Закономірності сприйняття руху.
Сприйняття рухує дуже складним процесом, природа якого ще не до кінця з´ясована. Якщо предмет об´єктивно рухається у просторі, то ми сприймаємо його рух внаслідок того, що він виходить із сфери найкращого бачення і цим змушує нас рухати очима або головою, щоб знову зафіксувати на ньому погляд. Зміщення ж точки по відношенню до положення нашого тіла вказує нам на її пересування у просторі.
Сприйняття руху залежить від швидкості об´єкта, що рухається, і відстані між ним та суб´єктом, який його сприймає: чим більша дана відстань, тим більша неточність сприйняття, при цьому швидкість руху сприймається як повільніша.
Точність сприйняття швидкості залежить від кута зору, а також відстані до об´єкта, що рухається: чим більший вказаний кут та чим ближче об´єкт, що рухається, тим більшою видається швидкість руху.
Умовно, ознаки відчуття швидкості руху можна поділити на три групи, залежно від того органу відчуття, який відображає цю ознаку:
1) вестибулярний апараті все тіло людини сприймає такі ознаки, як прискорення, уповільнення, зміна напряму руху та вібрація;
2) зоровий орган сприймає рух за наявності орієнтирів залежно від їх розташування (віддаленості від спостерігача);
3) слухові органи сприймають роботу механізмів.
Швидкість руху сприймається людиною на основі логічних висновків, коли конкретна швидкість руху сприйматися не може, а про її параметри можна судити лише за результатами руху об´єкта та супутніми руху ознаками. Тобто сприймається не сама швидкість, а результат руху і по ньому вже дається оцінка швидкості. Трупи, кров, деформований транспорт, звук гальмування автомобіля, сильні удари, зміна напряму руху, вібрація можуть значно спотворити сприйняття людиною швидкості, повністю підпорядкувати її оцінку помилковим висновкам.
|
|
|
У сприйнятті руху певну роль відіграють і опосередковані ознаки, що створюють враження руху. Таке враження руху може викликати незвичне для статичного тіла положення частин фігури (піднята нога, відведена рука, яка начебто замахується).
При розслідуванні злочинів, пов´язаних з порушенням правил дорожнього руху, основним джерелом одержання необхідних відомостей про напрям, швидкість, траєкторію руху автомобіля є водій, оскільки більша частина інформації, що стосується транспортного засобу, сприймається саме ним. У випадку добросовісності водія, його показання будуть цінними й тим, що є більш точними, оскільки грунтуються на показниках приладів, технічному стані автомобіля, водійському стажі та досвіді керування транспортним засобом.
Але тут необхідно враховувати й той факт, що дорожньо-транспортна подія у часі триває в основному не більше 3 с. А сама подія є доволі насиченою різними обставинами, що значно впливає на картину сприйнятої інформації та ускладнює розслідування.
|
|
|
Увага: поняття, види, властивості та фактори, що визначають спрямованість уваги.
Увага - це спрямованість та зосередженість психічної діяльності людини на об'єкти та явища зовнішнього світу, а також на думки, почуття та процеси, що відбуваються всередині у нього.Увага може бути :
а) мимовільною (ненавмисною). Вона виникає внаслідок особливостей діючих на людину подразників, мобілізується автоматично, без участі свідомості. До таких особливостей належать сила подразника (сильний звук, різкий запах,).
б) довільною (навмисною). Цей вид уваги виникає внаслідок свідомо поставленої мети: спрямувати увагу на певний об’єкт чи явище дійсності. Вона пов’язана з вольовим зусиллям людини. Спонукальною причиною активізації психіки тут виступають не фізичні якості подразника, а внутрішня психічна причина — свідома воля людини.
в) позадовільною. з”являється після довільної уваги внаслідок того, що людина зацікавилася певним об'єктом чи діяльністю, у неї виник інтерес.
|
|
|
Основні властивості уваги:
• зосередженість — виділення обмеженого кола об’єктів, на які спрямована увага, з відвертанням від усього побічного.
• обсяг — кількість однорідних об’єктів, які сприймаються водночас. О
• розподіл — одночасна спрямованість свідомості людини на кілька різнорідних об’єктів (чи дій), об’єднаних однією діяльністю (наприклад, керівник, який виступає на діловій нараді, спрямовує увагу на зміст мови, слідкує за часом і реакцією учасників);
• переключення — перебудова, переміщення уваги з одного об’єкта на інший. Швидкість переключення залежить від особливостей попередніх і нових дій людини (якщо попередні дії були цікаві, викликали сильні почуття, вимагали великих затрат, то переключити увагу важко);
• стійкість — час утримання уваги на предметі чи будь-якій діяльності. Стійкість уваги залежить від характеру діяльності, від того, наскільки вона захоплює людину, а також від мети і завдань, які стоять перед нею, її психічного стану (втома, роздратованість тощо).
Протилежним станом уважності людини є розсіяність.
Дата добавления: 2018-05-31; просмотров: 241; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!