили, що об’єднує зусилля працівників, дає змогу поєднувати різні цілі та інтереси різних груп людей (наприклад, акціонерів, менеджерів, працівників усіх ланок, профспілок), визначити загальний діапазон обов’язків виконавців, що беруть участь у діяльності підприємства; й розумні передумови розподілу ресурсів з урахуванням системних і локальних пріоритетів, а також оцінити дію окремих факторів та елементів зовнішнього й внутрішнього середовища під єдиним “кутом зору” (сприяють вони чи ні виконанню місії), тобто скласти загальну “панораму бізнесу”.
|
|
|
Місія— генеральна мета, що стосується її довгострокової орієнтації на якийсь вид діяльності та відповідне місце на ринку; при цьому “місце на ринку” розглядається з таких поглядів: які групи споживачів обслуговуються, які функції при цьому виконуються, які виробничі процеси використовуються.
Існують чіткі правила вибору місії (генеральної мети)1 підприємства чи організації, які дають змогу досить жорстко пов’язати об’єктивні та суб’єктивні її сторони.
Правило 1. Забезпечити відкриту розробку та обговорення мети серед співробітників та інших зацікавлених у діяльності підприємства осіб (за допомогою формальних процедур, що дає змогу компенсувати наслідки змін у складі співробітників і враховувати альтернативи в ході формулювання та коригування мети).
Правило 2. Встановити, оцінити та
обговорити альтернативні варіанти мети в межах організації (що допомагає співробітникам усвідомити, чим є насправді організація, де вони працюють).
Правило 3. Визначити у процесі обговорення прихильників і супротивників2. Перші об’єднуються навколо мети, інші — усвідомлюють, що їхні джерела економічного та морального задоволення перебувають за межами цієї організації, і приймають рішення про звільнення.
28.Дерево цілей.Правила, вимоги та методи.Для відображення цілей навіть дуже простої організації треба використати комплексний підхід, тобто створити систему цілей, яка б відбивала потреби підприємства з точки зору як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.Для досягнення генеральної мети потрібно довести її зміст до кожного рівня системи управління та виконавця на підприємстві, визначити внесок кожного з працівників у стратегічний успіх підприємства взагалі. Це можна забезпечити за допомогою декомпозиції цілей та завдань, тобто побудовою “дерева цілей”, де встановлюються конкретні, кількісно визначені завдання, які покладено в основу конкретних видів робіт.
“Дерево цілей” — це наочне графічне зображення підпорядкованості та взаємозв’язку цілей, що демонструє розподіл загальної (генеральної) мети або місії на підцілі, завдання та окремі дії.
“Дерево цілей” можна визначити, як “цільовий каркас” організації, явища чи діяльності.
Основна ідея щодо побудови “дерева цілей” — декомпозиція.
Декомпозиція(розукрупнювання) — це метод розкриття структури системи, при якому за однією ознакою її поділяють на окремі складові. У даному випадку мова йде про систему цілей організації.
Розглянемо технологічні засади побудови “дерева цілей”.
Не існує універсальних методів побудови “дерева цілей”. Способи його побудови залежать від характеру мети, обраного методологічного підходу, а також від того, хто розробляє “дерево цілей”, від його уявлення про поставлені перед ним завдання, та сприйняття їхнього взаємозв’язку.
Основне правило побудови “дерева цілей” — це “повнота редукції”.
Повнота редукції — процес зведення складного явища, процесу або системи до більш простих складових. Для реалізації цього правила використовують такі елементи системного підхіду: мета вищого рівня є орієнтиром, основою для розробки (декомпозиції) цілей нижчого рівня; цілі нижчого рівня є способами досягнення мети вищого рівня і мають бути подані так, щоб їх сукупність забезпечувала досягнення початкової мети.
Вимоги до побудови “дерева цілей” такі: повнота відображення процесу або явища; на кожному рівні сукупність підцілей має бути достатньою для опису цілі вищого рівня; несуперечливість цілей нижчого та верхнього рівнів; декомпозиція мети на підцілі на кожному рівні має виконуватися за одним методологічним підходом; усі цілі мають бути сформульовані в термінах робіт.
“Дерево цілей” будується на основі координації цілей.
Вертикальна координація цілей дає змогу узгоджувати непов’язані між собою напрямки діяльності та формувати конкурентні переваги всього підприємства.
Горизонтальна координація цілей забезпечує більш ефективне використання виробничого потенціалу та його частин (наприклад, кваліфікованих кадрів, що працюють у різних підрозділах, різних видів ресурсів, типізації “know-how” для їх використання в різних напрямках діяльності, виробничих потужностей для більшого їх завантаження з метою створення умов для скорочення витрат тощо).
Побудова “дерева цілей” будь-яким методом базується на таких якостях цілей, як: сумісна підпорядкованість; розгортуваність; співвідносна важливість.
Можна побудувати два “дерева цілей” двома різними методами (якщо мета це дозволяє), а потім порівняти здобуті результати.
Метод забезпечення необхідних умов при побудові “дерева цілей” можна використати для декомпозиції мети будь-якого типу. Автором цього підходу є В. Глушков, який застосував його вперше при побудові графів прогнозування розвитку науково-технічного прогресу; потім було доведено, що метод спрацьовує і в більшому числі випадків.
Метод дезагрегації цілей застосовується для формалізованих цілей, які найчастіше характеризують об’єкти що реально існують, або ті, що створюються.
Дата добавления: 2018-05-31; просмотров: 349; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!