Що називають класифікатором відходів? Яку він має структуру?
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
Донбаський державний технічний університет
Кафедра Екології та безпеки життєдіяльності
ПРАКТИЧНА РОБОТА №1
з предмету «Обробка та знищення токсичних відходів», на тему:
«ПРАВОВЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ. КЛАСИФІКАЦІЯ ВІДХОДІВ»
Виконала: ст. гр. Е-13мб
Олійник Т.С.
Перевірила: Філатьєва Е.М.
Лисичанськ, 2018
ТЕМА «ПРАВОВЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ»
1. Ознайомтеся письмово з основними видами нормативно-правових актів, що регулюють поводження з відходами та законодавчими органами, що їх приймають. Наведіть приклади нормативно-правових актів.
Систему нормативно-правових документів, що регламентують сферу поводження із відходами можна розподілити так:
1) Закони, Кодекси, Постанови Кабінету Міністрів України;
2) санітарні норми та правила;
3) будівельні норми та правила;
4) стандарти та технічні умови;
5) відомчі норми та правила.
Основою нормативно-правової бази поводження з відходами є:
1. Укази Президента України:
«Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 січня 2010 року «Про державне регулювання у сфері поводження з відходами» (№ 31/2010 від 15.01.2010 р.).
2. Закони України:
1) «Про охорону навколишнього природного середовища» (№ 1264-12 від 25.06.1991 р.);
2) «Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення» (№ 4004-12 від 24.02.1994 р.);
|
|
|
3) Кодекс України про надра (№ 133/94-ВР від 27.07.1994 р.);
4) «Про поводження з радіоактивними відходами» (№ 255/95-ВР від
30.06.1995 р.);
5) «Про відходи» (№ 187/98-ВР від 05.03.1998 р.);
6) «Про металобрухт» (№ 619-XIV, від 05.05.1999 р.);
7) «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (№ 1775-ІІІ від 01.06.2000 р.);
8) «Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами» (№ 1947-III, від 14.09.2000 р.);
9) «Про Загальнодержавну цільову екологічну програму поводження з радіоактивними відходами» (№ 516-VI, вiд 17.09.2008 р.);
10) «Про ратифікацію Протоколу про відповідальність і компенсацію за шкоду, заподіяну в результаті транскордонного перевезення небезпечних відходів та їхнього видалення» (№ 1672-VI, від 22.10.2009 р.).
3. Постанови Кабінету Міністрів України (КМУ):
1) «Про затвердження Порядку державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів» (№ 881 від 02.11.1995 р.);
2) «Про затвердження Порядку вилучення, утилізації, знищення та знешкодження непридатних або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них» (№ 354 від 27.03.1996 р.);
3) «Про Державну програму поводження з радіоактивними відходами» (№ 480 від 29.04.1996 р.);
4) «Про Програму використання відходів виробництва і споживання на період до 2005 року» (№ 68 від 28.06.1997 р.);
|
|
|
5) «Про затвердження Порядку ведення реєстру місць видалення відходів» (№ 1216 від 03.08.1998 р.);
6) «Про затвердження Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів» (№ 1217 від 03.08.1998 р.);
7) «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» (№ 1218 від 03.08.1998 р.);
8) «Про затвердження Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, обробки та утилізації відходів» (№ 1360 від 31.08.1998 р.);
9) «Про Комплексну програму поводження з радіоактивними відходами» (№ 542 від 04.05.1999 р.);
10) «Про внесення змін і доповнень до Програми використання відходів виробництва і споживання на період до 2005 року» (№ 1033 від 15.06.
1999 р.);
11) «Про внесення доповнень до Програми використання відходів виробництва і споживання на період до 2005 року» (№ 1823 від 01.10.1999 р.);
12) «Про затвердження Порядку державного обліку та паспортизації відходів» (№ 2034 від 01.11.1999 р.);
13) «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів» (№ 1120 від 13.07.2000 р.);
14) «Про затвердження переліку окремих видів відходів як вторинної сировини, збирання та заготівля яких підлягають ліцензуванню» (№ 183 від
28.02.2001 р.);
|
|
|
15) «Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини» (№ 915 від 26.07.2001 р.);
16) «Про впровадження системи збору, сортування, транспортування, переробки і утилізації відходів як вторинної сировини» (№ 915 від 26.07.2001 р.);
17) «Про створення промислової інфраструктури по знищенню заборонених і непридатних пестицидів» (№ 294-р від 01.06.2002 р.);
18) «Про затвердження Програми поводження з твердими побутовими відходами» (№ 265 від 03.04.2004 р.);
19) «Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів» (№ 1070 від 10.12.2008 р.);
20) «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері благоустрою населених пунктів, галузі поховання і сфері вивезення побутових відходів та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)» (№ 1048 від 07.10.2009 р.);
21) «Деякі питання Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини» (№ 1074 від 22.11.2010 р.);
22) «Про внесення змін до Правил надання послуг з вивезення побутових відходів» (№ 541 від 25.05.2011 р.).
|
|
|
4. Розпорядження КМУ України:
1) «Про створення промислової інфраструктури із знищення заборонених і непридатних пестицидів» (№ 294-р від 01.06.2002 р.);
2) «Про деякі заходи щодо поліпшення роботи у сфері поводження з небезпечними відходами» (№ 723-р від 26.11.2003 р.);
3) «Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами» (№ 587-р
від 01.08.2007 р.);
4) «Про схвалення Стратегії поводження з радіоактивними відходами в Україні» (№ 990-р від 19.08.2009 р.);
5) «Про виділення коштів для здійснення у 2011 році невідкладних природоохоронних заходів з видалення, перевезення та утилізації небезпечних відходів гексахлорбензолу» (№ 268-р від 04.04.2011 р.).
В Україні діють державні стандарти(ДСТУ) в області поводження з відходами, а саме:
1) ДСТУ 2195-99 (ГОСТ 17.9.0.2-99) «Охорона природи. Поводження з відходами. Технічний паспорт відходу»;
2) ДСТУ 3910-99 (ГОСТ 17.9.1.1-99) «Охорона природи. Поводження з відходами. Класифікація відходів. Порядок найменування відходів за генетичним принципом і віднесення їх до класифікаційних категорій»;
3) ДСТУ 3911-99 (ГОСТ 17.9.0.1-99) «Охорона природи. Поводження з відходами. Виявлення відходів і подання інформаційних даних про відходи. Загальні вимоги».
Крім того, в 2005 р. розроблені і в 2006 р. впроваджені основоположні стандарти, які розпочинають системну роботу по стандартизації в цій сфері.
Крім того, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 78 від 30.03.2010 р. затверджено стандарт Міністерства з питань житлово-комунального господарства України СОУ ЖКГ 10.09-014:2010 «Побутові відходи. Технологія перероблення органічної речовини, що є у складі побутових відходів».
2. Використавши інформацію зі словника основних понять у сфері поводження з відходами, розгляньте і випишіть визначення таких понять: поводження з відходами; об'єкти поводження з відходами; збирання відходів; зберігання відходів; перевезення відходів; знешкодження відходів; захоронення відходів; розміщення відходів; видалення відходів; збирання і заготівля відходів як вторинної сировини; відходи як вторинна сировина; оброблення (перероблення) відходів; утилізація відходів.
Поводження з відходами – дії, спрямовані на запобігання
утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування,
зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення,
знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями
та нагляд за місцями видалення.
Об'єкти поводження з відходами – місця чи об'єкти, що
використовуються для збирання, зберігання, сортування, оброблення,
перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення
відходів.
Збирання відходів – діяльність, пов'язана з вилученням,
накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях
чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої
утилізації чи видалення.
Зберігання відходів – тимчасове розміщення відходів у
спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи
видалення).
Перевезення відходів–транспортування відходів від місць їх
утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення,
утилізації чи видалення.
Знешкодження відходів – зменшення чи усунення небезпечності
відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного
оброблення.
Захоронення відходів – остаточне розміщення відходів при їх
видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким
чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє
природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених
нормативів.
Розміщення відходів – зберігання та захоронення відходів у
спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.
Видалення відходів–здійснення операцій з відходами, що не
призводять до їх утилізації.
Збирання і заготівля відходів як вторинної сировини – діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, прийманням,
зберіганням, обробленням (переробленням), перевезенням,
реалізацією і постачанням таких відходів переробним підприємствам
на утилізацію, а також надання послуг у цій сфері.
Відходи як вторинна сировина – відходи, для утилізації та
переробки яких в Україні існують відповідні технології та
виробничо-технологічні і/або економічні передумови.
Оброблення (перероблення) відходів – здійснення будь-яких
технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи
біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до
екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи
видалення.
Утилізація відходів – використання відходів як вторинних
матеріальних чи енергетичних ресурсів.
Тема «КЛАСИФІКАЦІЯ ВІДХОДІВ»
1. Ознайомившись з інформацію щодо класифікації відходів, дайте письмові відповіді на поставлені питання:
- Що називають класифікатором відходів? Яку він має структуру?
- Яке призначення має класифікатор відходів і які у нього недоліки?
- Які ще існують підходи до класифікації відходів? Які завдання в галузі поводження з відходами вони дозволяють вирішувати?
- Як класифікують відходи за агрегатним станом? Які виділяють агрегатні стани відходів? Наведіть приклади.
- Скільки та які класи токсичності відходів можна виділити? Наведіть приклади.
- Що собою являє класифікація відходів за кольором?
Що називають класифікатором відходів? Яку він має структуру?
Державний класифікатор відходів – систематизований перелік кодів та назв відходів, призначений для використання в державній статистиці з метою надання різнобічної та обґрунтованої інформації про утворення, накопичення, оброблення (перероблення), знешкодження та видалення відходів; операції поводження з відходами – збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення відходів; розміщення відходів – зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (Закон України «Про відходи» від 05.03.1998 р.).
Структурно класифікатор відходів складається з двох частин (рисунок 1): класифікації відходів (частина 1), у тому числі специфічних відходів, утворюваних у сировинних, видобувних та обробних галузях економіки (розділ А), а також специфічних відходів, утворюваних у сфері надання послуг (розділ Б); класифікації послуг, пов'язаних з відходами (частина 2, розділ В).
Рисунок 1 – Структура коду відходів
Цифрові індекси елементів процесу, від яких утворилися відходи (група 3):
А) Для відходів вхідних компонентів:
1 – відходи основних (сировинних) матеріалів;
2 – відходи допоміжних матеріалів та речовин;
3 – відходи напівфабрикатів, комплектувальних виробів;
4 – відходи енергоносіїв;
9 – відходи інших компонентів.
Б) Для виробничо-технологічних відходів:
1 – відходи гідромеханооброблення;
2 – відходи термічного та термомеханічного оброблення;
3 – відходи фізико-хімічного оброблення;
4 – відходи хімічного та фотохімічного оброблення;
5 – відходи від складальних процесів;
6 – відходи від допоміжних процесів, у тому числі промивання та очищення, складування, пакування, маркування, вантажно-розвантажувальних робіт;
7 – відходи біологічного оброблення;
8 – відходи виробничо-технологічні інші, що є важливими для цього угруповання;
9 – відходи виробничо-технологічні інші, не позначені іншим способом, або відходи від комбінованих процесів.
В) Для відходів кінцевої продукції (від надання послуги):
1 – бракована продукція;
2 – продукція, забруднена радіонуклідами та (або) шкідливими (небезпечними) речовинами;
9 – відходи кінцевої продукції (від надання послуги) інші.
Цифрові індекси фази процесу, на якій утворилися відходи (група 2):
1 – відходи вхідних компонентів для даного виду діяльності;
2 – відходи від процесів виробництва, оброблення, перероблення (виробничо-технологічні відходи);
3 – відходи кінцевої продукції (від надання послуги).
Під час розроблення класифікатора планувалася його побудова на логічно повному наборі класифікаційних ознак відходів за такими елементами: вид економічної діяльності, під час якої утворилися відходи; фаза процесу, на якій утворилися відходи; фізичний, агрегатний і речовинний склад відходу.
У класифікаторі відходів прийнято 11-знакову структуру коду відходів, яка складається з чотирьох частин. Код прийнятий цифровий, кількість знаків у абетці – 10.
Цифровий індекс виду економічної діяльності, за якої утворилися відходи (група 1), гармонізований або пов'язаний з кодами угруповань класифікатора видів економічної діяльності – КВЕД.
У разі відсутності легалізації класифікаційного угруповання за фазами або елементами процесу, від яких утворився відхід, у відповідному розряді коду ставиться цифровий індекс «0». Спеціалізовані послуги щодо поводження з відходами мають код такого вигляду: ХХХ9.
- Яке призначення має класифікатор відходів і які у нього недоліки?
Державний класифікатор відходів – ДК 005-96, затверджений Держстандартом України 29 лютого 1996 р.розроблено для ефективного і раціонального поводження з відходами. Він забезпечує інформаційну підтримку у вирішенні питань поводження з відходами, їх переробки та утилізації.
Використання класифікатора відходів створює нормативну базу для проведення порівнювального аналізу структури та обсягу утворення відходів у межах європейської статистики усіх видів економічної діяльності, у тому числі європейської виробничої статистики, статистики агрокомплексу, статистики послуг, а також порівнювального аналізу послуг, пов'язаних з відходами, на міжгалузевому, державному, міждержавному рівнях.
Проблемою класифікатора відходів є те, що в ньому недостатньо враховується хімічний склад відходу. Унаслідок цього не залишається нічого кращого, ніж присвоєння одного коду різним (за хімічним складом) видам відходів.
- Які ще існують підходи до класифікації відходів? Які завдання в галузі поводження з відходами вони дозволяють вирішувати?
В Україні введено в дію декілька додаткових переліків: за класом токсичності, агрегатним станом, тощо.В Європі відповідно до небезпечності відходи класифікуються за трьома категоріями. Існують Зелений, Жовтий і Червоний каталоги відходів.
Класифікація відходів забезпечує інформаційну підтримку у вирішенні широкого кола питань пов’язаних з управлінням відходами:
1) оцінка впливу відходів на навколишнє природне середовище;
2) розроблення вимог щодо захисту навколишнього середовища та людини від шкідливої дії відходів (на етапі утворення, зберігання, видалення тощо);
3) розроблення методів утилізації відходів;
4) розроблення методик визначення економічних показників у сфері поводження з відходами (екологічний податок, екологічні збитки, тощо);
5) нормативно-правове регулювання;
6) тощо.
- Як класифікують відходи за агрегатним станом? Які виділяють агрегатні стани відходів? Наведіть приклади.
У представленій схемі (рисунок 2) класифікації відходів за агрегатним станом показано які є агрегатні стани відходів, це перш за все тверді, рідкі, газоподібні, суміші, шлами, та ін. Також до кожного стану є свій приклад виду відходу.
Рисунок 2 – Класифікація відходів за агрегатним станом
Класифікація відходів за агрегатним станом:
1) тверді: агломерат, бій, брухт, гранулят, грудки, зола, кокс, куски, обріз, окалина, пил, сплав, уламки, шлак та ін.;
2) рідкі: гудрон, дефект, екстракт, промивна рідина, розчин, соапсток та ін.;
3) газоподібні: водяна пара, газ, суміш газів та ін.;
4) суміші: аерозоль, гідрозоль, дим, пульпа, суспензія, шихта та ін.;
5) шлами: відстій, гній, осмол, паста, послід, шлам та ін.;
6) інші: нерозібране устаткування та інші складні конструкції.
- Скільки та які класи токсичності відходів можна виділити? Наведіть приклади.
Існує 4 класи токсичності відходів. Це дуже небезпечні, високонебезпечні, помірно небезпечні, малонебезпечні. У схемі класифікації відходів за класом токсичності (рисунок 3) представлені приклади для кожного з класів відходів.
Рисунок 3 – Класифікація відходів за класом токсичності
Класифікація відходів за класом токсичності:
- Iклас – дуже небезпечні: відпрацьовані акумулятори, відпрацьовані ртутьовмісні (люмінесцентні) лампи, ціаніди та ін.;
- IIклас – високонебезпечні: важкі метали та їх солі, відпрацьовані мастила, осади стічних вод та ін.;
- III клас – помірно небезпечні: розчин солей, пластмаси, сода та дистемерна рідина та ін.;
- IVклас – деревина, зола, металевий шлак, пил та ін.
- Що собою являє класифікація відходів за кольором?
В Європі відповідно до небезпечності відходи класифікуються за трьома категоріями. Існують Зелений, Жовтий і Червоний каталоги відходів. У Зелений каталог унесені найменш небезпечні відходи, у Жовтий – помірно небезпечні, у Червоний – найбільш небезпечні відходи. Над трансграничним перевезенням відходів передбачені різні процедури спостереження і контролю. Відходи із зеленого списку (близько 200 видів відходів, розподілених на 15 груп), переміщуються відповідно до всіх заходів контролю, які звичайно застосовуються в торгівлі. За відходами, внесеними в Жовтий (80 видів небезпечних відходів, уключених у 4 групи) і Червоний каталоги (10 видів відходів, розподілених на 3 групи), завжди здійснюється належний контроль. У випадку невнесення відходу в жоден з каталогів його транспортування контролюється згідно з процедурами Червоного каталогу. Тільки відходи, внесені в Зелений каталог відходів, можуть транспортуватися для утилізації без процедури спостереження.
2. Перенесіть до практичної роботи таблицю стосовно класифікації небезпечних місць складування відходів.
Залежно від характеру відходів, що накопичуються в місцях їх складування (МСВ), виділяють чотири категорії безпечності МСВ, для яких встановлюється певний рівень державного контролю з метою створення екобезпечних умов для довкілля (таблиця 1).
Таблиця 1 – Категорії екологічної безпечності місць складування відходів
| Категорія екологічної безпечності МСВ
 Мы поможем в написании ваших работ! | |||